Комплекс ЗРВ

Виконати комплекс вправ під відео:

https://youtu.be/twEBhqvVwUU

https://youtu.be/aSYiWKxqg8o

https://youtu.be/Tn8AlhrjUxE

1. Виконати комплекс ЗРВ №1 без предметів.

https://youtu.be/ENbkigHpE4U

https://youtu.be/81HNGkiutH0

https://youtu.be/KIBg8h-O9nc

https://youtu.be/20s5SCyis_8

https://youtu.be/KwsMFw6EytU

https://youtu.be/xD7jTDpfzgw

https:/youtu.be/m96in2gaFvk

Виконати комплекс вправ під відео:

https://youtu.be/-t8boDMcEH4

https://youtu.be/QBStTUN7MG8

31. 05. 22.

1. Виконати комплекс вправ під відео:

26. 05. 22.

1. Дівчатам виконати комплекс вправ під відео: (замість гантель можна використати пляшки з водою)
https://youtu.be/1bKv3DAIDuY

2. Хлопцям виконати комплекс вправ з гантелями: (замість гантель можна використати пляшки з водою)

25. 05. 22.

1. Дівчатам виконати комплекс вправ
https://youtu.be/oni1SaZ_-bM

2. Хлопцям виконати комплекс Табата:

Особливості техніки воротаря

1 Ловіння м'яча

Ловіння м'яча є основним засобом техніки воротаря. Вона здійснюється переважно двома руками. У залежності від напрямку, траєкторії і швидкості руху м'яча ловіння виконується знизу, зверху або збоку. Ловіння м'ячів, що летять на значній відстані від воротаря, здійснюється в падінні.
Ловіння м'яча знизу використовується для оволодіння м'ячами, що котяться, що опускаються і низько (до рівня грудей) летять назустріч воротареві. У підготовчій фазі воротар нахиляється вперед і опускає руки вниз (Рис. 9). Долоні повернені до м'яча, пальці трохи розставлені. Руки не повинні бути надмірно напружені. Ноги зімкнуті, прямі або небагато зігнуті. У момент зіткнення м'яч підхоплюється кистями знизу і підтягується до живота. Часто в процесі гри приходиться здійснювати ловіння м'ячів в стороні від воротаря. У цьому випадку необхідно попередньо переміститися убік напрямку руху м'яча [17,72].
Ловіння м'яча зверху застосовується для оволодіння м`ячами, які летять із середньою траєкторією (на рівні грудей і голови), а також м'ячів, що високо летять і опускаються (Рис. 10). Приймаючи вихідне положення, незначно зігнуті руки виносяться вперед або вгору. Долоні, повернені до м'яча, з розставленими і напівзігнутими пальцями утворюють своєрідну «півсферу». Швидкість м'яча гаситься за рахунок поступального руху кистей, і згинання рук.
Рис. 9. Ловіння м`яча, який котиться знизу
Рис. 10. Ловіння м'яча, що летить, зверху в стрибку
М'ячі, які високо летять, варто ловити двома руками зверху в стрибку.
Ловіння м'яча в падінні – ефективний засіб оволодіння м'ячами, спрямованими зненацька, точно і сильно убік від воротаря; перехоплення передач і «прострілів» уздовж воріт; відбирання м'яча в ногах у суперника. Є два варіанти ловіння: без фази польоту і з фазою польоту.
Рис. 11. Ловіння м'яча в падінні
Перший варіант застосовується звичайно для ловіння м'ячів, що котяться на відстані 2–2,5 м від воротаря. Воротар попередньо робить широкий крок, руки спрямовуються до м'яча. Падіння відбувається «перекатом»: спочатку землі торкається гомілка, потім стегно і тулуб. Витягнуті паралельно руки створюють перешкоду на шляху м'яча [15,120].
Для ловіння м'ячів, що летять на значній відстані, використовується падіння з фазою польоту (Рис. 11). У попередній фазі виконується один або два швидких приставних кроки в напрямку польоту м'яча. Поштовх виконується ближньої до м'яча ногою. Руки найкоротшим шляхом активно виносяться до м'яча. Ловіння м'яча виконується у фазі польоту. Після оволодіння м'ячем проводиться групування. Приземлення відбувається в такій послідовності: спочатку на передпліччя, потім на плече, тулуб, ноги.

2 Відбивання м'яча

У тому випадку, коли неможливо виконати ловіння м'яча (протидія супротивника, сильний удар, важкодосяжний м'яч і т.д.), застосовується відбивання м'яча. Назустріч м'ячу, який летить, швидко виноситься одна або дві руки. Відбивання проводиться найчастіше долонями (іноді удар м'яча приходиться на передпліччя). М'яч рекомендується направляти убік від воріт.
Рис. 12. Відбивання м`яча кулаком в стрибку
М'ячі, що летять на значній відстані від воротаря, варто відбивати одною рукою в падінні.
Щоб переривати «прострільні» і «начіпні» передачі, воротареві необхідно відбити м'яч на значну відстань. Для цього використовується удар по м'ячу одним або двома куркулями. Відбивання виконується на місці, у кроці, після різних переміщень і особливо часто в стрибку (Рис. 12).

3 Переведення м'яча

До переведення відносяться дії воротаря, ціль яких – направити м'яч, що летить у ворота, через верхню поперечину. В основному переводяться м'ячі, що летять зі значною силою і з високою траєкторією над воротарем або осторонь від нього.
Рис. 13. Переведення м`яча двома руками в стрибку
Переведення має визначену схожість з відбиванням м'яча. Виконується однієї або двома руками (Рис. 13). Важкодосяжні м'ячі переводяться в падінні.

4 Кидки м`яча

Кидки м'яча виконуються однієї і двома руками.
Кидки одною рукою дозволяють більш точно направити м'яч партнеру. Застосовуються наступні способи кидка м'яча одною рукою: зверху, збоку і знизу [15,122].
Кидок зверху – найбільш розповсюджений спосіб. Він дозволяє направити партнерові м'яч з різною траєкторією, на значну відстань і з достатньою точністю (Рис. 14).
Кидки виконуються на місці, у русі. Їхнє використання в русі строго регламентується правилами.
Рис. 14. Кидок м`яча зверху

Зупинки служать засобом прийому й оволодіння м'ячем. Ціль зупинки – погасити швидкість м'яча, що котиться або летить для здійснення подальших дій.
Зупинка ногою. Основні фази руху є загальними для різних способів.

Підготовча фаза – прийняття вихідного положення – характеризується переносом ваги тіла на опорну ногу, що трохи зігнута для стійкості. Нога, що зупиняє, посилається назустріч м'ячеві.

**Рис. 5. Зупинка м'яча ногою: а – внутрішньою стороною стопи; б – підйомом; в-стегном**

Робоча фаза – амортизируючий рух зупиняючою ногою, яка трохи розслаблена. У момент зіткнення з м'ячем (або трохи раніш) починається рух ноги назад. Швидкість руху поступово сповільнюється [17,72].

Завершальна фаза – прийняття необхідного положення для наступних дій. Загальний центр ваги тіла переноситься убік зупиняючої ноги і м'яча.

Зупинка внутрішньою стороною стопи (Рис. 5, а). Для зупинки м'яча, що котиться, нога виноситься назустріч м'ячу. Стопа повернута назовні на 90°. У момент зіткнення м'яча і стопи нога відводиться назад до рівня опорної ноги.

При зупинці м'ячів, які низько летять, у підготовчій фазі нога, що зупиняє, більше згинається в колінному суглобі і піднімається до рівня м'яча. М'ячі, які високо летять зупиняються в стрибку. https://youtu.be/KPF75pFTcS4

Зупинка підошвою. При наближенні м'яча, що котиться назустріч, нога виноситься вперед. Носок піднятий вгору під кутом 30–40°. Поступальний рух назад незначний. https://youtu.be/K86aqG1McxE

Для того щоб зупинити підошвою м'яч, що опускається, необхідно точно розрахувати місце його приземлення. Носок ноги піднятий. У момент торкання м'яча землі він накривається (але не давиться) підошвою.

Зупинка підйомом. При зупинці м'ячів, що опускаються з високої траєкторії, стопа ноги, розташована паралельно землі (Рис. 5, б). Поступальний рух проводиться вниз-назад. https://youtu.be/gVXrYUUW2HI

Зупинка стегном. Необхідно розташувати стегно під прямим кутом до м'яча, що летить (Рис. 5, в). М'яч стикається із середньою частиною стегна. Поступальний рух проводиться вниз-назад. https://youtu.be/q1Voy3YRu-c

Зупинка м'яча грудьми. У підготовчій фазі футболіст повертається обличчям до м'яча (Рис. 6), ноги на ширині пліч або невеликого кроку (50–70 см), груди подаються вперед, руки злегка зігнуті. При наближенні м'яча тулуб відводиться назад, плечі і руки – вперед. https://youtu.be/zlwf2RVm5HU

М'ячі, які високо летять, зупиняються грудьми в стрибку.

Рис. 6. Зупинка м'яча грудьми та переведення м'яча зовнішньої частиною підйому

Зупинка м'яча головою рідше використовується в грі, тому що вона важка за виконанням. Зупиняють м'яч переважно чолом (середина чола) поступальним рухом вниз або назад. https://youtu.be/nRmnjATd8qg
Зупинка м'яча з переведенням. Сучасний футбол характеризується тим, що гравці ще до прийому (зупинки) м'яча повинні прийняти рішення про подальші дії. Зупинки з переведенням саме і дозволяють не тільки погасити швидкість м'яча, але і цілеспрямовано змінити його напрямок, зручно підготуватися для подальших дій.
Переведення переважно виконуються убік (вправо – уліво) або назад (за спину) [18,240].
Розглянемо особливості переведення на прикладі переведення м'яча зовнішньою частиною підйому (Рис. 6). Нога, що зупиняє, виноситься вперед. Стопа розвертається назовні. Рух ноги назад за м'ячем проводиться з таким розрахунком, щоб накрити його в момент відскоку. Тулуб повертається убік подальшого руху м'яча. https://youtu.be/_OzKyVITPTg

Ведення м'яча.

За допомогою ведення здійснюються всілякі переміщення гравців з м'ячем. При веденні використовується біг (іноді ходьба), удари по м'ячу ногою виконуються в різній послідовності і ритмі. Виходячи з тактичних задач удари по м'ячу при веденні виконуються різної сили. Якщо необхідно швидко подолати значну відстань, м'яч «відпускають» від себе на 10–12 м. При протидії суперника варто постійно контролювати м'яч і не «відпускати» його далі 1–2 м. Необхідно відзначити що часті удари знижують швидкість ведення.

При веденні середньою частиною підйому і носком здійснюється переважно прямолінійний рух. Ведення м'яча внутрішньою частиною підйому дає можливість виконати переміщення по дузі. Найбільш універсальним є ведення зовнішньою частиною підйому. При веденні стрибучих м'ячів використовуються удари середньою частиною підйому, стегном або головою.

Обманні рухи (фінти).

Обманні рухи виконуються в безпосереднім єдиноборстві із суперником з метою подолання його опору і створення необхідних умов для подальшого ведення гри.

