ДОДЖБОЛ. Правила гри.
Корфбол. Правила гри.
ПЛІЧ О ПЛІЧ: Л/А
Стійка волейболіста/ Техніка переміщень
45 вправ на координаційній драбині
Тестові завдання з модуля «Легка атлетика» | |
1 | Основним засобом у підготовці легкоатлета є: а) стрибкові вправи; б) фізичні вправи; в) гімнастичні вправи; г) біг |
2. | Біг у спринті розпочинається з : а) низького старту; б) високого старту; в) по вибору спортсмена. |
3. | Збільшення швидкості після старту називається: а) старт; б) стартовий розбіг; в) прискорення |
4. | Кількість варіантів розстановки стартових колодок під час бігу становить: а) 1; б) 2; в) 3; г) 4; д) 6. |
5. | Стопа на доріжку під час спринтерського бігу ставиться : а) з п’яти; б) на усю стопу; в) на передню частину; г) на передню частину з опусканням на п’яту |
6. | Стартові колодки під час старту на повороті розташовуються : а) біля зовнішнього краю доріжки; б) по середині доріжки; в) біля внутрішнього краю доріжки |
7. | Спортсмен під час бігу на повороті повинен: а) нахилитись вліво; б) тримати тулуб рівно; в) нахилитись вправо; г) збільшити нахил тулуба вперед |
8. | Максимальна кількість спроб в кваліфікаційних змаганнях із стрибків у довжину,яку може виконати кожен спортсмен: а) 1; б) 3; в) 6; г) 8. |
9. | Біг на короткі дистанції складається з: а) низького старту та фінішування; б) низького старту, стартового розгону, бігу по дистанції, фінішування; в) низького старту, бігу по дистанції, фінішування |
10. | 3-за голови метають: а) м'яч; б) ядро; в) диск; г) м'яч, гранату, спис |
11. | Під час стрибків у довжину надається: а) три спроби; б) три попередні і три фінальні спроби; в) п'ять спроб. |
12. | Дальність польоту приладу залежить від: а) кута вильоту; б) форми приладу; в) кута вильоту початкової швидкості, форми приладу, опору повітря |
13. | Метання диска, молота відносяться до такого виду метання: а)з поворотом; б) з-за голови; в) поштовхом |
14. | Зайвою біговою дистанцією у переліку, враховуючи довжину є: а) 200м; б) 400м; в) 800м |
15. | Легкоатлетичне багатоборство у жінок складається з: а) 5 видів; б) 6 видів; в) 7 видів; г) 10 видів; |
16. | Види змагань, які не належать до легкої атлетики: а) тріатлон; б) легкоатлетичне десятиборство; в) метання; г) ходьба; д) сучасне п’ятиборство; е) біг |
17. | Легкоатлетичне багатоборство у чоловіків складається з: а) 10 видів; б) 6 видів; в) 7 видів; г) 5 видів; |
18. | Бігові види легкої атлетики, які включені до шкільної програми з фізичної культури? а) біг на короткі дистанції; б) човниковий біг; в) біг з перешкодами; г) бар’єрний біг; д) кросовий біг |
19. | Дистанція бар’єрного бігу, якої не існує в легкій атлетиці: а) 60 м; б) 200 м; в) 110 м; г) 400 м; д) 100 м; |
20. | Контрольна вправа для визначення спритності: а) човниковий біг 4 х 9м; б) біг на 30м; в) біг на 60м |
21 | До не циклічних видів легкої атлетики відноситься: а) спортивна ходьба; б) стрибок у довжину; в) стрибок у висоту; г) метання; д ) стрибок у довжину, висоту, метання |
22. | За рахунок яких рухів підсилюється відштовхування у стрибках: а) за рахунок розгинання тулуба; б) за рахунок маху рук; в) за рахунок поворотів |
23. | Повторне пробігання відрізків 30-50 м, сприяє розвитку: а) гнучкості; б) швидкості; в) витривалості; г) спритності |
24. | Скільки часу відводиться стрибунам для виконання спроби: а) 30 сек; б) дві хвилина; в) за бажанням; |
25. | Враховуючи спосіб метання, вкажіть зайвий прилад у переліку: а) ядро; б) м’яч; в) спис; г) гранату; |
26. | Спортсмена в забігу дискваліфікують, якщо він зробив фальстарт: а) два рази; б) три рази; в) один раз; г) чотири рази |
27. | До стрибка у довжину не відноситься спосіб: а) «перекидний»; б) «ножиці»; в) «зігнувши ноги»; г) стрибок у «кроці»; д) «прогнувшись» |
28. | Чи буде зарахований стрибок у довжину, якщо спортсмен після стрибка повернувся назад у сектор: а) так; б) дає можливість перестрибнути; в) ні |
29. | Які бігові дистанції не входять до програми Олімпійських ігор: а) 100м, 200м; б) 400м, 800м; в) 1500м, 5000м; г) 500м, 1000м |
30. | Яка контрольна вправа для визначення швидкості: а) човниковий біг 4 х 9м; б) біг на 300м; в) біг на 60м |
31. | Стрибун у довжину з розбігу добре знає свій розбіг. Чим він виміряє довжину розбігу: а) на око; б) рулеткою; в) стопами; г) стрибками |
32. | Зона передачі палички в естафетному бігу становить: а) 10м; б) 15м; в) 30м; г) 20м |
33. | Стипль-чез – це біг, який проводиться: а) пересічною місцевістю ; б) на стадіоні з бар’єрами однакової висоти; в) на стадіоні з бар’єрами різної висоти; г) на стадіоні з бар’єрами і ямою з водою |
34. | Переможцем у змаганнях з легкої атлетики стає: а) атлет, який показав кращий результат у фіналі; б) атлет, який показав кращий результат протягом змагань; в) атлет, який показав кращий результат у першій спробі |
35. | Вага м’яча для метання з місця та розбігу, становить: а) 150г; б) 700г; в) 90г; г) 135г |
36. | Якщо спортсмен виконавши стрибок не заступив планку, то суддя: а) піднімає білий прапорець; б) піднімає червоний прапорець; в) не піднімає жодного прапорця; |
37. | Найбільш зручним положенням для початку бігу на короткі дистанції є: а) упор присівши; б) низький старт; в) високий старт |
38. | Які дистанції бігу класифікуються як короткі: а) 60м; б) 200м; в) 800м; г) 400м; д) 100м |
39. | В легкій атлетиці штовхання ядра відбувається після: а) скачка; б) розбігу; в) стрибка; г) розхитування |
40. | В чому полягає головна відмінність бігу від ходьби: а) в постановці стопи; під час бігу стопа ставиться на носок; б) наявності фази польоту; в) в швидкості пересування |
41. | Який спортивний снаряд для метань найважчий: а) спис; б) молот; в) диск; г) ядро; д) граната |
42. | Які з наведених термінів означають способи стрибків у висоту: а) «фосбері–флоп»; б) в «кроці»; в) «перекидний»; г) «перекатом»; д) «переступання» |
43 | Довжина бігової доріжки на стадіоні складає: а) 330м; б) 350мг; в) 200м; г) 400м |
44. | Які дистанції класифікуються як довгі та наддовгі: а) 1500м; б) 200м; в) 42.195м; г) 10 000м; д) 3000м |
45. | До вертикальних стрибків в легкі атлетиці відноситься: а) стрибок у дожину з місця; б) стрибок у довжину з розбігу; в) стрибок у висоту; г) стрибок у висоту з жердиною |
46. | Заключне прискорення під час пробігання дистанції це: а) фінішування; б) закінчення; в) добігання |
47. | Біг 400м спортсмен здійснює: а) по окремій доріжки; б) перші 100м кожен по своїй, а потім «боротьба за бровку»; в) зі старту відбувається «боротьба за бровку»; |
48. | До видів легкої атлетики не відноситься: а) стрибок через коня; б) стрибок у висоту; в) естафетний біг; г) стрибок з жердиною; |
49. | Під час виконання метання, снаряд вилітає за сектор, спортсмен отримує: а) право переметнути снаряд; б) жовту картку; в) «0» за спробу; г) усне зауваження |
50. | Старт у бігу починається за командою: а) «Можна!»; б) «Вперед!»; в) «Марш!»; г) «Бігом!». |
51. | Біг на середні та довгі дистанції починають: а ) з високого старту; б ) з низького старту; в ) за вибором спортсмена. |
52. | «Коридор» для метання малого м’яча має розміри: а ) 10 м. б ) 15 м. в ) 20м. |
53. | Команда знімається зі змагань під час естафетного бігу у разі: а ) випускання палички; б ) передачі за зоною коридору; в ) перехід на чужу доріжку. |
54. | До легкої атлетики відносяться вправи: а ) біг, сучасне багатоборство, б) стрибки, ходьба, метання, біг, багатоборства; в ) біг, метання, стрибки через прилади |
55. | Фальстарт це: а )порушення під час виконання старту; б)порушення під час стартового розбігу; в) виконання команди «марш» раніше сигналу. |
56. | До циклічних видів легкої атлетики відносяться: а ) біг; б) стрибки та метання; в) біг та ходьба. |
57. | Циклом рухів під час ходьби та бігу є: а ) крок з лівої та правої ноги; б) подвійний крок; в) приставний крок. |
58. | Легкоатлетичні стрибки поділяються на: а ) у довжину; б ) у довжину, у висоту, потрійний; в ) у довжину, у висоту, потрійний, з жердиною. |
59 | З повороту починаються дистанції: а ) 100, 200 м.; б ) 200, 400, 800м.; в ) 200, 400м. |
60. | Під час змагань зі штовхання ядра спроба не зараховується: а ) коли учасник вийшов з кола під час виконання спроби; б ) ядро посилається в сектор не поштовхом, а кидком; в ) ядро штовхається способом « з поворотом». |
Ключі відповідей до тестових завдань з модуля «Легка атлетика»
1. Б
2. А
3. Б
4. В
5. В
6. А
7. А
8. Б
9. Б
10. Г
11. Б
12. В
13. А
14. В
15. В
16. А,Д
17. А
18. А, Б,Д
19. Б
20. А
21 Д
22. А,Б
23. Б
24. Б
25. А
26. В, Г
27. А
28. В
29. Г
30. В
31. В
32. Г
33. Г
34. А
35. А
36. А
37. Б
38. А,Б,Г,Д
39. А
40. Б
41. Б
42. А,В, Г,Д
43 Г
44. В, Г, Д
45. В, Г
46. А
47. А
48. А
49. В
50. В
51. А
52. А
53. Б,В
54. Б
55. В
56. В
57. А,Б
58. В
59. Б
60. А,Б
Руханка для дітей.
Дитяче тренування на всі групи м'язів
Правила гри у стрітбол 3 на 3 (ФІБА)
🏀 Подвійний крок у баскетболі ✨
Жести суддів у волейболі.
Техніка нападаючого удару в волейболі.
Блокування в волейболі.
ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ ТА ПРАВИЛА ГРИ У ФУТЗАЛ.
Вправи для розвитку техніки гри з м'ячем.
Верхня пряма подача/Силова подача у стрибку/
Види та техніка подач у волейболі.
Нижні подачі у волейболі
Прийом та передача м'яча у волейбол
Правила гри у волейбол.
Історія виникнення волейболу.
Штрафний кидок в баскетболі.
🏀Жести суддів в баскетболі.
🏀 Ведення м'яча у баскетболі.
Презентація "Значення аеробіки, її види"
Виконати комплекс вправ під відео:
30. 05. 22.
Виконати комплекс вправ під відео
26. 05. 22.
1. Дівчатам виконати комплекс вправ:
2. Хлопцям виконати комплекс Табата:
25. 05. 22.
1. Дівчатам виконати комплекс вправ:
2. Хлопцям виконати комплекс Табата:
23. 05. 22.
1. Виконати комплекс вправ під відео для дівчат:
2. Хлопцям виконати комплекс вправ Табата:
18. 05. 22.
1. Виконати комплекс вправ під відео:
2. Уважно прочитати і вивчити:
Особливості техніки воротаря
1 Ловіння м'яча
Ловіння м'яча є основним засобом техніки воротаря. Вона здійснюється переважно двома руками. У залежності від напрямку, траєкторії і швидкості руху м'яча ловіння виконується знизу, зверху або збоку. Ловіння м'ячів, що летять на значній відстані від воротаря, здійснюється в падінні.Ловіння м'яча знизу використовується для оволодіння м'ячами, що котяться, що опускаються і низько (до рівня грудей) летять назустріч воротареві. У підготовчій фазі воротар нахиляється вперед і опускає руки вниз (Рис. 9). Долоні повернені до м'яча, пальці трохи розставлені. Руки не повинні бути надмірно напружені. Ноги зімкнуті, прямі або небагато зігнуті. У момент зіткнення м'яч підхоплюється кистями знизу і підтягується до живота. Часто в процесі гри приходиться здійснювати ловіння м'ячів в стороні від воротаря. У цьому випадку необхідно попередньо переміститися убік напрямку руху м'яча [17,72].Ловіння м'яча зверху застосовується для оволодіння м`ячами, які летять із середньою траєкторією (на рівні грудей і голови), а також м'ячів, що високо летять і опускаються (Рис. 10). Приймаючи вихідне положення, незначно зігнуті руки виносяться вперед або вгору. Долоні, повернені до м'яча, з розставленими і напівзігнутими пальцями утворюють своєрідну «півсферу». Швидкість м'яча гаситься за рахунок поступального руху кистей, і згинання рук.
Рис. 9. Ловіння м`яча, який котиться знизу
Рис. 10. Ловіння м'яча, що летить, зверху в стрибкуМ'ячі, які високо летять, варто ловити двома руками зверху в стрибку.Ловіння м'яча в падінні – ефективний засіб оволодіння м'ячами, спрямованими зненацька, точно і сильно убік від воротаря; перехоплення передач і «прострілів» уздовж воріт; відбирання м'яча в ногах у суперника. Є два варіанти ловіння: без фази польоту і з фазою польоту.
Рис. 11. Ловіння м'яча в падінніПерший варіант застосовується звичайно для ловіння м'ячів, що котяться на відстані 2–2,5 м від воротаря. Воротар попередньо робить широкий крок, руки спрямовуються до м'яча. Падіння відбувається «перекатом»: спочатку землі торкається гомілка, потім стегно і тулуб. Витягнуті паралельно руки створюють перешкоду на шляху м'яча [15,120].Для ловіння м'ячів, що летять на значній відстані, використовується падіння з фазою польоту (Рис. 11). У попередній фазі виконується один або два швидких приставних кроки в напрямку польоту м'яча. Поштовх виконується ближньої до м'яча ногою. Руки найкоротшим шляхом активно виносяться до м'яча. Ловіння м'яча виконується у фазі польоту. Після оволодіння м'ячем проводиться групування. Приземлення відбувається в такій послідовності: спочатку на передпліччя, потім на плече, тулуб, ноги.
2 Відбивання м'яча
У тому випадку, коли неможливо виконати ловіння м'яча (протидія супротивника, сильний удар, важкодосяжний м'яч і т.д.), застосовується відбивання м'яча. Назустріч м'ячу, який летить, швидко виноситься одна або дві руки. Відбивання проводиться найчастіше долонями (іноді удар м'яча приходиться на передпліччя). М'яч рекомендується направляти убік від воріт.
Рис. 12. Відбивання м`яча кулаком в стрибкуМ'ячі, що летять на значній відстані від воротаря, варто відбивати одною рукою в падінні.Щоб переривати «прострільні» і «начіпні» передачі, воротареві необхідно відбити м'яч на значну відстань. Для цього використовується удар по м'ячу одним або двома куркулями. Відбивання виконується на місці, у кроці, після різних переміщень і особливо часто в стрибку (Рис. 12).
3 Переведення м'яча
До переведення відносяться дії воротаря, ціль яких – направити м'яч, що летить у ворота, через верхню поперечину. В основному переводяться м'ячі, що летять зі значною силою і з високою траєкторією над воротарем або осторонь від нього.
Рис. 13. Переведення м`яча двома руками в стрибкуПереведення має визначену схожість з відбиванням м'яча. Виконується однієї або двома руками (Рис. 13). Важкодосяжні м'ячі переводяться в падінні.
4 Кидки м`яча
Кидки м'яча виконуються однієї і двома руками.Кидки одною рукою дозволяють більш точно направити м'яч партнеру. Застосовуються наступні способи кидка м'яча одною рукою: зверху, збоку і знизу [15,122].Кидок зверху – найбільш розповсюджений спосіб. Він дозволяє направити партнерові м'яч з різною траєкторією, на значну відстань і з достатньою точністю (Рис. 14).Кидки виконуються на місці, у русі. Їхнє використання в русі строго регламентується правилами.
Рис. 14. Кидок м`яча зверху
16.05.22
Виконати комплекс вправ під відео
2. Уважно прочитати і вивчити:
Удари по м'ячу головою.
Рис. 3. Удар по м'ячу головою (серединою чола): а – без стрибка; б – у стрибку
Удари по м'ячу головою є ефективним засобом ведення гри. Вони використовуються як при завершальних ударах, так і для передач партнерові. Удари виконуються без стрибка й у стрибку. У процесі гри в основному використовуються удари середньою і бічною частиною чола.
Удар серединою чола. Вихідним положенням при ударі без стрибка є стійка, при якій ноги розташовані в невеликому кроці (Рис. 3, а). Роблячи замах, тулуб відхиляється назад, нога що стоїть позаду трохи згинається, вага тіла переноситься на цю ногу. Руки злегка зігнуті. Ударний рух починається з розгинання ноги, випрямлення тулуба і закінчується різким рухом голови вперед. Вага тіла переноситься на ногу, яка стоїть спереду.
При ударі в стрибку виконується поштовх нагору двома або одною ногою (Рис. 3, б). Після відштовхування тулуб відхиляється назад. У найвищій точці стрибка реалізується удар по м'ячу.
По важко досяжному м'ячу, що летить, (3–4 м від гравця) виконується удар головою в падінні.
Удар бічною частиною чола використовується, коли м'яч летить збоку від гравця (Рис. 4). Вихідним положенням є стійка ноги нарізно (30–50 см). Якщо м'яч наближається ліворуч, то для замаху тулуб нахиляється вправо. Ударний рух починається з розгинання ноги і випрямлення тулуба. Вага тіла переноситься на ліву ногу.
Зупинки м'яча, ведення, фінти та відбирання м'яча.
Зупинки служать засобом прийому й оволодіння м'ячем. Ціль зупинки – погасити швидкість м'яча, що котиться або летить для здійснення подальших дій.
Підготовча фаза – прийняття вихідного положення – характеризується переносом ваги тіла на опорну ногу, що трохи зігнута для стійкості. Нога, що зупиняє, посилається назустріч м'ячеві.
Рис. 5. Зупинка м'яча ногою: а – внутрішньою стороною стопи; б – підйомом; в-стегном
Робоча фаза – амортизируючий рух зупиняючою ногою, яка трохи розслаблена. У момент зіткнення з м'ячем (або трохи раніш) починається рух ноги назад. Швидкість руху поступово сповільнюється [17,72].
Завершальна фаза – прийняття необхідного положення для наступних дій. Загальний центр ваги тіла переноситься убік зупиняючої ноги і м'яча.
Зупинка внутрішньою стороною стопи (Рис. 5, а). Для зупинки м'яча, що котиться, нога виноситься назустріч м'ячу. Стопа повернута назовні на 90°. У момент зіткнення м'яча і стопи нога відводиться назад до рівня опорної ноги.
При зупинці м'ячів, які низько летять, у підготовчій фазі нога, що зупиняє, більше згинається в колінному суглобі і піднімається до рівня м'яча. М'ячі, які високо летять зупиняються в стрибку. https://youtu.be/KPF75pFTcS4
Зупинка підошвою. При наближенні м'яча, що котиться назустріч, нога виноситься вперед. Носок піднятий вгору під кутом 30–40°. Поступальний рух назад незначний. https://youtu.be/K86aqG1McxE
Для того щоб зупинити підошвою м'яч, що опускається, необхідно точно розрахувати місце його приземлення. Носок ноги піднятий. У момент торкання м'яча землі він накривається (але не давиться) підошвою.
Зупинка підйомом. При зупинці м'ячів, що опускаються з високої траєкторії, стопа ноги, розташована паралельно землі (Рис. 5, б). Поступальний рух проводиться вниз-назад. https://youtu.be/gVXrYUUW2HI
Зупинка стегном. Необхідно розташувати стегно під прямим кутом до м'яча, що летить (Рис. 5, в). М'яч стикається із середньою частиною стегна. Поступальний рух проводиться вниз-назад. https://youtu.be/q1Voy3YRu-c
Зупинка м'яча грудьми. У підготовчій фазі футболіст повертається обличчям до м'яча (Рис. 6), ноги на ширині пліч або невеликого кроку (50–70 см), груди подаються вперед, руки злегка зігнуті. При наближенні м'яча тулуб відводиться назад, плечі і руки – вперед. https://youtu.be/zlwf2RVm5HU
М'ячі, які високо летять, зупиняються грудьми в стрибку.
Рис. 6. Зупинка м'яча грудьми та переведення м'яча зовнішньої частиною підйому
Зупинка м'яча головою рідше використовується в грі, тому що вона важка за виконанням. Зупиняють м'яч переважно чолом (середина чола) поступальним рухом вниз або назад. https://youtu.be/nRmnjATd8qg
Ведення м'яча.
За допомогою ведення здійснюються всілякі переміщення гравців з м'ячем. При веденні використовується біг (іноді ходьба), удари по м'ячу ногою виконуються в різній послідовності і ритмі. Виходячи з тактичних задач удари по м'ячу при веденні виконуються різної сили. Якщо необхідно швидко подолати значну відстань, м'яч «відпускають» від себе на 10–12 м. При протидії суперника варто постійно контролювати м'яч і не «відпускати» його далі 1–2 м. Необхідно відзначити що часті удари знижують швидкість ведення.
При веденні середньою частиною підйому і носком здійснюється переважно прямолінійний рух. Ведення м'яча внутрішньою частиною підйому дає можливість виконати переміщення по дузі. Найбільш універсальним є ведення зовнішньою частиною підйому. При веденні стрибучих м'ячів використовуються удари середньою частиною підйому, стегном або головою.
Обманні рухи (фінти).
Обманні рухи виконуються в безпосереднім єдиноборстві із суперником з метою подолання його опору і створення необхідних умов для подальшого ведення гри.
Виділяються дві найбільш загальні фази обманних рухів: підготовча і фаза реалізації. Інсценівка обманних дій у першій фазі спрямована на виклик відповідної реакції супротивника. Ця фаза відповідає підготовчій фазі техніки виконання ударів по м'ячу, зупинок, ведення. Природність виконання даної фази визначає відповідну реакцію супротивника. У другій фазі реалізуються наміри футболіста. Їй властива значна варіативність, що обумовлюється ігровими ситуаціями і тактичними прийомами. Використовуються різні варіанти: відхід з м'ячем, прибирання м'яча, пропускання м'яча партнерові і їх комбінації [18,241].
Фінти «відходом» основані на принципі несподіваної і швидкої зміни напрямку руху. При атаці супротивника спереду використовується «відхід» випадом. Розглянемо дії футболіста при обманному русі вліво і відході вправо. Зближаючись із супротивником, на відстані 1,5–2 м від нього поштовхом правої ноги виконується широкий випад вперед. Суперник намагається перекрити зону проходу і переміщається убік випаду. Різким поштовхом лівої ноги виконується крок вправо. Зовнішньою частиною підйому правої ноги м'яч посилається вперед.
Якщо супротивник атакує ззаду, застосовується фінт «відходом» з переносом ноги через м'яч (Рис. 7, а).
Фінти «ударом» по м'ячу виконуються під час ведення, після передачі м'яча партнером, після зупинки. Виконуючи фінт ударом по м'ячу ногою, гравець при зближенні із супротивником робить замах ударною ногою. Реагуючи на замах, супротивник намагається відібрати м'яч або перекрити зону удару. Для цього застосовується випад, шпагат, підкат, що зв'язано зі сповільненням руху або зупинкою. У залежності від ігрової ситуації у фазі реалізації виникає відхід уперед, вправо, вліво або назад (Рис. 7, б).
Фінт «зупинкою» м'яча ногою застосовується під час ведення і після передачі м'яча партнером. У першому випадку починається помилкова спроба зупинки з м'ячем. Суперник, що атакує, сповільнює рух. У цей момент виникає прискорення з м'ячем (Рис. 7, в).
У другому випадку після передачі займається підготовче положення для зупинки м'яча. Суперник атакує гравця. Однак той замість зупинки пропускає м'яч, повертається на 180° і опановує ним.
Рис. 7. Фінти: а – «відходом» з переносом ноги через м'яч; б – «ударом»; в – «зупинку»
Відбирання м'яча
При відбиранні м'яча, атакуючий робить ривок до м'яча, коли супротивник трохи «відпустить» його від себе, і ударом або зупинкою виконує відбирання. Існують два різновиди відбирання: повний і неповний. У першому випадку м'ячем опановує сам гравець, який відбирає або його партнер. При неповному відбиранні м'яч відбивається на визначену відстань або за бічну лінію. У складних ігрових ситуаціях для відбирання м'яча використовуються випад і підкат.
Відбирання м'яча у випаді дозволяє зробити прийом на відстані 1,5–2 м. Він застосовується при спробі супротивника «обійти» гравця праворуч або ліворуч. Швидким переміщенням убік м'яча здійснюється випад. Важко-досяжні м'ячі вибиваються переважно носком у «напівшпагаті» або «шпагаті» (Рис. 8, а).
Відбирання м'яча в підкаті дає можливість опанувати м'ячем, що знаходиться на відстані більш 2 м від гравця. Відбирання виконується звичайно ззаду або збоку. Гравець, що атакує, зближаючись із супротивником, у падінні викидає ноги вперед. Сковзаючи по траві, він створює перешкоду на шлях м'ячу або вибиває його ногою (Рис. 8, б).
Рис. 8. Відбирання м'яча: а – у шпагаті; б – у підкаті
Вкидання м'яча.
Вкидання м'яча через бічну лінію. При вкиданні тулуб відхиляється назад, руки з м'ячем за головою. Кидок починається з енергійного випрямлення ніг, тулуба, рук і завершується кистьовим зусиллям убік вкидання. Для збільшення дальності використовується вкидання після розбігу і з падінням.
12.05.22
1. Виконати комплекс вправ під відео для дівчат:
Хлопцям виконати комплекс вправ:
2. Уважно прочитати і вивчити:
Техніка ударів по м'ячу ногою.
Напрямок і траєкторія руху м'яча залежить від того, по якій частині м’яча гравець ударив. Якщо по центру м'яча – котитиметься, летітиме по прямій лінії. Якщо нижче від центра м'яча – обертатиметься у зворотному напрямку, тобто до гравця, і підніматиметься крутою дугою вгору (рис. 1). Якщо вище – обертання і напрямок його руху будуть спрямовані вперед, дуга польоту при цьому невисока, а швидкість пересування збільшиться. Якщо з правого боку від центра – м'яч обертатиметься вліво, і навпаки, а під час руху він відхилятиметься вбік від прямої лінії. До спеціальної техніки відносяться також зупинки м'яча, ведення, обведення, фінти, кидання із-за бічної лінії і техніка гри воротаря.
Помилки в техніці виконання ударів по м’ячу внутрішньою частиною стопи:
Вісь стопи опорної ноги спрямована в напрямку удару. Опорна нога, зігнута в коліні, знаходиться на рівні або трохи попереду (за 10 см збоку) від м’яча. Нога, якою завдають удару, зігнута в коліні й відведена назад, після чого швидко виноситься вперед до м’яча, а після удару продовжує рухатися вперед, випрямляючись у коліні. Кут між коліном ноги, якою завдають удару, має припадати на м’яч або бути трохи попереду (рис. 4). Це значно впливає на висоту льоту м’яча після удару. Під час удару по м’ячу правою ногою ліве плече висунуте трохи вперед.
Рис. 5. Удар по м’ячу з напівльоту серединою підйому
Помилки в техніці виконання удару по м’ячу серединою підйому
Удар носком застосовується тоді, коли у гравця немає часу для достатнього замаху ноги або на мокрих, болотистих полях (рис. 7). Удари носком ризиковані, оскільки є непомітними. Замах ногою для удару дуже короткий, а якщо завдати його вище центра, м’ячу надається специфічне обертання, що значною мірою ускладнює захист від такого удару. При ударі місце початку розбігу, м'яч і ціль знаходяться на одній лінії. Останній крок розбігу – замах. У момент удару носок трохи піднятий.
Застосовується у випадках, коли у гравця не вистачає часу, щоб опустити м’яч униз і зробити удару стопою. Оскільки поверхня зіткнення з м’ячем велика, то й удар буде досить точним.
Удар п'ятою рідше застосовується в грі через складність виконання, незначної сили і точності. Достоїнство удару – несподіванка для суперників (Рис. 6, д). Опорна нога ставиться на рівні м'яча. Для замаху ударна нога рухається над м'ячем і виноситься вперед. Удар виконується різким рухом ноги назад. Стопа розташована паралельно землі.
Удар внутрішньою стороною стопи застосовується в основному при коротких і середніх передачах, а також при ударах із близької відстані (Рис. 1, а). Ударний рух починається з одночасного згинання стегна і повороту назовні ударної ноги. У момент удару і проводки стопа знаходиться строго під прямим кутом до напрямку польоту м'яча.
Удар внутрішньою частиною підйому має значну силу і точністю. Використовується при середніх і довгих передачах, «прострілах» уздовж воріт і ударах по цілі з усіх дистанцій (Рис. 1, б). Розбіг виконується під кутом у 30–60° по відношенню до м'яча і цілі. Замах близький до максимального. Опорна нога ставиться на зовнішній звід підошви. Тулуб трохи нахилений убік опорної ноги. У момент удару носок відтягнутий униз.
Рис. 1. Удар по м`ячу ногою: а – внутрішньою стороною стопи; б – внутрішньою частиною підйому, в-середньою частиною підйому; г – внутрішньою стороною підйому; д – п`яткою.
Удар середньою частиною підйому проводиться з розбігу, місце початку якого знаходиться приблизно на одній лінії з м'ячем і ціллю (Рис. 1, в). Замах і ударний рух виконуються в одній площині. Носок ударної ноги максимально відтягнути униз. Умовна вісь, що як би з'єднує м'яч і колінний суглоб, у момент удару і «проводки» строго вертикальна.
Удар зовнішньою частиною підйому найбільше часто застосовується для виконання різаних ударів. Структура рухів при ударах середньою і зовнішньою частиною підйому схожа. Відмінності полягають у тім, що під час ударного руху гомілка і стопа повертаються усередину (Рис. 1, г). Удар носком використовується, коли необхідно зробити несподіваний, без підготовки, удар по меті. При ударі місце початку розбігу, м'яч і ціль знаходяться на одній лінії. Останній крок розбігу – замах. У момент удару носок трохи піднятий [16,173].
Удар п'ятою рідше застосовується в грі через складність виконання, незначної сили і точності. Достоїнство удару – несподіванка для суперників (Рис. 1, д). Опорна нога ставиться на рівні м'яча. Для замаху ударна нога рухається над м'ячем і виноситься вперед. Удар виконується різким рухом ноги назад. Стопа розташована паралельно землі.
Удари по м'ячу, що котиться, не відрізняються від виконання ідентичних способів по нерухомому м'ячу. Головна задача полягає в тім, щоб скоординувати швидкість власного руху з напрямком і швидкістю м'яча. При ударі по м'ячу, що котиться від гравця, опорна нога ставиться збоку – за м'яч. При ударі по м'ячу, що котиться назустріч, опорна нога не доходить до м'яча. Якщо м'яч котиться збоку, то раціонально виконати удар ближжою до м'яча ногою. У всіх випадках відстань постановки опорної ноги від м'яча залежить від швидкості його руху. Ударний рух виконується, коли м'яч наблизиться до опорної ноги.
Удари по м'ячу, що летить.
Рис. 2. Удари по м`ячу, який летить: а – середньою частиною підйому, б – з поворотом, в-з напівлету.
Так як швидкість м'ячів, що летять, найчастіше вище, ніж тих, що котяться, то головні труднощі полягають у визначенні місця зустрічі з м'ячем, що летить. При ударах по м'ячах що опускаються і низько летять структура руху схожа з ударами по м'ячах, що котяться, (Рис. 2, а). Удари з поворотом і з напівліта мають деякі особливості [17,70].
Удар з поворотом використовується для зміни напрямку польоту м'яча і виконується середньою частиною підйому (Рис. 2, б). Опорна нога повертається в напрямку удару. Тулуб відхиляється убік опорної ноги. З поворотом тулуба починається ударний рух у горизонтальній площині.
Удар з напівліту проводиться середньою або зовнішньою частиною підйому по м'ячу відразу ж після його відскоку від землі (Рис. 2, б). Опорна нога ставиться ближче до місця приземлення м'яча. Безпосередньо після відскоку наноситься удар. Гомілка в момент удару і «проводки» вертикальна, носок відтягнутий.
Помилки в техніці виконання ударів по м’ячу внутрішньою частиною стопи:
Удар внутрішньою стороною стопи застосовується в основному при коротких і середніх передачах, а також при ударах із близької відстані (Рис. 1, а). Ударний рух починається з одночасного згинання стегна і повороту назовні ударної ноги. У момент удару і проводки стопа знаходиться строго під прямим кутом до напрямку польоту м'яча.
Удар внутрішньою частиною підйому має значну силу і точністю. Використовується при середніх і довгих передачах, «прострілах» уздовж воріт і ударах по цілі з усіх дистанцій (Рис. 1, б). Розбіг виконується під кутом у 30–60° по відношенню до м'яча і цілі. Замах близький до максимального. Опорна нога ставиться на зовнішній звід підошви. Тулуб трохи нахилений убік опорної ноги. У момент удару носок відтягнутий униз.
Рис. 1. Удар по м`ячу ногою: а – внутрішньою стороною стопи; б – внутрішньою частиною підйому, в-середньою частиною підйому; г – внутрішньою стороною підйому; д – п`яткою.
Удар середньою частиною підйому проводиться з розбігу, місце початку якого знаходиться приблизно на одній лінії з м'ячем і ціллю (Рис. 1, в). Замах і ударний рух виконуються в одній площині. Носок ударної ноги максимально відтягнути униз. Умовна вісь, що як би з'єднує м'яч і колінний суглоб, у момент удару і «проводки» строго вертикальна.
Удар зовнішньою частиною підйому найбільше часто застосовується для виконання різаних ударів. Структура рухів при ударах середньою і зовнішньою частиною підйому схожа. Відмінності полягають у тім, що під час ударного руху гомілка і стопа повертаються усередину (Рис. 1, г). Удар носком використовується, коли необхідно зробити несподіваний, без підготовки, удар по меті. При ударі місце початку розбігу, м'яч і ціль знаходяться на одній лінії. Останній крок розбігу – замах. У момент удару носок трохи піднятий [16,173].
Удар п'ятою рідше застосовується в грі через складність виконання, незначної сили і точності. Достоїнство удару – несподіванка для суперників (Рис. 1, д). Опорна нога ставиться на рівні м'яча. Для замаху ударна нога рухається над м'ячем і виноситься вперед. Удар виконується різким рухом ноги назад. Стопа розташована паралельно землі.
Удари по м'ячу, що котиться, не відрізняються від виконання ідентичних способів по нерухомому м'ячу. Головна задача полягає в тім, щоб скоординувати швидкість власного руху з напрямком і швидкістю м'яча. При ударі по м'ячу, що котиться від гравця, опорна нога ставиться збоку – за м'яч. При ударі по м'ячу, що котиться назустріч, опорна нога не доходить до м'яча. Якщо м'яч котиться збоку, то раціонально виконати удар ближжою до м'яча ногою. У всіх випадках відстань постановки опорної ноги від м'яча залежить від швидкості його руху. Ударний рух виконується, коли м'яч наблизиться до опорної ноги.
Удари по м'ячу, що летить.
Рис. 2. Удари по м`ячу, який летить: а – середньою частиною підйому, б – з поворотом, в-з напівлету.
Так як швидкість м'ячів, що летять, найчастіше вище, ніж тих, що котяться, то головні труднощі полягають у визначенні місця зустрічі з м'ячем, що летить. При ударах по м'ячах що опускаються і низько летять структура руху схожа з ударами по м'ячах, що котяться, (Рис. 2, а). Удари з поворотом і з напівліта мають деякі особливості [17,70].
Удар з поворотом використовується для зміни напрямку польоту м'яча і виконується середньою частиною підйому (Рис. 2, б). Опорна нога повертається в напрямку удару. Тулуб відхиляється убік опорної ноги. З поворотом тулуба починається ударний рух у горизонтальній площині.
Удар з напівліту проводиться середньою або зовнішньою частиною підйому по м'ячу відразу ж після його відскоку від землі (Рис. 2, б). Опорна нога ставиться ближче до місця приземлення м'яча. Безпосередньо після відскоку наноситься удар. Гомілка в момент удару і «проводки» вертикальна, носок відтягнутий.
11. 05. 22.
1. Виконати комплекс вправ Табата:
2. Уважно прочитати і вивчити:
ТЕХНІКА ФУТБОЛУ
Під технікою футболу звичайно розуміють спосіб виконання рухів. Кожний вид спорту вимагає спеціальної техніки. Вона стосується не тільки спеціальних, потрібних для цього рухів, але й спільних (біг, стрибки і т. д.). В ході матчу футболістам доводиться зупиняти м’яч, вести його, передавати один одному, бити по воротах і т. д. Якщо гравець виконує ці дії недостатньо швидко і неточно, то і команда в цілому витрачає зайві зусилля, що є серйозною перешкодою до досягнення перемоги. Від того наскільки уміло володіє футболіст всім різноманіттям технічних засобів і як їх застосовує, залежить ефективність його дій. Виходячи з цього під технікою футболу слід розуміти спосіб виконання всіх рухів, які можуть бути застосовані у грі. Техніка гри у футболі складається з двох основних розділів: техніка гри в нападі і техніки гри в захисті. Вони включають пересування і стрибки, удари по м’ячу, зупинки м’яча, ведення і обведення, фінти, вкидання і відбір м’яча, техніку гри воротаря. Технічна майстерність футболіста характеризується кількістю прийомів, якими він володіє, різноманітністю їх виконання і умінням виконувати ці прийоми при активній протидії. Освоюючи техніку, футболісти спочатку вчаться виконувати окремі прийоми і їх поєднання. Велике значення має особисте прагнення студентів до занять, їх завзятість в тренуванні. Для сучасного футболіста характерна універсальна технічна майстерність, що виявляється в умінні володіти всіма прийомами нападу і захисту, і особливо тими, які найбільш характерні для його функцій в команді. Класифікація техніки футболу – це розподіл технічних прийомів на групи за спільними специфічними ознаками. За характером ігрової діяльності в техніці виділяють два розділи: техніка польового гравця і техніка воротаря. Кожний із розділів складається з конкретних прийомів, що виконуються різними способами, які мають свої різновиди і умови виконання.
Носок
Зовнішня торона стопи Зовнішня частина підйому
Рис. 2. Прямий удар Рис. 3. Різаний удар прямою ногою
Вправ на техніку з м'ячем в домашніх умовах:
09.05.22.
1. Виконати комплекс ТАБАТА.
2. Уважно прочитати і вивчити:
Футбол в школі.
Історія розвитку футболу. Правила гри.
Історія розвитку футболу. Сучасний футбол розпочав свій шлях у XII столітті в середньовічній Англії. Тоді у футбол грали на ринкових площах і навіть на вузьких кривих вулицях. Грали з ранку до вечора. Чисельність тих, що грають перевищувала 100 чоловік, при цьому майже ніяких обмежень не існувало. Можна було грати як руками, так і ногами, дозволялося хапати гравця, який володіє м'ячем, збивати його з ніг. Як тільки гравець опановував м'яч, за ним відразу прямувала веселий, буйний натовп, що грає. У результаті валилися торговельні намети, в тріски розносилися базарні лотки. У селах навіть річки не служили гравцям перешкодою. Траплялося, що деякі гравці тонули при переправі, але цього деколи навіть не помічали. Один письменник з Англії писав, що у них "щоки в синцях, ноги, руки і спини переламані, вибиті очі, носи, повні крові ...". А мандрівник Гастон де Фуа, спостерігаючи за грою у футбол, вигукнув: "Якщо англійці називають це грою, то, що ж вони називають бійкою?!" Всі ці порушення не залишилися непоміченими серед священнослужителів і феодалів. Незабаром вони зажадали заборонити футбол. Ця гра здавалася їм дуже небезпечною, нерідко під приводом гри у футбол збиралися незадоволені. Особливо шаленіли священнослужителі, що називали футбол "вигадкою диявола". Підкорюючись феодалам, король Едуард III в 1313 році заборонив футбол в місті. Тому ігри стали проводитися на пустирях за містом. Король Едуард III в 1333 році наказав шерифам переслідувати пусті заняття грою в м'яч, вказуючи на те, що стрільба з лука закинута через марну і безбожну гру у футбол. Англійці не полишали можливості подати королям петиції з проханням скасувати заборону, але щоразу отримували відмову. У 1389 році Річард II заборонив футбол в межах усього королівства. Були встановлені самі суворі покарання, навіть страта. Але, не дивлячись на заборони, народ продовжував грати у футбол. І вже в 1592 році в Шотландії заборона на футбол була знята, а в 1603 році – у Англії. Народ зумів захистити свою улюблену гру, але ще довго футбол вважався "підлою", "плебейською" грою. На Русі теж здавна існували ігри з м'ячем, що нагадують футбол. Одна з таких ігор називалася "Шалига": гравці ногами прагнули загнати м'яч на територію супротивника. Грали в постолах на льоду річок або на базарних площах шкіряним м'ячем, набитим пір'ям. В. Г. Бєлінський писав, що "в іграх та забавах російського народу відбилися простодушна суворість його звичаїв, богатирська сила і широкий розмах його почуттів". Однак багаторічні спроби королів і царів припинити цю "небезпечну" гру зазнали невдачі. Футбол виявився сильнішим заборон, благополучно жив і розвивався, придбав сучасну форму і став олімпійським видом спорту. У 1908 році футбол був включений в програму Олімпійських ігор. У наші дні футбол користується всенародним визнанням. І зараз важко уявити собі життя будь-якої країни без футбольних матчів. Правила гри. Вперше правила були введені 7 грудня 1863 року Англійською футбольною асоціацією. Базувались правила на придуманих в Кембріджському університеті положеннях гри. Футбольні правила, за якими проводяться матчі, не знаходяться в повній юрисдикції ФІФА. В даний час правила встановлює орган під назвою Міжнародна Рада Футбольних Асоціацій (англ. IFAB — International Football Association Board). ФІФА має 50% представництва в ньому (чотири місця), інші чотири місця належать представникам футбольних асоціацій Англії, Шотландії, Уельсу і Північної Ірландії, в знак вшанування неоцінимого внеску британців у створення і розвиток футболу. Сучасні правила в своїй основі були прийняті в 1997 році і з того часу піддавались лише незначним змінам.
Жонглювання м'ячем:
05. 05. 22.
1. Виконати комплекс вправ з гантелями під відео: (замість гантель можна використати пляшки з водою)
2. Уважно прочитати і вивчити:
Метання.Метання – фізичні вправи швидкісно-силового характеру, метою яких є переміщення легкоатлетичного снаряда в просторі на якомога більшу відстань. Метання характеризуються міцними, короткочасними (вибуховими) зусиллями, у яких задіяні різні групи м'язів: рук, ніг, плечового поясу та тулуба. Метання розвивають силу, швидкість, координацію рухів.У залежності від способу виконання легкоатлетичні метання розподіляють на три види:1) кидком із-за голови (спис, граната);2) з поворотом (диск, ядро, молот);3) поштовхом (ядро).Способи метань зумовляються формою і масою приладів. Легкі прилади, які зручно тримати в русі, метають із-за голови; більш важкі плоскої форми і приладі, які мають спеціальну ручку для держання, метають з поворотом для нарощування швидкості; прилади, що не мають ручки, штовхають.Легкоатлетичні метання - група видів легкої атлетики, в основі об'єднання якої лежить фактор переміщення у просторі і часі легкоатлетичних приладів, до яких відносять малий м'яч, гранату, ядро, спис, диск та молот.Штовхання ядраШтовхання ядра - швидкісно-силова легкоатлетична вправа, яка виконується однією рукою від плеча з місця, зі скачка, з повороту на обмеженому просторі (коло діаметром – 213,5 см).Технічні дії штовхальника ядра за ознакою рухових завдань поділяються так:1) замах (вихідне положення, групування);2) розгін (одноопорний, безопорний);3) поштовх (“захоплення" або “взяття на себе“, виштовхування).Штовхання ядра — легкоатлетична дисципліна, метання важкої металевої кулі (ядра) на віддаль. Вага ядра в чоловічих змаганнях становить 7,26 кг, в жіночих — 4 кг. Ядро штовхають із кола із сегментом, заввишки 10 см. Спортсмен не повинен виступати за бордюр або наступати на нього. Як правило, на змаганнях спортсмену дається 3 спроби. За результатами цих спроб відбираються фіналісти, які отримують право на ще три спроби.Метання списаМетання списа - швидкісно-силова легкоатлетична вправа, яка виконується на дальність згідно правил змагань однією рукою із-за спини через плече, у розмічений сектор поля (29).Вага списа у жінок 600г, а у чоловіків 800г. У метанні списа мінімальна довжина доріжки для розбігу – 30 м. У метанні списа площа сектора приземлення повинна бути розмічена білими лініями шириною 50 мм так, щоб внутрішні краї ліній, якщо їх продовжити, проходили б через крайні точки обмежувальної дуги, і обидві лінії перетиналися б у центрі сектора розбігу.Спис тримають за обмотку. Його метають через плече або верхню частину руки (однією рукою із-за голови), що виконує метання.У всіх метальних видах, якщо змагається більше восьми учасників, то кожному надається три спроби, а вісьмом спортсменам, що показали кращі результати – три фінальні спроби.Суддя повинен показати спортсменові, що все готово до виконання спроби, і з цієї миті починається відлік часу, дозволеного для її виконання 1 хвилина. У метальних видах учасник, що затягує без причини виконання спроби, може позбутися цієї спроби, і вона буде зарахована як невдала.При рівності результатів необхідно розглядати другий кращий результат показаний в ході змагань, потім, якщо це необхідно, то третій кращий і так далі.Спроба зараховується тільки в тому випадку, якщо наконечник металевим вістрям торкнувся землі раніше, ніж основна частина списа. Вимірювання у метанні списа проводиться від точки, в якій наконечник списа перший раз торкнувся землі, до внутрішнього краю дуги уздовж лінії.Метання дискаМетання диска - дисципліна, яка полягає в метанні спеціального спортивного снаряда - диска, на дальність. Відноситься до метань і входить в технічні види легкоатлетичної програми. Вимагає від спортсменів сили та координації рухів. Є олімпійською дисципліною легкої атлетики для чоловіків з 1896 року, для жінок з 1928 року.Метання диска - швидкісно-силова легкоатлетична вправа, яка виконується на дальність згідно правил змагань однією рукою збоку із-за спини, у розмічений сектор поля (40).Учасники змагань виконують кидок з кола діаметром 250 см. Відстань кидка вимірюється як відстань від зовнішньої окружності цього кола до точки падіння снаряда. Вага диска у чоловіків — 2 кг, у юніорів 1,75 кг, у юнаків 1,5 кг. У жінок, юніорок та дівчат — 1 кг. Діаметр диска становить 219—221 мм для чоловіків і 180—182 мм для жінок.В офіційних змаганнях IAAF учасники роблять шість спроб. Якщо учасників понад вісім, то після 3-х перших спроб відбираються вісім найкращих і в наступних трьох спробах вони розігрують найкращого по максимальному результату в шести спробах.Метання диска проводиться з огороджених сіткою сектора з дозволеним горизонтальним кутом вильоту не більше 35 °, а точніше 34,92 °, інакше диск не зможе вилетіти в поле і вріжеться в сітку або опори. Ширина воріт вильоту диска становить 6 метрів. Забороняється вихід спортсмена за кордон сектора, поки диск не приземлився. Під час кидку диск може зачепити огородження сектору, якщо інші правила не порушені.Метання молотаМетання молота —дисципліна, яка полягає в метанні спеціального спортивного снаряда — молота — на дальність. Вимагає від спортсменів сили і координації рухів. програми. Метання молота — олімпійська дисципліна легкої атлетики (у чоловіків — з 1900 року, у жінок — з 2000 року).Метальний молот — спортивний легкоатлетичний снаряд. Складається з металевого ядра з тросом. Довжина молота у чоловіків — 117—121,5 см, вага — 7,265 кг (= 16 фунтів). У жінок довжина 116—119,5 см, вага — 4 кг. Вага метального молота дорівнює вазі ядра.Метання молота - складна за структурою система цілеспрямованих рухів та дій, яка поєднує в собі визначену кількість простих і складних елементів (тримання молота, вихідне положення, попередні оберти молота, повороти з молотом, фінальне зусилля). При метанні молота оптимальний кут вильоту дорівнює 42 – 44 швидкість вильоту складає 26 – 27 м/сек.Перед метанням спортсмен проводить розминку, виконує технічні вправи, розігріває м'язи. Після розминки учасник змагань заходить у метальний круг, загороджений високою міцною сіткою.Зазвичай спортсмен виконує 3 попередні розкручування (рухи по колу руками) і наступні 4 кола, рухаючись на одній нозі навколо своєї осі. В період проходження кожного кола спортсмен ставить іншу ногу на землю, відштовхуючись від поверхні і таким чином швидкість обертання з кожним колом зростає, як і умовна вага молота, яка збільшується через відцентрову силу. На останньому колі учасник виконує фінал спроби, додаючи ще більших зусиль і метає молот у сектор. Спроба буде зарахована тільки тоді, коли знаряд впаде в зону сектора, а спортсмен вийде з кругу після падіння знаряду, не заступивши за метальний круг і вийшовши із задньої частини круга.У шкільну програму фізичного виховання входять прикладні види метань - метання м'яча і гранати. Метання гранати і малого м'яча - це найпростіші і доступні види метань, які можуть використовуватися як підводящі дії до освоєння техніки метання списа.Метання м'яча і гранати виробляються в коридор шириною 10 м або сектор 29 °.Метання гранатиМаса гранати - 700 г для чоловіків і 500 г для жінок, а маса м'яча - 150 г для всіх учасників.Дальність польоту снаряда залежить від початкової швидкості, кута, висоти вильоту снаряда і опору повітря. Внесок зазначених факторів в дальність польоту снаряда різний, сумарний вплив останніх трьох показників на результат в метаннях становить 10%, тоді як основний фактор збільшення результативності в метаннях - підвищення початкової швидкості вильоту снаряда.Одне з правил в метаннях повідомляє, що для додання швидкості в цілісній структурі «метальник - снаряд» необхідно снаряд вести за собою , а не «йти» за снарядом. Це вірно для метання списа, гранати, м'ячі.МЕТАННЯ МАЛОГО М'ЯЧАЛегкоатлети метають різні снаряди: спис, диск, ядро, молот. Ознайомлення з цим видом легкоатлетичних вправ варто розпочинати з метання малого м'яча способом «із-за спини через плече».Збільшити довжину польоту м'яча допомагає розбіг. Найважливішим елементом розбігу є перехресний крок.Перехресний крок – передостанній крок розбігу. Він пов'язаний з відведенням м'яча назад, виконується правою (лівою) ногою і дозволяє прийняти звичне для спортсмена вихідне положення для метання – положення «натягнутого лука».Під час перехресного кроку права (ліва) нога швидко виноситься вперед, носок розвертається назовні. Верхня частина тулуба повертається майже на 90 градусів праворуч (ліворуч). Тулуб нахиляється назад, таз при цьому майже не повертається. У результаті виходить своєрідне «скручування» тулуба того, хто метає. З останнього кроку, коли ліва (права) нога буде попереду, починається кидок.
03. 05. 22.
1. Виконати комплекс вправ Табата під відео:
2. Уважно прочитати і вивчити:
СТРИБКИ У ВИСОТУ З РОЗБІГУ
Стрибки у висоту з розбігу - вид легкої атлетики, який характеризується короткочасними м'язовими зусиллями «вибухового» характеру, що має багато різновидів (способів). Способи стрибка у висоту: «переступання» або «ножиці» (рис. 2.20), «хвиля» (рис. 2.21), «перекат» (рис. 2.22), «перекидний» (рис. 2.23) і «Фосбері-флоп» (рис. 2.24 ). Найбільш ефективними способами стрибків є «перекидний» і «Фосбері-флоп». Найбільш простим і менш результативним є спосіб стрибка «переступання», саме він і вивчається школярами в загальноосвітній школі. Незалежно від способу подолання планки стрибок у висоту складається з розбігу у відштовхування , переходу через планку і приземлення. Сучасна техніка стрибка у висоту характеризується раціональним використанням великій швидкості розбігу, потужним відштовхуванням, яке носить характер реактивно-махового поштовху, і переходом планки з якомога нижчим розташуванням ЗЦМ тіла спортсмена. Розбіг в стрибках у висоту становить зазвичай 7-9 бігових кроків (11 - 14 м). Кут розбігу по відношенню до планки залежить від способу стрибка. При «переступанні» і «перекаті» він дорівнює 35-45 °, при «перекидному» - 25-35 ° і при стрибку «хвилею» - 75-90 °. Розбіг в стрибку способом «Фосбері-флоп» виконується по дузі: починаючи його під кутом 70-90 °, стрибун у кінці розбігу як би забігає боком до планки, зменшуючи кут до 25-30 °. Розбіг можна виконувати з місця або підходу, коли стрибун робить кілька прискорюють кроків і потім, потрапивши стопою на контрольну позначку, починає біг. Перша половина розбігу не відрізняється від звичайного прискореного бігу. У другій частині розбігу стрибун готується до відштовхування. Передостанній крок в розбігу найдовший, останній більш короткий. Зменшення останнього кроку дозволяє стрибуна швидко просунути тіло на відштовхувальну ногу, вивести таз вперед і звести до мінімуму втрату швидкості розбігу. Для розмітки розбігу зазвичай роблять дві відсічення: одну - на початку розбігу, іншу - на третьому кроці від місця відштовхування. Успіх в відштовхуванні багато в чому залежить від швидкості і ритму розбігу.
Мал. 2.20. Основи техніки стрибка у висоту способом «переступання» або «ножиці»
Мал. 2.21. Основи техніки стрибка у висоту способом «хвиля» 
Мал. 2.22. Основи техніки стрибка у висоту способом «перекат» 
Мал. 2.23. Основи техніки стрибка у висоту способом «перекидний» 
Мал. 2.24. Основи техніки стрибка у висоту способом «Фосбері-Флон» Відштовхування починається з моменту торкання ґрунту відштовхувальною ногою. Однак дуже важливе значення має передостанній крок розбігу. У момент постановки махової ноги на опору стрибун згинає її і подає коліно вперед. Одночасно з просуванням вперед на сильно зігнутою маховою нозі і переходом її з п'яти на передню частину стопи тулуб приймає вертикальне положення, таз випереджає вісь плечей, а відштовхувальна нога обганяє лінію таза. Махова нога активно розгинається, змінюючи напрямок руху ЗЦМ тіла вперед-вгору, руки через сторони відводяться назад. Відштовхувальна нога ставиться на опору з п'яти майже випрямленою.
02. 05. 22.
1. Виконайте комплекс вправ
2. Уважно прочитати і вивчити:
Стрибки в довжину з місця
Одним із видів легкої атлетики є стрибок в довжину з місця. Стрибки в довжину з місця включені в програму спортивних змагань з 1851 року. Стрибок належить до природного і швидкого способу долання перешкод: для нього характерні короткочасні, але максимальні нервово-м’язові зусилля. Стрибки зміцнюють м’язи ніг і тулуба, розвивають такі якості як сила, швидкість, спритність, сміливість, навчають орієнтуватися в просторі, концентрувати зусилля. Звичайно, щоб не отримати ніяких травм – вивихів та переломів, необхідно ретельно тренуватися, весь час самовдосконалюватися. Перед тим як розпочати стрибки в довжину з місця треба зробити розминку не менше 10-15 хвилин, особливо важливі вправи для ніг. Дуже корисно перед стрибком пострибати на скакалці.
Техніка стрибка
Вихідне положення: стійка ноги нарізно на ширині плеч. Перед початком стрибка піднімаємо руки в гору, підводимось на носки, а потім опускаємось на напівзігнуті ноги, відводимо руки назад і нахиляємо тулуб вперед. Під час виконання стрибка відштовхуємось двома ногами і робимо водночас змах руками вперед-вгору. У польоті згинаємо ноги в колінах і виносимо їх вперед, а під час приземлення присідаємо і виносимо руки вперед, забезпечуючи тим самим м’яке і стійке приземлення. Щоб удосконалити свої стрибки у довжину з місця слід досить ретельно тренуватися, дотримуватися техніки стрибка.
27. 04. 22.
1. Виконайте комплекс вправ
2. Уважно прочитати і вивчити:
Стрибки в довжину з розбігу.
У легкій атлетиці існує кілька різновидів стрибків у довжину з розбігу: «зігнувши ноги» (рис.2.16), «прогнувшись» (рис.2.17), «ножиці» (рис.2.18). У шкільній програмі зазвичай вивчають найпростіший з технічного виконання стрибок - «зігнувши ноги». Хоча в старших класах, де фізичні кондиції досить високі, можна вивчати і більш складні стрибки.
Мал. 2.16. Основи техніки стрибка в довжину з розбігу способом «зігнувши ноги» 
Мал. 2.17. Основи техніки стрибка в довжину з розбігу способом «прогнувшись» 
Мал. 2.18. Основи техніки стрибка в довжину з розбігу способом «ножиці» Стрибок в довжину з розбігу складається з чотирьох фаз: розбіг, відштовхування, політ, приземлення. Головну роль в стрибках в довжину грає швидкий розгін, вміння стабільно потрапляти на брусок і потужно відштовхуватися, зберігати рівновагу в польоті і раціонально приземлятися. Результат стрибка в довжину залежить від швидкості розбігу і кута відштовхування. Довжина розбігу визначається рівнем бігової підготовленості стрибуна. У дітей шкільного віку довжина розбігу становить 16-22 м, а у старших школярів - 25-35 м. У дівчаток розбіг як правило на 2-3 м менше, ніж у хлопчиків. Початкове положення для розбігу повинно бути стандартним для досягнення стабільності кроків. Найчастіше одна нога відставлена назад. Перший крок виконується завжди однаковим по довжині, щоб виключити коливання довжини наступних кроків. Існує два варіанти розбігу: з поступовим нарощуванням швидкості, яка досягає максимальної до відштовхування, і швидким збільшенням швидкості і утриманням її до відштовхування. Перша частина розбігу нагадує біг спринтера з низького старту. Тулуб нахилений вперед, руки працюють енергійно. До середини розбігу тулуб випрямляється і до передостаннього кроку знаходиться вже в вертикальному положенні. В кінці розбігу, підтримуючи, а часом і кілька збільшуючи досягнуту раніше швидкість, стрибун виконує рух вільно, без зайвої напруги, що дозволяє йому швидко і природно перейти до відштовхування. Для більшої точності розбігу стрибун робить контрольну позначку за шість бігових кроків до бруска, на яку він повинен потрапити поштовховою ногою. Відштовхування необхідно виконувати якомога швидше. На передостанньому етапі ЗЦМ тіла трохи знижується. Останній крок на 25-30 см коротше попереднього. Прискорена постановка ноги на брусок сприяє збереженню горизонтальної швидкості. «Шлепок» при постановці ноги свідчить про слабкість м'язів гомілковостопного суглоба. Пружна постановка ноги завжди безшумна. У момент амортизації нога спочатку згинається в усіх суглобах, а далі випрямляється під дією інерції маси стрибуна в момент наближення до вертикалі. Під час відштовхування однойменна маховою нозі рука відводиться в сторону назад, інша робить енергійний помах вперед вгору і кілька всередину. Одночасно з початком випрямлення поштовхової ноги махова нога активним рухом від стегна виноситься вперед вгору, відбувається випрямлення тулуба, плечі і груди піднімаються вгору. Перша частина польоту (зліт) однакова в усіх способах стрибків у довжину. Зігнута в польоті Махова нога з високо піднятим стегном йде вперед, толчковая залишається позаду, і стрибун приймає положення «широкого кроку». Подальші руху стрибуна залежать від способу стрибка. Спосіб «зігнувши ноги» найбільш простий. Саме з нього починається навчання стрибків у довжину в школі. Після польоту в «кроці» Махова нога кілька опускається вниз, толчковая підтягується до неї, і обидві ноги притискаються до грудей. Так стрибун приймає положення угруповання з опущеними вниз руками. До моменту приземлення він випрямляє ноги, намагаючись викинути їх якомога далі вперед, одночасно відводячи руки назад. Спосіб «прогнувшись» більш ефективний, так як дозволяє уникнути обертання і полегшує приземлення. Після зльоту Махова нот опускається вниз і відводиться назад разом з поштовхової. Таз виводиться вперед, руки роблять дугоподібний рух вперед-вниз-назад і через сторони вгору. Стрибун прогинається в грудної та поперекової частини, плечі кілька відводяться назад. Після цього він приймає вихідне положення перед приземленням. Спосіб «ножиці» дещо відмінний від перших двох тим, що стрибун у польоті не приймає будь-якого фіксованого положення, а виконує майже такі ж рухи, як при розгоні. Він як би продовжує «бігти в повітрі» (рис. 2.19).
Мал. 2.19. Основи техніки стрибка в довжину з розбігу способом «ножиці» Після зльоту Махова нога опускається вниз і відводиться назад, а толчковая виводиться вперед (перший крок). Опускання махової ноги супроводжується виведенням таза вперед. Слідом за цим назад відводиться вже толчковая нога, а махова виноситься вперед. Ноги при цьому зігнуті в колінних суглобах, руки рухаються в ритмі руху ніг. При підготовці до приземлення стрибун з'єднує ноги, підтягує їх до грудей, а потім викидає їх вперед. У стрибку «ножиці» стрибун робить 2,5 або 3,5 бігових кроку. Приземлення здійснюється однаково в усіх способах стрибків у довжину. Зігнуті ноги піднімаються так, щоб п'яти були трохи нижче рівня таза, і викидаються вперед. У момент викидання ніг вперед стрибун може перебувати в угрупованні зі значним нахилом тулуба або в положенні «сидячи», що більш раціонально для початківців стрибунів. Приземлення закінчується згинанням ніг і виходом вперед.
25. 04. 22.
1. Виконати комплекс вправ під відео
2. Уважно прочитати і вивчити:
Загальні положення про стрибки
Ще в Стародавній Греції змагання зі стрибків (спочатку в довжину) увійшли в програму Олімпійських ігор як вид п’ятиборства. А ось стрибки в висоту з’явилися тільки на початку XIX століття. Вперше змагання зі стрибків були проведені в середині минулого століття в Англії.
1. Опорні стрибки. Для здійснення таких стрибків необхідно створити напругу в м’язах, які захищають організм в польоті і сприяють розвитку рівноваги і гнучкості. В якості опори можуть використовуватися козел або кінь. Їх можна зустріти в шкільних спортивних залах, вищих навчальних закладів та гімнастичних залах. Стрибки через козла можна виконувати боком, прямо, а техніка передбачає перестрибування або застрибування.
2. Стрибки в довжину з розбігу. Вони відносяться до змішаного виду, які вимагають від стрибуна прояви швидкісних і швидкісно-силових якостей, спритності і гнучкості. Проводяться серед жінок і чоловіків в манежі і на стадіоні.
3. Потрійний стрибок з розбігу. Це ациклічний вид стрибка, який вимагає від стрибуна прояви швидкісних і швидкісно-силових якостей, спритності і гнучкості. Проводяться серед жінок і чоловіків в манежі і на стадіоні.
Друга група включає в себе стрибки у висоту:
1. Стрибки у висоту. Це ациклічний вид, який вимагає від спортсменів прояви стрибучості, швидкісно-силових якостей, гнучкості та спритності. Вони проводяться серед жінок і чоловіків на манежі і стадіоні.
Переступання або ножиці. Це самий простий і доступний спосіб стрибків у висоту. Стрибун приземляється на дві ноги в яму з піском. Він з’явився в середині XIX століття, і кожен школяр знає про нього з уроків фізкультури. Світовий рекорд становить 2,09 метра.
Перекидний. Він нагадує застрибування на коня. Коли він з’явився невідомо. Перший світовий рекорд був встановлений американцем Лео Стірс – 2,11 м. А ось останній світовий рекорд поставив Володимир Ященко, пригнувши на відстань в 2,35 м.