Виділяються дві найбільш загальні фази обманних рухів: підготовча і фаза реалізації. Інсценівка обманних дій у першій фазі спрямована на виклик відповідної реакції супротивника. Ця фаза відповідає підготовчій фазі техніки виконання ударів по м'ячу, зупинок, ведення. Природність виконання даної фази визначає відповідну реакцію супротивника. У другій фазі реалізуються наміри футболіста. Їй властива значна варіативність, що обумовлюється ігровими ситуаціями і тактичними прийомами. Використовуються різні варіанти: відхід з м'ячем, прибирання м'яча, пропускання м'яча партнерові і їх комбінації [18,241].

Фінти «відходом» основані на принципі несподіваної і швидкої зміни напрямку руху. При атаці супротивника спереду використовується «відхід» випадом. Розглянемо дії футболіста при обманному русі вліво і відході вправо. Зближаючись із супротивником, на відстані 1,5–2 м від нього поштовхом правої ноги виконується широкий випад вперед. Суперник намагається перекрити зону проходу і переміщається убік випаду. Різким поштовхом лівої ноги виконується крок вправо. Зовнішньою частиною підйому правої ноги м'яч посилається вперед.

Якщо супротивник атакує ззаду, застосовується фінт «відходом» з переносом ноги через м'яч (Рис. 7, а).

Фінти «ударом» по м'ячу виконуються під час ведення, після передачі м'яча партнером, після зупинки. Виконуючи фінт ударом по м'ячу ногою, гравець при зближенні із супротивником робить замах ударною ногою. Реагуючи на замах, супротивник намагається відібрати м'яч або перекрити зону удару. Для цього застосовується випад, шпагат, підкат, що зв'язано зі сповільненням руху або зупинкою. У залежності від ігрової ситуації у фазі реалізації виникає відхід уперед, вправо, вліво або назад (Рис. 7, б).

Фінт «зупинкою» м'яча ногою застосовується під час ведення і після передачі м'яча партнером. У першому випадку починається помилкова спроба зупинки з м'ячем. Суперник, що атакує, сповільнює рух. У цей момент виникає прискорення з м'ячем (Рис. 7, в).

У другому випадку після передачі займається підготовче положення для зупинки м'яча. Суперник атакує гравця. Однак той замість зупинки пропускає м'яч, повертається на 180° і опановує ним.

Рис. 7. Фінти: а – «відходом» з переносом ноги через м'яч; б – «ударом»; в – «зупинку»

Відбирання м'яча

При відбиранні м'яча, атакуючий робить ривок до м'яча, коли супротивник трохи «відпустить» його від себе, і ударом або зупинкою виконує відбирання. Існують два різновиди відбирання: повний і неповний. У першому випадку м'ячем опановує сам гравець, який відбирає або його партнер. При неповному відбиранні м'яч відбивається на визначену відстань або за бічну лінію. У складних ігрових ситуаціях для відбирання м'яча використовуються випад і підкат.

Відбирання м'яча у випаді дозволяє зробити прийом на відстані 1,5–2 м. Він застосовується при спробі супротивника «обійти» гравця праворуч або ліворуч. Швидким переміщенням убік м'яча здійснюється випад. Важко-досяжні м'ячі вибиваються переважно носком у «напівшпагаті» або «шпагаті» (Рис. 8, а).

Відбирання м'яча в підкаті дає можливість опанувати м'ячем, що знаходиться на відстані більш 2 м від гравця. Відбирання виконується звичайно ззаду або збоку. Гравець, що атакує, зближаючись із супротивником, у падінні викидає ноги вперед. Сковзаючи по траві, він створює перешкоду на шлях м'ячу або вибиває його ногою (Рис. 8, б).

Рис. 8. Відбирання м'яча: а – у шпагаті; б – у підкаті

Вкидання м'яча.

Вкидання м'яча через бічну лінію. При вкиданні тулуб відхиляється назад, руки з м'ячем за головою. Кидок починається з енергійного випрямлення ніг, тулуба, рук і завершується кистьовим зусиллям убік вкидання. Для збільшення дальності використовується вкидання після розбігу і з падінням.

12.05.22 1. Виконати комплекс вправ під відео для дівчат:
https://youtu.be/XqyAuE_GgiA

Хлопцям виконати комплекс вправ:
https://youtu.be/GDlsWqy7Lu8

2. Уважно прочитати і вивчити:

Техніка ударів по м'ячу  ногою.

Напрямок і траєкторія руху м'яча залежить від того, по якій частині м’яча гравець ударив. Якщо по центру м'яча – котитиметься, летітиме по прямій лінії. Якщо нижче від центра м'яча – обертатиметься у зворотному напрямку, тобто до гравця, і підніматиметься крутою дугою вгору (рис. 1). Якщо вище – обертання і напрямок його   руху будуть спрямовані вперед, дуга польоту при цьому невисока, а швидкість пересування збільшиться. Якщо з правого   боку від центра – м'яч обертатиметься     вліво, і навпаки, а під час руху він відхилятиметься вбік від прямої лінії. До спеціальної техніки відносяться також зупинки м'яча, ведення, обведення, фінти, кидання із-за бічної лінії і техніка гри воротаря.

Рис. 1. Частини тіла, якими футболіст виконує прийоми техніки гри (удари, зупинки, ведення тощо)
Удар по м'ячу внутрішньою частиною стопи Цей прийом застосовується під час ударів-передач на невеликі відстані, зокрема по воротах. Він вважається одним із точних, оскільки м'яча торкається порівняно велика частина поверхні стопи (практично – від п'яти до великого пальця (рис. 2). Під час удару вага тіла переміщується на зігнуту в коліні опорну ногу. М'яч знаходиться на рівні носка опорної ноги, приблизно за 10 см збоку. Носок ноги, якою гравець робить удар, розвернутий назовні під прямим кутом (щодо опорної ноги), внутрішнім боком вперед і в такому положенні зберігається як у момент удару, так і після нього.




Рис. 2. Удар внутрішньою частиною стопи
Послідовність навчання
1. Імітуючі вправи без м'яча.
2. Удар по нерухомому м'ячу з місця.
3. Удар по нерухомому м'ячу з одного кроку і після стрибка на опорну ногу.
4. Удар по нерухомому м'ячу після ходьби, повільного і швидкого бігу.
5. Удар по м'ячу, що котиться вперед (в напрямку удару).
6. Удар по м'ячу, що котиться гравцеві назустріч.
7. Удар по м'ячу з льоту.
8. Удар по м'ячу з льоту після відскоку від землі (м’яч кидає собі сам гравець), з місця і з розгону.
9. Те саме, тільки м'яч кидає партнер.
10. Удар з льоту по м'ячу, кинутому партнером з малої відстані (2-3 м).
11. Удар по м'ячу з напівльоту (м'яч випускає з рук сам гравець).
12. Удар по м'ячу з напівльоту (м'яч кидає вперед сам гравець).
13. Те саме, тільки м'яч кидає партнер.
14. Удари по воротах внутрішньою частиною стопи.
Помилки в техніці виконання ударів по м’ячу внутрішньою частиною стопи:
1. Вісь стопи опорної ноги спрямована не в бік удару.
2. Кут між стопами як під час удару, так і після нього менше ніж 90°. У цьому випадку м'яч обертатиметься вбік, а ноги гравця схрещуватимуться під час удару і після нього.
3. Пальці ноги, якою б'ють по м’ячу, відтягнуті донизу. В такому випадку після удару м'яч підніматиметься вгору.
4. Під час удару по м’ячу вага тіла гравця на боці підошви опорної ноги, на пальцях, а не на всій поверхні підошви.
5. Опорна нога на далекій відстані від м'яча.
6. Замість того, щоб зробити удар, гравець штовхає м'яч, тобто немає замаху ноги. Удар по м’ячу серединою підйому.
Цим ударом користуються тоді, коли м'яч потрібно послати на далекі відстані, особливо під час ударів по воротах після ведення м'яча, ударів в один дотик, виконання вільних і штрафних ударів, ударів від воріт, під час вибивання м'яча після оволодіння ним воротарем, ударів з відскоку від землі, з напівльоту і з льоту (рис. 3).
Рис. 3. Техніка виконання удару серединою стопи

Вісь стопи опорної ноги спрямована в напрямку удару. Опорна нога, зігнута в коліні, знаходиться на рівні або трохи попереду (за 10 см збоку) від м’яча. Нога, якою завдають удару, зігнута в коліні й відведена назад, після чого швидко виноситься вперед до м’яча, а після удару продовжує рухатися вперед, випрямляючись у коліні. Кут між коліном ноги, якою завдають удару, має припадати на м’яч або бути трохи попереду (рис. 4). Це значно впливає на висоту льоту м’яча після удару. Під час удару по м’ячу правою ногою ліве плече висунуте трохи вперед.
Послідовність навчання
1.      Імітація удару без м’яча.
2.      Удар по підвішеному на мотузку м’ячу.
3.       Удар по м’ячу, випущеному з рук після відскоку. В цій та в інших вправах, де підкидається м’яч, важливо, щоб гравець виконував підкидання обома руками, знизу вгору, без обертання. До м’яча, кинутого руками, важливо почати рухатися в момент його відскоку від землі. Запізнілий старт не дасть можливості гравцеві замахнутися ногою для того, щоб завдати удару.
4.      Удар по м’ячу, випущеному з рук під час бігу.
5.     Удар по м’ячу, кинутому партнером з достатньою траєкторією. Тут варто звернути увагу на те, щоб партнер не кидав м’яч здалеку назустріч, оскільки гравець в такому випадку замість руху вперед назустріч м’ячу, мусить відходити назад, що ускладнює техніку виконання удару або взагалі робить його неможливим.
6.      М’яч, кинутий партнером вперед дугою, наздогнати і завдати удару.
7.     Удар по м’ячу з льоту. М’яч кидає партнер. Відстань між гравцями зменшена.
8.     Удар по м’ячу з напівльоту (рис. 5).
9.      Удар по нерухомому м’ячу.
10. Удар по нерухомому м’ячу зі стрибком на опорну ногу (подовженим одним кроком).
11.   Удар по м’ячу, що котиться вперед. Гравець штовхає м’яч перед собою в напрямку удару, наздоганяє і завдає удару.
12.    Удар по м’ячу, що котиться назустріч.
13.    Передача м’яча партнеру або удар в стінку без зупинки.
14.  Удари по воротах.


Рис. 5. Удар по м’ячу з напівльоту серединою підйому

Помилки в техніці виконання удару по м’ячу серединою підйому
1.     Стопа під час удару розслаблена (не закріплена).
2.     Гравець завдає удару не підйомом, а пальцями.
3.      Опорна нога на значній відстані позаду м’яча.
Гравцеві слід випускати м’яч збоку від опорної ноги. Для цього він змушений нахилити тулуб вперед і прикривати м’яч коліном ноги, якою здійснює удар.

Удар носком застосовується тоді, коли у гравця немає часу для достатнього замаху ноги або на мокрих, болотистих полях (рис. 7). Удари носком ризиковані, оскільки є непомітними. Замах ногою для удару дуже короткий, а якщо завдати його вище центра, м’ячу надається специфічне обертання, що значною мірою ускладнює захист від такого удару. При ударі місце початку розбігу, м'яч і ціль знаходяться на одній лінії. Останній крок розбігу – замах. У момент удару носок трохи піднятий.