Фосбері-флоп. Це стрибок через планку, виконуючи при цьому прогинання-міст. Спортсмен падає після стрибка на спину, випрямивши ноги.
2. Стрибки з жердиною з розбігу. Це ациклический вид, який вимагає від стрибуна прояви стрибучості, швидкісно-силових якостей, гнучкості та спритності. Такі стрибки є найскладнішим технічним видом легкої атлетики. Їх виконують жінки і чоловіки на манежі, стадіоні.На уроках фізичної культури, починаючи з першого класу, стрибки стають руховою основою створення навику відштовхування вгору, необхідного для багатьох інших вправ. Стрибки через перешкоди в системі стрибкових завдань є незамінним способом розвитку стрибучості. Слід також нагадати про важливість стрибкових вправ для розвитку вестибулярного апарату, координації рухів у польоті.Шкільна програма для учнів початкових класів передбачає вправи та стрибки на одній і на двох ногах на місці з просуванням і з поворотами, стрибки у довжину з місця та зі скакалкою, хоча вивчення техніки стрибків як виду легкої атлетики розпочинається з третього класу. До навчальної програми третього класу включено стрибки в довжину з розбігу способом «зігнувши ноги», стрибки у висоту з прямого й косого розбігу, а також спеціальні стрибкові вправи.Задля ефективності вивчення техніки різновидів стрибкових вправ рекомендується проводити роботу в такій послідовності. Розпочати слід із вивчення підстрибувань та приземлень без значних струсів. При цьому спочатку слід застосувати приземлення з торканням ґрунту передньою частиною стоп, амортизуючи приземлення невеликим згинанням у колінах.Важливо навчити школярів усіх різновидів приземлення в залежності від висоти перешкоди та вихідного положення для зістрибування, слід учити вибирати спосіб безпечного приземлення в залежності від умов стрибка.Після цього вивчаються стрибки з елементами перестрибування. Вони виконуються через високі та широкі перешкоди, з місця й з розбігу. До них належать легкоатлетичні стрибки:- у довжину, https://youtu.be/qT435OWqXy4- потрійний стрибок, https://youtu.be/DxwqhC5rECA
- у висоту, https://youtu.be/xb8TtCff4Po- стрибок із жердиною, https://youtu.be/L0P3H4iO1DU
Ще в Стародавній Греції змагання зі стрибків (спочатку в довжину) увійшли в програму Олімпійських ігор як вид п’ятиборства. А ось стрибки в висоту з’явилися тільки на початку XIX століття. Вперше змагання зі стрибків були проведені в середині минулого століття в Англії. Стрибок — це природний спосіб долання перешкод, який характеризується максимальним короткочасним нервово-м'язовим зусиллям. Стрибкові вправи сприяють зміцненню м'язів ніг, розвивають такі здібності організму, як сила, швидкість, гнучкість. Стрибки виконуються з місця та з розбігу. До програми офіційних змагань стрибки з місця в довжину та висоту не входять, а використовуються переважно як спосіб підвищення рівня фізичної підготовки і є важливою складовою для визначення рівня швидкісно-силових здібностей у державних тестах. Легкоатлетичні стрибки з розбігу поділяються на два види: через горизонтальні (у довжину й потрійні) і вертикальні перешкоди (у висоту та із жердиною). Перша група включає в себе види стрибків у довжину: 1. Опорні стрибки. Для здійснення таких стрибків необхідно створити напругу в м’язах, які захищають організм в польоті і сприяють розвитку рівноваги і гнучкості. В якості опори можуть використовуватися козел або кінь. Їх можна зустріти в шкільних спортивних залах, вищих навчальних закладів та гімнастичних залах. Стрибки через козла можна виконувати боком, прямо, а техніка передбачає перестрибування або застрибування. 2. Стрибки в довжину з розбігу. Вони відносяться до змішаного виду, які вимагають від стрибуна прояви швидкісних і швидкісно-силових якостей, спритності і гнучкості. Проводяться серед жінок і чоловіків в манежі і на стадіоні. 3. Потрійний стрибок з розбігу. Це ациклічний вид стрибка, який вимагає від стрибуна прояви швидкісних і швидкісно-силових якостей, спритності і гнучкості. Проводяться серед жінок і чоловіків в манежі і на стадіоні. Друга група включає в себе стрибки у висоту: 1. Стрибки у висоту. Це ациклічний вид, який вимагає від спортсменів прояви стрибучості, швидкісно-силових якостей, гнучкості та спритності. Вони проводяться серед жінок і чоловіків на манежі і стадіоні. Виділяють такі види стрибків у висоту: Переступання або ножиці. Це самий простий і доступний спосіб стрибків у висоту. Стрибун приземляється на дві ноги в яму з піском. Він з’явився в середині XIX століття, і кожен школяр знає про нього з уроків фізкультури. Світовий рекорд становить 2,09 метра. Перекидний. Він нагадує застрибування на коня. Коли він з’явився невідомо. Перший світовий рекорд був встановлений американцем Лео Стірс – 2,11 м. А ось останній світовий рекорд поставив Володимир Ященко, пригнувши на відстань в 2,35 м. Фосбері-флоп. Це стрибок через планку, виконуючи при цьому прогинання-міст. Спортсмен падає після стрибка на спину, випрямивши ноги. На уроках фізичної культури, починаючи з першого класу, стрибки стають руховою основою створення навику відштовхування вгору, необхідного для багатьох інших вправ. Стрибки через перешкоди в системі стрибкових завдань є незамінним способом розвитку стрибучості. Слід також нагадати про важливість стрибкових вправ для розвитку вестибулярного апарату, координації рухів у польоті. Шкільна програма для учнів початкових класів передбачає вправи та стрибки на одній і на двох ногах на місці з просуванням і з поворотами, стрибки у довжину з місця та зі скакалкою, хоча вивчення техніки стрибків як виду легкої атлетики розпочинається з третього класу. До навчальної програми третього класу включено стрибки в довжину з розбігу способом «зігнувши ноги», стрибки у висоту з прямого й косого розбігу, а також спеціальні стрибкові вправи. Задля ефективності вивчення техніки різновидів стрибкових вправ рекомендується проводити роботу в такій послідовності. Розпочати слід із вивчення підстрибувань та приземлень без значних струсів. При цьому спочатку слід застосувати приземлення з торканням ґрунту передньою частиною стоп, амортизуючи приземлення невеликим згинанням у колінах. Важливо навчити школярів усіх різновидів приземлення в залежності від висоти перешкоди та вихідного положення для зістрибування, слід учити вибирати спосіб безпечного приземлення в залежності від умов стрибка. Після цього вивчаються стрибки з елементами перестрибування. Вони виконуються через високі та широкі перешкоди, з місця й з розбігу. До них належать легкоатлетичні стрибки: - у довжину, https://youtu.be/qT435OWqXy4
- у висоту, https://youtu.be/xb8TtCff4Po - стрибок із жердиною, https://youtu.be/L0P3H4iO1DU |
21. 04. 22.
1. Виконайте комплекс вправ
2. Уважно прочитати і вивчити:
Естафетний біг.
Естафетний біг -- це один з найцікавіших видів легкої атлетики. Якщо в інших видах легкої атлетики відбувається боротьба між окремими спортсменами, то в естафетному бігу змагаються командами. Естафетний біг з'явився в програмах спортивних змагань вже в кінці ХІХ ст. Естафети 4х100 м і 4х400 м входять до програми Олімпійських ігор із 1912 p. Золоті нагороди в естафетному бігу на Олімпійських іграх переважно завойовували американські спортсмени.
Естафета 4 х 100 м для жінок вперше була проведена на Олімпійських іграх 1928 p.
За складом учасників естафети бувають: дитячі, юнацькі, чоловічі, жіночі, змішані і комбіновані. Класичні естафети - 4 х 100 і 4 х 400 м - проводяться на біговій доріжці як для чоловіків, так і для жінок. Крім того, виділяють естафети на будь-які дистанції і з будь-якою кількістю етапів (наприклад, 10 х 1000 м), а також «шведські» естафети: 800 + 400 + 200 + 100 (або в зворотному порядку). Естафетна паличка є цілісною гладку порожню трубку, круглу в перетині, зроблену з дерева, металу або іншого твердого матеріалу. Згідно з правилами проведення змагань, естафетна паличка повинна мати вагу не менше 50 г, довжину 28-30 см і довжину в окружності 12-13 см. Її передача здійснюється тільки в зоні, що дорівнює 20 м (по 10 м в кожну сторону від початку етапу) ; при цьому забороняється будь-яка допомога одного бігуна іншому (підштовхування і т.п.). Спортсмен, який закінчив етап, може зійти з доріжки лише в тому випадку, якщо переконався, що не завадить іншим бігунам. У разі втрати палички під час бігу її можна підняти і продовжувати біг далі. Якщо ж паличка загублена при передачі, її може підняти тільки передавальний бігун. Найбільш складною з усіх видів є естафета 4 х 100 м, так як передача естафетної палички в ній відбувається на максимальній швидкості. Правила змагань дозволяють спортсмену, який приймає естафету, починати біг за 10 м до зони передачі. Це дозволяє бігунові раніше досягти максимальної швидкості і виконати передачу в середині зони, з меншим ризиком порушити правила. Тому на кожному етапі спортсмен починає розгін в той момент, коли передавальний досягає контрольної позначки, розташованої приблизно в 7-8 м від місця старту приймає бігуна. Щоб здійснити таку передачу, обидва бігуна, що передає та приймає, повинні мати однакову швидкість в зоні передачі і зробити її в той момент, коли вони знаходяться на відстані 1,5 м один від одного. З урахуванням зон розбігу і передачі палички спортсмени пробігають на першому етапі 110 м, на другому - 130 м, на третьому - 130 м, на четвертому - 120 м.Існує два способи передачі естафетної палички: знизу-вгору (рис. 2.10, а) і зверху-вниз (рис. 2.10, б). При першому способі бігун, який приймає естафетну паличку, відводить руку (протилежну руці передавального бігуна) назад трохи в сторону, великий палець відгинається в сторону від долоні, чотири пальці зімкнуті, площину долоні дивиться вниз-назад. Передавальний бігун вкладає естафетну паличку рухом знизу-вгору між великим пальцем і долонею. Відчувши дотик естафетної палички, що приймає бігун захоплює її, стискаючи кисть. У другому способі рука відводиться також тому трохи в сторону і трохи вище, при цьому долоня дивиться вгору. Передавальний бігун вкладає естафетну паличку рухом зверху-вниз, опускаючи її на долоню. При зіткненні палички з долонею приймає бігун захоплює її, стискаючи кисть.
Мал. 2.10. Способи передачі естафетної палички Естафетний біг може здійснюватися:- 1) без перекладання естафетної палички;
- 2) з перекладанням естафетної палички.
Зазвичай перший спосіб використовується в коротких естафетах, де передача відбувається на високих швидкостях, другий спосіб використовується у всіх інших естафетах. Розглянемо техніку естафетного бігу 4x100 м. На нервом етапі бігун стартує з низького старту в віраж. Естафетна паличка тримається трьома пальцями правої руки, а вказівний і великий пальці випрямлені і впираються в доріжку у стартової лінії (рис. 2.11). Для того щоб бігун першого етапу втік у бровки доріжки, він повинен завжди тримати паличку у правій руці, а передавати в ліву руку партнера. Коли бігун, що передає естафету, досягає контрольної позначки, що приймає бігун починає стартовий розгін. У зоні передачі бігуни повинні бігти, не заважаючи один одному, краще по краях бігової доріжки, в залежності від руки, що здійснює передачу. Вриваючись в зону передачі естафети, обидва бігуна зближуються, перший наздоганяє другого, передає бігун за два бігових кроку повинен дати коротку команду голосом для того, щоб приймає бігун випрямив і відвів руку назад для передачі естафети. Після виконання передачі бігун, який прийняв естафету, продовжує швидкий біг по своєму етапу, а бігун, який передав естафету, поступово сповільнюючи біг, зупиняється, але не виходить за бічні межі своєї доріжки. Тільки після пробігає зони передачі іншими командами він залишає доріжку.
Мал. 2.11. Утримання естафетної палички на старті Бігун другого етапу (рис. 2.12) несе естафетну паличку в лівій руці і здійснює передачу бігунові третього етапу в праву руку. На третьому етапі бігун біжить по віражу, як можна ближче до бровки, і передає естафету четвертому учаснику команди з правої руки в ліву. Даний порядок передачі естафети є найбільш досконалим і застосовується всіма найсильнішими командами. Передача естафетної палички здійснюється вищеописаними способами.
Мал. 2.12. Положення бігуна, що приймає естафету В інших видах естафетного бігу передача завжди здійснюється з лівої руки в праву. Спортсмен, який прийняв паличку, відразу перекладає її в ліву руку. В естафетному бігу 4 х 400 м і у всіх інших естафетах додаткового розбігу не дається, і учасники повинні стартувати, перебуваючи в 20-метровому коридорі. Дії бігуна, що приймає паличку, залежать від того, з якою швидкістю його товариш по команді закінчує свій етап. Якщо ця швидкість заздалегідь відома, користуються контрольної відміткою. У тому випадку, якщо до місця передачі наближається група бігунів, і їх швидкість зростає або знижується, слід починати біг в залежності від обстановки, не допускаючи наштовхування передаваючого бігуна або виключаючи передчасний початок бігу. Бігуни другого етапу в естафеті 4 х 400 м здійснюють перехід на загальну доріжку після того, як перетнули лінію першого віражу. Бігуни третього і четвертого етапів повинні бути розставлені під керівництвом судді в тому порядку, який займають їх члени команди після пробіжки 200 м. Після пробіжки цієї оцінки не дозволяється змінювати розташування спортсменів в зоні передачі. При раціональної техніці передачі естафети бігун, який бере паличку, повинен здійснювати біг і прийом естафети не озираючись назад, зберігаючи високу швидкість. Зазвичай бігун, який приймає естафету, стартує або з високого, або з низького старту з опорою на одну руку. При високому старті бігун повертає голову трохи назад, щоб бачити контрольну позначку і підбігає до неї бігуна. При старті з опорою на одну руку бігун дивиться назад через плече не опорної руки або, опустивши голову, дивиться назад йод не опорної рукою. Дуже важливий елемент техніки в момент передачі - біг в одному ритмі, тобто бігти треба в ногу. Також важливо знайти оптимальну «фору» для початку бігу, тобто починати біг при такій довжині «фори», коли збіг швидкостей передавального і приймаючої відбувається на середині зони передачі. Відстань між бігунами в момент передачі дорівнює довжині відведеної назад руки бігуна, що приймає естафету, і довжині випрямленою вперед руки бігуна, що передає естафету. Це відстань може трохи збільшитися за рахунок нахилу вперед при передачі передавального бігуна (рис. 2.13). Таку відстань може бути витримано тільки при раціональній техніці передачі естафети на відповідній швидкості бігу. Якщо відстань скорочується, то можливий обгін передає бігуном приймає, і, навпаки, при збільшенні відстані між бігунами передача може не відбутися або буде виконана поза коридором.
- 1) без перекладання естафетної палички;
- 2) з перекладанням естафетної палички.
20. 04. 22.
1. Виконайте комплекс вправ
2. Уважно прочитати і вивчити:
БІГ З ПЕРЕШКОДАМИ.
1. Історія виникнення та розвиток техніки бігу з перешкодами. Біг з перешкодами (стипль-чез) – один із найбільш захопливих та найскладніших видів легкої атлетики. Він вимагає від спортсмена не тільки витривалості, але й досконалих технічних навичок – вміння долати дистанції з перешкодами в умовах наростаючої втоми. Змагання з бігу з перешкодами проводяться на 1500, 2000 і 3000 м. На шкільних спартакіадах спортсмени виступають на дистанції 2000 м. Змагання в стипль-чезі проходять по біговій доріжці стадіону із пробіганням окремих відрізків усередині або поза доріжкою, що пов’язане з розміщенням ями з водою. На кожному колі встановлюється п’ять перешкод: чотири важкі не-перекидні бар’єри і яма з водою шириною 3,66 м. Загальна кількість перешкод на дистанції 1500 м – 15, на 2000 м – 23 і на 3000 м – 35. З них яма з водою долається відповідно 3, 5 і 7 разів. Відстань між перешкодами 80 м. Вперше змагання в цьому виді спорту були проведені в Англії в 1837 році в місті Регбі. Спочатку його попередником були кроси, під час яких бігуни долали різні природні і штучні перешкоди у вигляді ровів, канав, огорож – що дало назву цьому виду бігу - стипль-чез, а починаючи з 1864 року він з'явився на стадіоні в програмі змагань на біговій доріжці в Оксфордському університеті. До легкоатлетичної програми олімпійських ігор біг з перешкодами вперше увійшов в 1900 році в Парижі і проводився на двох дистанціях – 2500 і 4000 м. Змагання на дистанції 3000 м з перешкодами вперше були проведені на VII Олімпійських іграх 1920 року в Антверпені (Бельгія). 2. Аналіз техніки бігу з перешкодами. Техніка бігу і подолання перешкод має величезне значення для кінцевого результату, і вимагає від стіпль-чезіста в сучасних умовах бути універсалом (Пудов Н.І, 1980; Pusskiewich, 1982). Правилами змагань допускається перехід спортсменом через бар’єр з опорою і без опори. У зв’язку з цим стіпль-чезіст долає перешкода, наступаючи на нього або звичайним бар’єрним кроком. Можна, можливо також торкатися до перешкоди руками, однак, подолання без опори природніше, швидше і ефективніше. Протяжність дистанції і велика кількість перешкод на шляху робить цей вид легкої атлетика досить важким. Учаснику змагань за сім кіл доводиться долати 28 разів бар’єр і 7 разів бар’єр і яму з водою одночасно. Це вимагає від них досконалої техніки не тільки в гладкому бігу, але й бар’єрному і в подоланні ями з водою. Раціональна техніка подолання перешкод для досягнення високого спортивного результату має важливе значення. Різниця в бігу на 3000 м без перешкод і з перешкодами у видатних спортсменів дорівнює 20 – 25 с, а у бігунів нижчих розрядів доходить до 45 с. Техніка подолання перешкод бар’єрним кроком майже така сама, як і техніка бігу на 400 м з бар’єрами. Проте, якщо в бігу на 400 м з бар’єрами бігун під час недосить повноцінної атаки перешкоди гомілкою махової ноги вдаряє її і перешкода падає, то він продовжує бігти далі. Бігун на 3000 м з перешкодами знає, що неповноцінна атака і удар стопою махової або коліном поштовхової ноги об непорушну перешкоду призведе до падіння і серйозних травм. Попри це, порушиться дихання, ритм бігу, бігун втратить цінні секунди і т. д. Тому атакувати бар’єр на дистанції 3000 м треба дуже уважно. Техніку бігу в стипль-чезі умовно можна розділити на стартове прискорення, біг по дистанції і фінішне прискорення.
14. 04. 22.
1. Виконайте комплекс вправ
2. Уважно прочитати і вивчити:
Техніка бар'єрного бігу
Бар'єрний біг - це один з найскладніших технічних видів легкої атлетики. Жоден з видів концентруються в такому єдиному прояві швидкість, силу, високу координацію і ритмічність, як бар'єрний біг (рис. 2.14). Виділяють класичні дистанції бар'єрного бігу - 100 м (жінки), 110 м (чоловіки), 400 м (чоловіки і жінки). У шкільній програмі з фізичного виховання навчання бар'єрного бігу юнаків і дівчат 10-11-го класів здійснюється на дистанції 60 м, причому ця дисципліна розглядається скоріше як додаткова, ніж як обов'язкова в навчальному процесі. Висота бар'єрів становить згідно з правилами змагань у юнаків до 14 років - 0,84 м, у юнаків 14-17 років - 0,914 м; у дівчат до 14 років - 0,65 м, 14-17 років - 0,762 м. У бігу на 60 м у юнаків і дівчат виставляють 5 бар'єрів; у юнаків відстань до першого бар'єру - 13,72 м, між бар'єрами - 9,14 м, від останнього бар'єру до фінішу - 9,72 м; у дівчат відстань до першого бар'єру - 13,00 м, між бар'єрами - 8,50 м, від останнього бар'єру до фінішу - 13,00 м. У бігу на 100 м виставляють 10 бар'єрів; відстань до першого бар'єру - 13,00 м, між бар'єрами - 8,50 м, від останнього бар'єру до фінішу - 10,50 м. У бігу на 110 м відстань до першого бар'єру - 13,72 м, між бар'єрами - 9,14 м, від останнього бар'єру до фінішу - 14,02 м.У техніці бар'єрного бігу на будь-якій дистанції розрізняють старт і стартовий розгін, подолання бар'єру і біг між бар'єрами, а також фінішування. Бар'єрний біг - це цілісне вправу, і всі його частини однаково важливі, і від виконання кожної на високому технічному та швидкісному рівні залежить кінцевий результат. Старт і стартовий розгін. Бар'єрний біг починається зі старту. Стартова позиція бар'єриста і розстановка колодок незначно відрізняються від старту в спринтерському бігу. Стартовий розгін юнаки виконують за 7 або 8 кроків, а дівчата - за 8 кроків. При восьми кроках розбігу бар'єріст ставить на передню колодку поштовхову ногу, а при семи - махову. У подоланні бар'єру (рис. 2.15) можна виділити атаку бар'єру, перехід через бар'єр, сход з бар'єра. Біг між бар'єрами . Оптимальне поєднання ритму подолання бар'єру з ритмом бігу між бар'єрами дозволить бігунові досягти високих результатів. Біг бар'єриста між бар'єрами повинен бути потужним і в той же час вільним, що не закріпаченим. Відстань між бар'єрами долається бігуном в три кроки. Під час бігу між бар'єрами повинен зберігатися біговій нахил тулуба: руки, зігнуті в ліктьових суглобах, виконують швидкі, розмашисті руху. Нога в бігу з бар'єрами ставиться тільки з носка, в той же час амплітуда бігових кроків дещо менше, ніж у спринтерському бігу. Фінішування. Відрізок від останнього бар'єру до фінішної стрічки долається на максимальній швидкості. Для цього сходження з останнього бар'єру повинен бути ще більш активним, ніж у всіх попередніх.
13.04.22.
1. Виконайте комплекс вправ:
2. Уважно прочитати і вивчити:
Особливості техніки бігу на 200 і 400 м.
Прийнявши положення «На старт!», бігун повернений по відношенню до стартової лінії правим плечем вперед. Таке розташування колодок і бігуна на старті дає йому можливість бігти по прямолінійному шляху і швидко увійти до повороту по дотичній до брівки.
Положення бігуна і напрямок бігу із старту на повороті.
Із старту, при вході в поворот, бігун також біжить з нахилом, але корпус повернений трохи вліво усередину.
На повороті просування проходить вільним маховим кроком, тулуб нахилений трохи в ліву сторону, права нога ставиться на грунт з деяким поворотом усередину, а ліва назовні.
При бігу на повороті слід прагнути до того, щоб біг проходив плавно, без ривків, особливо в місці переходу від стартового розгону до бігу по дистанції і в місці виходу з повороту на пряму.
У бігу на повороті, особливо при виході на пряму, слід звернути увагу на вільний біг. Перехід на вільний біг забезпечує збереження високої швидкості до фінішу. У основі техніки бігу на 400м лежить також маховий крок, тому вона мало відрізняється від техніки бігу на 200м особливо на першій половині дистанції. При бігу на дистанцію до 400м включно кожен бігун повинен бігти по окремій доріжці шириною 1м 25см.
При бігу по окремих доріжках на повороті відбувається збільшення довжини зовнішньої доріжки по відношенню до внутрішньої. В результаті місця стартів по окремих доріжках не знаходяться на одній лінії, а зміщені одне щодо іншого.
Учасник забігу, який до сигналу стартера першим - відділив від землі руку або ногу або почав біг, зробив помилку знімається з даної дистанції.
11. 04. 22.
1. Виконайте комплекс вправ
2. Уважно прочитати і вивчити:
Техніка бігу на середні та довгі дистанції
Середніми вважаються дистанції від 600 до 2000 м, а довгими - від 5000 до 10 000 м. Класичними з них є дистанції 800 і 1500 м та 3000 м з перешкодами, а також 5000 і 10 000 м, біг на які проводиться на стадіоні.
Основи техніки бігу найбільш консервативні в порівнянні з основами техніки інших легкоатлетичних видів і істотно не змінювалися протягом останніх десятиліть. Слід зазначити, що в міру збільшення дистанції відбувається небажане, але неминуче зниження швидкості бігу, а як засіб боротьби з цим велике значення набуває економічність зусиль. Тому вдосконалення техніки бігу на середні і довгі дистанції йде по шляху встановлення оптимального співвідношення між швидкістю бігу і економічністю рухів бігуна. В основі сучасної техніки бігу лежить прагнення домогтися високої швидкості пересувань, утримання цієї швидкості на протязі всієї дистанції при мінімумі витрат енергії, коли зберігаються свобода і природність в кожному русі.
Провідним елементом техніки є біговій цикл рухів в процесі бігу по дистанції. Біг на середні дистанції починається з високого старту (рис. 2.1). При цьому бігун ставить у стартової лінії найсильнішу ногу, відставляючи іншу на 30-50 см назад на носок. У момент очікування стартового сигналу бігун трохи згинає ноги, тулуб нахиляє вперед і вагу тіла переносить на попереду стоїть ногу. Однак проекція ЗЦМ тіла не повинна виходити за носок попереду стоїть ноги, щоб нс викликати падіння і передчасного початку бігу. Різнойменну виставленої вперед нозі зігнута рука виноситься вперед. На старті деякі бігуни на середні дистанції спираються цією рукою об землю (до стартової лінії). Чим коротша дистанція, тим більше наближається положення бігуна до низького старту.
Мал. 2.1. Команди при виконанні високого старту
Біг по дистанції (рис. 2.2, 2.3). Постановка ноги на доріжку в бігу на середні дистанції повинна здійснюватися з передньої частини стопи з наступним опусканням на всю стопу. Нога ставиться на опору як би загрібають рухом не надто далеко від проекції ЗЦМ. Стопи ставляться практично по одній лінії, шкарпетки не повинні бути розгорнуті в сторони, великий палець спрямований вперед. До моменту вертикалі в фазі амортизації нога більше згинається в колінному і тазостегновому суглобах.
Під час бігу необхідно прагнути зменшити вертикальні коливання ЗЦМ за рахунок ефективного відштовхування стопою. Відштовхування повинне бути спрямоване вперед і узгоджуватися з нахилом тулуба. Активному відштовхуванню сприяє мах вільної ноги, спрямований вперед-вгору. Після проходження тулубом моменту вертикалі відбувається розгинання опорної ноги спочатку в тазостегновому суглобі, потім в колінному і тільки потім - підошовне згинання в гомілковостопному суглобі.
Коли відштовхувальна нога повністю випрямлена, гомілку махової ноги паралельна її стегна. У момент активного відомості стегон (в фазі польоту) нога, що знаходиться попереду, починає опускатися, гомілку виводиться вперед, і постановка ноги здійснюється з передньої частини стопи. Нога, що знаходиться позаду, активно виноситься вперед, допомагаючи ОЦМ швидко наблизитися до місця постановки ноги, тим самим знижуючи силу гальмування. Момент відштовхування є головним елементом в техніці бігу, так як від потужності зусиль і кута відштовхування залежить швидкість бігу. Оптимальний кут відштовхування в бігу на середні дистанції приблизно дорівнює 50-55 °, на довших дистанціях він дещо збільшується. У кожному виді бігу необхідно говорити про оптимальну довжину кроку. У бігу на середні дистанції вона менше, ніж в бігу на короткі дистанції, і більше, ніж на довгі дистанції. У бігунів на середні дистанції довжина кроків перевищує зростання на 15-20 см і дорівнює 1,80-2,20 м.
Під час бігу на дистанції тулуб бігуна злегка нахилено вперед або вертикально. Невеликий нахил дозволяє краще використовувати відштовхування і швидше просуватися вперед. При надмірному нахилі важко винос вперед зігнутою ноги, від цього зменшується довжина кроку, а отже, і швидкість бігу. Положення голови також впливає на положення тулуба: великий нахил голови вперед викликає занадто великий нахил тулуба, закріпачення м'язів грудей і черевного преса; відхилення же голови назад призводить до відхилення плечей назад, зниження ефективності відштовхування і закріпачення м'язів спини.
Мал. 2.2. Основи техніки бігу на середні дистанції.
Мал. 2.3. Основи техніки бігу на середні дистанції.
Рухи рук допомагають бігунові зберігати рівновагу тіла під час бігу. Рухи плечового пояса і рук пов'язані з рухами ніг. Виконувати їх треба легко, не напружуючись. Це багато в чому залежить від уміння розслабляти м'язи плечового пояса. Кисті при русі вперед спрямовані всередину і досягають середини тулуба (до грудини), не перетинаючи її, і піднімаються приблизно до рівня ключиці, при русі назад - спрямовані назовні, доходять до задньої лінії тулуба (якщо дивитися на бігуна збоку). Руки рухаються маятникоподібними, пальці вільно складені, передпліччя не напружені, плечі вгору не піднімаються. При русі руки вперед відповідне плече також трохи виноситься вперед, компенсуючи руху протилежного боку тазу і винесеною вперед ноги (руху тазу навколо вертикальної осі). У крайніх передньому і задньому положеннях рука згинається більше, в момент вертикалі - менше. Взагалі, всі рухи рук повинні наближатися до напрямку бігу, так як зайві рухи рук в сторони призводять до розгойдування тулуба в бічних напрямках, що негативно позначається на швидкості бігу і призводить до зайвих енергетичним витратам. Слід пам'ятати, що рухи рук високо вгору як спереду, так і ззаду, є помилкою.
Під час бігу необхідно стежити за тим, щоб рухи були економні і вільні і виконувалися в ритмічному темпі. Цьому сприяє правильне акцентоване дихання. При невеликій швидкості бігу один дихальний цикл виконується на 6 кроків, а при збільшенні швидкості - на 4 кроку (2 кроки - вдих, 2 кроки - видих) і навіть іноді на 2 кроки. Дихати треба через ніс і рот, при цьому важливо стежити за повним активним видихом.
Техніка бігу на віражі має деякі особливості: тулуб трохи нахилений вліво, до брівки, права рука рухається декілька размашистіше лівої, причому правий лікоть далі відводиться в сторону, а права стопа ставиться з деяким поворотом усередину.
Фінішування. У бігу на середні і довгі дистанції бігуни зазвичай в кінці виконують фінішний кидок або спурт, довжина якого в середньому досягає 150-350 м залежно від дистанції і потенційних можливостей бігуна. Техніка бігу під час фінішного кидка дещо змінюється: збільшується нахил тулуба вперед, спостерігаються більш активні рухи рук. Спортсмен переходить на швидкісний біг, головним чином за рахунок збільшення частоти рухів. На останніх метрах дистанції техніка рухів може почати турбуватися, так як настає стомлення. Вплив стомлення насамперед позначається на швидкості бігу: знижується частота рухів, збільшується час опори, знижується ефективність і потужність відштовхування.
https://youtu.be/TX9mlyqcK5E
07. 04. 22.
1. Виконайте комплекс вправ
2. Уважно прочитати і вивчити:
Техніка бігу на короткі дистанції (або спринтерського бігу)
Короткі дистанції – це біг 30м, 60м, 100м, 200м, 400м. Перед виконанням спринтерського бігу в розминку обов’язково включаюти виконання спеціальних бігових вправ:− біг із високим підніманням стегна;− «дріботливий біг»;− біг із закиданням гомілки назад;− стрибкоподібний біг. Це для того, щоб зменшити ризик травматизму та розриву зв'язок. 
Спринтерський біг має свої особливості:
a) Біг починається з низького старту.b) Учень - учениця відразу після старту повинні розвивати максимальну швидкість і підтримувати її до фінішу. Кожен учень при виконанні бігу на короткі дистанції приймає положення низького старту. Він виконується зі стартових колодок, якщо біг виконується на ґрунті то викопуються маленькі ямки.Кожен учень-учениця встановлює стартові колодки так, щоб він міг прийняти зручне положення для швидкого старту і бігу. Перша колодка з меншим кутом встановлюється позаду стартової лінії на відстані 2 ступні або довжини гомілки, а другу, з більшим кутом, - на одну ступню позаду першої. Ширина між колодками дорівнює ширині ступні. За командою «На старт» стань перед стартовими колодками, присядь і обіприся спочатку однією, а потім другою ногою об колодку. Розставивши руки на ширині плечей, обіприся ними у ґрунт перед стартовою лінією. При цьому плечі мають знаходитися над стартовою лінією.