Застосовується у випадках, коли у гравця не вистачає часу, щоб опустити м’яч униз і зробити удару стопою. Оскільки поверхня зіткнення з м’ячем велика, то й удар буде досить точним.

Удар п'ятою рідше застосовується в грі через складність виконання, незначної сили і точності. Достоїнство удару – несподіванка для суперників (Рис. 6, д). Опорна нога ставиться на рівні м'яча. Для замаху ударна нога рухається над м'ячем і виноситься вперед. Удар виконується різким рухом ноги назад. Стопа розташована паралельно землі.

Удар внутрішньою стороною стопи застосовується в основному при коротких і середніх передачах, а також при ударах із близької відстані (Рис. 1, а). Ударний рух починається з одночасного згинання стегна і повороту назовні ударної ноги. У момент удару і проводки стопа знаходиться строго під прямим кутом до напрямку польоту м'яча.
Удар внутрішньою частиною підйому має значну силу і точністю. Використовується при середніх і довгих передачах, «прострілах» уздовж воріт і ударах по цілі з усіх дистанцій (Рис. 1, б). Розбіг виконується під кутом у 30–60° по відношенню до м'яча і цілі. Замах близький до максимального. Опорна нога ставиться на зовнішній звід підошви. Тулуб трохи нахилений убік опорної ноги. У момент удару носок відтягнутий униз.

Рис. 1. Удар по м`ячу ногою: а – внутрішньою стороною стопи; б – внутрішньою частиною підйому, в-середньою частиною підйому; г – внутрішньою стороною підйому; д – п`яткою.
Удар середньою частиною підйому проводиться з розбігу, місце початку якого знаходиться приблизно на одній лінії з м'ячем і ціллю (Рис. 1, в). Замах і ударний рух виконуються в одній площині. Носок ударної ноги максимально відтягнути униз. Умовна вісь, що як би з'єднує м'яч і колінний суглоб, у момент удару і «проводки» строго вертикальна.
Удар зовнішньою частиною підйому найбільше часто застосовується для виконання різаних ударів. Структура рухів при ударах середньою і зовнішньою частиною підйому схожа. Відмінності полягають у тім, що під час ударного руху гомілка і стопа повертаються усередину (Рис. 1, г). Удар носком використовується, коли необхідно зробити несподіваний, без підготовки, удар по меті. При ударі місце початку розбігу, м'яч і ціль знаходяться на одній лінії. Останній крок розбігу – замах. У момент удару носок трохи піднятий [16,173].
Удар п'ятою рідше застосовується в грі через складність виконання, незначної сили і точності. Достоїнство удару – несподіванка для суперників (Рис. 1, д). Опорна нога ставиться на рівні м'яча. Для замаху ударна нога рухається над м'ячем і виноситься вперед. Удар виконується різким рухом ноги назад. Стопа розташована паралельно землі.
Удари по м'ячу, що котиться, не відрізняються від виконання ідентичних способів по нерухомому м'ячу. Головна задача полягає в тім, щоб скоординувати швидкість власного руху з напрямком і швидкістю м'яча. При ударі по м'ячу, що котиться від гравця, опорна нога ставиться збоку – за м'яч. При ударі по м'ячу, що котиться назустріч, опорна нога не доходить до м'яча. Якщо м'яч котиться збоку, то раціонально виконати удар ближжою до м'яча ногою. У всіх випадках відстань постановки опорної ноги від м'яча залежить від швидкості його руху. Ударний рух виконується, коли м'яч наблизиться до опорної ноги.
Удари по м'ячу, що летить.
Рис. 2. Удари по м`ячу, який летить: а – середньою частиною підйому, б – з поворотом, в-з напівлету.
Так як швидкість м'ячів, що летять, найчастіше вище, ніж тих, що котяться, то головні труднощі полягають у визначенні місця зустрічі з м'ячем, що летить. При ударах по м'ячах що опускаються і низько летять структура руху схожа з ударами по м'ячах, що котяться, (Рис. 2, а). Удари з поворотом і з напівліта мають деякі особливості [17,70].
Удар з поворотом використовується для зміни напрямку польоту м'яча і виконується середньою частиною підйому (Рис. 2, б). Опорна нога повертається в напрямку удару. Тулуб відхиляється убік опорної ноги. З поворотом тулуба починається ударний рух у горизонтальній площині.
Удар з напівліту проводиться середньою або зовнішньою частиною підйому по м'ячу відразу ж після його відскоку від землі (Рис. 2, б). Опорна нога ставиться ближче до місця приземлення м'яча. Безпосередньо після відскоку наноситься удар. Гомілка в момент удару і «проводки» вертикальна, носок відтягнутий.

https://youtu.be/XfUaZWgQEmo

11. 05. 22.

1. Виконати комплекс вправ Табата:
https://youtu.be/qrnp_zeW-lo

2. Уважно прочитати і вивчити:

ТЕХНІКА ФУТБОЛУ
Під технікою футболу звичайно розуміють спосіб виконання рухів. Кожний вид спорту вимагає спеціальної техніки. Вона стосується не тільки спеціальних, потрібних для цього рухів, але й спільних (біг, стрибки і т. д.). В ході матчу футболістам доводиться зупиняти м’яч, вести його, передавати один одному, бити по воротах і т. д. Якщо гравець виконує ці дії недостатньо швидко і неточно, то і команда в цілому витрачає зайві зусилля, що є серйозною перешкодою до досягнення перемоги. Від того наскільки уміло володіє футболіст всім різноманіттям технічних засобів і як їх застосовує, залежить ефективність його дій. Виходячи з цього під технікою футболу слід розуміти спосіб виконання всіх рухів, які можуть бути застосовані у грі. Техніка гри у футболі складається з двох основних розділів: техніка гри в нападі і техніки гри в захисті. Вони включають пересування і стрибки, удари по м’ячу, зупинки м’яча, ведення і обведення, фінти, вкидання і відбір м’яча, техніку гри воротаря. Технічна майстерність футболіста характеризується кількістю прийомів, якими він володіє, різноманітністю їх виконання і умінням виконувати ці прийоми при активній протидії. Освоюючи техніку, футболісти спочатку вчаться виконувати окремі прийоми і їх поєднання. Велике значення має особисте прагнення студентів до занять, їх завзятість в тренуванні. Для сучасного футболіста характерна універсальна технічна майстерність, що виявляється в умінні володіти всіма прийомами нападу і захисту, і особливо тими, які найбільш характерні для його функцій в команді. Класифікація техніки футболу – це розподіл технічних прийомів на групи за спільними специфічними ознаками. За характером ігрової діяльності в техніці виділяють два розділи: техніка польового гравця і техніка воротаря. Кожний із розділів складається з конкретних прийомів, що виконуються різними способами, які мають свої різновиди і умови виконання.
Техніка гри в нападі
Для участі в атаці футболістові потрібно уміти бігати, стрибати, передавати м’яч і завдавати ударів по воротах, зупиняти і вести м’яч, обводити суперника, застосовувати фінти і вкидати м’яч із-за бокових ліній.
Техніка пересування
Техніка пересування футболістів включає в себе таку групу прийомів: ходьба, біг, стрибки, зупинки, повороти.
Ходьба футболіста трохи відрізняється від звичайної ходьби, оскільки він пересувається по футбольному полю, злегка зігнувши ноги в колінах. Цим забезпечується зручне початкове положення для зміни ритму і швидкості пересування. Ходьба чергується з бігом.
Біг – головний засіб пересування у футболі. За допомогою бігу здійснюються різні переміщення футболістів, які не володіють м’ячем. Крім того, біг є складовою частиною техніки володіння м’ячем. Час, що витрачається на пересування бігом, складає 30–50 хв. Футболіст постійно використовує біг по прямій із зміною напряму, спиною вперед, пересувається приставними кроками, схресним кроком. Тому він повинен володіти всіма способами бігу, характерними для гри без м’яча і з м’ячем.
Техніка бігу футболіста специфічна. Швидка зміна напрямів бігу, несподівана зміна ритму, раптові зупинки, зміна положення ніг при веденні м’яча і підхід до м’яча без зниження швидкості можливі лише тоді, коли центр тяжіння гравця розташований нижче, ніж це буває у спринтера, а крок коротший.
Стрибки. Футбол багатий різноманітними стрибками, котрі використовують при ударах по м’ячу в безопорному положенні, зупинках м’яча й у деяких відволікаючих діях. У футболі часто застосовують стрибки, за допомогою яких ведеться боротьба за м’яч, що високо летить. Стрибки виконують поштовхом однієї і двома ногами з місця або з розбігу.
Зупинки розглядаються як ефективний засіб зміни напрямку руху. Залежно від місцезнаходження суперника після раптової зупинки відбуваються ривки в той чи протилежний бік, відходи з м’ячем і без нього. Звичайно застосовуються два прийоми зупинки: випадом і стрибком.
Повороти. За допомогою поворотів футболісти з мінімальною втратою швидкості змінюють напрямок руху. Після поворотів на місці, як правило, виконуються стартові дії. Повороти також входять у складову частину техніки виконання деяких способів ударів, зупинок, ведення, фінтів. Застосовуються такі прийоми поворотів: переступанням, стрибком, поворотом на опорній нозі.
Удари по м’ячу
Вони складають основу техніки володіння м’ячем і являються основним способом ведення гри. За способом виконання удари діляться на удари серединою підйому (прямим підйомом), внутрішньою і зовнішньою частиною підйому, внутрішньою стороною стопи, удари носком і п’ятою (рис. 1). Крім того, існують удари зовнішньою стороною стопи, підошвою, стегном, але застосовують їх рідко. Удари виконують з місця і з помірною швидкістю руху, на високій швидкості бігу, у стрибку, в падінні, за умов активного опору суперника м’ячів, що летять з різною швидкістю, траєкторією і спрямованістю. Удари по м’ячу виконують також і головою.
Удари по м’ячу ногою
Удари по м’ячу ногою, незалежно від способу виконання, можна розділити на два види: прямі (рис. 2) і різані (рис. 3, 4). При прямому ударі м’яч летить по напряму удару, що завдається. Якщо ж проводиться напрям удару в якій-небудь стороні від центру тяжіння м’яча, то це різаний удар. Такий удар не можна називати неточним: ним потрібно користуватися так само, як і іншими, траєкторію польоту вибирати особливо ретельно.

Внутрішня сторона стопи                       Внутрішня частина підйому
Середина підйому
П’ятка        Носок

Зовнішня торона стопи                   Зовнішня частина підйому


Рис. 1. Ударна поверхня стопи
  Рис. 2. Прямий удар Рис.           3. Різаний удар прямою ногою

Вправ на техніку з м'ячем в домашніх умовах:

https://youtu.be/S7bObc_0kIE https://youtu.be/zQ22tAcwdl4

10. 05. 22.

1. Виконати комплекс ТАБАТА.

Футбол в школі.

Історія виникнення світового футболу.

Футбол – одна з найдавніших ігор людства. Невідомо, де і коли він з’явився. Архівні джерела, знайдені в Китаї та Єгипті, зокрема зображення гравців з м’ячем, окремо м’ячі, дають вченим підстави стверджувати, що футбол був відомий людству задовго до нашої ери.
Так, англійський професор Барканс переконаний, що навіть первісні люди грали у футбол кам’яним м’ячем. Китайцям гра з м’ячем була відома ще понад 5000 років тому. Імператори вважали, що така гра є важливим засобом військової підготовки. На футбольних майданчиках воїни намагалися застосовувати тактику, якої вони дотримувалися на полі битви, тож і вдосконалювали основні принципи атаки та захисту. М’яч тоді був набитим кінським волосом і обшитий шкурою. А надувними м’ячами почали грати вже у XVIII столітті. У правилах навчання воїнів, виданих в Китаї понад 2000 років тому, досить докладно описано гру в футбол. Архівні дані свідчать, що змагалися між собою дві команди, завданням яких було потрапити м’ячем в отвір у сітці, натягнутій між двома бамбуковими жердинами. Переможців нагороджували щедрими подарунками. Деякі популярні гравці навіть призначались на високі державні або військові посади.
Археологічні розкопки, проведені в Єгипті та стародавній Греції, а також архівні джерела засвідчують, що там футбол був досить поширений. Завойовуючи дедалі нові території, римські воїни просувалися вглиб Європи – до Франції, Німеччини, Англії – і впроваджували свої звичаї та ігри. Легіонери весь вільний час віддавали футболу.
В Англії найпопулярнішим видом розваги був «футбол натовпу». Ігри неорганізованих гуртів проводилися на майданах і вулицях міст, що паралізувало життя населення, завдавало великих збитків ремісникам, торговцям. Усе це викликало невдоволення королів, і в 1314 р. Едуард II видав указ, де зазначалося: «У зв’язку з тим, що гра у м’яч призводить до великого безладдя, а це само собою є велике зло, ми іменем короля під страхом ув’язнення забороняємо грати в футбол у великих містах». Замість гри у футбол мешканцям міст пропонували зайнятися метанням списа чи стрільбою з лука. Не зважаючи на суворі заборони, популярність футболу серед населення зростала.
У першій половині XIX ст. «футбол натовпу» вже мав два різновиди: гра з м’ячем тільки ногами (футбол) та гра з м’ячем руками та ногами (регбі). Останній вид спорту здобув назву від міста Регбі, в коледжі якого цю гру культивували. Шанувальники одного способу гри домоглися, щоб м’яч був овальної форми, а іншого – щоб м’яч був лише круглий. У 1823 р. було дозволено гравцям бігти з м’ячем. Саме тоді було покладено початок розвитку сучасних правил футболу та регбі, історія яких в ті далекі часи тісно перепліталась.
На засіданні Футбольної асоціації 6 грудня 1863 р. було вирішено вважати футбол і регбі різними видами спорту. Це і є дата народження сучасного футболу. Завдяки англійцям футбол став улюбленою грою і в інших країнах Європи. Під час стоянок кораблів у портах вони організовували матчі між членами команд, до складів яких залучали місцеву молодь. Швидкий і динамічний розвиток футболу, що спостерігався в Європі на початку XX ст., спонукав до створення міжнародної організації. У 1904 р. в Парижі відбулася конференція, де і було засновано Міжнародну федерацію футбольних асоціацій (ФІФА). Створення Міжнародної федерації сприяло поширенню і зміцненню контактів як між футбольними клубами різних країн, так і між національними збірними командами, що порушило питання про організацію і проведення чемпіонатів світу та включення футболу до програми Олімпійських ігор.
$C:\Program Files\Microsoft Office\MEDIA\CAGCAT10\j0299763.wmf$

Жонглювання м'ячем:

05. 05. 22.

1. Виконати комплекс вправ під відео для дівчат:

Хлопцям виконати комплекс вправ:
https://youtu.be/WDNQk_vJ2xE

2. Уважно прочитати і вивчити:

Метання.
Метання – фізичні вправи швидкісно-силового характеру, метою яких є переміщення легкоатлетичного снаряда в просторі на якомога більшу відстань. Метання характеризуються міцними, короткочасними (вибуховими) зусиллями, у яких задіяні різні групи м'язів: рук, ніг, плечового поясу та тулуба. Метання розвивають силу, швидкість, координацію рухів.
У залежності від способу виконання легкоатлетичні метання розподіляють на три види:
1) кидком із-за голови (спис, граната);
2) з поворотом (диск, ядро, молот);
3) поштовхом (ядро).
Способи метань зумовляються формою і масою приладів. Легкі прилади, які зручно тримати в русі, метають із-за голови; більш важкі плоскої форми і приладі, які мають спеціальну ручку для держання, метають з поворотом для нарощування швидкості; прилади, що не мають ручки, штовхають.
Легкоатлетичні метання - група видів легкої атлетики, в основі об'єднання якої лежить фактор переміщення у просторі і часі легкоатлетичних приладів, до яких відносять малий м'яч, гранату, ядро, спис, диск та молот.
Штовхання ядра
Штовхання ядра - швидкісно-силова легкоатлетична вправа, яка виконується однією рукою від плеча з місця, зі скачка, з повороту на обмеженому просторі (коло діаметром – 213,5 см).
Технічні дії штовхальника ядра за ознакою рухових завдань поділяються так:
1) замах (вихідне положення, групування);
2) розгін (одноопорний, безопорний);
3) поштовх (“захоплення" або “взяття на себе“, виштовхування).
Штовхання ядра — легкоатлетична дисципліна, метання важкої металевої кулі (ядра) на віддаль. Вага ядра в чоловічих змаганнях становить 7,26 кг, в жіночих — 4 кг. Ядро штовхають із кола із сегментом, заввишки 10 см. Спортсмен не повинен виступати за бордюр або наступати на нього. Як правило, на змаганнях спортсмену дається 3 спроби. За результатами цих спроб відбираються фіналісти, які отримують право на ще три спроби.
Метання списа
Метання списа - швидкісно-силова легкоатлетична вправа, яка виконується на дальність згідно правил змагань однією рукою із-за спини через плече, у розмічений сектор поля (29).
Вага списа у жінок 600г, а у чоловіків 800г. У метанні списа мінімальна довжина доріжки для розбігу – 30 м. У метанні списа площа сектора приземлення повинна бути розмічена білими лініями шириною 50 мм так, щоб внутрішні краї ліній, якщо їх продовжити, проходили б через крайні точки обмежувальної дуги, і обидві лінії перетиналися б у центрі сектора розбігу.
Спис тримають за обмотку. Його метають через плече або верхню частину руки (однією рукою із-за голови), що виконує метання.
У всіх метальних видах, якщо змагається більше восьми учасників, то кожному надається три спроби, а вісьмом спортсменам, що показали кращі результати – три фінальні спроби.
Суддя повинен показати спортсменові, що все готово до виконання спроби, і з цієї миті починається відлік часу, дозволеного для її виконання 1 хвилина. У метальних видах учасник, що затягує без причини виконання спроби, може позбутися цієї спроби, і вона буде зарахована як невдала.
При рівності результатів необхідно розглядати другий кращий результат показаний в ході змагань, потім, якщо це необхідно, то третій кращий і так далі.
Спроба зараховується тільки в тому випадку, якщо наконечник металевим вістрям торкнувся землі раніше, ніж основна частина списа. Вимірювання у метанні списа проводиться від точки, в якій наконечник списа перший раз торкнувся землі, до внутрішнього краю дуги уздовж лінії.
Метання диска
Метання диска - дисципліна, яка полягає в метанні спеціального спортивного снаряда - диска, на дальність. Відноситься до метань і входить в технічні види легкоатлетичної програми. Вимагає від спортсменів сили та координації рухів. Є олімпійською дисципліною легкої атлетики для чоловіків з 1896 року, для жінок з 1928 року.
Метання диска - швидкісно-силова легкоатлетична вправа, яка виконується на дальність згідно правил змагань однією рукою збоку із-за спини, у розмічений сектор поля (40).
Учасники змагань виконують кидок з кола діаметром 250 см. Відстань кидка вимірюється як відстань від зовнішньої окружності цього кола до точки падіння снаряда. Вага диска у чоловіків — 2 кг, у юніорів 1,75 кг, у юнаків 1,5 кг. У жінок, юніорок та дівчат — 1 кг. Діаметр диска становить 219—221 мм для чоловіків і 180—182 мм для жінок.
В офіційних змаганнях IAAF учасники роблять шість спроб. Якщо учасників понад вісім, то після 3-х перших спроб відбираються вісім найкращих і в наступних трьох спробах вони розігрують найкращого по максимальному результату в шести спробах.
Метання диска проводиться з огороджених сіткою сектора з дозволеним горизонтальним кутом вильоту не більше 35 °, а точніше 34,92 °, інакше диск не зможе вилетіти в поле і вріжеться в сітку або опори. Ширина воріт вильоту диска становить 6 метрів. Забороняється вихід спортсмена за кордон сектора, поки диск не приземлився. Під час кидку диск може зачепити огородження сектору, якщо інші правила не порушені.
Метання молота
Метання молота —дисципліна, яка полягає в метанні спеціального спортивного снаряда — молота — на дальність. Вимагає від спортсменів сили і координації рухів. програми. Метання молота — олімпійська дисципліна легкої атлетики (у чоловіків — з 1900 року, у жінок — з 2000 року).
Метальний молот — спортивний легкоатлетичний снаряд. Складається з металевого ядра з тросом. Довжина молота у чоловіків — 117—121,5 см, вага — 7,265 кг (= 16 фунтів). У жінок довжина 116—119,5 см, вага — 4 кг. Вага метального молота дорівнює вазі ядра.
Метання молота - складна за структурою система цілеспрямованих рухів та дій, яка поєднує в собі визначену кількість простих і складних елементів (тримання молота, вихідне положення, попередні оберти молота, повороти з молотом, фінальне зусилля). При метанні молота оптимальний кут вильоту дорівнює 42 – 44 швидкість вильоту складає 26 – 27 м/сек.
Перед метанням спортсмен проводить розминку, виконує технічні вправи, розігріває м'язи. Після розминки учасник змагань заходить у метальний круг, загороджений високою міцною сіткою.
Зазвичай спортсмен виконує 3 попередні розкручування (рухи по колу руками) і наступні 4 кола, рухаючись на одній нозі навколо своєї осі. В період проходження кожного кола спортсмен ставить іншу ногу на землю, відштовхуючись від поверхні і таким чином швидкість обертання з кожним колом зростає, як і умовна вага молота, яка збільшується через відцентрову силу. На останньому колі учасник виконує фінал спроби, додаючи ще більших зусиль і метає молот у сектор. Спроба буде зарахована тільки тоді, коли знаряд впаде в зону сектора, а спортсмен вийде з кругу після падіння знаряду, не заступивши за метальний круг і вийшовши із задньої частини круга.
У шкільну програму фізичного виховання входять прикладні види метань - метання м'яча і гранати. Метання гранати і малого м'яча - це найпростіші і доступні види метань, які можуть використовуватися як підводящі дії до освоєння техніки метання списа.
Метання м'яча і гранати виробляються в коридор шириною 10 м або сектор 29 °.
Метання гранати
Маса гранати - 700 г для чоловіків і 500 г для жінок, а маса м'яча - 150 г для всіх учасників.
Дальність польоту снаряда залежить від початкової швидкості, кута, висоти вильоту снаряда і опору повітря. Внесок зазначених факторів в дальність польоту снаряда різний, сумарний вплив останніх трьох показників на результат в метаннях становить 10%, тоді як основний фактор збільшення результативності в метаннях - підвищення початкової швидкості вильоту снаряда.
Одне з правил в метаннях повідомляє, що для додання швидкості в цілісній структурі «метальник - снаряд» необхідно снаряд вести за собою , а не «йти» за снарядом. Це вірно для метання списа, гранати, м'ячі.
МЕТАННЯ МАЛОГО М'ЯЧА
Легкоатлети метають різні снаряди: спис, диск, ядро, молот. Ознайомлення з цим видом легкоатлетичних вправ варто розпочинати з метання малого м'яча способом «із-за спини через плече».
Збільшити довжину польоту м'яча допомагає розбіг. Найважливішим елементом розбігу є перехресний крок.
Перехресний крок – передостанній крок розбігу. Він пов'язаний з відведенням м'яча назад, виконується правою (лівою) ногою і дозволяє прийняти звичне для спортсмена вихідне положення для метання – положення «натягнутого лука».
Під час перехресного кроку права (ліва) нога швидко виноситься вперед, носок розвертається назовні. Верхня частина тулуба повертається майже на 90 градусів праворуч (ліворуч). Тулуб нахиляється назад, таз при цьому майже не повертається. У результаті виходить своєрідне «скручування» тулуба того, хто метає. З останнього кроку, коли ліва (права) нога буде попереду, починається кидок.