Спрямуй погляд на бігову доріжку і у цьому положенні чекай на команду «Увага».
За командою «Увага» коліно ноги, що знаходиться позаду , відірви від землі, таз при цьому піднімається на рівні плечей.
За командою «Руш» тіло миттєво випрямляється вперед – вгору, ноги відштовхуються від колодок. Погляд спрямуй вперед на бігову доріжку. Нахил тіла повинен зменшуватись через 6-8 кроків, і тільки потім приймає вертикальне положення. Швидкість бігу на короткі дистанції залежить від частоти роботи рук.
Уміння фінішувати теж має дуже важливе значення. Для збереження максимальної швидкості на останніх метрах дистанції необхідне певне зусилля.
Успіх багато залежить від фінішного кидка. Під час заняття бігом дуже важливо вміти правильно дихати. Ритм дихання – суто індивідуальний. Швидкість бігу впливає на ритм дихання. Вдихати завжди треба через ніс, а видихати через ніс та напіввідкритий рот. Під час великих навантажень можна дихати і через ніс і через рот.Поради або правила виконання бігу на короткі дистанції:
Ø Торкайся доріжки тільки носками ніг; Ø Ступні ніг переміщуй майже по одній лінії; Ø Біжи тільки по своїй доріжці; Ø Робіть широкі і швидкі кроки; Ø Руки рухай у напрямку бігу; Ø На фінішну стрічку набігай з максимальною частотою кроків; Ø Останній крок супроводжуй різким нахилом тулуба вперед; Ø Не стискай кулаки, не зціплюй зуби та не напружуй рота; Ø Пам’ятай, перемога надається учневі, чиї груди на фініші бути попереду.
"Низький старт" - навчальне відео:
06. 04. 22.
1. Виконайте комплекс вправ під відео:
2. Уважно переглянути, прочитати і вивчити презентацію:
Легка атлетика - королева спорту
04. 04. 22.
1. Виконайте комплекс вправ
2. Уважно прочитати і вивчити:
Правила техніки безпеки під час занять легкою атлетикоюПам'ятай і завжди виконуй!1. При сильному вітрі, зниженій температурі та підвищеній вологості повітря необхідно збільшити час на проведення розминки.
2. Взуття повинне мати підошву, яка унеможливлює ковзання.3. Не перетинати зони бігу, стрибків, метання під час занять на них інших осіб.
4. Проведення занять на спеціально обладнаних бігових доріжках, поверхня яких рівна й неслизька. Доріжка повинна продовжуватись не менше, ніж на 15 м за лінію фінішу.5. Під час бігу на короткі дистанції при груповому старті необхідно бігти по своїй доріжці.6. Виключити різку миттєву зупинку.7. Не бігти по біговій доріжці за годинниковою стрілкою.
8. Ретельно розрихляти пісок у стрибковій ямі - місці приземлення.9. Не виконувати стрибки на нерівному, рихлому або слизькому грунті. Не приземлятися на руки.10. Граблі та лопати не залишати в місцях занять.11. Граблі класти на землю зубцями донизу, шиповки - шипами донизу.
12. Готуючись до метання, оглянути місцевість і впевнитись у відсутності людей у робочій зоні.13. Не подавати снаряди для метання кидком.14. Не стояти праворуч від метаючого, якщо він метає правою рукою, та ліворуч, якщо він метає лівою рукою.15. Снаряди для метання збирати тільки з дозволу вчителя.
31. 03. 22.
1. Виконайте комплекс - вправи під відео:
2. Виконати тести:
Тести з модуля «Гімнастика»
Тести з модуля «Гімнастика»
1. Виберіть правильне визначення поняття «стрій»
1) це організована група тих, що
займаються для спільних дій;
2) це встановлене Статутом розміщення
тих, що займаються для спільних дій;
3) це первинна побудова групи (що
займаються) перед уроком.
2. Виберіть визначення поняття «колона»
1) це стрій тих, що займаються, в якому вони розташовані один біля іншого на одній
лінії;
2) це стрій, в якому ті, що займаються розташовані в потилицю один одному;
3) це стрій, в якому ті, що займаються пересуваються в обхід по залу.
3. Виберіть правильне визначення поняття «шеренга»
1) це стрій тих, що займаються, обернених лицем до викладача;
2) це стрій, в якому ті, що займаються розташовані відповідно до їх ростових
показників;
3) це стрій, в якому ті, що займаються розміщені один біля іншого на одній лінії.
4. Правим і лівим краєм строю називають.
1) фронт;
2) глибина строю;
3) фланг.
5. Інтервал це:
1) відстань між тими, що займаються в
глибину;
2) відстань по фронту між тими, що
займаються;
3) відстань між флангами.
6. Виберіть правильне визначення поняття «тил»
1) сторона строю, в яку ті, що займаються обернені
спиною;
2) сторона строю, в яку ті, що займаються обернені лицем;
3) сторона строю, в яку ті, що займаються обернені спиною, маючи правий фланг справа.
7. Основною формою занять гімнастикою у школі є:
1) ранкова гімнастика;
2) урок гімнастики;
3) навчально-тренувальне заняття з гімнастики.
8. Які дії потрібно виконати по команді "Струнко!"?
1)
прийняти стройову стійку;
2)
прийняти стройову стійку і повернути
голову у бік викладача;
3)
прийняти стройову стійку і повернути
голову направо.
9. Які дії потрібно виконати по команді "Вільно!"?
1)
прийняти довільне положення, не
розмовляти, не послабляти уваги, не сходити з місця;
2)
стояти довільно, не сходити з місця;
3)
розслабити в коліні ліву (праву)
ногу, але не сходити з місця, не послабляти уваги, не розмовляти.
10. Які дії потрібно виконати по команді "Відставити!"?
1)
ті, що займаються приймають довільне
положення;
2)
ті, що займаються приймають попереднє положення;
3)
припинити виконання вправи.
11. Яка з вказаних дій
буде правильною для перешикування групи з двох шеренг в одну на місці після попереднього перешикування з однієї шеренги в дві?
1)
другі номери виходять на лінію
перших, роблячи на перший рахунок крок вліво, на другий - не приставляючи правої ноги, крок
вперед, на третій рахунок приставляють ліву ногу;
2)
другі номери на "раз"
роблять з лівої ноги крок вліво-вперед, щоб стати на лінію перших, на
"два" - приставляють праву;
3) перші номери на "раз"
роблять з правої ноги крок управо-назад, на "два" приставляють ліву,
щоб стати на лінію других.
12 Під яку ногу
подається виконавча команда для повороту направо в русі і що потрібно робити?
1)
під ліву ногу, після чого учні відразу з поворотом направо
рухаються вперед в новому напрямі;
2)
під ліву ногу, учні виконують крок правою, лівою і з
поворотом направо рухаються вперед в новому напрямі;
3)
під праву ногу, після чого учні, роблячи крок лівою вперед, обертаються на лівому носку і з правої ноги починають рух в новому напрямі.
30. 03. 22.
1. Виконайте комплекс вправ
28. 03. 22.
1. Виконати комплекс вправ під відео для дівчат:
2. Хлопцям виконати комплекс вправ:
24. 03. 22.
Гімнастика
1. Виконайте комплекс вправ на все тіло під відео:
2. Уважно прочитати і вивчити:
СТРОЙОВІ ПОНЯТТЯ
Стрій – установлене розміщення учнів для спільних дій. Він може бути зімкнутий і розімкнутий.
Зімкнутий стрій – стрій в якому учні розміщенні в шеренгах з інтервалом, який дорівнює ширині долоні (між ліктями) один від одного, або в колонах з дистанцією на підняту вперед руку.
Розімкнутий стрій – стрій в якому учні розташовані в шерензі з інтервалом або дистанцією, що дорівнює один крок, або відповідає вказівці викладача.
Шеренга – стрій, в якому учні розташовані на одній лінії один поруч з іншим. Найчастіше використовується стрій в одну шеренгу, рідше в дві, три і т. д. Бокова частина строю називається флангом ( з правого боку – правий фланг, з лівого – лівий). При повороті строю назви флангів не змінюються.
Сторона строю, до якої учні повернуті обличчям називається фронтом.
Сторона протилежна фронту – тилом.
Відстань між учнями в шерензі називається інтервалом.
Колона – стрій, в якому учні розташовуються один за одним по одному, по два, по три і т. д. Відповідно розрізняють колону по одному, по два, по три і т. д. Відстань між учнями в колоні називається – дистанцією. Учень який стоїть у колоні першим – направляючий , останнім – замикаючий.
Стройові прийоми – до них відносять дії, які виконуються після подачі таких команд:
“Ставай!” учні стають у стрій, приймаючи стройову стійку.
“Рівняйсь!” – команда вимагає рівняння строю, для чого учні повертають голови на правофлангового, або відносно об’єкта рівняння – “наліво рівняйсь!”, “на середину рівняйсь!”
“Струнко!” – учні приймають стройову стійку. У стройовій стійці учні повинні триматись рівно, розпрямивши плечі, без зайвої напруги. Голову тримати прямо, плечі і руки вільно опущені. Ноги повинні бути разом, коліна прямі, п’яти зімкнуті, носки розведені на ширину стопи. За командою “Вільно!” можна зігнути праву або ліву ногу.
“Розійдись!” – учні розходяться, порушуючи стрій.
Розрахунок – використовується для розподілу учнів на пари, номери, або для виявлення кількості учнів.
“По порядку – розрахуйсь (розподілись)!” – починаючи з правого флангу кожний учень називає свій порядковий номер, повертаючи голову наліво, а потім у в. п. Лівофланговий робить крок вперед, і називаючи свій номер, додає “Розрахунок закінчено!”
“На перший – другий – розрахуйсь!” – учні аналогічно діям у попередній команді повертають голову наліво, називаючи номери “перший”, “другий” і т. д.
“По три, чотири і т. д. – розрахуйсь!” – учні розраховуються “перший”, “другий”, “третій” і т. д.
Повороти на місці – виконуються за командами “Напра-во!”, “Налі-во!”. При цьому на рахунок “раз” учні виконують поворот на 90 на п’яті однойменної ноги та носку протилежної, яка на “два” – приставляється до неї.
Для повороту кругом на 180 подається команда “Кру-гом!”. Він виконується через ліве плече на п’яті лівої і носку правої ноги на “раз”, на “два” –права нога приставляється.
ШИКУВАННЯ І ПЕРЕШИКУВАННЯ
Шикування в одну шеренгу відбувається за командою “В одну шеренгу – Ставай!” – після чого вчитель приймає стройову стійку обличчям до фронту, а учні вишиковуються зліва від нього один біля одного за зростом.
Шикування в колону по одному – відбувається за командою “В колону по одному ставай!”. Вчитель приймає стройову стійку обличчям до фронту, учні вишиковуються з ним по одному з вказаною дистанцією.
Перешикування з однієї шеренги в дві. Попередньо проводиться розрахунок учнів на перший-другий. Після чого подається команда “В дві шеренги –шикуйсь!” – перші номери з цією командою стоять на місці, другі – на рахунок “раз!” роблять крок лівою назад, на “два!” – крок правою в сторону, стаючи за першими номерами, на “три!” – приставляють ліву. Для повернення в одно шеренговий стрій подається команда “В одну шеренгу – шикуйсь!” і виконуються дії в зворотному напрямі. При повороті кругом напрям перешикування не змінюється – тобто другі номери стають попереду перших.
Перешикування з однієї шеренги в три. Попередньо проводиться розрахунок учнів по три. Потім подається команда “В три шеренги –шикуйсь!”. Другі номери стоять на місці. Перші номери на “раз” виконують крок правою назад, на “два” – крок лівою вліво, стаючи за другими номерами, на “три” – приставляють праву. Треті номери – на “раз” виконують крок лівою вперед, на “два” – крок правою вправо, стаючи попереду других, на “три” – приставляють ліву. Зворотне перешикування виконується за командою “В одну шеренгу – шикуйсь!”.
Перешикування з колони по одному в колону по два може виконуватись на місці, а також в русі. Попередньо учні розраховуються на перший, другий.
Для перешикування на місці подається команда “В колону по двоє – шикуйсь!” – перші номера залишаються на місці, другі номера – на “раз” роблять крок вправо, на “два” – крок лівою вперед, стаючи поряд з першими номерами, на “три” – приставляють праву. Зворотне перешикування відбувається за командою “В колону по одному шикуйсь”.
Для перешикування під час руху під ліву ногу подається команда “В колону по два – руш!”. На “раз” перші номери йдуть в півкроку, а другі виходять вправо, і на “два” роблять крок лівою, займаючи місце поряд з першими номерами. Для зворотного перешикування подається команда “В колону по одному – руш!” – перші номери йдуть повним кроком, а другі у півкроку, і по мірі звільнення місця стають поза першими.
Перешикування поворотом наліво (направо) під час руху з колони по одному в колону по два (три, чотири і т. д.). Це перешикування виконується під час руху по периметру майданчика. На одній з меж залу, під однойменну ногу подається команда “Наліво (направо) в колону по два (три, чотири і т. д.) – руш!”. Після чого, перша пара (трійка, четвірка і т.д.) робить один крок і рухом протилежної ноги виконує поворот на 90 , продовжуючи рухатись в новому напрямі. Аналогічні дії почергово виконують наступні пари (трійки, четвірки), вийшовши на позицію попередніх учнів – на місце, де була подана виконавча команда. Якщо необхідно набрати певні інтервал і дистанцію подається розпорядження про це “Дистанція та інтервал два ( або інші) кроки!” Для зупинки групи у цьому строю слід подати команду “направляючий на місці”, а потім, коли учні наберуть необхідні інтервал і дистанцію подати команду “Стій!”.
Для зворотного перешикування стрій необхідно повернути “Напра-во! (“налі-во!”, якщо направляючий на лівому фланзі) і подати команду “В колону по одному, в обхід наліво (направо) кроком – Руш!”. За цією командою увесь стрій рухається до межі залу і почергово перешиковується в колону по одному, рухаючись у вказаному напрямі.
Перешикування з шеренги виступом. Для виконання цього перешикування групу треба розрахувати “на дев’ять, шість, три на місці”, або “на шість, чотири, два, на місці” – (в залежності від кількості шеренг, які треба утворити, і відстані, яка має бути між ними, але кількість кроків між ними має бути однаковою). Потім подається команда “За розрахунком кроком – Руш!”. Учні рухаються з лівої ноги вперед, роблячи відповідну розрахунку кількість кроків і зупиняються. Підрахунок ведеться до числа максимальної кількості кроків + 1 рахунок для того, щоб приставити ногу.
Зворотне перешикування відбувається після команди “На свої місці кроком – Руш!”. Учні, які виходили зі строю вперед повертаються кругом і починають рухатись на місця, які вони займали в шерензі, після чого знов повертаються обличчям до фронту. Для зворотного ведеться підрахунок “раз-два, раз-два, і т.д.”, поки усі учні не займуть свої місця.
ПЕРЕСУВАННЯ В СТРОЮ
Пересування кроком і бігом
Пересування можуть виконуватись кроком або бігом. Для їх виконання відповідно подаються команди – “Кроком руш!” або “Бігом руш!”.
Крокувати можна на місці за командою “На місці кроком – Руш!” . Для переходу з кроку на місці на ходьбу з пересуванням прямо під ліву ногу подається команда “Прямо!”, після чого виконується ще один крок правою ногою на місці, а з лівої ноги починається рух вперед.
Стройовий крок. Виконується за командою “Стройовим кроком – руш!”. Під час ходьби стройовим кроком нога піднімається на 15-20 см від підлоги, й ставиться на всю ступню. Виносячи руку вперед кисть піднімається дещо вище поясу, при русі назад, вона повинна залишатись прямою і підніматись до відказу.
Пересування по периметру майданчику виконується за командою “В обхід наліво (направо) кроком Руш!” якщо рух починається з місця, або з іншого виду пересувань, або “В обхід наліво (направо) Руш!” з руху кроком. Після чого направляючий, а за ним і вся група рухається вздовж границь залу, майданчика.
Пересування протиходом – уявляє собою рух з зміною напрямку на протилежний після команди “Проти ходом наліво (направо) руш!”. Направляючий рухається в протилежному напрямі з інтервалом від основної колони в 1 крок. Виконавча команда подається під однойменну ногу.
Пересування змійкою. Змійка – це декілька проти ходів правим лівим плечем, виконаних підряд. Для такого пересування подається команда “Протиходом наліво (направо) руш!”, а потім “Змійкою Руш!”. В залежності від місця, де подана команда розрізняють змійки: довгу – на всю довжину межі , середню – на ½ довжини межі, коротку – 1/3 довжини межі. В залежності від напрямку виконання змійки вона може бути поздовжня, поперечна та діагональна. Для проведення останньої необхідно перед рухом проти ходом подати команду для руху по діагоналі.
Пересування по діагоналі. Команда подається в одному з кутів майданчика: “По діагоналі руш!”. Направляючий рухається в напрямку протилежного кута.
Пересування по колу. Для здійснення руху по колу команду слід подавати на одній з середин залу, майданчика. Після команди “По колу руш!” направляючий зрізаючи кут іде по дузі до наступної середини поки не утворить коло. Для змикання кола необхідно подати розпорядження (Направляючий ширше крок, замикаючий коротше крок!”. Також необхідно вказати дистанцію. Для виходу з кола необхідно подати команду “в обхід на ліво (направо) руш!”, коли направляючий буде знаходитись на одній з середин майданчика, або команду для руху в любому іншому напрямку.
Повороти в русі. Для виконання поворотів в русі направо і наліво команди використовуються такі самі як і на місці, але подаються вони під однойменну ногу. Після чого виконується ще один крок другою ногою з одночасним поворотом на 90.
Для поворота кругом подається команда під праву ногу “Кругом – руш!”, після чого виконується крок лівою, пів кроку правою ногою, і переносячи на неї вагу одночасний поворот через ліве плече на 180. Потім з лівої продовжується пересування у змінному напрямку.
Варіанти припинення руху. Існує три команди для припинення руху учнів у строю. Необхідний варіант обирається в залежності від мети, яку переслідує викладач.
Команда “Група (клас) –стій!” подається під ліву ногу, після її оголошення виконується ще один крок правою на місці і приставляючи ліву учень повинен припинити рух.
Команда “Група (клас) на місці!” передбачає припинення пересування групи вперед і її перехід на ходьбу на місці.
Команда “Направляючий на місці!” подається в тому випадку, коли необхідно набрати необхідну дистанцію або зімкнути групу. Після цього подається команда “Група (клас) стій!”.
Розмикання і змикання
При проведені розмикань команди слід подавати у такій послідовності:
1) назвати напрям розмикання; 2) вказати розмір інтервалу або дистанції; 3) вказати спосіб виконання; 4) подати виконавчу команду.
Розмикання приставними кроками. Виконується за командою “Вправо (вліво, від середини) на інтервал руки в сторони (1,2, 3.і т. д. кроки) приставними кроками – Розімкнись!”. Розмикання починають флангові учні, а за ними вступають наступні. При цьому, для чіткості виконання команди, ведеться підрахунок “раз-два, раз-два і т. д.” доки усі учні не наберуть необхідного інтервалу. Для змикання подається команда “Вправо (вліво, до середини) приставними кроками зімкнись!”.
Розмикання з поворотами. Виконується за командою “Направо (наліво, направо і наліво від середини) на інтервал руки в сторони (1,2,3 і т. д. кроки) розімкнись!”. Учні повертаються у вказаному напрямі (крім тих, що стоять на протилежному фланзі), роблять відповідну кількість кроків, і приставляючи ногу і повертаються до основного напрямку. Для розмикання від середини викладач повинен визначити середнього або середину. Для змикання подається команда “Наліво (направо, до середини” зімкнись!”. Підрахунок ведеться “раз-два” доки усі учні не повернуться обличчям до фронту.
23. 03. 22.
Гімнастика
1. Виконати вправи колового тренування:
21. 03. 22.
Гімнастика
1. Виконайте кардіо - вправи під відео:
2. Виконати тести:
Тестові завдання з модуля «Гімнастика»
12 запитань
Запитання 1
Як перекладається з грецької слово - "гімнастика"?
варіанти відповідей
а) "перебувати, тренуватися оголеним"
б) "перевертання через голову, без опори на руки"
в) "ходити по краю"
Запитання 2
Чому гімнастику вважають ефективним засобом фізичного виховання та реабілітації?
варіанти відповідей
а) має давню історію
б) не потребує фінансових затрат
в) проводиться у будь якій частині світу
г) сприяє гармонійному розвитку та оздоровленню
Запитання 3
Яка країна вважається винахідником снарядової гімнастики в цілому?
варіанти відповідей
а) Німеччина
б) Франція
в) Греція
Запитання 4
Назвіть види шикування показані на картинці?
варіанти відповідей
а) перешикування в дві шеренги
б) перешикування в дві колони
в) шеренга і колона
Запитання 5
Назвіть основні види спортивної гімнастики?
варіанти відповідей
а) спортивна гімнастика, художня гімнастика, спортивна акробатика
б) жіноча гімнастика, атлетична гімнастика
в) східні системи гімнастики, калан етика
Запитання 6
Гімнастичний кінь застосовується для:
варіанти відповідей
а) виконання вправ у лазінні та перелізанні
б) групових загально-розвиваючих вправ, вправ в рівновазі, упорах, лазінні
в) виконання опорних стрибків
Запитання 7
Снаряд, який відсутній в офіційній програмі змагань зі спортивної гімнастики?
варіанти відповідей
а) кінь
б) колода
в) бруси
г) батут
Запитання 8
Вкажіть, який із предметів є зайвим у художній гімнастиці?
варіанти відповідей
а) булави
б) м'яч
в) диск
г) стрічка
Запитання 9
Вкажіть акробатичну вправу, яку називають "берізкою"?
варіанти відповідей
а) стійка на руках
б) стійка на одній нозі
в) стійка на лопатках
г) стійка на голові
Запитання 10
Дисципліни гімнастики, які входять винятково до жіночої програми?
варіанти відповідей
а) опорні стрибки
б) вільні вправи
в) вправи на колоді
г) вправи на брусах
Запитання 11
Вкажіть, дуже популярний вид гімнастики серед юнаків?
варіанти відповідей
а) спортивна гімнастика
б) воркаут або паркур
в) спортивна акробатика
г) атлетична гімнастика
Запитання 12
Вкажіть хто із перерахованих спортсменів є гімнастами?
варіанти відповідей
а) А. Шевченко, Р. Зозуля
б) В. Кличко, о Усик
в) Л. Подкопаєва, О. Верняєв
г) Д. Білодід, О.Харлан
Тестові завдання з модуля «Гімнастика»
12 запитань
Запитання 1
Як перекладається з грецької слово - "гімнастика"?
варіанти відповідей
а) "перебувати, тренуватися оголеним"
б) "перевертання через голову, без опори на руки"
в) "ходити по краю"
Запитання 2
Чому гімнастику вважають ефективним засобом фізичного виховання та реабілітації?
варіанти відповідей
а) має давню історію
б) не потребує фінансових затрат
в) проводиться у будь якій частині світу
г) сприяє гармонійному розвитку та оздоровленню
Запитання 3
Яка країна вважається винахідником снарядової гімнастики в цілому?
варіанти відповідей
а) Німеччина
б) Франція
в) Греція
Запитання 4
Назвіть види шикування показані на картинці?
варіанти відповідей
а) перешикування в дві шеренги
б) перешикування в дві колони
в) шеренга і колона
Запитання 5
Назвіть основні види спортивної гімнастики?
варіанти відповідей
а) спортивна гімнастика, художня гімнастика, спортивна акробатика
б) жіноча гімнастика, атлетична гімнастика
в) східні системи гімнастики, калан етика
Запитання 6
Гімнастичний кінь застосовується для:
варіанти відповідей
а) виконання вправ у лазінні та перелізанні
б) групових загально-розвиваючих вправ, вправ в рівновазі, упорах, лазінні
в) виконання опорних стрибків
Запитання 7
Снаряд, який відсутній в офіційній програмі змагань зі спортивної гімнастики?
варіанти відповідей
а) кінь
б) колода
в) бруси
г) батут
Запитання 8
Вкажіть, який із предметів є зайвим у художній гімнастиці?
варіанти відповідей
а) булави
б) м'яч
в) диск
г) стрічка
Запитання 9
Вкажіть акробатичну вправу, яку називають "берізкою"?
варіанти відповідей
а) стійка на руках
б) стійка на одній нозі
в) стійка на лопатках
г) стійка на голові
Запитання 10
Дисципліни гімнастики, які входять винятково до жіночої програми?
варіанти відповідей
а) опорні стрибки
б) вільні вправи
в) вправи на колоді
г) вправи на брусах
Запитання 11
Вкажіть, дуже популярний вид гімнастики серед юнаків?
варіанти відповідей
а) спортивна гімнастика
б) воркаут або паркур
в) спортивна акробатика
г) атлетична гімнастика
Запитання 12
Вкажіть хто із перерахованих спортсменів є гімнастами?
варіанти відповідей
а) А. Шевченко, Р. Зозуля
б) В. Кличко, о Усик
в) Л. Подкопаєва, О. Верняєв
17. 03. 22.
Гімнастика
1. Виконати комплекс вправ Табата під відео:
2. Уважно прочитати і вивчити:
НАЗВИ ОСНОВНИХ ПОЛОЖЕНЬ І РУХІВ
Вихідне положення (в.п.) - положення гімнаста, з якого починається виконання вправи.
Кінцеве положення - положення, яким закінчується вправа. Часто кінцеве положення," попередньої вправи є вихідним положенням для наступної.
Вис - положення гімнаста, при якому його плечі розміщені нижче осі приладу.
Змішаний вис - різновидність вису, при якому гімнаст, крім рук, додатково опирається на прилад або підлогу іншою частиною тіла, найчастіше - ногами.
Упор - положення гімнаста, при якому його плечі розміщені вище площі опори (осі приладу, підлоги).
Змішаний упор - різновидність упору, при якому гімнаст, окрім рук, додатково опирається на прилад або підлогу іншою частиною тіла, найчастіше - ногами.
Сід - положення гімнаста сидячи на приладі або підлозі, руки - вздовж тулуба. Розрізняють: сід ноги нарізно, сід на стегні (бруси, колода), сід зігнувши ноги, сід кутом.
Підйом - переміщення тіла гімнаста з вису в упор або з нижчого упору в більш високий.
Спад - швидке переміщення тіла гімнаста з упору в вис або в нижчий упор.
Опускання - повільне переміщення тіла гімнаста з упору в вис або в нижчий упор.
Мах - маятникоподібний рух усім тілом або його частинами від однієї крайньої точки до другої.
Розмахування - декілька махів підряд.
Кач - маятникоподібний рух тілом разом з приладом.
Розкачування - декілька качів підряд.
Перемах - рух ногою або ногами над приладом в упорі або під ним (в висі).
Схрещення - два зустрічних перемахи, при виконанні яких ноги рухаються назустріч одна одній.
Коло - цілісний коловий рух по замкнутій кривій (над приладом, над його частинами та ін.)
Поворот - рух тіла гімнаста навколо його повздовжньої осі або рух окремими частинами тіла навколо повздовжньої осі цієї частини. Наприклад: поворот руки, ноги.
Оберт - коловий обертальний рух гімнаста навколо осі приладу (турнік, жердина) або навколо уявної лінії, що проходить через точки хвату (кільця, бруси).
Викрут - вправа, яка виконується зі своєрідним обертальним рухом в плечових суглобах. Часто застосовується на кільцях, рідше - на турніку та брусах різної висоти.
Стрибок - подолання приладу або простору (висоти, довжини) вільним польотом.
Зіскок - стрибок гімнаста з приладу на підлогу різними способами з упорів, висів, статичних положень тощо.
ТЕРМІНОЛОГІЯ ОСНОВНИХ АКРОБАТИЧНИХ ВПРАВКолесо — обертальний рух тіла з рівномірною і послідовною зміною упору руками і ногами.
Перекат - напівобертовий рух тіла вперед або назад з послідовним торканням частинами тіла опори без перевертання через голову. :
Перекид - обертовий рух тіла вперед або назад з послідовним торканням частинами тіла опори і наступним перевертанням через голову.
Переворот - обертовий рух тіла вперед, назад або в сторону з перевертанням через голову і з проміжною опорою руками або головою при наявності одної або двох фаз польоту.
Напівпереворот - рух тіла з неповним обертом, тіла виконується стрибком на руки або з рук, тіла чи голови на ноги.
Псрекидка — рівномірний рух тіла з повним обертом з проміжним упором руками, але без фази польоту.
Рівновага — положення тіла на зменшеній площі опори (рівновага на руці, ластівка, арабеска та ін.).
Сальто - обертовий рух тіла в будь-яку сторону з повним перевертанням через голову без проміжної опори.
Стійка - вертикальне положення тіла (головою вгору або вниз). Наприклад: головою вгору -основна стійка, зімкнута, стійка ноги нарізно, широка стійка тощо; головою вниз - стійка на лопатках, на грудях, на голові і руках, на передпліччях, на плечах, на руках, на одній руці.
16. 03. 22.
НАЗВИ ОСНОВНИХ ПОЛОЖЕНЬ І РУХІВ
Вихідне положення (в.п.) - положення гімнаста, з якого починається виконання вправи.
Кінцеве положення - положення, яким закінчується вправа. Часто кінцеве положення," попередньої вправи є вихідним положенням для наступної.
Вис - положення гімнаста, при якому його плечі розміщені нижче осі приладу.
Змішаний вис - різновидність вису, при якому гімнаст, крім рук, додатково опирається на прилад або підлогу іншою частиною тіла, найчастіше - ногами.
Упор - положення гімнаста, при якому його плечі розміщені вище площі опори (осі приладу, підлоги).
Змішаний упор - різновидність упору, при якому гімнаст, окрім рук, додатково опирається на прилад або підлогу іншою частиною тіла, найчастіше - ногами.
Сід - положення гімнаста сидячи на приладі або підлозі, руки - вздовж тулуба. Розрізняють: сід ноги нарізно, сід на стегні (бруси, колода), сід зігнувши ноги, сід кутом.
Підйом - переміщення тіла гімнаста з вису в упор або з нижчого упору в більш високий.
Спад - швидке переміщення тіла гімнаста з упору в вис або в нижчий упор.
Опускання - повільне переміщення тіла гімнаста з упору в вис або в нижчий упор.
Мах - маятникоподібний рух усім тілом або його частинами від однієї крайньої точки до другої.
Розмахування - декілька махів підряд.
Кач - маятникоподібний рух тілом разом з приладом.
Розкачування - декілька качів підряд.
Перемах - рух ногою або ногами над приладом в упорі або під ним (в висі).
Схрещення - два зустрічних перемахи, при виконанні яких ноги рухаються назустріч одна одній.
Коло - цілісний коловий рух по замкнутій кривій (над приладом, над його частинами та ін.)
Поворот - рух тіла гімнаста навколо його повздовжньої осі або рух окремими частинами тіла навколо повздовжньої осі цієї частини. Наприклад: поворот руки, ноги.
Оберт - коловий обертальний рух гімнаста навколо осі приладу (турнік, жердина) або навколо уявної лінії, що проходить через точки хвату (кільця, бруси).
Викрут - вправа, яка виконується зі своєрідним обертальним рухом в плечових суглобах. Часто застосовується на кільцях, рідше - на турніку та брусах різної висоти.
Стрибок - подолання приладу або простору (висоти, довжини) вільним польотом.
Зіскок - стрибок гімнаста з приладу на підлогу різними способами з упорів, висів, статичних положень тощо.
Колесо — обертальний рух тіла з рівномірною і послідовною зміною упору руками і ногами.
Перекат - напівобертовий рух тіла вперед або назад з послідовним торканням частинами тіла опори без перевертання через голову. :
Перекид - обертовий рух тіла вперед або назад з послідовним торканням частинами тіла опори і наступним перевертанням через голову.
Переворот - обертовий рух тіла вперед, назад або в сторону з перевертанням через голову і з проміжною опорою руками або головою при наявності одної або двох фаз польоту.
Напівпереворот - рух тіла з неповним обертом, тіла виконується стрибком на руки або з рук, тіла чи голови на ноги.
Псрекидка — рівномірний рух тіла з повним обертом з проміжним упором руками, але без фази польоту.