04. 05. 22.

1. Виконати комплекс вправ

СТРИБКИ У ВИСОТУ З РОЗБІГУ

  Стрибки у висоту з розбігу - вид легкої атлетики, який характеризується короткочасними м'язовими зусиллями «вибухового» характеру, що має багато різновидів (способів).
Способи стрибка у висоту: «переступання» або «ножиці» (рис. 2.20), «хвиля» (рис. 2.21), «перекат» (рис. 2.22), «перекидний» (рис. 2.23) і «Фосбері-флоп» (рис. 2.24 ).  Найбільш ефективними способами стрибків є «перекидний» і «Фосбері-флоп». Найбільш простим і менш результативним є спосіб стрибка «переступання», саме він і вивчається школярами в загальноосвітній школі.
https://youtu.be/qh243vGPuug
  Незалежно від способу подолання планки стрибок у висоту складається з розбігу у відштовхування , переходу через планку і приземлення. Сучасна техніка стрибка у висоту характеризується раціональним використанням великій швидкості розбігу, потужним відштовхуванням, яке носить характер реактивно-махового поштовху, і переходом планки з якомога нижчим розташуванням ЗЦМ тіла спортсмена.
Розбіг в стрибках у висоту становить зазвичай 7-9 бігових кроків (11 - 14 м). Кут розбігу по відношенню до планки залежить від способу стрибка. При «переступанні» і «перекаті» він дорівнює 35-45 °, при «перекидному» - 25-35 ° і при стрибку «хвилею» - 75-90 °. Розбіг в стрибку способом «Фосбері-флоп» виконується по дузі: починаючи його під кутом 70-90 °, стрибун у кінці розбігу як би забігає боком до планки, зменшуючи кут до 25-30 °. Розбіг можна виконувати з місця або підходу, коли стрибун робить кілька прискорюють кроків і потім, потрапивши стопою на контрольну позначку, починає біг. Перша половина розбігу не відрізняється від звичайного прискореного бігу. У другій частині розбігу стрибун готується до відштовхування. Передостанній крок в розбігу найдовший, останній більш короткий. Зменшення останнього кроку дозволяє стрибуна швидко просунути тіло на відштовхувальну ногу, вивести таз вперед і звести до мінімуму втрату швидкості розбігу. Для розмітки розбігу зазвичай роблять дві відсічення: одну - на початку розбігу, іншу - на третьому кроці від місця відштовхування. Успіх в відштовхуванні багато в чому залежить від швидкості і ритму розбігу.
Мал. 2.20. Основи техніки стрибка у висоту способом «переступання»
або «ножиці»
Мал. 2.21. Основи техніки стрибка у висоту способом «хвиля»
Мал. 2.22. Основи техніки стрибка у висоту способом «перекат»
Мал. 2.23. Основи техніки стрибка у висоту способом «перекидний»
Мал. 2.24. Основи техніки стрибка у висоту способом «Фосбері-Флон»
  Відштовхування починається з моменту торкання ґрунту відштовхувальною ногою. Однак дуже важливе значення має передостанній крок розбігу. У момент постановки махової ноги на опору стрибун згинає її і подає коліно вперед. Одночасно з просуванням вперед на сильно зігнутою маховою нозі і переходом її з п'яти на передню частину стопи тулуб приймає вертикальне положення, таз випереджає вісь плечей, а відштовхувальна нога обганяє лінію таза. Махова нога активно розгинається, змінюючи напрямок руху ЗЦМ тіла вперед-вгору, руки через сторони відводяться назад.  Відштовхувальна нога ставиться на опору з п'яти майже випрямленою.

Стрибки в довжину з місця

Одним із видів легкої атлетики є стрибок в довжину з місця. Стрибки в довжину з місця включені в програму спортивних змагань з 1851 року.

Стрибок належить до природного і швидкого способу долання перешкод: для нього характерні короткочасні, але максимальні нервово-м’язові зусилля. Стрибки зміцнюють м’язи ніг і тулуба, розвивають такі якості як сила, швидкість, спритність, сміливість, навчають орієнтуватися в просторі, концентрувати зусилля.

Звичайно, щоб не отримати ніяких травм – вивихів та переломів, необхідно ретельно тренуватися, весь час самовдосконалюватися.

Перед тим як розпочати стрибки в довжину з місця треба зробити розминку не менше 10-15 хвилин, особливо важливі вправи для ніг. Дуже корисно перед стрибком пострибати на скакалці.

Техніка стрибка

Вихідне положення: стійка ноги нарізно на ширині плеч. Перед початком стрибка піднімаємо руки в гору, підводимось на носки, а потім опускаємось на напівзігнуті ноги, відводимо руки назад і нахиляємо тулуб вперед. Під час виконання стрибка відштовхуємось двома ногами і робимо водночас змах руками вперед-вгору. У польоті згинаємо ноги в колінах і виносимо їх вперед, а під час приземлення присідаємо і виносимо руки вперед, забезпечуючи тим самим м’яке і стійке приземлення.

https://youtu.be/H18nzVu4xJY

Щоб удосконалити свої стрибки у довжину з місця слід досить ретельно тренуватися, дотримуватися техніки стрибка.

27. 04. 22.

1. Виконайте комплекс вправ

Хлопцям виконати комплекс вправ з гантелями: (замість гантель можна використати пляшки з водою)

2. Уважно прочитати і вивчити:

Стрибки в довжину з розбігу

  У легкій атлетиці існує кілька різновидів стрибків у довжину з розбігу: «зігнувши ноги» (рис.2.16), «прогнувшись» (рис.2.17), «ножиці» (рис.2.18). У шкільній програмі зазвичай вивчають найпростіший з технічного виконання стрибок - «зігнувши ноги». Хоча в старших класах, де фізичні кондиції досить високі, можна вивчати і більш складні стрибки.
Мал. 2.16.
Основи техніки стрибка в довжину з розбігу способом «зігнувши ноги»
Мал. 2.17.
Основи техніки стрибка в довжину з розбігу способом «прогнувшись»
Мал. 2.18.
Основи техніки стрибка в довжину з розбігу способом «ножиці»
  Стрибок в довжину з розбігу складається з чотирьох фаз: розбіг, відштовхування, політ, приземлення. Головну роль в стрибках в довжину грає швидкий розгін, вміння стабільно потрапляти на брусок і потужно відштовхуватися, зберігати рівновагу в польоті і раціонально приземлятися. Результат стрибка в довжину залежить від швидкості розбігу і кута відштовхування. Довжина розбігу визначається рівнем бігової підготовленості стрибуна. У дітей шкільного віку довжина розбігу становить 16-22 м, а у старших школярів - 25-35 м. У дівчаток розбіг як правило на 2-3 м менше, ніж у хлопчиків.
Початкове положення для розбігу повинно бути стандартним для досягнення стабільності кроків. Найчастіше одна нога відставлена назад. Перший крок виконується завжди однаковим по довжині, щоб виключити коливання довжини наступних кроків. Існує два варіанти розбігу: з поступовим нарощуванням швидкості, яка досягає максимальної до відштовхування, і швидким збільшенням швидкості і утриманням її до відштовхування.
Перша частина розбігу нагадує біг спринтера з низького старту. Тулуб нахилений вперед, руки працюють енергійно. До середини розбігу тулуб випрямляється і до передостаннього кроку знаходиться вже в вертикальному положенні. В кінці розбігу, підтримуючи, а часом і кілька збільшуючи досягнуту раніше швидкість, стрибун виконує рух вільно, без зайвої напруги, що дозволяє йому швидко і природно перейти до відштовхування. Для більшої точності розбігу стрибун робить контрольну позначку за шість бігових кроків до бруска, на яку він повинен потрапити поштовховою ногою. Відштовхування необхідно виконувати якомога швидше. На передостанньому етапі ЗЦМ тіла трохи знижується. Останній крок на 25-30 см коротше попереднього. Прискорена постановка ноги на брусок сприяє збереженню горизонтальної швидкості. «Шлепок» при постановці ноги свідчить про слабкість м'язів гомілковостопного суглоба. Пружна постановка ноги завжди безшумна. У момент амортизації нога спочатку згинається в усіх суглобах, а далі випрямляється під дією інерції маси стрибуна в момент наближення до вертикалі. Під час відштовхування однойменна маховою нозі рука відводиться в сторону назад, інша робить енергійний помах вперед вгору і кілька всередину. Одночасно з початком випрямлення поштовхової ноги махова нога активним рухом від стегна виноситься вперед вгору, відбувається випрямлення тулуба, плечі і груди піднімаються вгору. Перша частина польоту (зліт) однакова в усіх способах стрибків у довжину. Зігнута в польоті Махова нога з високо піднятим стегном йде вперед, толчковая залишається позаду, і стрибун приймає положення «широкого кроку». Подальші руху стрибуна залежать від способу стрибка.
Спосіб «зігнувши ноги» найбільш простий. Саме з нього починається навчання стрибків у довжину в школі. Після польоту в «кроці» Махова нога кілька опускається вниз, толчковая підтягується до неї, і обидві ноги притискаються до грудей. Так стрибун приймає положення угруповання з опущеними вниз руками. До моменту приземлення він випрямляє ноги, намагаючись викинути їх якомога далі вперед, одночасно відводячи руки назад.
Спосіб «прогнувшись» більш ефективний, так як дозволяє уникнути обертання і полегшує приземлення. Після зльоту Махова нот опускається вниз і відводиться назад разом з поштовхової. Таз виводиться вперед, руки роблять дугоподібний рух вперед-вниз-назад і через сторони вгору. Стрибун прогинається в грудної та поперекової частини, плечі кілька відводяться назад. Після цього він приймає вихідне положення перед приземленням.
Спосіб «ножиці» дещо відмінний від перших двох тим, що стрибун у польоті не приймає будь-якого фіксованого положення, а виконує майже такі ж рухи, як при розгоні. Він як би продовжує «бігти в повітрі» (рис. 2.19).
Мал. 2.19.
Основи техніки стрибка в довжину з розбігу способом «ножиці»
Після зльоту Махова нога опускається вниз і відводиться назад, а толчковая виводиться вперед (перший крок). Опускання махової ноги супроводжується виведенням таза вперед. Слідом за цим назад відводиться вже толчковая нога, а махова виноситься вперед. Ноги при цьому зігнуті в колінних суглобах, руки рухаються в ритмі руху ніг. При підготовці до приземлення стрибун з'єднує ноги, підтягує їх до грудей, а потім викидає їх вперед. У стрибку «ножиці» стрибун робить 2,5 або 3,5 бігових кроку.
Приземлення здійснюється однаково в усіх способах стрибків у довжину. Зігнуті ноги піднімаються так, щоб п'яти були трохи нижче рівня таза, і викидаються вперед. У момент викидання ніг вперед стрибун може перебувати в угрупованні зі значним нахилом тулуба або в положенні «сидячи», що більш раціонально для початківців стрибунів. Приземлення закінчується згинанням ніг і виходом вперед.

https://youtu.be/qT435OWqXy4

26. 04. 22.

1. Виконати комплекс вправ під відео для дівчат:

Хлопцям виконати комплекс Табата.
https://youtu.be/CBxqtCQss9o

2. Уважно прочитати і вивчити:

Загальні положення про стрибки

Ще в Стародавній Греції змагання зі стрибків (спочатку в довжину) увійшли в програму Олімпійських ігор як вид п’ятиборства. А ось стрибки в висоту з’явилися тільки на початку XIX століття. Вперше змагання зі стрибків були проведені в середині минулого століття в Англії.
Стрибок — це природний спосіб долання перешкод, який характеризується максимальним короткочасним нервово-м'язовим зусиллям. Стрибкові вправи сприяють зміцненню м'язів ніг, розвивають такі здібності організму, як сила, швидкість, гнучкість.
Стрибки виконуються з місця та з розбігу. До програми офіційних змагань стрибки з місця в довжину та висоту не входять, а використовуються переважно як спосіб підвищення рівня фізичної підготовки і є важливою складовою для визначення рівня швидкісно-силових здібностей у державних тестах.
Легкоатлетичні стрибки з розбігу поділяються на два види: через горизонтальні (у довжину й потрійні) і вертикальні перешкоди (у висоту та із жердиною).
Перша група включає в себе види стрибків у довжину:

  1. Опорні стрибки. Для здійснення таких стрибків необхідно створити напругу в м’язах, які захищають організм в польоті і сприяють розвитку рівноваги і гнучкості. В якості опори можуть використовуватися козел або кінь. Їх можна зустріти в шкільних спортивних залах, вищих навчальних закладів та гімнастичних залах. Стрибки через козла можна виконувати боком, прямо, а техніка передбачає перестрибування або застрибування.

  2. Стрибки в довжину з розбігу. Вони відносяться до змішаного виду, які вимагають від стрибуна прояви швидкісних і швидкісно-силових якостей, спритності і гнучкості. Проводяться серед жінок і чоловіків в манежі і на стадіоні.

  3. Потрійний стрибок з розбігу. Це ациклічний вид стрибка, який вимагає від стрибуна прояви швидкісних і швидкісно-силових якостей, спритності і гнучкості. Проводяться серед жінок і чоловіків в манежі і на стадіоні.

    Друга група включає в себе стрибки у висоту:

  1. Стрибки у висоту. Це ациклічний вид, який вимагає від спортсменів прояви стрибучості, швидкісно-силових якостей, гнучкості та спритності. Вони проводяться серед жінок і чоловіків на манежі і стадіоні.
Виділяють такі види стрибків у висоту:

  Переступання або ножиці. Це самий простий і доступний спосіб стрибків у висоту. Стрибун приземляється на дві ноги в яму з піском. Він з’явився в середині XIX століття, і кожен школяр знає про нього з уроків фізкультури. Світовий рекорд становить 2,09 метра.

  Перекидний. Він нагадує застрибування на коня. Коли він з’явився невідомо. Перший світовий рекорд був встановлений американцем Лео Стірс – 2,11 м. А ось останній світовий рекорд поставив Володимир Ященко, пригнувши на відстань в 2,35 м.

  Фосбері-флоп. Це стрибок через планку, виконуючи при цьому прогинання-міст. Спортсмен падає після стрибка на спину, випрямивши ноги.

  2. Стрибки з жердиною з розбігу. Це ациклический вид, який вимагає від стрибуна прояви стрибучості, швидкісно-силових якостей, гнучкості та спритності. Такі стрибки є найскладнішим технічним видом легкої атлетики. Їх виконують жінки і чоловіки на манежі, стадіоні.
На уроках фізичної культури, починаючи з першого класу, стрибки стають руховою основою створення навику відштовхування вгору, необхідного для багатьох інших вправ. Стрибки через перешкоди в системі стрибкових завдань є незамінним способом розвитку стрибучості. Слід також нагадати про важливість стрибкових вправ для розвитку вестибулярного апарату, координації рухів у польоті.
Шкільна програма для учнів початкових класів передбачає вправи та стрибки на одній і на двох ногах на місці з просуванням і з поворотами, стрибки у довжину з місця та зі скакалкою, хоча вивчення техніки стрибків як виду легкої атлетики розпочинається з третього класу. До навчальної програми третього класу включено стрибки в довжину з розбігу способом «зігнувши ноги», стрибки у висоту з прямого й косого розбігу, а також спеціальні стрибкові вправи.
Задля ефективності вивчення техніки різновидів стрибкових вправ рекомендується проводити роботу в такій послідовності. Розпочати слід із вивчення підстрибувань та приземлень без значних струсів. При цьому спочатку слід застосувати приземлення з торканням ґрунту передньою частиною стоп, амортизуючи приземлення невеликим згинанням у колінах.
Важливо навчити школярів усіх різновидів приземлення в залежності від висоти перешкоди та вихідного положення для зістрибування, слід учити вибирати спосіб безпечного приземлення в залежності від умов стрибка.
Після цього вивчаються стрибки з елементами перестрибування. Вони виконуються через високі та широкі перешкоди, з місця й з розбігу. До них належать легкоатлетичні стрибки:
- у довжину,  https://youtu.be/qT435OWqXy4
- потрійний стрибок,  https://youtu.be/DxwqhC5rECA
- у висоту,  https://youtu.be/xb8TtCff4Po
- стрибок із жердиною,  https://youtu.be/L0P3H4iO1DU

21.04.22.

1. Виконати комплекс вправ під відео для дівчат:

Хлопцям виконати комплекс вправ:

2. Уважно прочитати і вивчити:

Естафетний біг.

Естафетний біг -- це один з найцікавіших видів легкої атлетики. Якщо в інших видах легкої атлетики відбувається боротьба між окремими спортсменами, то в естафетному бігу змагаються командами.
Естафетний біг з'явився в програмах спортивних змагань вже в кінці ХІХ ст. Естафети 4х100 м і 4х400 м входять до програми Олімпійських ігор із 1912 p. Золоті нагороди в естафетному бігу на Олімпійських іграх переважно завойовували американські спортсмени.

Естафета 4 х 100 м для жінок вперше була проведена на Олімпійських іграх 1928 p.

За складом учасників естафети бувають: дитячі, юнацькі, чоловічі, жіночі, змішані і комбіновані. Класичні естафети - 4 х 100 і 4 х 400 м - проводяться на біговій доріжці як для чоловіків, так і для жінок. Крім того, виділяють естафети на будь-які дистанції і з будь-якою кількістю етапів (наприклад, 10 х 1000 м), а також «шведські» естафети: 800 + 400 + 200 + 100 (або в зворотному порядку).
Естафетна паличка є цілісною гладку порожню трубку, круглу в перетині, зроблену з дерева, металу або іншого твердого матеріалу. Згідно з правилами проведення змагань, естафетна паличка повинна мати вагу не менше 50 г, довжину 28-30 см і довжину в окружності 12-13 см. Її передача здійснюється тільки в зоні, що дорівнює 20 м (по 10 м в кожну сторону від початку етапу) ; при цьому забороняється будь-яка допомога одного бігуна іншому (підштовхування і т.п.). Спортсмен, який закінчив етап, може зійти з доріжки лише в тому випадку, якщо переконався, що не завадить іншим бігунам. У разі втрати палички під час бігу її можна підняти і продовжувати біг далі. Якщо ж паличка загублена при передачі, її може підняти тільки передавальний бігун.
Найбільш складною з усіх видів є естафета 4 х 100 м, так як передача естафетної палички в ній відбувається на максимальній швидкості. Правила змагань дозволяють спортсмену, який приймає естафету, починати біг за 10 м до зони передачі. Це дозволяє бігунові раніше досягти максимальної швидкості і виконати передачу в середині зони, з меншим ризиком порушити правила. Тому на кожному етапі спортсмен починає розгін в той момент, коли передавальний досягає контрольної позначки, розташованої приблизно в 7-8 м від місця старту приймає бігуна. Щоб здійснити таку передачу, обидва бігуна, що передає та приймає, повинні мати однакову швидкість в зоні передачі і зробити її в той момент, коли вони знаходяться на відстані 1,5 м один від одного. З урахуванням зон розбігу і передачі палички спортсмени пробігають на першому етапі 110 м, на другому - 130 м, на третьому - 130 м, на четвертому - 120 м.
Існує два способи передачі естафетної палички: знизу-вгору (рис. 2.10, а) і зверху-вниз (рис. 2.10, б). При першому способі бігун, який приймає естафетну паличку, відводить руку (протилежну руці передавального бігуна) назад трохи в сторону, великий палець відгинається в сторону від долоні, чотири пальці зімкнуті, площину долоні дивиться вниз-назад. Передавальний бігун вкладає естафетну паличку рухом знизу-вгору між великим пальцем і долонею. Відчувши дотик естафетної палички, що приймає бігун захоплює її, стискаючи кисть. У другому способі рука відводиться також тому трохи в сторону і трохи вище, при цьому долоня дивиться вгору. Передавальний бігун вкладає естафетну паличку рухом зверху-вниз, опускаючи її на долоню. При зіткненні палички з долонею приймає бігун захоплює її, стискаючи кисть.