Рівновага — положення тіла на зменшеній площі опори (рівновага на руці, ластівка, арабеска та ін.).
Сальто - обертовий рух тіла в будь-яку сторону з повним перевертанням через голову без проміжної опори.
Стійка - вертикальне положення тіла (головою вгору або вниз). Наприклад: головою вгору -основна стійка, зімкнута, стійка ноги нарізно, широка стійка тощо; головою вниз - стійка на лопатках, на грудях, на голові і руках, на передпліччях, на плечах, на руках, на одній руці.
Гімнастика
1. Виконати комплекс вправ аеробіки під відео:
15. 03. 22.
Гімнастика
1. Уважно переглянути та прочитати презентацію: Гімнастика, її елементи та термінологія:
2. Виконати комплекс вправ зарядки під відео:
14. 03. 22.
Гімнастика
1. Уважно переглянути та прочитати презентацію: ГІМНАСТИКА:
2. Виконати комплекс вправ аеробіки під відео:
24. 02. 22.
Виконати комплекс вправ під відео
23.02.22.
1. Виконати комплекс вправ під відео для дівчат:
2. Хлопцям виконати комплекс вправ з гантелями під відео: (замість гантель можна використати пляшки з водою)
21.02.22.
Виконати комплекс вправ під відео
17.02.22.
Виконати комплекс вправ під відео
16.02.22.
Виконати комплекс вправ під відео
14.02.22.
1. Виконати комплекс вправ під відео для дівчат:
2. Хлопцям виконати комплекс Табата.
10. 02. 22.
Виконати комплекс вправ під відео
09. 02. 22.
Виконати комплекс вправ під відео
07. 02. 22.
Виконати комплекс вправ під відео
03. 02. 22.
Виконати комплекс вправ під відео
02. 02. 22.
Виконати комплекс вправ під відео
31. 01. 22.
Виконати комплекс вправ під відео
25. 11. 21
Виконати комплекс вправ під відео
24. 11. 21.
Виконати комплекс вправ з гантелями під відео: (замість гантель можна використати пляшки з водою)
22. 11. 21
1. Виконати комплекс вправ під відео
18. 11. 21.
1. Виконати комплекс вправ Табата під відео: (замість гантель можна використати пляшки з водою)
17. 11. 21
1. Виконайте комплекс вправ
15. 11. 21
1. Виконайте комплекс вправ
11. 11. 21.
1. Виконати тести:
Баскетбол. Жести судді.
Що означає піднята рука з опущеною кистю та торканням плеча пальцями?
Що означають схрещені руки судді?
Що означає підняті руки з розмахуванням в сторони?
Що означає жест кулак і три пальці?
Що означає перехват зап'ястя над головою?
Що означають підняті руки вгору, пальці затиснуті в кулак?
Що означає три пальці розпрямлені на обох руках?
Що означають випрямлені руки з відкритими долонями?
Що означає одноразово розвести та звести руки на грудях?
Що означає рвучкий рух рукою?
Що означає обертання кулаками?
Що означають дві долоні, які утворюють літеру Т?10. 11. 21.
1. Виконати комплекс вправ Табата під відео:
08. 11. 21.
1. Виконати комплекс вправ під відео для дівчат:
2. Хлопцям виконати комплекс Табата.
3. Уважно перегляньте відео:
03. 11. 21.
1. Виконайте комплекс вправ
2. Виконати тести:
Тестові завдання з «Баскетбол» для учнів 5 – х класів
1. Назвіть, що в перекладі означає гра в баскетбол:
а) м'яч на льоту;
б) ручний м'яч;
в) кошик і м'яч.
2. Назвіть основні види передач м’яча в баскетболі:
а) передача двома руками від грудей;
б) передача збоку;
в) передача однією рукою;
г) скриті передачі.
3. Баскетбол це:
а) спортивна гра;
б) рухлива гра;
в) командна.
4. Свисток судді означає:
а) зупинку гри;
б) передача м’яча гравцю;
в) ведення м’яча до свого кошика.
5. Назвіть де виник баскетбол:
а) Росія;
б) Італія;
в) США.
6. Засновник гри в баскетбол:
а) Вільям Морган;
б) Джеймс Нейсміт;
в) Холгер Нельсон.
7. Визначте кількість основних гравців які діють на майданчику у баскетболі:
а) 6 гравців;
б) 5 гравців;
в) 7 гравців.
8. Які розміри і поверхню повинен мати ігровий майданчик в баскетболі?
а) квадратну плоску поверхню вільну від перешкод розміром 30м.;
б) прямокутну плоску вільну від перешкод розмірами 18м. у довжину
і 9 м . у ширину;
в) прямокутну плоску тверду поверхню вільну від перешкод розмірами 28м. у довжину і 15м. у ширину.
9. Гру в баскетбол виграє команда, яка наприкінці ігрового часу набрала більшу кількість:
а) персональних фолів;
б) очків;
в) кидків по кошику.
10 . Визначте як виконуються дії з м'ячем у баскетболі:
а) ногами;
б) головою;
в) руками.
11. Зупинка після ведення м'яча не дозволяє:
а) виконувати передачу м'яча;
б) продовжувати ведення;
в) виконувати кидок м'яча в кошик.
12. Назвіть яке основне завдання стоїть перед гравцями в баскетболі:
а) обіграти суперника;
б) протидіяти нападаючому з м'ячем;
в) закинути м'яч у кошик суперника.
03. 11. 21.
1. Виконати комплекс вправ Табата під відео:
2. Уважно прочитати і вивчити: Правила гри в баскетбол.
01. 11. 21.
1. Виконати вправи колового тренування:
2. Уважно прочитати і вивчити:
Теоретичні відомості з баскетболу
1. Склад команди.
В баскетбол грають дві команди по 5 чоловік. В команді, в залежності від рангу змагань, 5-7 чоловік у заміні. Номери гравців з 4 по 15.
2. Розмір майданчика.
Баскетбольний майданчик - це майданчик для гри в баскетбол, яка являє собою прямокутну плоску тверду поверхню без будь-яких перешкод. Для офіційних змагань ФІБА розміри ігрового майданчика повинні бути 28 метрів в довжину і 15 метрів у ширину від внутрішнього краю обмежують ліній. Для всіх інших змагань існуючі ігрові майданчики повинні бути з мінімальними розмірами 28х15 метрів.
Висота стелі або відстань до найнижчої перешкоди над ігровим майданчиком повинні бути не менше 7 метрів.
3. Тривалість гри.
Гра триває 4 чверті по 10хв. чистого часу. Перерви між 1-2 і 3-4 четвертями по 2хв, між 2-3 четвертями – 15хв. Раніше грали по 2 тайми по 20 хвилин. В 1, 2, 3 четвертях тренер має право взяти по одному тайм-ауту по одній хвилині. Якщо основний час закінчується нічиєю, то після перерви грають 5 хв. Доки не визначиться переможець.
4. Правило 3 секунд.
Гравцям атакуючої команди заборонено знаходитися в трапецеподібній зоні супротивника понад Зс. Іноді йде боротьба біля щита, це в правило не входить.
5. Правило 5 секунд.
1-ші 5 с надаються для виконання штрафного кидка. 2-гі 5с на введення м’яча з-за бокової та лицьової лінії. 3-ті 5с на не ведення гри.
6. Правило 8 секунд.
8 секунд дається на введення м’яча з тилової зони в передову і назад м’яч повертати не можна.
7. Правило 24 секунд.
Цей час дається на проведення атаки.
8. Правило 5 персональних попередження.
Гравець, який отримав 5 персональних попереджень, залишає майданчик з правом на заміну.
9. Правило 4 персональних попереджень.
Якщо команда у четверті отримала 4 персональних попереджень, то за 5, будуть призначені штрафні кидки.
10.Склад суддівської бригади.
Гру обслуговують 2 арбітри в полі, один з них старший, але в них однакові права.
Суддя-секретар – його обов’язок – ведення протоколу гри.
Суддя секундометрист – вмикає й вимикає час.
Суддя оператор – слідкує, щоб правило 24с виконувалося.
Помічник судді секретаря.
11.Історичні відомості.
Гра в баскетбол ( від англ. – basket – кошик, bool – м”яч) . Була винайдена викладачем фізичного виховання Спрінфілдського (США) доктором Джеймсом Нейсмітом 1891р.
12.Різновиди передач у баскетболі.
• Передача обома руками від грудей;
• Передача обома руками зверху;
• Передача обома руками знизу;
• Передача однією рукою;
• Передача однією рукою від плеча
• Передача однією рукою зверху;
• Однією рукою знизу;
• Збоку;
• Приховані передачі м’яча.
13.Техніка виконання кидка: кидок в кошик.
Для успішної участі в грі баскетболісти повинні досконало усіма прийомами техніки гри, проте не зменшуючи значення прийомів техніки баскетболу, все ж кидання в кошик – це найважливіший, домінуючий прийом, який, так сказати, вінчає застосування інших технічних прийомів.
При виконанні «кидка з місця» гравець відштовхується обома ногами вгору, одночасно виносить м’яч на правій руці вище рівня голови, підтримуючи його лівою рукою. В найважчій точці стрибка гравець направляє руку вгору -вперед енергійнішим, але плавним рухом кисті і пальців. Ліва рука опускається в момент початку руху правої руки. Тулуб в момент кидка повернуте грудьми до кошика, тримається вертикально чи відхилене назад, ноги розслаблені. Приземлення відбувається одночасно на дві ноги. При виконанні «кидка в стрибку з близької відстані» основним рухом є рух кисті пальців, так як нема необхідності у великій амплітуді розгинального руху рук.
14.Техніка ведення м’яча.
Ведення м’яча – це спосіб переміщення гравця з м’ячем по майданчику в будь-якому напрямку з різною швидкістю. Для огинання захисника баскетболісти успішно використовують «ведення м’яча зі змінною швидкістю», тобто перехід від повільного до швидкого ведення, що є чудовим маневром при переміщенні з використанням заслонів при обігруванні захисника для переміщення до кошика. Для обводки противника й проходу для атаки кошика використовується і ведення м’яча зі зміною направлення. У таких випадках найчастіше м’яч переводиться з однієї руки в іншу. Успішно і досить ефективно під час проходу до одного кошика один проти одного чи при веденні м’яча в зону нападу, застосовується ведення з поворотом кругом.
15.Техніка оволодіння м’ячем.
• Виривання м’яча
• Вибивання м’яча
• Перехват м’яча
• Відбивання м’яча
• Накривання м’яча
• Протидія кидку в кошик
• Боротьба за м’яч, що відскочив
• Застосування фінтів.
Теоретичні відомості з баскетболу
1. Склад команди.
В баскетбол грають дві команди по 5 чоловік. В команді, в залежності від рангу змагань, 5-7 чоловік у заміні. Номери гравців з 4 по 15.
2. Розмір майданчика.
Баскетбольний майданчик - це майданчик для гри в баскетбол, яка являє собою прямокутну плоску тверду поверхню без будь-яких перешкод. Для офіційних змагань ФІБА розміри ігрового майданчика повинні бути 28 метрів в довжину і 15 метрів у ширину від внутрішнього краю обмежують ліній. Для всіх інших змагань існуючі ігрові майданчики повинні бути з мінімальними розмірами 28х15 метрів.
Висота стелі або відстань до найнижчої перешкоди над ігровим майданчиком повинні бути не менше 7 метрів.
3. Тривалість гри.
Гра триває 4 чверті по 10хв. чистого часу. Перерви між 1-2 і 3-4 четвертями по 2хв, між 2-3 четвертями – 15хв. Раніше грали по 2 тайми по 20 хвилин. В 1, 2, 3 четвертях тренер має право взяти по одному тайм-ауту по одній хвилині. Якщо основний час закінчується нічиєю, то після перерви грають 5 хв. Доки не визначиться переможець.
4. Правило 3 секунд.
Гравцям атакуючої команди заборонено знаходитися в трапецеподібній зоні супротивника понад Зс. Іноді йде боротьба біля щита, це в правило не входить.
5. Правило 5 секунд.
1-ші 5 с надаються для виконання штрафного кидка. 2-гі 5с на введення м’яча з-за бокової та лицьової лінії. 3-ті 5с на не ведення гри.
6. Правило 8 секунд.
8 секунд дається на введення м’яча з тилової зони в передову і назад м’яч повертати не можна.
7. Правило 24 секунд.
Цей час дається на проведення атаки.
8. Правило 5 персональних попередження.
Гравець, який отримав 5 персональних попереджень, залишає майданчик з правом на заміну.
9. Правило 4 персональних попереджень.
Якщо команда у четверті отримала 4 персональних попереджень, то за 5, будуть призначені штрафні кидки.
10.Склад суддівської бригади.
Гру обслуговують 2 арбітри в полі, один з них старший, але в них однакові права.
Суддя-секретар – його обов’язок – ведення протоколу гри.
Суддя секундометрист – вмикає й вимикає час.
Суддя оператор – слідкує, щоб правило 24с виконувалося.
Помічник судді секретаря.
11.Історичні відомості.
Гра в баскетбол ( від англ. – basket – кошик, bool – м”яч) . Була винайдена викладачем фізичного виховання Спрінфілдського (США) доктором Джеймсом Нейсмітом 1891р.
12.Різновиди передач у баскетболі.
• Передача обома руками від грудей;
• Передача обома руками зверху;
• Передача обома руками знизу;
• Передача однією рукою;
• Передача однією рукою від плеча
• Передача однією рукою зверху;
• Однією рукою знизу;
• Збоку;
• Приховані передачі м’яча.
13.Техніка виконання кидка: кидок в кошик.
Для успішної участі в грі баскетболісти повинні досконало усіма прийомами техніки гри, проте не зменшуючи значення прийомів техніки баскетболу, все ж кидання в кошик – це найважливіший, домінуючий прийом, який, так сказати, вінчає застосування інших технічних прийомів.
При виконанні «кидка з місця» гравець відштовхується обома ногами вгору, одночасно виносить м’яч на правій руці вище рівня голови, підтримуючи його лівою рукою. В найважчій точці стрибка гравець направляє руку вгору -вперед енергійнішим, але плавним рухом кисті і пальців. Ліва рука опускається в момент початку руху правої руки. Тулуб в момент кидка повернуте грудьми до кошика, тримається вертикально чи відхилене назад, ноги розслаблені. Приземлення відбувається одночасно на дві ноги. При виконанні «кидка в стрибку з близької відстані» основним рухом є рух кисті пальців, так як нема необхідності у великій амплітуді розгинального руху рук.
14.Техніка ведення м’яча.
Ведення м’яча – це спосіб переміщення гравця з м’ячем по майданчику в будь-якому напрямку з різною швидкістю. Для огинання захисника баскетболісти успішно використовують «ведення м’яча зі змінною швидкістю», тобто перехід від повільного до швидкого ведення, що є чудовим маневром при переміщенні з використанням заслонів при обігруванні захисника для переміщення до кошика. Для обводки противника й проходу для атаки кошика використовується і ведення м’яча зі зміною направлення. У таких випадках найчастіше м’яч переводиться з однієї руки в іншу. Успішно і досить ефективно під час проходу до одного кошика один проти одного чи при веденні м’яча в зону нападу, застосовується ведення з поворотом кругом.
15.Техніка оволодіння м’ячем.
• Виривання м’яча
• Вибивання м’яча
• Перехват м’яча
• Відбивання м’яча
• Накривання м’яча
• Протидія кидку в кошик
• Боротьба за м’яч, що відскочив
• Застосування фінтів.
25. 10. 21
1. Виконати руханку "А ти лети у далекі світи"
2. Ознайомитися з історією розвитку та правилами гри баскетбол.
12. 10. 21
1. Виконайте комплекс вправ
2. Уважно прочитати і вивчити:
СТРИБКИ У ВИСОТУ З РОЗБІГУ
Стрибки у висоту з розбігу - вид легкої атлетики, який характеризується короткочасними м'язовими зусиллями «вибухового» характеру, що має багато різновидів (способів). Способи стрибка у висоту: «переступання» або «ножиці» (рис. 2.20), «хвиля» (рис. 2.21), «перекат» (рис. 2.22), «перекидний» (рис. 2.23) і «Фосбері-флоп» (рис. 2.24 ). Найбільш ефективними способами стрибків є «перекидний» і «Фосбері-флоп». Найбільш простим і менш результативним є спосіб стрибка «переступання», саме він і вивчається школярами в загальноосвітній школі. Незалежно від способу подолання планки стрибок у висоту складається з розбігу у відштовхування , переходу через планку і приземлення. Сучасна техніка стрибка у висоту характеризується раціональним використанням великій швидкості розбігу, потужним відштовхуванням, яке носить характер реактивно-махового поштовху, і переходом планки з якомога нижчим розташуванням ЗЦМ тіла спортсмена. Розбіг в стрибках у висоту становить зазвичай 7-9 бігових кроків (11 - 14 м). Кут розбігу по відношенню до планки залежить від способу стрибка. При «переступанні» і «перекаті» він дорівнює 35-45 °, при «перекидному» - 25-35 ° і при стрибку «хвилею» - 75-90 °. Розбіг в стрибку способом «Фосбері-флоп» виконується по дузі: починаючи його під кутом 70-90 °, стрибун у кінці розбігу як би забігає боком до планки, зменшуючи кут до 25-30 °. Розбіг можна виконувати з місця або підходу, коли стрибун робить кілька прискорюють кроків і потім, потрапивши стопою на контрольну позначку, починає біг. Перша половина розбігу не відрізняється від звичайного прискореного бігу. У другій частині розбігу стрибун готується до відштовхування. Передостанній крок в розбігу найдовший, останній більш короткий. Зменшення останнього кроку дозволяє стрибуна швидко просунути тіло на відштовхувальну ногу, вивести таз вперед і звести до мінімуму втрату швидкості розбігу. Для розмітки розбігу зазвичай роблять дві відсічення: одну - на початку розбігу, іншу - на третьому кроці від місця відштовхування. Успіх в відштовхуванні багато в чому залежить від швидкості і ритму розбігу.Мал. 2.20. Основи техніки стрибка у висоту способом «переступання» або «ножиці»Мал. 2.21. Основи техніки стрибка у висоту способом «хвиля» Мал. 2.22. Основи техніки стрибка у висоту способом «перекат» Мал. 2.23. Основи техніки стрибка у висоту способом «перекидний» Мал. 2.24. Основи техніки стрибка у висоту способом «Фосбері-Флон» Відштовхування починається з моменту торкання ґрунту відштовхувальною ногою. Однак дуже важливе значення має передостанній крок розбігу. У момент постановки махової ноги на опору стрибун згинає її і подає коліно вперед. Одночасно з просуванням вперед на сильно зігнутою маховою нозі і переходом її з п'яти на передню частину стопи тулуб приймає вертикальне положення, таз випереджає вісь плечей, а відштовхувальна нога обганяє лінію таза. Махова нога активно розгинається, змінюючи напрямок руху ЗЦМ тіла вперед-вгору, руки через сторони відводяться назад. Відштовхувальна нога ставиться на опору з п'яти майже випрямленою.
11. 10. 21
1. Виконайте комплекс вправ
2. Уважно прочитати і вивчити:
Техніка метання малого м’яча на дальність з розбігу
Легкоатлети метають різні снаряди: спис, диск, молот.Ознайомлення з цим видом легкоатлетичних вправ варто розпочинати з метання малого м’яча способом «із-за спини через плече».Стань обличчям до напрямку метання, ліва нога попереду на повній ступні, а права на крок позаду на носку.(Якщо ти метаєш лівою рукою, то навпаки).Руку з м’ячем, зігнуту у лікті, тримай попереду на рівні голови. З цього положення ту ногу, що позаду, опусти на всю ступню і зігни в коліні (носок поверни). Руку з м’ячем відведи назад, тулуб поверни та нахили. Другу руку, без напруження, направ у ціль. Відчуй себе «Натягнутим луком», швидко випрямляйся і повертай тулуб в напрямі метання. Водночас рукою з м’ячем роби хльосткий кидок над плечем уперед і вгору. М’яч спрямовуй під кутом 450. Щоб зберегти рівновагу зроби стрибок вперед з однієї ноги на другу.
Збільшити довжину польоту м’яча допомагає розбіг. 
На дальність польоту м’яча впливають:Ø Початкова швидкість вильоту м’яча.Ø Кут вильоту.Ø Висота точки, в якій м’яч залишає руку.Поради або правила виконання метання малого м’яча на дальність з розбігу:Ø Рахуючи метаючу руку повз голову, згинай її ліктем вперед;Ø Слідкуй, щоб перед кидком вага тіла знаходилась на зігнутій правій(лівій )нозі;Ø Виконуй кидок всім тілом, при цьому не згинайся у попереку, старайся випрямлятися як тільки можливо;
Ø Після кидка зроби крок правою (лівою)ногою вперед, завдяки цьому ти не впадеш.
Легкоатлети метають різні снаряди: спис, диск, молот.29. 04. 21.
1. Виконати комплекс вправ
2. Уважно прочитати і вивчити:
Техніка метання малого м’яча на дальність з розбігуЛегкоатлети метають різні снаряди: спис, диск, молот.Ознайомлення з цим видом легкоатлетичних вправ варто розпочинати з метання малого м’яча способом «із-за спини через плече».Стань обличчям до напрямку метання, ліва нога попереду на повній ступні, а права на крок позаду на носку.(Якщо ти метаєш лівою рукою, то навпаки).Руку з м’ячем, зігнуту у лікті, тримай попереду на рівні голови. З цього положення ту ногу, що позаду, опусти на всю ступню і зігни в коліні (носок поверни). Руку з м’ячем відведи назад, тулуб поверни та нахили. Другу руку, без напруження, направ у ціль. Відчуй себе «Натягнутим луком», швидко випрямляйся і повертай тулуб в напрямі метання. Водночас рукою з м’ячем роби хльосткий кидок над плечем уперед і вгору. М’яч спрямовуй під кутом 450. Щоб зберегти рівновагу зроби стрибок вперед з однієї ноги на другу.
Збільшити довжину польоту м’яча допомагає розбіг.
На дальність польоту м’яча впливають:Ø Початкова швидкість вильоту м’яча.Ø Кут вильоту.Ø Висота точки, в якій м’яч залишає руку.Поради або правила виконання метання малого м’яча на дальність з розбігу:Ø Рахуючи метаючу руку повз голову, згинай її ліктем вперед;Ø Слідкуй, щоб перед кидком вага тіла знаходилась на зігнутій правій(лівій )нозі;Ø Виконуй кидок всім тілом, при цьому не згинайся у попереку, старайся випрямлятися як тільки можливо;
Ø Після кидка зроби крок правою (лівою)ногою вперед, завдяки цьому ти не впадеш.
Легкоатлети метають різні снаряди: спис, диск, молот.2. Уважно прочитати і вивчити:
Метання гранати
Метання гранати є важливим засобом фізичного розвитку і спеціальної підготовки школярів та молоді.
Вага гранати залежно від віку і статі має бути 500 або 700 г .
Метання гранати на змаганнях відбувається в коридор завширшки 10 м . Коли граната не потрапляє у цей коридор, спроба не зараховується.
Вивчення техніки метання гранати починається з тримання. Граната утримується за край ручки, пальці розміщуються на ній в щільному хваті, а мізинець під її основою (рис.1).
Техніка рухів при метанні гранати відносно легка. Спільність техніки метання гранати з технікою метання малого м'яча дозволяє зробити аналіз техніки цих видів з деякими поправками на окремі особливості, які викликані вагою і формою снарядів.
Розбіг виконується звичайними біговими кроками, які змінюються лише в момент відведення снаряда для кидка. Правильне виконання останніх кроків дозволяє, не втрачаючи швидкості, прийти у вихідне положення для виконання метання. Обганяючи плечі і руку зі снарядом ногами і тазом, метальник збільшує шлях і швидкість дії на снаряд у фінальному ривку. Різні підстрибування з снарядом на останніх кроках розбігу набагато знижують можливий результат.
Довжина розбігу в метанні гранати збільшується поступово по мірі оволодіння технікою цього виду. Не слід збільшувати розбіг для учнів, які не оволоділи технікою виконання останніх кроків. Бувають випадки, коли кидки з трьох кроків, а іноді і з місця бувають кращими, ніж результати з розбігу. Мета розбігу - домогтися оптимальної швидкості вильоту снаряда, поліпшення виконання рухів у вихідному положенні для кидка. За п'ять кроків до місця випуску снаряда проводиться контрольна лінія. Розбіг розпочинається пружними кроками, снаряд тримається в зігнутій руці перед плечем, кисть на рівні голови. Стопа в розбігу ставиться з передньої частини. Поставивши на контрольну лінію ліву ногу, учень, пришвидшуючи крок, розпочинає виконання кидкових кроків, відводячи снаряд назад.
Досвід показує, що учні краще засвоюють відведення снаряда назад по прямій лінії назад від плеча з одночасним поворотом тулуба в бік метання. Можливий варіант, коли метальники застосовують спосіб з рухом кисті зі снарядом від плеча вперед-вниз-назад. Цей варіант дозволяє краще контролювати своєчасність рухів руки зі снарядом відносно тулуба, перший спосіб – відведення від плеча назад полегшує збереження загального прямолінійного напряму.
Останні п'ять кроків розбігу виконуються однаково, вони стандартні. Особливу увагу приділяється передостанньому, „перехресному” кроку. Збільшивши швидкість його виконання, метальник створює умови для переходу без зупинки від розбігу до кидка. Важливим тут є швидке відштовхування лівою ногою. Цей рух допомагає прискорити винесення правої ноги, полегшує відхил тулуба в бік початку розбігу. Чітке виконання ритму останніх трьох кроків дуже важливе для навчання правильної техніки. Це створює умови для переходу від розбігу до фінальною зусилля, в якому послідовно беруть участь м'язи ніг, тулуба і руки.
Освоївши розбіг в п'ять кроків, можна збільшувати довжину розбігу.
Підготовка до фінального зусилля. Кроки після контрольної лінії відрізняються як по формі, так і по змісту. В першому кроці ліва нога ставиться прямою в коліні, ступня ніби підкидає метальника від ґрунту. До моменту виконання другого кроку рука зі снарядом повністю випрямлена, плечі відведені в бік снаряда. Ступні ніг ставляться без розвороту, метальник рухається з виведеним вперед тазом. Важливо при постановці ноги в передостанньому кроці не розвертати надто назовні носок ступні. Права нога виноситься вперед таким чином, щоб вперед спочатку виводилась стопа, нога при цьому залишається майже прямою, це і є „перехресний” крок. Слід намагатись ставити праву ногу далі вперед.
Виконуючи енергійний поштовх лівою, слід одночасно без паузи виносити праву ногу. Положення ступні з невеликим поворотом назовні викличе незначний поворот таза, але слід добиватись, щоб він був меншим.
Фінальне зусилля. У вихідному положенні для кидка метальник знаходиться на зігнутій правій нозі, таз виведений вперед, носок повернутий назовні, тулуб повернуто боком в напрямку метання з відведеною назад прямою рукою зі снарядом. Початок кидка розпочинається з розгинання ноги і наступного повороту її п'яткою назовні. Права нога за рахунок свого випрямлення штовхає таз вгору-вперед, випереджаючи рух плечей. Цей рух створює положення „натягнутого лука”. Момент переходу на ліву ногу незначний, він дозволяє зберегти швидкість, ліва нога ставиться попереду, створюючи упор на п'яту, використовується як „підкидна” катапульта.
До постановки лівої ноги кисть правої руки повертають долонею вверх, викручуючи всю руку в плечовому суглобі. Права рука з цього положення рухається коло вуха, згинаючись ліктем вперед, а кисть зі снарядом залишається позаду.
З рухом правої руки ліва починає рух ліктем назовні. Повертаючись в напрямку метання грудьми вперед, метальник розташовує руку і снаряд за плечем, а не збоку від нього.
Рис. 4.1
В кінці цих рухів метальник займає положення „натягнутого лука”, готовий випустити снаряд різким рухом. В момент, коли лікоть наблизиться до голови, одночасно плечі закінчують поворот в напрямку метання і розпочинається різкий рух плечима вперед. Права рука, проходячи кистю над плечем, випрямляється в ліктьовому суглобі. Опираючись п'яткою лівої ноги, метальник розпочинає ривковий рух тілом вперед-вгору, рука зі снарядом знаходиться позаду, відстаючи у виконанні кидка. Потім рух руки зі снарядом пришвидшується, лікоть проходить поруч з головою, рука випрямляється поступово, спочатку в ліктьовому суглобі, потім кисть завершує ривковий рух всього плечового пояса вперед.
Гальмування. Метальник повертається правим боком в напрямку метання.
Спільне в техніці метання малого м'яча і гранати:
1. Кидок цих снарядів виконується ривковим рухом („хльостом”) з-за голови;
2. Перехід до кидка відбувається за допомогою передостаннього „перехресного” кроку, коли права нога виноситься вперед;
3. Ноги сприяють кидку, випрямляючись одна за другою (спочатку права, потім ліва). Рух тіла вперед після кидка гальмується наступним кроком.
Різниця в техніці метання малого м'яча і гранати:
1. Хват м'яча і гранати виконується по-різному.
2. При метанні м'яча розбіг менший, ніж при метанні гранаті.
3. При метанні гранати руку зі снарядом відводять назад. При метанні м'яча вона вже позаду.
Метання гранати
Метання гранати є важливим засобом фізичного розвитку і спеціальної підготовки школярів та молоді.
Вага гранати залежно від віку і статі має бути 500 або
Метання гранати на змаганнях відбувається в коридор завширшки
Вивчення техніки метання гранати починається з тримання. Граната утримується за край ручки, пальці розміщуються на ній в щільному хваті, а мізинець під її основою (рис.1).
Техніка рухів при метанні гранати відносно легка. Спільність техніки метання гранати з технікою метання малого м'яча дозволяє зробити аналіз техніки цих видів з деякими поправками на окремі особливості, які викликані вагою і формою снарядів.
Розбіг виконується звичайними біговими кроками, які змінюються лише в момент відведення снаряда для кидка. Правильне виконання останніх кроків дозволяє, не втрачаючи швидкості, прийти у вихідне положення для виконання метання. Обганяючи плечі і руку зі снарядом ногами і тазом, метальник збільшує шлях і швидкість дії на снаряд у фінальному ривку. Різні підстрибування з снарядом на останніх кроках розбігу набагато знижують можливий результат.
Довжина розбігу в метанні гранати збільшується поступово по мірі оволодіння технікою цього виду. Не слід збільшувати розбіг для учнів, які не оволоділи технікою виконання останніх кроків. Бувають випадки, коли кидки з трьох кроків, а іноді і з місця бувають кращими, ніж результати з розбігу. Мета розбігу - домогтися оптимальної швидкості вильоту снаряда, поліпшення виконання рухів у вихідному положенні для кидка. За п'ять кроків до місця випуску снаряда проводиться контрольна лінія. Розбіг розпочинається пружними кроками, снаряд тримається в зігнутій руці перед плечем, кисть на рівні голови. Стопа в розбігу ставиться з передньої частини. Поставивши на контрольну лінію ліву ногу, учень, пришвидшуючи крок, розпочинає виконання кидкових кроків, відводячи снаряд назад.
Досвід показує, що учні краще засвоюють відведення снаряда назад по прямій лінії назад від плеча з одночасним поворотом тулуба в бік метання. Можливий варіант, коли метальники застосовують спосіб з рухом кисті зі снарядом від плеча вперед-вниз-назад. Цей варіант дозволяє краще контролювати своєчасність рухів руки зі снарядом відносно тулуба, перший спосіб – відведення від плеча назад полегшує збереження загального прямолінійного напряму.
Останні п'ять кроків розбігу виконуються однаково, вони стандартні. Особливу увагу приділяється передостанньому, „перехресному” кроку. Збільшивши швидкість його виконання, метальник створює умови для переходу без зупинки від розбігу до кидка. Важливим тут є швидке відштовхування лівою ногою. Цей рух допомагає прискорити винесення правої ноги, полегшує відхил тулуба в бік початку розбігу. Чітке виконання ритму останніх трьох кроків дуже важливе для навчання правильної техніки. Це створює умови для переходу від розбігу до фінальною зусилля, в якому послідовно беруть участь м'язи ніг, тулуба і руки.
Освоївши розбіг в п'ять кроків, можна збільшувати довжину розбігу.
Підготовка до фінального зусилля. Кроки після контрольної лінії відрізняються як по формі, так і по змісту. В першому кроці ліва нога ставиться прямою в коліні, ступня ніби підкидає метальника від ґрунту. До моменту виконання другого кроку рука зі снарядом повністю випрямлена, плечі відведені в бік снаряда. Ступні ніг ставляться без розвороту, метальник рухається з виведеним вперед тазом. Важливо при постановці ноги в передостанньому кроці не розвертати надто назовні носок ступні. Права нога виноситься вперед таким чином, щоб вперед спочатку виводилась стопа, нога при цьому залишається майже прямою, це і є „перехресний” крок. Слід намагатись ставити праву ногу далі вперед.
Виконуючи енергійний поштовх лівою, слід одночасно без паузи виносити праву ногу. Положення ступні з невеликим поворотом назовні викличе незначний поворот таза, але слід добиватись, щоб він був меншим.
Фінальне зусилля. У вихідному положенні для кидка метальник знаходиться на зігнутій правій нозі, таз виведений вперед, носок повернутий назовні, тулуб повернуто боком в напрямку метання з відведеною назад прямою рукою зі снарядом. Початок кидка розпочинається з розгинання ноги і наступного повороту її п'яткою назовні. Права нога за рахунок свого випрямлення штовхає таз вгору-вперед, випереджаючи рух плечей. Цей рух створює положення „натягнутого лука”. Момент переходу на ліву ногу незначний, він дозволяє зберегти швидкість, ліва нога ставиться попереду, створюючи упор на п'яту, використовується як „підкидна” катапульта.
До постановки лівої ноги кисть правої руки повертають долонею вверх, викручуючи всю руку в плечовому суглобі. Права рука з цього положення рухається коло вуха, згинаючись ліктем вперед, а кисть зі снарядом залишається позаду.
З рухом правої руки ліва починає рух ліктем назовні. Повертаючись в напрямку метання грудьми вперед, метальник розташовує руку і снаряд за плечем, а не збоку від нього.
Рис. 4.1
В кінці цих рухів метальник займає положення „натягнутого лука”, готовий випустити снаряд різким рухом. В момент, коли лікоть наблизиться до голови, одночасно плечі закінчують поворот в напрямку метання і розпочинається різкий рух плечима вперед. Права рука, проходячи кистю над плечем, випрямляється в ліктьовому суглобі. Опираючись п'яткою лівої ноги, метальник розпочинає ривковий рух тілом вперед-вгору, рука зі снарядом знаходиться позаду, відстаючи у виконанні кидка. Потім рух руки зі снарядом пришвидшується, лікоть проходить поруч з головою, рука випрямляється поступово, спочатку в ліктьовому суглобі, потім кисть завершує ривковий рух всього плечового пояса вперед.
Гальмування. Метальник повертається правим боком в напрямку метання.
Спільне в техніці метання малого м'яча і гранати:
1. Кидок цих снарядів виконується ривковим рухом („хльостом”) з-за голови;
2. Перехід до кидка відбувається за допомогою передостаннього „перехресного” кроку, коли права нога виноситься вперед;
3. Ноги сприяють кидку, випрямляючись одна за другою (спочатку права, потім ліва). Рух тіла вперед після кидка гальмується наступним кроком.
Різниця в техніці метання малого м'яча і гранати:
1. Хват м'яча і гранати виконується по-різному.
2. При метанні м'яча розбіг менший, ніж при метанні гранаті.
3. При метанні гранати руку зі снарядом відводять назад. При метанні м'яча вона вже позаду.
27. 04. 21.
1. Виконати комплекс вправ Табата під відео:
2. Уважно прочитати і вивчити:
Метання.Метання – фізичні вправи швидкісно-силового характеру, метою яких є переміщення легкоатлетичного снаряда в просторі на якомога більшу відстань. Метання характеризуються міцними, короткочасними (вибуховими) зусиллями, у яких задіяні різні групи м'язів: рук, ніг, плечового поясу та тулуба. Метання розвивають силу, швидкість, координацію рухів.У залежності від способу виконання легкоатлетичні метання розподіляють на три види:1) кидком із-за голови (спис, граната);2) з поворотом (диск, ядро, молот);3) поштовхом (ядро).Способи метань зумовляються формою і масою приладів. Легкі прилади, які зручно тримати в русі, метають із-за голови; більш важкі плоскої форми і приладі, які мають спеціальну ручку для держання, метають з поворотом для нарощування швидкості; прилади, що не мають ручки, штовхають.Легкоатлетичні метання - група видів легкої атлетики, в основі об'єднання якої лежить фактор переміщення у просторі і часі легкоатлетичних приладів, до яких відносять малий м'яч, гранату, ядро, спис, диск та молот.Штовхання ядраШтовхання ядра - швидкісно-силова легкоатлетична вправа, яка виконується однією рукою від плеча з місця, зі скачка, з повороту на обмеженому просторі (коло діаметром – 213,5 см).Технічні дії штовхальника ядра за ознакою рухових завдань поділяються так:1) замах (вихідне положення, групування);2) розгін (одноопорний, безопорний);3) поштовх (“захоплення" або “взяття на себе“, виштовхування).Штовхання ядра — легкоатлетична дисципліна, метання важкої металевої кулі (ядра) на віддаль. Вага ядра в чоловічих змаганнях становить 7,26 кг, в жіночих — 4 кг. Ядро штовхають із кола із сегментом, заввишки 10 см. Спортсмен не повинен виступати за бордюр або наступати на нього. Як правило, на змаганнях спортсмену дається 3 спроби. За результатами цих спроб відбираються фіналісти, які отримують право на ще три спроби.Метання списаМетання списа - швидкісно-силова легкоатлетична вправа, яка виконується на дальність згідно правил змагань однією рукою із-за спини через плече, у розмічений сектор поля (29).Вага списа у жінок 600г, а у чоловіків 800г. У метанні списа мінімальна довжина доріжки для розбігу – 30 м. У метанні списа площа сектора приземлення повинна бути розмічена білими лініями шириною 50 мм так, щоб внутрішні краї ліній, якщо їх продовжити, проходили б через крайні точки обмежувальної дуги, і обидві лінії перетиналися б у центрі сектора розбігу.Спис тримають за обмотку. Його метають через плече або верхню частину руки (однією рукою із-за голови), що виконує метання.У всіх метальних видах, якщо змагається більше восьми учасників, то кожному надається три спроби, а вісьмом спортсменам, що показали кращі результати – три фінальні спроби.Суддя повинен показати спортсменові, що все готово до виконання спроби, і з цієї миті починається відлік часу, дозволеного для її виконання 1 хвилина. У метальних видах учасник, що затягує без причини виконання спроби, може позбутися цієї спроби, і вона буде зарахована як невдала.При рівності результатів необхідно розглядати другий кращий результат показаний в ході змагань, потім, якщо це необхідно, то третій кращий і так далі.Спроба зараховується тільки в тому випадку, якщо наконечник металевим вістрям торкнувся землі раніше, ніж основна частина списа. Вимірювання у метанні списа проводиться від точки, в якій наконечник списа перший раз торкнувся землі, до внутрішнього краю дуги уздовж лінії.Метання дискаМетання диска - дисципліна, яка полягає в метанні спеціального спортивного снаряда - диска, на дальність. Відноситься до метань і входить в технічні види легкоатлетичної програми. Вимагає від спортсменів сили та координації рухів. Є олімпійською дисципліною легкої атлетики для чоловіків з 1896 року, для жінок з 1928 року.Метання диска - швидкісно-силова легкоатлетична вправа, яка виконується на дальність згідно правил змагань однією рукою збоку із-за спини, у розмічений сектор поля (40).Учасники змагань виконують кидок з кола діаметром 250 см. Відстань кидка вимірюється як відстань від зовнішньої окружності цього кола до точки падіння снаряда. Вага диска у чоловіків — 2 кг, у юніорів 1,75 кг, у юнаків 1,5 кг. У жінок, юніорок та дівчат — 1 кг. Діаметр диска становить 219—221 мм для чоловіків і 180—182 мм для жінок.В офіційних змаганнях IAAF учасники роблять шість спроб. Якщо учасників понад вісім, то після 3-х перших спроб відбираються вісім найкращих і в наступних трьох спробах вони розігрують найкращого по максимальному результату в шести спробах.Метання диска проводиться з огороджених сіткою сектора з дозволеним горизонтальним кутом вильоту не більше 35 °, а точніше 34,92 °, інакше диск не зможе вилетіти в поле і вріжеться в сітку або опори. Ширина воріт вильоту диска становить 6 метрів. Забороняється вихід спортсмена за кордон сектора, поки диск не приземлився. Під час кидку диск може зачепити огородження сектору, якщо інші правила не порушені.Метання молотаМетання молота —дисципліна, яка полягає в метанні спеціального спортивного снаряда — молота — на дальність. Вимагає від спортсменів сили і координації рухів. програми. Метання молота — олімпійська дисципліна легкої атлетики (у чоловіків — з 1900 року, у жінок — з 2000 року).Метальний молот — спортивний легкоатлетичний снаряд. Складається з металевого ядра з тросом. Довжина молота у чоловіків — 117—121,5 см, вага — 7,265 кг (= 16 фунтів). У жінок довжина 116—119,5 см, вага — 4 кг. Вага метального молота дорівнює вазі ядра.Метання молота - складна за структурою система цілеспрямованих рухів та дій, яка поєднує в собі визначену кількість простих і складних елементів (тримання молота, вихідне положення, попередні оберти молота, повороти з молотом, фінальне зусилля). При метанні молота оптимальний кут вильоту дорівнює 42 – 44 швидкість вильоту складає 26 – 27 м/сек.Перед метанням спортсмен проводить розминку, виконує технічні вправи, розігріває м'язи. Після розминки учасник змагань заходить у метальний круг, загороджений високою міцною сіткою.Зазвичай спортсмен виконує 3 попередні розкручування (рухи по колу руками) і наступні 4 кола, рухаючись на одній нозі навколо своєї осі. В період проходження кожного кола спортсмен ставить іншу ногу на землю, відштовхуючись від поверхні і таким чином швидкість обертання з кожним колом зростає, як і умовна вага молота, яка збільшується через відцентрову силу. На останньому колі учасник виконує фінал спроби, додаючи ще більших зусиль і метає молот у сектор. Спроба буде зарахована тільки тоді, коли знаряд впаде в зону сектора, а спортсмен вийде з кругу після падіння знаряду, не заступивши за метальний круг і вийшовши із задньої частини круга.У шкільну програму фізичного виховання входять прикладні види метань - метання м'яча і гранати. Метання гранати і малого м'яча - це найпростіші і доступні види метань, які можуть використовуватися як підводящі дії до освоєння техніки метання списа.Метання м'яча і гранати виробляються в коридор шириною 10 м або сектор 29 °.Метання гранатиМаса гранати - 700 г для чоловіків і 500 г для жінок, а маса м'яча - 150 г для всіх учасників.Дальність польоту снаряда залежить від початкової швидкості, кута, висоти вильоту снаряда і опору повітря. Внесок зазначених факторів в дальність польоту снаряда різний, сумарний вплив останніх трьох показників на результат в метаннях становить 10%, тоді як основний фактор збільшення результативності в метаннях - підвищення початкової швидкості вильоту снаряда.Одне з правил в метаннях повідомляє, що для додання швидкості в цілісній структурі «метальник - снаряд» необхідно снаряд вести за собою , а не «йти» за снарядом. Це вірно для метання списа, гранати, м'ячі.МЕТАННЯ МАЛОГО М'ЯЧАЛегкоатлети метають різні снаряди: спис, диск, ядро, молот. Ознайомлення з цим видом легкоатлетичних вправ варто розпочинати з метання малого м'яча способом «із-за спини через плече».Збільшити довжину польоту м'яча допомагає розбіг. Найважливішим елементом розбігу є перехресний крок.Перехресний крок – передостанній крок розбігу. Він пов'язаний з відведенням м'яча назад, виконується правою (лівою) ногою і дозволяє прийняти звичне для спортсмена вихідне положення для метання – положення «натягнутого лука».Під час перехресного кроку права (ліва) нога швидко виноситься вперед, носок розвертається назовні. Верхня частина тулуба повертається майже на 90 градусів праворуч (ліворуч). Тулуб нахиляється назад, таз при цьому майже не повертається. У результаті виходить своєрідне «скручування» тулуба того, хто метає. З останнього кроку, коли ліва (права) нога буде попереду, починається кидок.
26. 04. 21
1. Виконайте комплекс вправ
2. Уважно прочитати і вивчити:
Стрибки в довжину з місця
Одним із видів легкої атлетики є стрибок в довжину з місця. Стрибки в довжину з місця включені в програму спортивних змагань з 1851 року.
Стрибок належить до природного і швидкого способу долання перешкод: для нього характерні короткочасні, але максимальні нервово-м’язові зусилля. Стрибки зміцнюють м’язи ніг і тулуба, розвивають такі якості як сила, швидкість, спритність, сміливість, навчають орієнтуватися в просторі, концентрувати зусилля.
Звичайно, щоб не отримати ніяких травм – вивихів та переломів, необхідно ретельно тренуватися, весь час самовдосконалюватися.
Перед тим як розпочати стрибки в довжину з місця треба зробити розминку не менше 10-15 хвилин, особливо важливі вправи для ніг. Дуже корисно перед стрибком пострибати на скакалці.
Техніка стрибка
Вихідне положення: стійка ноги нарізно на ширині плеч. Перед початком стрибка піднімаємо руки в гору, підводимось на носки, а потім опускаємось на напівзігнуті ноги, відводимо руки назад і нахиляємо тулуб вперед. Під час виконання стрибка відштовхуємось двома ногами і робимо водночас змах руками вперед-вгору. У польоті згинаємо ноги в колінах і виносимо їх вперед, а під час приземлення присідаємо і виносимо руки вперед, забезпечуючи тим самим м’яке і стійке приземлення.
3. Виконати тести:
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ
1. Назвіть 4 різновиди бігу?
А) Гладкий біг, біг по воді, марафонський біг,естафетний біг
Б) Жорсткий біг, біг з перешкодами, естафетний біг, стрибковий біг
В) ) Гладкий біг, біг з штучними перешкодами, біг з природними перешкодами, естафетний біг
Г) Біг з штучними перешкодами, естафетний біг, гладкий біг, гірський біг
2. Гладкий біг, що проводиться лише на стадіоні, поділяється на…?
А) Біг на короткі, середні і наддовгі дистанції
Б) Біг на середні, довгі дистанції та марафон
В) Біг по піску, біг на короткі та довгі дистанції
Г) Біг на короткі, середні та довгі дистанції
3. Які дистанції вважаються короткими у легкій атлетиці?
А) до 400м
Б) до 800м
В) до 1000м
Г) до 200м
4. Скільки «фальстартів» дозволяється в бігу на короткі дистанції (за винятком багатоборства)?
А) 1
Б) 2
В) 3
Г) Жодного
5. Участь у яких бігових видах програми змагань передбачає біг лише по своїх доріжках?
А) 100м, 200м
Б) 100м. 200м, 800м
В) До 400м включно
Г) До 1000м включно
6. Які види стрибків включено до офіційних міжнародних легкоатлетичних змагань?
А) Стрибок у довжину з розбігу, потрійний стрибок у висоту, стрибок у висоту з місця, стрибок у висоту з жердиною
Б) Стрибок у довжину з місця. потрійний стрибок у воду, стрибок у висоту, стрибок у висоту з жердиною
В) Стрибок у довжину з розбігу через перешкоду, , потрійний стрибок у висоту, стрибок у висоту з жердиною
Г) Стрибок у довжину з розбігу, потрійний стрибок, стрибок у висоту, стрибок у висоту з жердиною
22. 04. 21
1. Виконайте комплекс вправ
2. Уважно прочитати і вивчити:
СТРИБКИ У ВИСОТУ З РОЗБІГУ
Стрибки у висоту з розбігу - вид легкої атлетики, який характеризується короткочасними м'язовими зусиллями «вибухового» характеру, що має багато різновидів (способів). Способи стрибка у висоту: «переступання» або «ножиці» (рис. 2.20), «хвиля» (рис. 2.21), «перекат» (рис. 2.22), «перекидний» (рис. 2.23) і «Фосбері-флоп» (рис. 2.24 ). Найбільш ефективними способами стрибків є «перекидний» і «Фосбері-флоп». Найбільш простим і менш результативним є спосіб стрибка «переступання», саме він і вивчається школярами в загальноосвітній школі. Незалежно від способу подолання планки стрибок у висоту складається з розбігу у відштовхування , переходу через планку і приземлення. Сучасна техніка стрибка у висоту характеризується раціональним використанням великій швидкості розбігу, потужним відштовхуванням, яке носить характер реактивно-махового поштовху, і переходом планки з якомога нижчим розташуванням ЗЦМ тіла спортсмена. Розбіг в стрибках у висоту становить зазвичай 7-9 бігових кроків (11 - 14 м). Кут розбігу по відношенню до планки залежить від способу стрибка. При «переступанні» і «перекаті» він дорівнює 35-45 °, при «перекидному» - 25-35 ° і при стрибку «хвилею» - 75-90 °. Розбіг в стрибку способом «Фосбері-флоп» виконується по дузі: починаючи його під кутом 70-90 °, стрибун у кінці розбігу як би забігає боком до планки, зменшуючи кут до 25-30 °. Розбіг можна виконувати з місця або підходу, коли стрибун робить кілька прискорюють кроків і потім, потрапивши стопою на контрольну позначку, починає біг. Перша половина розбігу не відрізняється від звичайного прискореного бігу. У другій частині розбігу стрибун готується до відштовхування. Передостанній крок в розбігу найдовший, останній більш короткий. Зменшення останнього кроку дозволяє стрибуна швидко просунути тіло на відштовхувальну ногу, вивести таз вперед і звести до мінімуму втрату швидкості розбігу. Для розмітки розбігу зазвичай роблять дві відсічення: одну - на початку розбігу, іншу - на третьому кроці від місця відштовхування. Успіх в відштовхуванні багато в чому залежить від швидкості і ритму розбігу.Мал. 2.20. Основи техніки стрибка у висоту способом «переступання» або «ножиці»Мал. 2.21. Основи техніки стрибка у висоту способом «хвиля» Мал. 2.22. Основи техніки стрибка у висоту способом «перекат» Мал. 2.23. Основи техніки стрибка у висоту способом «перекидний» Мал. 2.24. Основи техніки стрибка у висоту способом «Фосбері-Флон» Відштовхування починається з моменту торкання ґрунту відштовхувальною ногою. Однак дуже важливе значення має передостанній крок розбігу. У момент постановки махової ноги на опору стрибун згинає її і подає коліно вперед. Одночасно з просуванням вперед на сильно зігнутою маховою нозі і переходом її з п'яти на передню частину стопи тулуб приймає вертикальне положення, таз випереджає вісь плечей, а відштовхувальна нога обганяє лінію таза. Махова нога активно розгинається, змінюючи напрямок руху ЗЦМ тіла вперед-вгору, руки через сторони відводяться назад. Відштовхувальна нога ставиться на опору з п'яти майже випрямленою.
20. 04. 21
1. Виконайте комплекс вправ
2. Уважно прочитати і вивчити:
Стрибки в довжину з розбігу.
У легкій атлетиці існує кілька різновидів стрибків у довжину з розбігу: «зігнувши ноги» (рис.2.16), «прогнувшись» (рис.2.17), «ножиці» (рис.2.18). У шкільній програмі зазвичай вивчають найпростіший з технічного виконання стрибок - «зігнувши ноги». Хоча в старших класах, де фізичні кондиції досить високі, можна вивчати і більш складні стрибки.Мал. 2.16. Основи техніки стрибка в довжину з розбігу способом «зігнувши ноги» Мал. 2.17. Основи техніки стрибка в довжину з розбігу способом «прогнувшись» Мал. 2.18. Основи техніки стрибка в довжину з розбігу способом «ножиці» Стрибок в довжину з розбігу складається з чотирьох фаз: розбіг, відштовхування, політ, приземлення. Головну роль в стрибках в довжину грає швидкий розгін, вміння стабільно потрапляти на брусок і потужно відштовхуватися, зберігати рівновагу в польоті і раціонально приземлятися. Результат стрибка в довжину залежить від швидкості розбігу і кута відштовхування. Довжина розбігу визначається рівнем бігової підготовленості стрибуна. У дітей шкільного віку довжина розбігу становить 16-22 м, а у старших школярів - 25-35 м. У дівчаток розбіг як правило на 2-3 м менше, ніж у хлопчиків. Початкове положення для розбігу повинно бути стандартним для досягнення стабільності кроків. Найчастіше одна нога відставлена назад. Перший крок виконується завжди однаковим по довжині, щоб виключити коливання довжини наступних кроків. Існує два варіанти розбігу: з поступовим нарощуванням швидкості, яка досягає максимальної до відштовхування, і швидким збільшенням швидкості і утриманням її до відштовхування. Перша частина розбігу нагадує біг спринтера з низького старту. Тулуб нахилений вперед, руки працюють енергійно. До середини розбігу тулуб випрямляється і до передостаннього кроку знаходиться вже в вертикальному положенні. В кінці розбігу, підтримуючи, а часом і кілька збільшуючи досягнуту раніше швидкість, стрибун виконує рух вільно, без зайвої напруги, що дозволяє йому швидко і природно перейти до відштовхування. Для більшої точності розбігу стрибун робить контрольну позначку за шість бігових кроків до бруска, на яку він повинен потрапити поштовховою ногою. Відштовхування необхідно виконувати якомога швидше. На передостанньому етапі ЗЦМ тіла трохи знижується. Останній крок на 25-30 см коротше попереднього. Прискорена постановка ноги на брусок сприяє збереженню горизонтальної швидкості. «Шлепок» при постановці ноги свідчить про слабкість м'язів гомілковостопного суглоба. Пружна постановка ноги завжди безшумна. У момент амортизації нога спочатку згинається в усіх суглобах, а далі випрямляється під дією інерції маси стрибуна в момент наближення до вертикалі. Під час відштовхування однойменна маховою нозі рука відводиться в сторону назад, інша робить енергійний помах вперед вгору і кілька всередину. Одночасно з початком випрямлення поштовхової ноги махова нога активним рухом від стегна виноситься вперед вгору, відбувається випрямлення тулуба, плечі і груди піднімаються вгору. Перша частина польоту (зліт) однакова в усіх способах стрибків у довжину. Зігнута в польоті Махова нога з високо піднятим стегном йде вперед, толчковая залишається позаду, і стрибун приймає положення «широкого кроку». Подальші руху стрибуна залежать від способу стрибка. Спосіб «зігнувши ноги» найбільш простий. Саме з нього починається навчання стрибків у довжину в школі. Після польоту в «кроці» Махова нога кілька опускається вниз, толчковая підтягується до неї, і обидві ноги притискаються до грудей. Так стрибун приймає положення угруповання з опущеними вниз руками. До моменту приземлення він випрямляє ноги, намагаючись викинути їх якомога далі вперед, одночасно відводячи руки назад. Спосіб «прогнувшись» більш ефективний, так як дозволяє уникнути обертання і полегшує приземлення. Після зльоту Махова нот опускається вниз і відводиться назад разом з поштовхової. Таз виводиться вперед, руки роблять дугоподібний рух вперед-вниз-назад і через сторони вгору. Стрибун прогинається в грудної та поперекової частини, плечі кілька відводяться назад. Після цього він приймає вихідне положення перед приземленням. Спосіб «ножиці» дещо відмінний від перших двох тим, що стрибун у польоті не приймає будь-якого фіксованого положення, а виконує майже такі ж рухи, як при розгоні. Він як би продовжує «бігти в повітрі» (рис. 2.19).Мал. 2.19. Основи техніки стрибка в довжину з розбігу способом «ножиці» Після зльоту Махова нога опускається вниз і відводиться назад, а толчковая виводиться вперед (перший крок). Опускання махової ноги супроводжується виведенням таза вперед. Слідом за цим назад відводиться вже толчковая нога, а махова виноситься вперед. Ноги при цьому зігнуті в колінних суглобах, руки рухаються в ритмі руху ніг. При підготовці до приземлення стрибун з'єднує ноги, підтягує їх до грудей, а потім викидає їх вперед. У стрибку «ножиці» стрибун робить 2,5 або 3,5 бігових кроку. Приземлення здійснюється однаково в усіх способах стрибків у довжину. Зігнуті ноги піднімаються так, щоб п'яти були трохи нижче рівня таза, і викидаються вперед. У момент викидання ніг вперед стрибун може перебувати в угрупованні зі значним нахилом тулуба або в положенні «сидячи», що більш раціонально для початківців стрибунів. Приземлення закінчується згинанням ніг і виходом вперед.
19. 04. 21
1. Виконайте комплекс вправ
2. Виконати тести:
15. 04. 21
1. Виконайте комплекс вправ
2. Уважно прочитати і вивчити:
Естафетний біг.
Естафетний біг -- це один з найцікавіших видів легкої атлетики. Якщо в інших видах легкої атлетики відбувається боротьба між окремими спортсменами, то в естафетному бігу змагаються командами.
Естафетний біг з'явився в програмах спортивних змагань вже в кінці ХІХ ст. Естафети 4х100 м і 4х400 м входять до програми Олімпійських ігор із 1912 p. Золоті нагороди в естафетному бігу на Олімпійських іграх переважно завойовували американські спортсмени.
Естафета 4 х 100 м для жінок вперше була проведена на Олімпійських іграх 1928 p.
За складом учасників естафети бувають: дитячі, юнацькі, чоловічі, жіночі, змішані і комбіновані. Класичні естафети - 4 х 100 і 4 х 400 м - проводяться на біговій доріжці як для чоловіків, так і для жінок. Крім того, виділяють естафети на будь-які дистанції і з будь-якою кількістю етапів (наприклад, 10 х 1000 м), а також «шведські» естафети: 800 + 400 + 200 + 100 (або в зворотному порядку). Естафетна паличка є цілісною гладку порожню трубку, круглу в перетині, зроблену з дерева, металу або іншого твердого матеріалу. Згідно з правилами проведення змагань, естафетна паличка повинна мати вагу не менше 50 г, довжину 28-30 см і довжину в окружності 12-13 см. Її передача здійснюється тільки в зоні, що дорівнює 20 м (по 10 м в кожну сторону від початку етапу) ; при цьому забороняється будь-яка допомога одного бігуна іншому (підштовхування і т.п.). Спортсмен, який закінчив етап, може зійти з доріжки лише в тому випадку, якщо переконався, що не завадить іншим бігунам. У разі втрати палички під час бігу її можна підняти і продовжувати біг далі. Якщо ж паличка загублена при передачі, її може підняти тільки передавальний бігун. Найбільш складною з усіх видів є естафета 4 х 100 м, так як передача естафетної палички в ній відбувається на максимальній швидкості. Правила змагань дозволяють спортсмену, який приймає естафету, починати біг за 10 м до зони передачі. Це дозволяє бігунові раніше досягти максимальної швидкості і виконати передачу в середині зони, з меншим ризиком порушити правила. Тому на кожному етапі спортсмен починає розгін в той момент, коли передавальний досягає контрольної позначки, розташованої приблизно в 7-8 м від місця старту приймає бігуна. Щоб здійснити таку передачу, обидва бігуна, що передає та приймає, повинні мати однакову швидкість в зоні передачі і зробити її в той момент, коли вони знаходяться на відстані 1,5 м один від одного. З урахуванням зон розбігу і передачі палички спортсмени пробігають на першому етапі 110 м, на другому - 130 м, на третьому - 130 м, на четвертому - 120 м.Існує два способи передачі естафетної палички: знизу-вгору (рис. 2.10, а) і зверху-вниз (рис. 2.10, б). При першому способі бігун, який приймає естафетну паличку, відводить руку (протилежну руці передавального бігуна) назад трохи в сторону, великий палець відгинається в сторону від долоні, чотири пальці зімкнуті, площину долоні дивиться вниз-назад. Передавальний бігун вкладає естафетну паличку рухом знизу-вгору між великим пальцем і долонею. Відчувши дотик естафетної палички, що приймає бігун захоплює її, стискаючи кисть. У другому способі рука відводиться також тому трохи в сторону і трохи вище, при цьому долоня дивиться вгору. Передавальний бігун вкладає естафетну паличку рухом зверху-вниз, опускаючи її на долоню. При зіткненні палички з долонею приймає бігун захоплює її, стискаючи кисть.
Мал. 2.10. Способи передачі естафетної палички Естафетний біг може здійснюватися:- 1) без перекладання естафетної палички;
- 2) з перекладанням естафетної палички.
Зазвичай перший спосіб використовується в коротких естафетах, де передача відбувається на високих швидкостях, другий спосіб використовується у всіх інших естафетах. Розглянемо техніку естафетного бігу 4x100 м. На нервом етапі бігун стартує з низького старту в віраж. Естафетна паличка тримається трьома пальцями правої руки, а вказівний і великий пальці випрямлені і впираються в доріжку у стартової лінії (рис. 2.11). Для того щоб бігун першого етапу втік у бровки доріжки, він повинен завжди тримати паличку у правій руці, а передавати в ліву руку партнера. Коли бігун, що передає естафету, досягає контрольної позначки, що приймає бігун починає стартовий розгін. У зоні передачі бігуни повинні бігти, не заважаючи один одному, краще по краях бігової доріжки, в залежності від руки, що здійснює передачу. Вриваючись в зону передачі естафети, обидва бігуна зближуються, перший наздоганяє другого, передає бігун за два бігових кроку повинен дати коротку команду голосом для того, щоб приймає бігун випрямив і відвів руку назад для передачі естафети. Після виконання передачі бігун, який прийняв естафету, продовжує швидкий біг по своєму етапу, а бігун, який передав естафету, поступово сповільнюючи біг, зупиняється, але не виходить за бічні межі своєї доріжки. Тільки після пробігає зони передачі іншими командами він залишає доріжку.Мал. 2.11. Утримання естафетної палички на старті Бігун другого етапу (рис. 2.12) несе естафетну паличку в лівій руці і здійснює передачу бігунові третього етапу в праву руку. На третьому етапі бігун біжить по віражу, як можна ближче до бровки, і передає естафету четвертому учаснику команди з правої руки в ліву. Даний порядок передачі естафети є найбільш досконалим і застосовується всіма найсильнішими командами. Передача естафетної палички здійснюється вищеописаними способами.
Мал. 2.12. Положення бігуна, що приймає естафету В інших видах естафетного бігу передача завжди здійснюється з лівої руки в праву. Спортсмен, який прийняв паличку, відразу перекладає її в ліву руку. В естафетному бігу 4 х 400 м і у всіх інших естафетах додаткового розбігу не дається, і учасники повинні стартувати, перебуваючи в 20-метровому коридорі. Дії бігуна, що приймає паличку, залежать від того, з якою швидкістю його товариш по команді закінчує свій етап. Якщо ця швидкість заздалегідь відома, користуються контрольної відміткою. У тому випадку, якщо до місця передачі наближається група бігунів, і їх швидкість зростає або знижується, слід починати біг в залежності від обстановки, не допускаючи наштовхування передаваючого бігуна або виключаючи передчасний початок бігу. Бігуни другого етапу в естафеті 4 х 400 м здійснюють перехід на загальну доріжку після того, як перетнули лінію першого віражу. Бігуни третього і четвертого етапів повинні бути розставлені під керівництвом судді в тому порядку, який займають їх члени команди після пробіжки 200 м. Після пробіжки цієї оцінки не дозволяється змінювати розташування спортсменів в зоні передачі. При раціональної техніці передачі естафети бігун, який бере паличку, повинен здійснювати біг і прийом естафети не озираючись назад, зберігаючи високу швидкість. Зазвичай бігун, який приймає естафету, стартує або з високого, або з низького старту з опорою на одну руку. При високому старті бігун повертає голову трохи назад, щоб бачити контрольну позначку і підбігає до неї бігуна. При старті з опорою на одну руку бігун дивиться назад через плече не опорної руки або, опустивши голову, дивиться назад йод не опорної рукою. Дуже важливий елемент техніки в момент передачі - біг в одному ритмі, тобто бігти треба в ногу. Також важливо знайти оптимальну «фору» для початку бігу, тобто починати біг при такій довжині «фори», коли збіг швидкостей передавального і приймаючої відбувається на середині зони передачі. Відстань між бігунами в момент передачі дорівнює довжині відведеної назад руки бігуна, що приймає естафету, і довжині випрямленою вперед руки бігуна, що передає естафету. Це відстань може трохи збільшитися за рахунок нахилу вперед при передачі передавального бігуна (рис. 2.13). Таку відстань може бути витримано тільки при раціональній техніці передачі естафети на відповідній швидкості бігу. Якщо відстань скорочується, то можливий обгін передає бігуном приймає, і, навпаки, при збільшенні відстані між бігунами передача може не відбутися або буде виконана поза коридором.