Мал. 2.10. Способи передачі естафетної палички
Естафетний біг може здійснюватися:
1) без перекладання естафетної палички;
2) з перекладанням естафетної палички.
Зазвичай перший спосіб використовується в коротких естафетах, де передача відбувається на високих швидкостях, другий спосіб використовується у всіх інших естафетах.
Розглянемо техніку естафетного бігу 4x100 м. На нервом етапі бігун стартує з низького старту в віраж. Естафетна паличка тримається трьома пальцями правої руки, а вказівний і великий пальці випрямлені і впираються в доріжку у стартової лінії (рис. 2.11). Для того щоб бігун першого етапу втік у бровки доріжки, він повинен завжди тримати паличку у правій руці, а передавати в ліву руку партнера. Коли бігун, що передає естафету, досягає контрольної позначки, що приймає бігун починає стартовий розгін. У зоні передачі бігуни повинні бігти, не заважаючи один одному, краще по краях бігової доріжки, в залежності від руки, що здійснює передачу. Вриваючись в зону передачі естафети, обидва бігуна зближуються, перший наздоганяє другого, передає бігун за два бігових кроку повинен дати коротку команду голосом для того, щоб приймає бігун випрямив і відвів руку назад для передачі естафети. Після виконання передачі бігун, який прийняв естафету, продовжує швидкий біг по своєму етапу, а бігун, який передав естафету, поступово сповільнюючи біг, зупиняється, але не виходить за бічні межі своєї доріжки. Тільки після пробігає зони передачі іншими командами він залишає доріжку.
Мал. 2.11. Утримання естафетної палички на старті
Бігун другого етапу (рис. 2.12) несе естафетну паличку в лівій руці і здійснює передачу бігунові третього етапу в праву руку. На третьому етапі бігун біжить по віражу, як можна ближче до бровки, і передає естафету четвертому учаснику команди з правої руки в ліву. Даний порядок передачі естафети є найбільш досконалим і застосовується всіма найсильнішими командами. Передача естафетної палички здійснюється вищеописаними способами.

Мал. 2.12. Положення бігуна, що приймає естафету
В інших видах естафетного бігу передача завжди здійснюється з лівої руки в праву. Спортсмен, який прийняв паличку, відразу перекладає її в ліву руку. В естафетному бігу 4 х 400 м і у всіх інших естафетах додаткового розбігу не дається, і учасники повинні стартувати, перебуваючи в 20-метровому коридорі. Дії бігуна, що приймає паличку, залежать від того, з якою швидкістю його товариш по команді закінчує свій етап. Якщо ця швидкість заздалегідь відома, користуються контрольної відміткою. У тому випадку, якщо до місця передачі наближається група бігунів, і їх швидкість зростає або знижується, слід починати біг в залежності від обстановки, не допускаючи наштовхування передаваючого бігуна або виключаючи передчасний початок бігу. Бігуни другого етапу в естафеті 4 х 400 м здійснюють перехід на загальну доріжку після того, як перетнули лінію першого віражу. Бігуни третього і четвертого етапів повинні бути розставлені під керівництвом судді в тому порядку, який займають їх члени команди після пробіжки 200 м. Після пробіжки цієї оцінки не дозволяється змінювати розташування спортсменів в зоні передачі.
При раціональної техніці передачі естафети бігун, який бере паличку, повинен здійснювати біг і прийом естафети не озираючись назад, зберігаючи високу швидкість. Зазвичай бігун, який приймає естафету, стартує або з високого, або з низького старту з опорою на одну руку. При високому старті бігун повертає голову трохи назад, щоб бачити контрольну позначку і підбігає до неї бігуна. При старті з опорою на одну руку бігун дивиться назад через плече не опорної руки або, опустивши голову, дивиться назад йод не опорної рукою. Дуже важливий елемент техніки в момент передачі - біг в одному ритмі, тобто бігти треба в ногу. Також важливо знайти оптимальну «фору» для початку бігу, тобто починати біг при такій довжині «фори», коли збіг швидкостей передавального і приймаючої відбувається на середині зони передачі. Відстань між бігунами в момент передачі дорівнює довжині відведеної назад руки бігуна, що приймає естафету, і довжині випрямленою вперед руки бігуна, що передає естафету. Це відстань може трохи збільшитися за рахунок нахилу вперед при передачі передавального бігуна (рис. 2.13). Таку відстань може бути витримано тільки при раціональній техніці передачі естафети на відповідній швидкості бігу. Якщо відстань скорочується, то можливий обгін передає бігуном приймає, і, навпаки, при збільшенні відстані між бігунами передача може не відбутися або буде виконана поза коридором.
https://youtu.be/0YqMWet09uE

https://youtu.be/IgCoFAmqUcQ

20.04.22 1. Виконати комплекс вправ під відео для дівчат:
https://youtu.be/XqyAuE_GgiA

Хлопцям виконати комплекс вправ:
https://youtu.be/GDlsWqy7Lu8

2. Уважно прочитати і вивчити:

Техніка бар'єрного бігу

Бар'єрний біг - це один з найскладніших технічних видів легкої атлетики. Жоден з видів концентруються в такому єдиному прояві швидкість, силу, високу координацію і ритмічність, як бар'єрний біг (рис. 2.14).

Виділяють класичні дистанції бар'єрного бігу - 100 м (жінки), 110 м (чоловіки), 400 м (чоловіки і жінки). У шкільній програмі з фізичного виховання навчання бар'єрного бігу юнаків і дівчат 10-11-го класів здійснюється на дистанції 60 м, причому ця дисципліна розглядається скоріше як додаткова, ніж як обов'язкова в навчальному процесі. Висота бар'єрів становить згідно з правилами змагань у юнаків до 14 років - 0,84 м, у юнаків 14-17 років - 0,914 м; у дівчат до 14 років - 0,65 м, 14-17 років - 0,762 м. У бігу на 60 м у юнаків і дівчат виставляють 5 бар'єрів; у юнаків відстань до першого бар'єру - 13,72 м, між бар'єрами - 9,14 м, від останнього бар'єру до фінішу - 9,72 м; у дівчат відстань до першого бар'єру - 13,00 м, між бар'єрами - 8,50 м, від останнього бар'єру до фінішу - 13,00 м. У бігу на 100 м виставляють 10 бар'єрів; відстань до першого бар'єру - 13,00 м, між бар'єрами - 8,50 м, від останнього бар'єру до фінішу - 10,50 м. У бігу на 110 м відстань до першого бар'єру - 13,72 м, між бар'єрами - 9,14 м, від останнього бар'єру до фінішу - 14,02 м.
Мал. 2.14. Основи техніки бар'єрного бігу
У техніці бар'єрного бігу на будь-якій дистанції розрізняють старт і стартовий розгін, подолання бар'єру і біг між бар'єрами, а також финиширование. Бар'єрний біг - це цілісне вправу, і всі його частини однаково важливі, і від виконання кожної на високому технічному та швидкісному рівні залежить кінцевий результат.
Старт і стартовий розгін. Бар'єрний біг починається зі старту. Стартова позиція бар'єриста і розстановка колодок незначно відрізняються від старту в спринтерському бігу. Стартовий розгін юнаки виконують за 7 або 8 кроків, а дівчата - за 8 кроків. При восьми кроках розбігу барьеріст ставить на передню колодку поштовхову ногу, а при семи - махову.
За командою «Увага!» Барьеріст піднімає таз на один рівень з плечима. За командою «Марш!» Спортсмен починає активний біг, причому випрямлення тулуба в стартовому розбігу здійснюється на 4-5-му кроці стартового розгону, щоб до останнього кроку перед бар'єром підійти з високим розташуванням ОЦМ. Останній крок коротшим від попереднього на 10-20 см, а місце відштовхування повинне знаходитися в 190-200 см від бар'єра. Орієнтовна довжина кроку у дівчат при 8-крокової стартовому розгоні наступна: 60, 90, 135, 150, 175, 190 і 180 см.
У подоланні бар'єру (рис. 2.15) можна виділити атаку бар'єру, перехід через бар'єр, сход з бар'єра.
Мал. 2.15. Техніка подолання бар'єра
Атака починається зі згинання стегна махової ноги і подальшого його руху вгору-вперед. Барьеріст повинен прагнути до активного просування разом зі стегном і таза. У момент, коли стегно досягає положення, горизонтального по відношенню до опори, гомілку починає рух вперед до досягнення п'ятою лінії бар'єру. Бігун приймає положення «шпагат» над бар'єром. При атаці бар'єру всі рухи повинні бути спрямовані вперед. Одночасно з рухом махової ноги вперед нахиляється тулуб, протилежна маховою нозі рука теж посилається вперед до носку махової ноги, на початку атаки кілька всередину. Сильний нахил тулуба необхідний головним чином в бігу на 110 м з бар'єрами для зниження траєкторії руху ОЦМ над бар'єром, більш успішного перенесення поштовхової ноги і активізації сходу з перешкоди. Для бігунів потреба в сильному нахилі тулуба над перешкодою відпадає через відносно невеликої висоти бар'єрів. В заключний момент відштовхування тулуб і толчковая нога повинні складати одну лінію.
Після відриву поштовхової ноги від опори починається наступна фаза - перехід через бар'єр. Як тільки п'ята махової ноги перейшла лінію бар'єру, бігун різким рухом опускає стопу вниз. При цьому рука, однойменна маховою нозі, до цього перебувала в крайньому задньому положенні, активно рухається вперед, стимулюючи швидке опускання махової ноги за бар'єр. Трохи раніше толчковая нога, згинаючись в колінному суглобі, починає рух до бар'єра вперед через сторону при повному відведенні стегна з узятим носком на себе. Коліно має бути вище, ніж гомілка і п'ята, а в цілому стегно повинно як би проходити під пахвою руки. Рух даної руки, протилежної маховою нозі, нагадує загрібати рух назад через сторону, при цьому рука проходить з зовнішньої сторони поштовховою ноги з поворотом долоні назовні великим пальцем вниз. Інша рука, згинаючись в ліктьовому суглобі, виконує рух як в звичайному бігу. Коли Махова нога стосується опори за бар'єром, починається завершальна фаза подолання бар'єру - сход з бар'єра.
При сходженні з бар'єру Махова нога активно опускається за бар'єр на носок приблизно на відстань 100-120 см. Приземляючись за бар'єром, бігун повинен утримуватися на високій стопі. Дуже важливо дотримуватися правильне положення стопи махової ноги в момент приземлення. Якщо стопа в момент постановки ноги на грунт буде звернена всередину, то після сходу з бар'єру піде «звалювання» тіла бігуна в сторону опорної ноги, що призведе до порушення прямолінійності бігу. У момент постановки нога випрямлена в колінному суглобі, інша йде стегном вперед і трохи вгору, кут в колінному суглобі між стегном і гомілкою повинен бути гострим, стопа береться на себе і підтягується під сідницю. Перший крок після сходу з бар'єру виконується з високого становища ОЦМ. Бігун при сходженні з бар'єру проводить коліно яку переносять ноги якомога далі і швидше вперед. При цьому гомілка не повинна вихлестивает вперед, найбільш оптимальний кут між стегном і гомілкою становить 90 °. Нахил тулуба повинен зберігатися як при початку атаки бар'єру. Відведення тулуба назад при сходженні з бар'єру є грубою помилкою в техніці подолання бар'єру.
Для придбання та збереження високого темпу бігу між бар'єрами особливе значення має швидкість рухів поштовховою ноги в період її пронесення над бар'єром і виносу вперед в першому кроці. Одночасно з винесенням поштовховою ноги, рука, протилежна їй, виноситься також вперед. І чим швидше рухається рука, тим швидше рухається нога. Винесене вперед коліно поштовхової ноги і лікоть протилежної руки повинні бути на одній прямій, причому лікоть точно під коліном. Зняття поштовховою ноги з опори повинно бути також прискореним при переході в наступний крок. Таким чином, швидке перенесення поштовхової ноги, наближається по часу до переносу ноги в біговому кроці спринтерського бігу, є основою техніки жіночого бар'єрного бігу.
Біг між бар'єрами . Оптимальне поєднання ритму подолання бар'єру з ритмом бігу між бар'єрами дозволить бігунові досягти високих результатів. Біг бар'єриста між бар'єрами повинен бути потужним і в той же час вільним, що не закріпаченим. Відстань між бар'єрами долається бігуном в три кроки. Під час бігу між бар'єрами повинен зберігатися біговій нахил тулуба: руки, зігнуті в ліктьових суглобах, виконують швидкі, розмашисті руху. Нога в бігу з бар'єрами ставиться тільки з носка, в той же час амплітуда бігових кроків дещо менше, ніж у спринтерському бігу. Всі опорні фази в межбарьерном бігу дещо коротший. Довжина кроків у бігу між бар'єрами на початку дистанції виглядає приблизно так: схід з бар'єру - 95 см, 1-й крок - 150 см,
2- й крок - 205 см, 3-й крок - 195 см, а від місця відштовхування до бар'єру - 205 см. У міру наростання швидкості бігу до кінця дистанції довжина кроків змінюється: схід з бар'єру - 105 см, 1-й крок - 150 см, 2-й крок - 200 см,
3-й крок - 190 см, від місця відштовхування до бар'єру - 205 см. Ів наведених прикладів видно, що останній крок коротше передостаннього протягом всієї дистанції. Бігун повинен спеціально вкорочувати останній крок, виконуючи як би набігання на бар'єр, це сприяє швидкій атаці махової ноги. Нога в момент відштовхування ставиться трохи швидше і обов'язково з носка.
Фінішування . Відрізок від останнього бар'єру до фінішної стрічки долається на максимальній швидкості. Для цього сходження з останнього бар'єру повинен бути ще більш активним, ніж у всіх попередніх.