- 1) без перекладання естафетної палички;
- 2) з перекладанням естафетної палички.
13. 04. 21
1. Виконайте комплекс вправ
2. Уважно прочитати і вивчити:
БІГ З ПЕРЕШКОДАМИ.
1. Історія виникнення та розвиток техніки бігу з перешкодами. Біг з перешкодами (стипль-чез) – один із найбільш захопливих та найскладніших видів легкої атлетики. Він вимагає від спортсмена не тільки витривалості, але й досконалих технічних навичок – вміння долати дистанції з перешкодами в умовах наростаючої втоми. Змагання з бігу з перешкодами проводяться на 1500, 2000 і 3000 м. На шкільних спартакіадах спортсмени виступають на дистанції 2000 м. Змагання в стипль-чезі проходять по біговій доріжці стадіону із пробіганням окремих відрізків усередині або поза доріжкою, що пов’язане з розміщенням ями з водою. На кожному колі встановлюється п’ять перешкод: чотири важкі не-перекидні бар’єри і яма з водою шириною 3,66 м. Загальна кількість перешкод на дистанції 1500 м – 15, на 2000 м – 23 і на 3000 м – 35. З них яма з водою долається відповідно 3, 5 і 7 разів. Відстань між перешкодами 80 м. Вперше змагання в цьому виді спорту були проведені в Англії в 1837 році в місті Регбі. Спочатку його попередником були кроси, під час яких бігуни долали різні природні і штучні перешкоди у вигляді ровів, канав, огорож – що дало назву цьому виду бігу - стипль-чез, а починаючи з 1864 року він з'явився на стадіоні в програмі змагань на біговій доріжці в Оксфордському університеті. До легкоатлетичної програми олімпійських ігор біг з перешкодами вперше увійшов в 1900 році в Парижі і проводився на двох дистанціях – 2500 і 4000 м. Змагання на дистанції 3000 м з перешкодами вперше були проведені на VII Олімпійських іграх 1920 року в Антверпені (Бельгія). 2. Аналіз техніки бігу з перешкодами. Техніка бігу і подолання перешкод має величезне значення для кінцевого результату, і вимагає від стіпль-чезіста в сучасних умовах бути універсалом (Пудов Н.І, 1980; Pusskiewich, 1982). Правилами змагань допускається перехід спортсменом через бар’єр з опорою і без опори. У зв’язку з цим стіпль-чезіст долає перешкода, наступаючи на нього або звичайним бар’єрним кроком. Можна, можливо також торкатися до перешкоди руками, однак, подолання без опори природніше, швидше і ефективніше. Протяжність дистанції і велика кількість перешкод на шляху робить цей вид легкої атлетика досить важким. Учаснику змагань за сім кіл доводиться долати 28 разів бар’єр і 7 разів бар’єр і яму з водою одночасно. Це вимагає від них досконалої техніки не тільки в гладкому бігу, але й бар’єрному і в подоланні ями з водою. Раціональна техніка подолання перешкод для досягнення високого спортивного результату має важливе значення. Різниця в бігу на 3000 м без перешкод і з перешкодами у видатних спортсменів дорівнює 20 – 25 с, а у бігунів нижчих розрядів доходить до 45 с. Техніка подолання перешкод бар’єрним кроком майже така сама, як і техніка бігу на 400 м з бар’єрами. Проте, якщо в бігу на 400 м з бар’єрами бігун під час недосить повноцінної атаки перешкоди гомілкою махової ноги вдаряє її і перешкода падає, то він продовжує бігти далі. Бігун на 3000 м з перешкодами знає, що неповноцінна атака і удар стопою махової або коліном поштовхової ноги об непорушну перешкоду призведе до падіння і серйозних травм. Попри це, порушиться дихання, ритм бігу, бігун втратить цінні секунди і т. д. Тому атакувати бар’єр на дистанції 3000 м треба дуже уважно. Техніку бігу в стипль-чезі умовно можна розділити на стартове прискорення, біг по дистанції і фінішне прискорення.
12. 04. 21
1. Виконайте комплекс вправ
2. Уважно прочитати і вивчити:
Техніка бар'єрного бігу
Бар'єрний біг - це один з найскладніших технічних видів легкої атлетики. Жоден з видів концентруються в такому єдиному прояві швидкість, силу, високу координацію і ритмічність, як бар'єрний біг (рис. 2.14). Виділяють класичні дистанції бар'єрного бігу - 100 м (жінки), 110 м (чоловіки), 400 м (чоловіки і жінки). У шкільній програмі з фізичного виховання навчання бар'єрного бігу юнаків і дівчат 10-11-го класів здійснюється на дистанції 60 м, причому ця дисципліна розглядається скоріше як додаткова, ніж як обов'язкова в навчальному процесі. Висота бар'єрів становить згідно з правилами змагань у юнаків до 14 років - 0,84 м, у юнаків 14-17 років - 0,914 м; у дівчат до 14 років - 0,65 м, 14-17 років - 0,762 м. У бігу на 60 м у юнаків і дівчат виставляють 5 бар'єрів; у юнаків відстань до першого бар'єру - 13,72 м, між бар'єрами - 9,14 м, від останнього бар'єру до фінішу - 9,72 м; у дівчат відстань до першого бар'єру - 13,00 м, між бар'єрами - 8,50 м, від останнього бар'єру до фінішу - 13,00 м. У бігу на 100 м виставляють 10 бар'єрів; відстань до першого бар'єру - 13,00 м, між бар'єрами - 8,50 м, від останнього бар'єру до фінішу - 10,50 м. У бігу на 110 м відстань до першого бар'єру - 13,72 м, між бар'єрами - 9,14 м, від останнього бар'єру до фінішу - 14,02 м.У техніці бар'єрного бігу на будь-якій дистанції розрізняють старт і стартовий розгін, подолання бар'єру і біг між бар'єрами, а також фінішування. Бар'єрний біг - це цілісне вправу, і всі його частини однаково важливі, і від виконання кожної на високому технічному та швидкісному рівні залежить кінцевий результат. Старт і стартовий розгін. Бар'єрний біг починається зі старту. Стартова позиція бар'єриста і розстановка колодок незначно відрізняються від старту в спринтерському бігу. Стартовий розгін юнаки виконують за 7 або 8 кроків, а дівчата - за 8 кроків. При восьми кроках розбігу бар'єріст ставить на передню колодку поштовхову ногу, а при семи - махову. У подоланні бар'єру (рис. 2.15) можна виділити атаку бар'єру, перехід через бар'єр, сход з бар'єра. Біг між бар'єрами . Оптимальне поєднання ритму подолання бар'єру з ритмом бігу між бар'єрами дозволить бігунові досягти високих результатів. Біг бар'єриста між бар'єрами повинен бути потужним і в той же час вільним, що не закріпаченим. Відстань між бар'єрами долається бігуном в три кроки. Під час бігу між бар'єрами повинен зберігатися біговій нахил тулуба: руки, зігнуті в ліктьових суглобах, виконують швидкі, розмашисті руху. Нога в бігу з бар'єрами ставиться тільки з носка, в той же час амплітуда бігових кроків дещо менше, ніж у спринтерському бігу. Фінішування. Відрізок від останнього бар'єру до фінішної стрічки долається на максимальній швидкості. Для цього сходження з останнього бар'єру повинен бути ще більш активним, ніж у всіх попередніх.
08. 04. 21 для 5-А
1. Виконайте комплекс вправ
2. Уважно прочитати і вивчити:
Особливості техніки бігу на 200 і 400 м.
Прийнявши положення «На старт!», бігун повернений по відношенню до стартової лінії правим плечем вперед. Таке розташування колодок і бігуна на старті дає йому можливість бігти по прямолінійному шляху і швидко увійти до повороту по дотичній до брівки.
Положення бігуна і напрямок бігу із старту на повороті.
Із старту, при вході в поворот, бігун також біжить з нахилом, але корпус повернений трохи вліво усередину.
На повороті просування проходить вільним маховим кроком, тулуб нахилений трохи в ліву сторону, права нога ставиться на грунт з деяким поворотом усередину, а ліва назовні.
При бігу на повороті слід прагнути до того, щоб біг проходив плавно, без ривків, особливо в місці переходу від стартового розгону до бігу по дистанції і в місці виходу з повороту на пряму.
У бігу на повороті, особливо при виході на пряму, слід звернути увагу на вільний біг. Перехід на вільний біг забезпечує збереження високої швидкості до фінішу. У основі техніки бігу на 400м лежить також маховий крок, тому вона мало відрізняється від техніки бігу на 200м особливо на першій половині дистанції. При бігу на дистанцію до 400м включно кожен бігун повинен бігти по окремій доріжці шириною 1м 25см.
При бігу по окремих доріжках на повороті відбувається збільшення довжини зовнішньої доріжки по відношенню до внутрішньої. В результаті місця стартів по окремих доріжках не знаходяться на одній лінії, а зміщені одне щодо іншого.
Учасник забігу, який до сигналу стартера першим - відділив від землі руку або ногу або почав біг, зробив помилку знімається з даної дистанції.
06. 04. 21
1. Виконайте комплекс вправ
2. Уважно прочитати і вивчити:
Техніка бігу на середні та довгі дистанції
Середніми вважаються дистанції від 600 до 2000 м, а довгими - від 5000 до 10 000 м. Класичними з них є дистанції 800 і 1500 м та 3000 м з перешкодами, а також 5000 і 10 000 м, біг на які проводиться на стадіоні.Основи техніки бігу найбільш консервативні в порівнянні з основами техніки інших легкоатлетичних видів і істотно не змінювалися протягом останніх десятиліть. Слід зазначити, що в міру збільшення дистанції відбувається небажане, але неминуче зниження швидкості бігу, а як засіб боротьби з цим велике значення набуває економічність зусиль. Тому вдосконалення техніки бігу на середні і довгі дистанції йде по шляху встановлення оптимального співвідношення між швидкістю бігу і економічністю рухів бігуна. В основі сучасної техніки бігу лежить прагнення домогтися високої швидкості пересувань, утримання цієї швидкості на протязі всієї дистанції при мінімумі витрат енергії, коли зберігаються свобода і природність в кожному русі.Провідним елементом техніки є біговій цикл рухів в процесі бігу по дистанції. Біг на середні дистанції починається з високого старту (рис. 2.1). При цьому бігун ставить у стартової лінії найсильнішу ногу, відставляючи іншу на 30-50 см назад на носок. У момент очікування стартового сигналу бігун трохи згинає ноги, тулуб нахиляє вперед і вагу тіла переносить на попереду стоїть ногу. Однак проекція ЗЦМ тіла не повинна виходити за носок попереду стоїть ноги, щоб нс викликати падіння і передчасного початку бігу. Різнойменну виставленої вперед нозі зігнута рука виноситься вперед. На старті деякі бігуни на середні дистанції спираються цією рукою об землю (до стартової лінії). Чим коротша дистанція, тим більше наближається положення бігуна до низького старту.
Мал. 2.1. Команди при виконанні високого стартуБіг по дистанції (рис. 2.2, 2.3). Постановка ноги на доріжку в бігу на середні дистанції повинна здійснюватися з передньої частини стопи з наступним опусканням на всю стопу. Нога ставиться на опору як би загрібають рухом не надто далеко від проекції ЗЦМ. Стопи ставляться практично по одній лінії, шкарпетки не повинні бути розгорнуті в сторони, великий палець спрямований вперед. До моменту вертикалі в фазі амортизації нога більше згинається в колінному і тазостегновому суглобах.Під час бігу необхідно прагнути зменшити вертикальні коливання ЗЦМ за рахунок ефективного відштовхування стопою. Відштовхування повинне бути спрямоване вперед і узгоджуватися з нахилом тулуба. Активному відштовхуванню сприяє мах вільної ноги, спрямований вперед-вгору. Після проходження тулубом моменту вертикалі відбувається розгинання опорної ноги спочатку в тазостегновому суглобі, потім в колінному і тільки потім - підошовне згинання в гомілковостопному суглобі.Коли відштовхувальна нога повністю випрямлена, гомілку махової ноги паралельна її стегна. У момент активного відомості стегон (в фазі польоту) нога, що знаходиться попереду, починає опускатися, гомілку виводиться вперед, і постановка ноги здійснюється з передньої частини стопи. Нога, що знаходиться позаду, активно виноситься вперед, допомагаючи ОЦМ швидко наблизитися до місця постановки ноги, тим самим знижуючи силу гальмування. Момент відштовхування є головним елементом в техніці бігу, так як від потужності зусиль і кута відштовхування залежить швидкість бігу. Оптимальний кут відштовхування в бігу на середні дистанції приблизно дорівнює 50-55 °, на довших дистанціях він дещо збільшується. У кожному виді бігу необхідно говорити про оптимальну довжину кроку. У бігу на середні дистанції вона менше, ніж в бігу на короткі дистанції, і більше, ніж на довгі дистанції. У бігунів на середні дистанції довжина кроків перевищує зростання на 15-20 см і дорівнює 1,80-2,20 м.Під час бігу на дистанції тулуб бігуна злегка нахилено вперед або вертикально. Невеликий нахил дозволяє краще використовувати відштовхування і швидше просуватися вперед. При надмірному нахилі важко винос вперед зігнутою ноги, від цього зменшується довжина кроку, а отже, і швидкість бігу. Положення голови також впливає на положення тулуба: великий нахил голови вперед викликає занадто великий нахил тулуба, закріпачення м'язів грудей і черевного преса; відхилення же голови назад призводить до відхилення плечей назад, зниження ефективності відштовхування і закріпачення м'язів спини.Мал. 2.2. Основи техніки бігу на середні дистанції.
Мал. 2.3. Основи техніки бігу на середні дистанції. Рухи рук допомагають бігунові зберігати рівновагу тіла під час бігу. Рухи плечового пояса і рук пов'язані з рухами ніг. Виконувати їх треба легко, не напружуючись. Це багато в чому залежить від уміння розслабляти м'язи плечового пояса. Кисті при русі вперед спрямовані всередину і досягають середини тулуба (до грудини), не перетинаючи її, і піднімаються приблизно до рівня ключиці, при русі назад - спрямовані назовні, доходять до задньої лінії тулуба (якщо дивитися на бігуна збоку). Руки рухаються маятникоподібними, пальці вільно складені, передпліччя не напружені, плечі вгору не піднімаються. При русі руки вперед відповідне плече також трохи виноситься вперед, компенсуючи руху протилежного боку тазу і винесеною вперед ноги (руху тазу навколо вертикальної осі). У крайніх передньому і задньому положеннях рука згинається більше, в момент вертикалі - менше. Взагалі, всі рухи рук повинні наближатися до напрямку бігу, так як зайві рухи рук в сторони призводять до розгойдування тулуба в бічних напрямках, що негативно позначається на швидкості бігу і призводить до зайвих енергетичним витратам. Слід пам'ятати, що рухи рук високо вгору як спереду, так і ззаду, є помилкою.Під час бігу необхідно стежити за тим, щоб рухи були економні і вільні і виконувалися в ритмічному темпі. Цьому сприяє правильне акцентоване дихання. При невеликій швидкості бігу один дихальний цикл виконується на 6 кроків, а при збільшенні швидкості - на 4 кроку (2 кроки - вдих, 2 кроки - видих) і навіть іноді на 2 кроки. Дихати треба через ніс і рот, при цьому важливо стежити за повним активним видихом.Техніка бігу на віражі має деякі особливості: тулуб трохи нахилений вліво, до брівки, права рука рухається декілька размашистіше лівої, причому правий лікоть далі відводиться в сторону, а права стопа ставиться з деяким поворотом усередину.Фінішування. У бігу на середні і довгі дистанції бігуни зазвичай в кінці виконують фінішний кидок або спурт, довжина якого в середньому досягає 150-350 м залежно від дистанції і потенційних можливостей бігуна. Техніка бігу під час фінішного кидка дещо змінюється: збільшується нахил тулуба вперед, спостерігаються більш активні рухи рук. Спортсмен переходить на швидкісний біг, головним чином за рахунок збільшення частоти рухів. На останніх метрах дистанції техніка рухів може почати турбуватися, так як настає стомлення. Вплив стомлення насамперед позначається на швидкості бігу: знижується частота рухів, збільшується час опори, знижується ефективність і потужність відштовхування.
05. 04. 21
1. Виконайте комплекс вправ
2. Уважно прочитати і вивчити:
Техніка бігу на короткі дистанції (або спринтерського бігу)
Короткі дистанції – це біг 30м, 60м, 100м, 200м, 400м. Перед виконанням спринтерського бігу в розминку обов’язково включаюти виконання спеціальних бігових вправ:− біг із високим підніманням стегна;− «дріботливий біг»;− біг із закиданням гомілки назад;− стрибкоподібний біг. Це для того, щоб зменшити ризик травматизму та розриву зв'язок. Спринтерський біг має свої особливості:
a) Біг починається з низького старту.b) Учень - учениця відразу після старту повинні розвивати максимальну швидкість і підтримувати її до фінішу. Кожен учень при виконанні бігу на короткі дистанції приймає положення низького старту. Він виконується зі стартових колодок, якщо біг виконується на ґрунті то викопуються маленькі ямки.Кожен учень-учениця встановлює стартові колодки так, щоб він міг прийняти зручне положення для швидкого старту і бігу. Перша колодка з меншим кутом встановлюється позаду стартової лінії на відстані 2 ступні або довжини гомілки, а другу, з більшим кутом, - на одну ступню позаду першої. Ширина між колодками дорівнює ширині ступні. За командою «На старт» стань перед стартовими колодками, присядь і обіприся спочатку однією, а потім другою ногою об колодку. Розставивши руки на ширині плечей, обіприся ними у ґрунт перед стартовою лінією. При цьому плечі мають знаходитися над стартовою лінією.
Спрямуй погляд на бігову доріжку і у цьому положенні чекай на команду «Увага». За командою «Увага» коліно ноги, що знаходиться позаду , відірви від землі, таз при цьому піднімається на рівні плечей.
За командою «Руш» тіло миттєво випрямляється вперед – вгору, ноги відштовхуються від колодок. Погляд спрямуй вперед на бігову доріжку. Нахил тіла повинен зменшуватись через 6-8 кроків, і тільки потім приймає вертикальне положення. Швидкість бігу на короткі дистанції залежить від частоти роботи рук.Уміння фінішувати теж має дуже важливе значення. Для збереження максимальної швидкості на останніх метрах дистанції необхідне певне зусилля. Успіх багато залежить від фінішного кидка. Під час заняття бігом дуже важливо вміти правильно дихати. Ритм дихання – суто індивідуальний. Швидкість бігу впливає на ритм дихання. Вдихати завжди треба через ніс, а видихати через ніс та напіввідкритий рот. Під час великих навантажень можна дихати і через ніс і через рот.Поради або правила виконання бігу на короткі дистанції:
Ø Торкайся доріжки тільки носками ніг; Ø Ступні ніг переміщуй майже по одній лінії; Ø Біжи тільки по своїй доріжці; Ø Робіть широкі і швидкі кроки; Ø Руки рухай у напрямку бігу; Ø На фінішну стрічку набігай з максимальною частотою кроків; Ø Останній крок супроводжуй різким нахилом тулуба вперед; Ø Не стискай кулаки, не зціплюй зуби та не напружуй рота; Ø Пам’ятай, перемога надається учневі, чиї груди на фініші бути попереду.
"Низький старт" - навчальне відео:
01. 04. 21 для 5-А
1. Виконайте комплекс вправ
2. Уважно переглянути, прочитати і вивчити презентацію:
Легка атлетика - королева спорту
30. 03. 21
1. Виконайте комплекс вправ
2. Уважно прочитати і вивчити:
29. 03. 21
1. Виконайте комплекс вправ
2. Уважно прочитати і вивчити:
Гігієнічні основи організації занять фізичними вправами
Заняття фізичними вправами слід проводити за дотримання санітарно-гігієнічних вимог. Основними є: гігієнічно допустимий стан місць занять, відповідне обладнання та інвентар, наявність спеціального одягу і взуття. Бажано, щоб після занять фізкультурою можна було прийняти водні процедури. Найкраще заняття фізичними вправами проводити на свіжому повітрі, дотримуючись температурних норм. Стадіон, спортивний майданчик школи, лісопарк, галявини в умовах сільської місцевості цілком можуть служити місцями для колективних та індивідуальних занять фізичними вправами. Не можна займатися на забруднених та запилених майданчиках, поблизу смітників. До закритих приміщень, у яких проводять заняття фізичними вправами, також висувають певні вимоги. У фізкультурному залі, пристосованому приміщенні, вдома (при індивідуальних заняттях) обов'язково повинно бути чисто, добре провітрено, нормальна температура. Для перевдягання у фізкультурну форму виділяють окреме приміщення. Гігієнічні вимоги поширюються на обладнання й інвентар. Розмір і вага різних предметів для занять (лижі, лижні палки, набивні м'ячі, гімнастичні палки, скакалки, м'ячі волейбольні та баскетбольні тощо) мають відповідати вікові учнів. Обов'язковою гігієнічною вимогою є наявність у кожного учня спеціального одягу та взуття, які вони одягають перед заняттями, а після занять знімають. Дуже велике значення для здоров'я мають водні процедури. їх цілком можливо організувати в домашніх умовах і бажано — після організованих занять фізичними вправами в школі.
Загартовування.
Під загартовуванням розуміють поступове підвищення опірності організму різним зовнішнім впливам, насамперед таким як холод, спека, підвищена сонячна радіація. Загартовування організму сприяє профілактиці застудних та інфекційних захворювань, особливо грипу. Основними засобами загартовування є сили природи: повітря, вода й сонце. Обов'язкова умова загартовування — послідовний, тривалий, систематичний вплив на організм повітряних і сонячних ванн, водних процедур. Крім того, значна роль належить повсякденному загартовуванню. Заняття фізичними вправами просто неба, підтримання оптимальної температури в житлових приміщеннях, виховання з дитячого віку звички до свіжого повітря й холодної води, уникання надміру теплого вдягання, неухильне дотримання особистої гігієни — все це сприяє зміцненню здоров'я та підвищенню загальної стійкості організму до несприятливих впливів зовнішнього середовища. Основними засобами загартовування є прийом сонячних і повітряних ванн, водних процедур.
18. 02. 21. - для 5 - А та 5 - Б
Волейбол
1. Дівчатам виконати комплекс вправ Зумба
2. Хлопцям виконати комплекс вправ Табата:
16. 02. 21. - для 5 - А та 5 - Б
Волейбол
1. Виконати тести:
Тести з волейболу
12 запитань
Запитання 1
Який розмір має волейбольний майданчик?
варіанти відповідей
а) 10 х 20
б) 11 х 15
в) 9 х 18
г) 12 х 12
Запитання 2
Скільки зон має волейбольний майданчик?
варіанти відповідей
а) 4
б) 8
в) 6
Запитання 3
Скільки гравців грає на волейбольному майданчику?
варіанти відповідей
а) 12
б) 10
в) 14
Запитання 4
Як називається гравець, який грає тільки в захисті?
варіанти відповідей
а) захисник
б) помічник
в) капітан
г) ліберо
Запитання 5
Скільки, максимально, передач може зробити команда на своїй стороні?
варіанти відповідей
а) 2
б) 3
в) 4
Запитання 6
Гравець якої зони не може виконувати атакуючі дії на передній лінії?
варіанти відповідей
а) 1
б) 4
в) 2
Запитання 7
Скільки партій може тривати волейбольний матч?
варіанти відповідей
а) 2
б) 4
в) 6
г) 5
д) 3
Запитання 8
До якого рахунку триває волейбольний матч?
варіанти відповідей
а) 21
б) 24
в) 15
г) 25
Запитання 9
Яка різниця в очках повинна бути у команд при закінченні партії?
варіанти відповідей
а) 3
б) 1
в) 4
г) 2
Запитання 10
До скількох очок триває п’ята партія?
варіанти відповідей
а) 13
б) 15
в) 10
г) 25
Запитання 11
Гравець якої зони подає подачу?
варіанти відповідей
а) 5
б) 6
в) 1
г) 4
Запитання 12
Кому зарахують очко, якщо м’яч приземлився на лінії майданчика?
варіанти відповідей
а) команді, яка атакувала
б) команді, яка захищалась
г) нікому
15. 02. 21. - для 5 - А та 5 - Б
Волейбол
1. Уважно переглянути та прочитати презентацію:
21. 01. 21. - для 5 - А та 5 - Б
Гімнастика
1. Виконайте комплекс вправ на все тіло під відео:
2. Уважно прочитати і вивчити:
СТРОЙОВІ ПОНЯТТЯ
Стрій – установлене
розміщення учнів для спільних дій. Він може бути зімкнутий і розімкнутий.
Зімкнутий стрій – стрій в якому
учні розміщенні в шеренгах з інтервалом, який дорівнює ширині долоні (між
ліктями) один від одного, або в колонах з дистанцією на підняту вперед руку.
Розімкнутий
стрій
–
стрій в якому учні розташовані в шерензі з інтервалом або дистанцією, що
дорівнює один крок, або відповідає вказівці викладача.
Шеренга – стрій, в якому
учні розташовані на одній лінії один поруч з іншим. Найчастіше використовується
стрій в одну шеренгу, рідше в дві, три і т. д. Бокова частина строю називається флангом
( з правого боку – правий фланг, з лівого – лівий). При повороті строю
назви флангів не змінюються.
Сторона
строю, до якої учні повернуті обличчям називається фронтом.
Сторона
протилежна фронту – тилом.
Відстань
між учнями в шерензі називається інтервалом.
Колона – стрій, в якому
учні розташовуються один за одним по одному, по два, по три і т. д. Відповідно
розрізняють колону по одному, по два, по три і т. д. Відстань між учнями в
колоні називається – дистанцією. Учень який стоїть у колоні першим – направляючий
, останнім – замикаючий.
Стройові прийоми – до них відносять
дії, які виконуються після подачі таких команд:
“Ставай!” учні стають у стрій, приймаючи
стройову стійку.
“Рівняйсь!” – команда вимагає рівняння строю,
для чого учні повертають голови на правофлангового, або відносно об’єкта рівняння
– “наліво рівняйсь!”, “на середину рівняйсь!”
“Струнко!” – учні приймають стройову стійку.
У стройовій стійці учні повинні триматись рівно, розпрямивши плечі, без зайвої
напруги. Голову тримати прямо, плечі і руки вільно опущені. Ноги повинні бути
разом, коліна прямі, п’яти зімкнуті, носки розведені на ширину стопи. За
командою “Вільно!” можна зігнути праву або ліву ногу.
“Розійдись!”
–
учні розходяться, порушуючи стрій.
Розрахунок
– використовується для розподілу учнів на пари, номери, або для виявлення
кількості учнів.
“По порядку – розрахуйсь (розподілись)!” – починаючи з
правого флангу кожний учень називає свій порядковий номер, повертаючи голову
наліво, а потім у в. п. Лівофланговий робить крок вперед, і називаючи свій
номер, додає “Розрахунок закінчено!”
“На перший – другий – розрахуйсь!” – учні
аналогічно діям у попередній команді повертають голову наліво, називаючи номери
“перший”, “другий” і т. д.
“По три, чотири і т. д. – розрахуйсь!” – учні
розраховуються “перший”, “другий”, “третій” і т. д.
Повороти на місці – виконуються за
командами “Напра-во!”, “Налі-во!”. При цьому на рахунок “раз”
учні виконують поворот на 90 на п’яті однойменної ноги та носку протилежної,
яка на “два” – приставляється до неї.
Для
повороту кругом на 180 подається команда “Кру-гом!”. Він
виконується через ліве плече на п’яті лівої і носку правої ноги на “раз”, на
“два” –права нога приставляється.
ШИКУВАННЯ І ПЕРЕШИКУВАННЯ
Шикування в одну шеренгу відбувається за
командою “В одну шеренгу – Ставай!” – після чого вчитель приймає стройову
стійку обличчям до фронту, а учні вишиковуються зліва від нього один біля
одного за зростом.
Шикування в колону по одному – відбувається
за командою “В колону по одному ставай!”. Вчитель приймає стройову стійку
обличчям до фронту, учні вишиковуються з ним по одному з вказаною дистанцією.
Перешикування з однієї шеренги в дві. Попередньо
проводиться розрахунок учнів на перший-другий. Після чого подається команда “В
дві шеренги –шикуйсь!” – перші номери з цією командою стоять на місці, другі –
на рахунок “раз!” роблять крок лівою назад, на “два!” – крок правою в сторону,
стаючи за першими номерами, на “три!” – приставляють ліву. Для повернення в
одно шеренговий стрій подається команда “В одну шеренгу – шикуйсь!” і
виконуються дії в зворотному напрямі. При повороті кругом напрям перешикування
не змінюється – тобто другі номери стають попереду перших.
Перешикування з однієї шеренги в три. Попередньо
проводиться розрахунок учнів по три. Потім подається команда “В три шеренги
–шикуйсь!”. Другі номери стоять на місці. Перші номери на “раз” виконують крок
правою назад, на “два” – крок лівою вліво, стаючи за другими номерами, на “три”
– приставляють праву. Треті номери – на “раз” виконують крок лівою вперед, на
“два” – крок правою вправо, стаючи попереду других, на “три” – приставляють
ліву. Зворотне перешикування виконується за командою “В одну шеренгу –
шикуйсь!”.
Перешикування
з колони по одному в колону по два може виконуватись на місці, а також в русі.
Попередньо учні розраховуються на перший, другий.
Для
перешикування на місці подається команда “В колону по двоє – шикуйсь!” –
перші номера залишаються на місці, другі номера – на “раз” роблять крок вправо,
на “два” – крок лівою вперед, стаючи поряд з першими номерами, на “три” –
приставляють праву. Зворотне перешикування відбувається за командою “В колону
по одному шикуйсь”.
Для
перешикування під час руху під ліву ногу подається команда “В колону по
два – руш!”. На “раз” перші номери йдуть в півкроку, а другі виходять
вправо, і на “два” роблять крок лівою, займаючи місце поряд з першими номерами.
Для зворотного перешикування подається команда “В колону по одному – руш!” –
перші номери йдуть повним кроком, а другі у півкроку, і по мірі звільнення
місця стають поза першими.
Перешикування поворотом наліво (направо) під час
руху з колони по одному в колону по два (три, чотири і т. д.). Це перешикування
виконується під час руху по периметру майданчика. На одній з меж залу, під
однойменну ногу подається команда “Наліво (направо) в колону по два (три,
чотири і т. д.) – руш!”. Після чого, перша пара (трійка, четвірка і т.д.) робить
один крок і рухом протилежної ноги виконує поворот на 90 , продовжуючи
рухатись в новому напрямі. Аналогічні дії почергово виконують наступні пари
(трійки, четвірки), вийшовши на позицію попередніх учнів – на місце, де була
подана виконавча команда. Якщо необхідно набрати певні інтервал і дистанцію
подається розпорядження про це “Дистанція та інтервал два ( або інші) кроки!”
Для зупинки групи у цьому строю слід подати команду “направляючий на місці”, а
потім, коли учні наберуть необхідні інтервал і дистанцію подати команду “Стій!”.
Для
зворотного перешикування стрій необхідно повернути “Напра-во! (“налі-во!”, якщо
направляючий на лівому фланзі) і подати команду “В колону по одному, в обхід
наліво (направо) кроком – Руш!”. За цією командою увесь стрій рухається до межі
залу і почергово перешиковується в колону по одному, рухаючись у вказаному
напрямі.
Перешикування з шеренги виступом. Для виконання
цього перешикування групу треба розрахувати “на дев’ять, шість, три на місці”,
або “на шість, чотири, два, на місці” – (в залежності від кількості шеренг, які
треба утворити, і відстані, яка має бути між ними, але кількість кроків між
ними має бути однаковою). Потім подається команда “За розрахунком кроком –
Руш!”. Учні рухаються з лівої ноги вперед, роблячи відповідну розрахунку
кількість кроків і зупиняються. Підрахунок ведеться до числа максимальної
кількості кроків + 1 рахунок для того, щоб приставити ногу.
Зворотне
перешикування відбувається після команди “На свої місці кроком – Руш!”. Учні,
які виходили зі строю вперед повертаються кругом і починають рухатись на місця,
які вони займали в шерензі, після чого знов повертаються обличчям до фронту.
Для зворотного ведеться підрахунок “раз-два, раз-два, і т.д.”, поки усі учні не
займуть свої місця.
ПЕРЕСУВАННЯ В СТРОЮ
Пересування кроком і бігом
Пересування
можуть виконуватись кроком або бігом. Для їх виконання відповідно подаються
команди – “Кроком руш!” або “Бігом руш!”.
Крокувати
можна на місці за командою “На місці кроком – Руш!” . Для переходу з кроку на
місці на ходьбу з пересуванням прямо під ліву ногу подається команда “Прямо!”,
після чого виконується ще один крок правою ногою на місці, а з лівої ноги
починається рух вперед.
Стройовий крок. Виконується за командою
“Стройовим кроком – руш!”. Під час ходьби стройовим кроком нога піднімається на
15-20 см від підлоги, й ставиться на всю ступню. Виносячи руку вперед кисть
піднімається дещо вище поясу, при русі назад, вона повинна залишатись прямою і
підніматись до відказу.
Пересування по периметру майданчику виконується за
командою “В обхід наліво (направо) кроком Руш!” якщо рух починається з місця,
або з іншого виду пересувань, або “В обхід наліво (направо) Руш!” з руху
кроком. Після чого направляючий, а за ним і вся група рухається вздовж границь
залу, майданчика.
Пересування протиходом – уявляє собою
рух з зміною напрямку на протилежний після команди “Проти ходом наліво
(направо) руш!”. Направляючий рухається в протилежному напрямі з інтервалом від
основної колони в 1 крок. Виконавча команда подається під однойменну ногу.
Пересування змійкою. Змійка – це
декілька проти ходів правим лівим плечем, виконаних підряд. Для такого
пересування подається команда “Протиходом наліво (направо) руш!”, а потім
“Змійкою Руш!”. В залежності від місця, де подана команда розрізняють змійки:
довгу – на всю довжину межі , середню – на ½ довжини межі, коротку – 1/3
довжини межі. В залежності від напрямку виконання змійки вона може бути
поздовжня, поперечна та діагональна. Для проведення останньої необхідно перед
рухом проти ходом подати команду для руху по діагоналі.
Пересування по діагоналі. Команда
подається в одному з кутів майданчика: “По діагоналі руш!”. Направляючий
рухається в напрямку протилежного кута.
Пересування по колу. Для здійснення
руху по колу команду слід подавати на одній з середин залу, майданчика. Після
команди “По колу руш!” направляючий зрізаючи кут іде по дузі до наступної
середини поки не утворить коло. Для змикання кола необхідно подати
розпорядження (Направляючий ширше крок, замикаючий коротше крок!”. Також
необхідно вказати дистанцію. Для виходу з кола необхідно подати команду “в
обхід на ліво (направо) руш!”, коли направляючий буде знаходитись на одній з
середин майданчика, або команду для руху в любому іншому напрямку.
Повороти в русі. Для виконання
поворотів в русі направо і наліво команди використовуються такі самі як і на
місці, але подаються вони під однойменну ногу. Після чого виконується ще один
крок другою ногою з одночасним поворотом на 90.
Для
поворота кругом подається команда під праву ногу “Кругом – руш!”, після чого
виконується крок лівою, пів кроку правою ногою, і переносячи на неї вагу
одночасний поворот через ліве плече на 180. Потім з лівої продовжується
пересування у змінному напрямку.
Варіанти припинення руху. Існує три
команди для припинення руху учнів у строю. Необхідний варіант обирається в
залежності від мети, яку переслідує викладач.
Команда
“Група (клас) –стій!” подається під ліву ногу, після її
оголошення виконується ще один крок правою на місці і приставляючи ліву учень
повинен припинити рух.
Команда
“Група (клас) на місці!” передбачає припинення пересування групи
вперед і її перехід на ходьбу на місці.
Команда
“Направляючий на місці!” подається в тому випадку, коли необхідно
набрати необхідну дистанцію або зімкнути групу. Після цього подається команда
“Група (клас) стій!”.
Розмикання
і змикання
При
проведені розмикань команди слід подавати у такій послідовності:
1)
назвати напрям розмикання; 2) вказати розмір інтервалу або дистанції; 3)
вказати спосіб виконання; 4) подати виконавчу команду.
Розмикання приставними кроками. Виконується за
командою “Вправо (вліво, від середини) на інтервал руки в сторони (1,2, 3.і
т. д. кроки) приставними кроками – Розімкнись!”. Розмикання починають флангові
учні, а за ними вступають наступні. При цьому, для чіткості виконання команди,
ведеться підрахунок “раз-два, раз-два і т. д.” доки усі учні не наберуть
необхідного інтервалу. Для змикання подається команда “Вправо (вліво, до
середини) приставними кроками зімкнись!”.
Розмикання з поворотами. Виконується за
командою “Направо (наліво, направо і наліво від середини) на інтервал руки в
сторони (1,2,3 і т. д. кроки) розімкнись!”. Учні повертаються у вказаному
напрямі (крім тих, що стоять на протилежному фланзі), роблять відповідну
кількість кроків, і приставляючи ногу і повертаються до основного напрямку. Для
розмикання від середини викладач повинен визначити середнього або середину. Для
змикання подається команда “Наліво (направо, до середини” зімкнись!”.
Підрахунок ведеться “раз-два” доки усі учні не повернуться обличчям до фронту.
19. 01. 21. - для 5 - А та 5 - Б
1. Дівчатам виконати комплекс вправ Зумба
2. Хлопцям виконати комплекс вправ Табата:
18. 01. 21. - для 5 - А та 5 - Б
Гімнастика
1. Виконайте кардіо - вправи під відео:
2. Виконати тести:
Тестові завдання з модуля «Гімнастика»
12 запитань
Запитання 1
Як перекладається з грецької слово -
"гімнастика"?
варіанти
відповідей
а) "перебувати, тренуватися оголеним"
б) "перевертання через голову, без опори на руки"
в) "ходити по
краю"
Запитання 2
Чому гімнастику вважають ефективним
засобом фізичного виховання та реабілітації?
варіанти
відповідей
а) має давню історію
б) не потребує фінансових затрат
в) проводиться у будь якій частині світу
г) сприяє гармонійному
розвитку та оздоровленню
Запитання 3
Яка країна вважається винахідником
снарядової гімнастики в цілому?
варіанти
відповідей
а) Німеччина
б) Франція
в) Греція
Запитання 4
Назвіть види шикування показані на
картинці?
варіанти
відповідей
а) перешикування в дві шеренги
б) перешикування в дві колони
в) шеренга і колона
Запитання 5
Назвіть основні види спортивної
гімнастики?
варіанти
відповідей
а) спортивна гімнастика, художня гімнастика, спортивна акробатика
б) жіноча гімнастика, атлетична гімнастика
в) східні системи гімнастики,
калан етика
Запитання 6
Гімнастичний кінь застосовується для:
варіанти
відповідей
а) виконання вправ у лазінні та перелізанні
б) групових загально-розвиваючих вправ, вправ в рівновазі, упорах, лазінні
в) виконання опорних
стрибків
Запитання 7
Снаряд, який відсутній в офіційній
програмі змагань зі спортивної гімнастики?
варіанти
відповідей
а) кінь
б) колода
в) бруси
г) батут
Запитання 8
Вкажіть, який із предметів є зайвим у
художній гімнастиці?
варіанти
відповідей
а) булави
б) м'яч
в) диск
г) стрічка
Запитання 9
Вкажіть акробатичну вправу, яку
називають "берізкою"?
варіанти
відповідей
а) стійка на руках
б) стійка на одній нозі
в) стійка на лопатках
г) стійка на голові
Запитання 10
Дисципліни гімнастики, які входять
винятково до жіночої програми?
варіанти
відповідей
а) опорні стрибки
б) вільні вправи
в) вправи на колоді
г) вправи на брусах
Запитання 11
Вкажіть, дуже популярний вид гімнастики
серед юнаків?
варіанти
відповідей
а) спортивна гімнастика
б) воркаут або паркур
в) спортивна акробатика
г) атлетична
гімнастика
Запитання 12
Вкажіть хто із перерахованих спортсменів
є гімнастами?
варіанти
відповідей
а) А. Шевченко, Р. Зозуля
б) В. Кличко, о Усик
в) Л. Подкопаєва, О. Верняєв
г) Д. Білодід,
О.Харлан
14. 01. 21. - для 5 - Б та 5 - А
Тестові завдання з модуля «Гімнастика»
12 запитань
Запитання 1
Як перекладається з грецької слово -
"гімнастика"?
варіанти
відповідей
а) "перебувати, тренуватися оголеним"
б) "перевертання через голову, без опори на руки"
в) "ходити по
краю"
Запитання 2
Чому гімнастику вважають ефективним
засобом фізичного виховання та реабілітації?
варіанти
відповідей
а) має давню історію
б) не потребує фінансових затрат
в) проводиться у будь якій частині світу
г) сприяє гармонійному
розвитку та оздоровленню
Запитання 3
Яка країна вважається винахідником
снарядової гімнастики в цілому?
варіанти
відповідей
а) Німеччина
б) Франція
в) Греція
Запитання 4
Назвіть види шикування показані на
картинці?
варіанти
відповідей
а) перешикування в дві шеренги
б) перешикування в дві колони
в) шеренга і колона
Запитання 5
Назвіть основні види спортивної
гімнастики?
варіанти
відповідей
а) спортивна гімнастика, художня гімнастика, спортивна акробатика
б) жіноча гімнастика, атлетична гімнастика
в) східні системи гімнастики,
калан етика
Запитання 6
Гімнастичний кінь застосовується для:
варіанти
відповідей
а) виконання вправ у лазінні та перелізанні
б) групових загально-розвиваючих вправ, вправ в рівновазі, упорах, лазінні
в) виконання опорних
стрибків
Запитання 7
Снаряд, який відсутній в офіційній
програмі змагань зі спортивної гімнастики?
варіанти
відповідей
а) кінь
б) колода
в) бруси
г) батут
Запитання 8
Вкажіть, який із предметів є зайвим у
художній гімнастиці?
варіанти
відповідей
а) булави
б) м'яч
в) диск
г) стрічка
Запитання 9
Вкажіть акробатичну вправу, яку
називають "берізкою"?
варіанти
відповідей
а) стійка на руках
б) стійка на одній нозі
в) стійка на лопатках
г) стійка на голові
Запитання 10
Дисципліни гімнастики, які входять
винятково до жіночої програми?
варіанти
відповідей
а) опорні стрибки
б) вільні вправи
в) вправи на колоді
г) вправи на брусах
Запитання 11
Вкажіть, дуже популярний вид гімнастики
серед юнаків?
варіанти
відповідей
а) спортивна гімнастика
б) воркаут або паркур
в) спортивна акробатика
г) атлетична
гімнастика
Запитання 12
Вкажіть хто із перерахованих спортсменів
є гімнастами?
варіанти
відповідей
а) А. Шевченко, Р. Зозуля
б) В. Кличко, о Усик
в) Л. Подкопаєва, О. Верняєв
Гімнастика
1. Виконати комплекс вправ Табата під відео:
2. Уважно прочитати і вивчити:
НАЗВИ ОСНОВНИХ ПОЛОЖЕНЬ І РУХІВ
Вихідне положення (в.п.) - положення
гімнаста, з якого починається виконання вправи.
Кінцеве положення - положення,
яким закінчується вправа.
Часто кінцеве положення," попередньої вправи є
вихідним положенням для наступної.
Вис - положення гімнаста, при якому його
плечі розміщені нижче осі приладу.
Змішаний вис - різновидність вису, при якому
гімнаст, крім рук, додатково опирається на прилад або підлогу іншою частиною тіла,
найчастіше - ногами.
Упор - положення гімнаста,
при якому його плечі розміщені вище площі опори (осі приладу, підлоги).
Змішаний упор - різновидність упору,
при якому гімнаст, окрім рук, додатково опирається на прилад або підлогу іншою
частиною тіла, найчастіше - ногами.
Сід - положення гімнаста сидячи на приладі або
підлозі, руки - вздовж тулуба. Розрізняють: сід ноги нарізно, сід на стегні (бруси,
колода), сід зігнувши ноги, сід кутом.
Підйом - переміщення тіла гімнаста з вису в
упор або з нижчого упору в більш високий.
Спад - швидке переміщення
тіла гімнаста з упору в вис або в нижчий упор.
Опускання - повільне
переміщення тіла гімнаста з упору в вис або в нижчий упор.
Мах - маятникоподібний рух усім тілом або його
частинами від однієї крайньої точки до другої.
Розмахування - декілька махів
підряд.
Кач - маятникоподібний рух тілом разом з
приладом.
Розкачування - декілька качів
підряд.
Перемах - рух ногою або ногами
над приладом в упорі або під ним (в висі).
Схрещення - два зустрічних перемахи, при
виконанні яких ноги рухаються назустріч одна одній.
Коло - цілісний коловий рух по замкнутій кривій (над приладом, над його
частинами та ін.)
Поворот - рух тіла гімнаста
навколо його повздовжньої осі або рух окремими частинами тіла навколо
повздовжньої осі цієї частини. Наприклад: поворот руки, ноги.
Оберт - коловий обертальний рух гімнаста навколо осі
приладу (турнік, жердина) або навколо уявної лінії, що проходить через точки хвату
(кільця, бруси).
Викрут
- вправа, яка виконується
зі своєрідним обертальним рухом в плечових суглобах. Часто застосовується
на кільцях, рідше - на турніку та брусах різної висоти.
Стрибок - подолання приладу
або простору (висоти, довжини) вільним польотом.
Зіскок - стрибок гімнаста з
приладу на підлогу різними способами з упорів, висів, статичних положень тощо.
Колесо — обертальний рух тіла з рівномірною і послідовною зміною упору руками і ногами.
Перекат
- напівобертовий рух тіла вперед або назад з послідовним торканням
частинами тіла опори без перевертання через
голову. :
Перекид - обертовий рух
тіла вперед або назад з послідовним торканням частинами тіла опори і наступним перевертанням через голову.
Переворот - обертовий рух тіла
вперед, назад або в сторону з перевертанням через голову і з проміжною опорою
руками або головою при наявності одної або двох фаз польоту.
Напівпереворот - рух тіла з неповним обертом, тіла виконується
стрибком на руки або з рук, тіла чи голови на ноги.
Псрекидка — рівномірний рух тіла з повним обертом з проміжним упором руками, але без фази польоту.
Рівновага — положення тіла на зменшеній площі опори (рівновага на руці, ластівка, арабеска та ін.).
Сальто - обертовий рух тіла в
будь-яку сторону з повним перевертанням через голову без проміжної опори.
Стійка - вертикальне
положення тіла (головою вгору або вниз). Наприклад:
головою вгору -основна стійка, зімкнута,
стійка ноги нарізно, широка стійка тощо; головою вниз - стійка на лопатках,
на грудях, на голові і руках, на передпліччях, на плечах, на руках, на одній
руці.
12. 01. 21. - для 5 - Б та 5 - А
Гімнастика
1. Уважно переглянути та прочитати презентацію:
2. Виконати комплекс вправ зарядки під відео:
11. 01. 21. - для 5 - Б та 5 - А
Гімнастика
1. Уважно переглянути та прочитати презентацію:
2. Виконати комплекс вправ аеробіки під відео:
22. 12. 20.
1. Виконати комплекс вправ Табата під відео:
21. 12. 20.
1. Виконати комплекс вправ Зумба
15. 12. 20.
1. Виконати комплекс вправ аеробіки під відео:
03. 12. 20.
1. Виконати комплекс вправ Зумба
01. 12. 20.
1. Виконати комплекс вправ:
2. І виконати комплекс Табата:
30. 11. 20.
1. Виконати комплекс вправ Зумба
2. Хлопці можуть виконати Табату:
26. 11. 20.
1. Виконати комплекс вправ
24. 11. 20.
Тестові завдання з «Баскетбол» для учнів 5 – х класів
1. Назвіть, що в перекладі означає гра в баскетбол:
а) м'яч
на льоту;
б) ручний
м'яч;
в) кошик
і м'яч.
2. Назвіть основні види передач м’яча в
баскетболі:
а)
передача двома руками від грудей;
б)
передача збоку;
в)
передача однією рукою;
г) скриті
передачі.
3. Баскетбол це:
а)
спортивна гра;
б)
рухлива гра;
в)
командна.
4. Свисток судді означає:
а)
зупинку гри;
б)
передача м’яча гравцю;
в)
ведення м’яча до свого кошика.
5. Назвіть де виник баскетбол:
а) Росія;
б)
Італія;
в) США.
6. Засновник гри в баскетбол:
а) Вільям
Морган;
б) Джеймс
Нейсміт;
в) Холгер
Нельсон.
7. Визначте кількість основних гравців які діють на
майданчику у баскетболі:
а) 6
гравців;
б) 5
гравців;
в)
7 гравців.
8. Які розміри і поверхню повинен мати ігровий майданчик
в баскетболі?
а)
квадратну плоску поверхню вільну від перешкод розміром 30м.;
б)
прямокутну плоску вільну від перешкод розмірами 18м. у
довжину
і 9 м . у ширину;
в)
прямокутну плоску тверду поверхню вільну від перешкод розмірами 28м. у довжину і
15м. у ширину.
9. Гру
в баскетбол виграє команда, яка наприкінці ігрового часу набрала більшу кількість:
а)
персональних фолів;
б) очків;
в) кидків
по кошику.
10 . Визначте як виконуються дії з м'ячем у баскетболі:
а) ногами;
б)
головою;
в) руками.
11. Зупинка після ведення м'яча не дозволяє:
а)
виконувати передачу м'яча;
б)
продовжувати ведення;
в) виконувати
кидок м'яча в кошик.
12. Назвіть яке основне завдання стоїть перед гравцями в
баскетболі:
а)
обіграти суперника;
б)
протидіяти нападаючому з м'ячем;
в) закинути м'яч у кошик суперника.
23. 11. 20
1. Виконати руханку "А ти лети у далекі світи"
2. Ознайомитися з історією розвитку та правилами гри баскетбол.
Розгін складається з 6 - 8 бігових кроків, виконується під кутом до планки в 30-45°. Відштовхування виробляється далекою від планки ногою на відстані 70 - 80 см від проекції планки. Для визначення місця відштовхування треба стати боком до планки, витягнути махову руку, торкаючись кистю планки, - це і буде шукане місце відштовхування. При підборі розгону необхідно пам'ятати, що п'ять нормальних кроків ходьби складуть три бігові кроки. Відштовхувальна нога на місце відштовхування ставиться майже прямою, не слідує її занадто згинати в коліні.
Мах виконується прямою ногою, яка у вищій точці може злегка зігнутися в коліні. Тулуб тримається вертикально, руки, злегка зігнуті в ліктьових суглобах, активно піднімаються вгору-вперед на рівень голови. Коли махова нога знаходиться над планкою, підтягується відштовхувальна нога, злегка зігнута в коліні. Махова нога опускається за планку, відштовхувальна нога переноситься через неї. У момент перенесення відштовхувальна ноги плечі обертаються у бік планки відштовхувальна рука відводиться назад, допомагаючи відвести плечі і тулуб від планки.
Приземлення здійснюється на махову ногу боком, обертаючись грудьми до планки. Приземлятися можна до ями з піском, підведеної над поверхнею розгону або, в умовах залу, на стопку матів. Головне, щоб висота місця приземлення давала можливість після переходу через планку опустити майже пряму махову ногу на місце приземлення.
Незалежно від способу, стрибки у висоту з розбігу умовно розділяють на чотири фази: розбіг і підготовка до відштовхування, відштовхування, політ і приземлення.
Розбіг розпочинається під кутом 70—90° до планки (довжина розбігу в найкращих стрибунів світу складає 8—12 бігових кроків), виконується по дузі, з лінії розбігу кут дорівнює приблизно 30°. Відцентрова сила, яка виникає під час дугоподібного розбігу, відіграє основне значення, визначаючи наступні дії спортсмена. Стрибун за досить малий час набирає швидкість. Це за технікою та характером наближається до розбігу в стрибках у довжину. Нога ставиться з передньої частини стопи й при бігу по дузі зберігає нахил тулуба до центру дуги розбігу.
Відштовхувальна нога на останньому кроці ставиться рухом «під себе» з невеликою амортизацією в колінному суглобі,— махова ж нога згинається й стегном спрямовується усередину — вгору, досягаючи горизонтального положення. Рух рук різноспрямований: рука, однойменна маховій нозі, опускається, інша зігнутою піднімається до рівня плечей, положення тулуба при цьому близьке до вертикального. Відштовхування виконується швидко, кут вильоту становить приблизно 75°.
За рахунок розбігу й відштовхування у польоті стрибун повертається спиною до планки і в найвищій точці, прогинаючись, долає планку спиною до неї. Руки в цей момент — коло тулуба, махова нога опускається, таз і стегно піднімаються над планкою, а ноги, зігнуті в колінах, перебувають по інший бік планки. Після подолання планки стрибун за рахунок різкого згинання ніг піднімає гомілки й стопи вгору.
Приземлення виконується на спину (на добре амортизовану подушку) з наступним перекидом назад.
28. 04. 20.
Техніка виконання стрибків
Ранкова зарядка
Стрибки в довжину з місця
Техніка стрибка
Вправи для розвитку швидкісно-силових якостей.
15. 04. 20.
1. Біг в упорі стоячи в максимальному темпі протягом 6-10с.
2. Рухи руками, як під час бігу, в максимальному темпі протягом 6-10с.
3. Дріботливий біг з переходом на швидкий.
4. Повторний біг з прискоренням. Інтервали відпочинку 1-2хв.
5. Повторний біг з ходи. Інтервал відпочинку 3-6хв.
6. Швидке долання відрізків шляху на велосипеді.
7. Повторний біг на ковзанах, інтервал відпочинку 1-3хв.
8. Повторне проходження відрізків на лижах.
1. Низький старт.
2. Стрибки з ноги на ногу по сходинках.
3. Стрибки від лінії до лінії.
4. Ривки після бігу підтюпцем.
5. Біг у рівномірному темпі до 1500м.
6. Рухлива гра «Квач» або її різновиди.
06. 04. 20
Гігієнічні основи організації занять фізичними вправами
- раціональне структурування
уроку з оптимальною моторною щільністю (60-80 %); оздоровча
ефективність навантаження; раціональне сполучення уроку фізичної культури
з іншими уроками в шкільному розкладі;
- урок фізичної культури не
повинен бути першим у навчальному розкладі школяра, він має сприяти
позбутися статичного напруження організму; крім того, він повинен
проводитися в години найбільшої функціональної активності, відповідно до
добового біоритму;
- урок не повинен розташовуватися
в розкладі перед або після уроків праці, ритміки, співу, оскільки вони
також передбачають зміну статичного навантаження на динамічне заняття має
проводитися в спеціалізованому приміщенні з оптимальним світловим, тепловим
режимом, у спеціалізованому одязі, що сприяє загартовуванню й відповідає
порі року і завданням уроку;
- не слід поєднувати два уроки
фізичної культури;
- рухове навантаження повинне
відповідати віковим і статевим особливостям школярів, їх стану здоров'я і
рівню фізичної підготовленості;
- обов'язково слід проводити
вправи для формування правильної постави, профілактики плоскостопості,
бажано — для попередження короткозорості;
- швидкісне навантаження повинне
передувати силовому;
- для дівчаток обов'язковими є
вправи для зміцнення м'язів черевного преса й тазового дна; умови
проведення заняття повинні сприяти загартовуванню, розвитку рухових
здібностей, забезпечувати травмо-безпечність школярів;
- самоконтроль підвищує оздоровчу
ефективність уроку фізкультури;
- уникати монотонної роботи, що
спричиняє перевтому;
- створити позитивний емоційний
фон;
- активізувати інтерес до занять;
- забезпечувати відновлювальні
процеси в організмі школяра під час проведення заняття;
- «пікове» навантаження в
основній частині уроку повинне бути короткочасним;
- необхідно активізувати
анаеробні процеси для підвищення фізичної активності та стійкості
організму.
Передумови виникнення і розвитку фізичних вправ та ігор у первісному суспільств.
Перегляд презентаціі:
ВЕСЕЛА ЗАРЯДКА: https://youtu.be/C84BaGhn3Q4
Естафетний біг
2. Методика навчання естафетного бігу.
3. Спеціально-підготовчі вправи для естафетного бігу.
Естафетний біг з'явився в програмах спортивних змагань вже в кінці ХІХ ст. Естафети 4х100 м і 4х400 м входять до програми Олімпійських ігор із 1912 p. Золоті нагороди в естафетному бігу на Олімпійських іграх переважно завойовували американські спортсмени.
Командні змагання з естафетного бігу користуються великою популярністю у школярів. Вони заохочують дітей до занять легкою атлетикою, збагачують тренування. Естафети можуть проводитись як на уроках фізичної культури, так і на тренуваннях в секції або ДЮСШ.
В умовах загальноосвітньої школи вчитель може проводити естафети на різні дистанції. Крім бігу, під час естафети учням можна давати найрізноманітніші завдання: подолання перешкод, метання м'ячів, виконання тих чи інших гімнастичних вправ.
У шкільному залі найзручніше проводити зустрічні естафети. На вулицях міста і на місцевості практикуються кільцеві естафети (старт і фініш в одному місці) або зіркові (старт у різних місцях, а фініш в одному). В програму Олімпійських ігор та міжнародних змагань входить естафетний біг 4х100 м і 4х400 м, який відбувається по колу стадіону. Крім названих естафет, в програму змагань за бажанням організаторів можуть бути включені і змішані: 400+300+200+100 м; 800+400+200+100 м; на середні дистанції 4x800 м, 10x1000 м, 4x1500 м.
Естафетний біг на відрізках від 400м і більше не створює особливих труднощів для спортсменів під час передачі естафетної палички. В спринтерських естафетах кожна команда біжить по своїй доріжці. На першому етапі біг починається з низького старту. Бігун тримає естафетну паличку у правій руці, стискаючи її кінець трьома пальцями, а великим і вказівним спирається на доріжку біля стартової лінії.
В кінці етапу швидкість бігу легкоатлета, який передає естафету, велика. Спортсмен, що приймає естафету, починає біг із високого старту з опорою на одну руку, пристосовуючись до швидкості бігу того, хто передає і на ходу приймає від нього естафету.
Момент передачі естафети може бути вирішальним в змаганнях рівних за силами суперників. Швидкість естафетного бігу на дистанції дуже велика і завдання спортсменів не знизити її в момент передачі естафети.
Біг зі старту і впродовж дистанції не відрізняється від звичайного бігу на 100, 200 м. Для передачі естафети встановлена 20-ти метрова зона, яка розмічається за 10 м до кінця одного етапу і на 10 м вперед від початку другого. Спортсмен, який приймає естафету, має право почати розбіг за 10 м до початку зони передачі. Це дозволяє досягнути вищої швидкості в момент передачі і прийому естафети.
Передача палички в естафеті 4х100 м має свої особливості. Спортсмен, що стартує на першому етапі тримає естафету в правій раці і біжить якомога ближче до бровки. Бігун, що очікує його, стоїть ближче до зовнішнього краю своєї доріжки і приймає естафету лівою рукою. Він пробігає пряму (другі 100 м) по зовнішній стороні своєї доріжки і передає естафету лівою рукою в праву руку третього учасника естафети, який біжить по лівій стороні доріжки. Четвертий біжить по правій частині доріжки і тримає естафету лівою рукою.
Під час бігу на будь-якому етапі спортсмен може нести естафетну паличку, як в одній руці, так і перекладати з однієї руки в іншу. Проте другий варіант в естафеті 4х100 м менш ефективний.
Для прийому естафети бігуни на 2, 3 і 4-му етапах займають положення, близьке до пози низького старту. Поставивши праву (ліву) ногу біля лінії, яка означає початок розбігу (зону розбігу), він ліву (праву) ногу ставить вперед і спирається правою (лівою) рукою на доріжку, а ліву (праву) руку відводить уверх-назад. В цьому положенні спортсмен спостерігає через ліве (праве) плече за партнером, що наближається.
Дуже важливо своєчасно почати біг, щоб прийняти естафету від того, хто передає в кінці коридору (на 15-18 м), набравши максимальної швидкості. З цією метою на доріжці, приблизно за 6-8 м від зони розбігу, робиться контрольна відмітка. Коли бігун першого етапу добігає до цієї відмітки, спортсмен другого етапу стрімко починає біг уздовж краю своєї доріжки. Відстань між бігунами під час передачі (приблизно 1-1,3 м) дорівнює довжині відведеної назад руки бігуна, що передає естафету.
До моменту передачі естафети в обох бігунів руки рухаються так, як у спринті. Але тільки-но бігун наближається до того, хто приймає естафету, на відстань, потрібну для передачі, він дає сигнал: "Хоп!". За цим сигналом той, хто приймає естафету, не знижуючи темпу і не порушуючи ритму бігу, випрямляє ліву (для бігунів 2-го і 4-го етапів) руку з опущеною кистю (відведений великий палець утворює з рештою пальців кут, відкритий вниз). У цю мить спортсмен, який передає естафету, швидко витягує праву руку і рухом знизу вперед і вверх точно вкладає естафету в кисть того, хто приймає.
До моменту передачі важливо бігти в ногу. Для цього добре тренований бігун на 100 м досягає такої стабільності кроків, яка дозволяє йому вбігати в зону передачі майже завжди в одному і тому ж місці, однією і тією ж ногою.
Мета технічного удосконалення естафетного бігу досягається завдяки більшій автоматизації рухів, яка дозволяє передавати естафету на швидкості близькій до максимальної.
Завдання 1. Створити правильне уявлення про техніку естафетного бігу.
Засоби:
1. Розповідь про види естафетного бігу, способи передачі естафетної палички.
2. Перегляд кінограм, малюнків передачі естафети.
3. Демонстрація узгоджених рухів партнерів при передачі естафетної палички.
4. Демонстрація передачі естафети кваліфікованими спортсменами.
Завдання 2. Навчити передачі естафети.
Засоби:
1. Передача естафети з лівої (правої) у праву (ліву) з в. п. на місці, у кроці, підтюпцем, у цілому.
2. Те ж саме, але за сигналом викладача.
3. Експериментальне визначення гандикапу під час прийому естафети.
4. Відпрацювання подачі команди в момент передачі естафети.
5. Передача естафети під час бігу в ролі того, хто приймає і передає.
Завдання 3. Навчити старту і стартового прискорення в естафетному бігу.
Засоби:
1. Біг із високого старту по прямій.
2. Те ж саме на вході у віраж.
3. Те ж саме на виході з віражу.
4. Біг з естафетою - з низького старту;
- по прямій;
- на вході у віраж.
Завдання 4. Навчити естафетного бігу в цілому.
Засоби:
1. Передача естафети на максимальній швидкості в зоні передачі.
2. Командний естафетний біг на повну дистанцію за участю двох і більше команд.
Методичні вказівки. Техніка передачі естафети вивчається і удосконалюється під час бігу Ѕ - ѕ інтенсивності і на максимальній швидкості.
На типових помилках техніки естафетного бігу ми не зупиняємось, оскільки вони ідентичні помилкам спринтерського бігу і детально описані у посібнику для студентів I курсу.
Спеціально-підготовчі вправи для естафетного бігу:
1. В. п. - упор в стіну. Біг із максимальною частотою.
2. В. п. - стійка ноги нарізно, руки зігнуті в ліктях. Швидкі рухи руками, як під час бігу.
3. В. п. - стійка ноги нарізно, руки зігнуті в ліктях. Біг на місці з максимальною частотою.
4. Біг із максимальною частотою по відмітках (із низького, високого старту, з ходу).
5. Біг з максимальною частотою через набивні м'ячі.
6. Включення в біг на максимальній швидкості за сигналом.
7. Біг із високим підніманням стегна.
8. Біг із закиданням гомілок назад.
9. Стрибки в кроці.
10. Дріботливий біг.
11.Біг із високим підніманням стегна і одночасним закиданням гомілок назад та дотиканням п'ятами сідниць (колесо). Стежити, щоб опорна нога в момент руху стегна махової ноги вперед-вгору повністю випрямлялась, а таз достатньо просувався вперед.
Дякуємо, корисно
ВідповістиВидалитиПонятно 5 часов потратив шоб всю сторінку здєлать а тоді поняв шо нада було робить там де цифри
ВідповістиВидалитиПисав Приходько Віталій
ВідповістиВидалити