14.04.22. 1. Виконати комплекс вправ під відео для дівчат:

Хлопцям виконати комплекс вправ:

2. Уважно прочитати і вивчити:

БІГ З ПЕРЕШКОДАМИ.

1. Історія виникнення та розвиток техніки бігу з перешкодами.

Біг з перешкодами (стипль-чез) – один із найбільш захопливих та найскладніших видів легкої атлетики. Він вимагає від спортсмена не тільки витривалості, але й досконалих технічних навичок – вміння долати дистанції з перешкодами в умовах наростаючої втоми. Змагання з бігу з перешкодами проводяться на 1500, 2000 і 3000 м. На шкільних спартакіадах спортсмени виступають на дистанції 2000 м. Змагання в стипль-чезі проходять по біговій доріжці стадіону із пробіганням окремих відрізків усередині або поза доріжкою, що пов’язане з розміщенням ями з водою. На кожному колі встановлюється п’ять перешкод: чотири важкі не-перекидні бар’єри і яма з водою шириною 3,66 м. Загальна кількість перешкод на дистанції 1500 м – 15, на 2000 м – 23 і на 3000 м – 35. З них яма з водою долається відповідно 3, 5 і 7 разів. Відстань між перешкодами 80 м.

Вперше змагання в цьому виді спорту були проведені в Англії в 1837 році в місті Регбі. Спочатку його попередником були кроси, під час яких бігуни долали різні природні і штучні перешкоди у вигляді ровів, канав, огорож – що дало назву цьому виду бігу - стипль-чез, а починаючи з 1864 року він з'явився на стадіоні в програмі змагань на біговій доріжці в Оксфордському університеті. До легкоатлетичної програми олімпійських ігор біг з перешкодами вперше увійшов в 1900 році в Парижі і проводився на двох дистанціях – 2500 і 4000 м. Змагання на дистанції 3000 м з перешкодами вперше були проведені на VII Олімпійських іграх 1920 року в Антверпені (Бельгія).

2. Аналіз техніки бігу з перешкодами.

Техніка бігу і подолання перешкод має величезне значення для кінцевого результату, і вимагає від стіпль-чезіста в сучасних умовах бути універсалом (Пудов Н.І, 1980; Pusskiewich, 1982). Правилами змагань допускається перехід спортсменом через бар’єр з опорою і без опори. У зв’язку з цим стіпль-чезіст долає перешкода, наступаючи на нього або звичайним бар’єрним кроком. Можна, можливо також торкатися до перешкоди руками, однак, подолання без опори природніше, швидше і ефективніше. Протяжність дистанції і велика кількість перешкод на шляху робить цей вид легкої атлетика досить важким. Учаснику змагань за сім кіл доводиться долати 28 разів бар’єр і 7 разів бар’єр і яму з водою одночасно. Це вимагає від них досконалої техніки не тільки в гладкому бігу, але й бар’єрному і в подоланні ями з водою. Раціональна техніка подолання перешкод для досягнення високого спортивного результату має важливе значення. Різниця в бігу на 3000 м без перешкод і з перешкодами у видатних спортсменів дорівнює 20 – 25 с, а у бігунів нижчих розрядів доходить до 45 с.

Техніка подолання перешкод бар’єрним кроком майже така сама, як і техніка бігу на 400 м з бар’єрами. Проте, якщо в бігу на 400 м з бар’єрами бігун під час недосить повноцінної атаки перешкоди гомілкою махової ноги вдаряє її і перешкода падає, то він продовжує бігти далі. Бігун на 3000 м з перешкодами знає, що неповноцінна атака і удар стопою махової або коліном поштовхової ноги об непорушну перешкоду призведе до падіння і серйозних травм. Попри це, порушиться дихання, ритм бігу, бігун втратить цінні секунди і т. д. Тому атакувати бар’єр на дистанції 3000 м треба дуже уважно.

Техніку бігу в стипль-чезі умовно можна розділити на стартове прискорення, біг по дистанції і фінішне прискорення.

https://youtu.be/FYji5vW_f4o

13.04.22. 1. Виконати комплекс вправ під відео для дівчат:

Хлопцям виконати комплекс вправ з гантелями: (замість гантель можна використати пляшки з водою)

2. Уважно прочитати і вивчити:

Особливості техніки бігу на 200 і 400 м.
Перша половина дистанції бігу на 200 м відбувається по повороту. На старті колодки встановлюються ближче до зовнішньої лінії доріжки і повернені усередину у бік повороту.

Прийнявши положення «На старт!», бігун повернений по відношенню до стартової лінії правим плечем вперед. Таке розташування колодок і бігуна на старті дає йому можливість бігти по прямолінійному шляху і швидко увійти до повороту по дотичній до брівки.

Положення бігуна і напрямок бігу із старту на повороті.

Із старту, при вході в поворот, бігун також біжить з нахилом, але корпус повернений трохи вліво усередину.

На повороті просування проходить вільним маховим кроком, тулуб нахилений трохи в ліву сторону, права нога ставиться на грунт з деяким поворотом усередину, а ліва назовні.

При бігу на повороті слід прагнути до того, щоб біг проходив плавно, без ривків, особливо в місці переходу від стартового розгону до бігу по дистанції і в місці виходу з повороту на пряму.
https://youtu.be/ilMYLadzfbQ

У бігу на повороті, особливо при виході на пряму, слід звернути увагу на вільний біг. Перехід на вільний біг забезпечує збереження високої швидкості до фінішу. У основі техніки бігу на 400м лежить також маховий крок, тому вона мало відрізняється від техніки бігу на 200м особливо на першій половині дистанції. При бігу на дистанцію до 400м включно кожен бігун повинен бігти по окремій доріжці шириною 1м 25см.

При бігу по окремих доріжках на повороті відбувається збільшення довжини зовнішньої доріжки по відношенню до внутрішньої. В результаті місця стартів по окремих доріжках не знаходяться на одній лінії, а зміщені одне щодо іншого.

Учасник забігу, який до сигналу стартера першим - відділив від землі руку або ногу або почав біг, зробив помилку знімається з даної дистанції.
https://youtu.be/6ktmhc0G_Ck

12. 04. 22.

1. Дівчатам виконати комплекс Табата, під відео:

Середніми вважаються дистанції від 600 до 2000 м, а довгими - від 5000 до 10 000 м. Класичними з них є дистанції 800 і 1500 м та 3000 м з перешкодами, а також 5000 і 10 000 м, біг на які проводиться на стадіоні.

Основи техніки бігу найбільш консервативні в порівнянні з основами техніки інших легкоатлетичних видів і істотно не змінювалися протягом останніх десятиліть. Слід зазначити, що в міру збільшення дистанції відбувається небажане, але неминуче зниження швидкості бігу, а як засіб боротьби з цим велике значення набуває економічність зусиль. Тому вдосконалення техніки бігу на середні і довгі дистанції йде по шляху встановлення оптимального співвідношення між швидкістю бігу і економічністю рухів бігуна. В основі сучасної техніки бігу лежить прагнення домогтися високої швидкості пересувань, утримання цієї швидкості на протязі всієї дистанції при мінімумі витрат енергії, коли зберігаються свобода і природність в кожному русі.

Провідним елементом техніки є біговій цикл рухів в процесі бігу по дистанції. Біг на середні дистанції починається з високого старту (рис. 2.1). При цьому бігун ставить у стартової лінії найсильнішу ногу, відставляючи іншу на 30-50 см назад на носок. У момент очікування стартового сигналу бігун трохи згинає ноги, тулуб нахиляє вперед і вагу тіла переносить на попереду стоїть ногу. Однак проекція ЗЦМ тіла не повинна виходити за носок попереду стоїть ноги, щоб нс викликати падіння і передчасного початку бігу. Різнойменну виставленої вперед нозі зігнута рука виноситься вперед. На старті деякі бігуни на середні дистанції спираються цією рукою об землю (до стартової лінії). Чим коротша дистанція, тим більше наближається положення бігуна до низького старту.

Мал. 2.1. Команди при виконанні високого старту

Біг по дистанції (рис. 2.2, 2.3). Постановка ноги на доріжку в бігу на середні дистанції повинна здійснюватися з передньої частини стопи з наступним опусканням на всю стопу. Нога ставиться на опору як би загрібають рухом не надто далеко від проекції ЗЦМ. Стопи ставляться практично по одній лінії, шкарпетки не повинні бути розгорнуті в сторони, великий палець спрямований вперед. До моменту вертикалі в фазі амортизації нога більше згинається в колінному і тазостегновому суглобах.

Під час бігу необхідно прагнути зменшити вертикальні коливання ЗЦМ за рахунок ефективного відштовхування стопою. Відштовхування повинне бути спрямоване вперед і узгоджуватися з нахилом тулуба. Активному відштовхуванню сприяє мах вільної ноги, спрямований вперед-вгору. Після проходження тулубом моменту вертикалі відбувається розгинання опорної ноги спочатку в тазостегновому суглобі, потім в колінному і тільки потім - підошовне згинання в гомілковостопному суглобі.

Коли відштовхувальна нога повністю випрямлена, гомілку махової ноги паралельна її стегна. У момент активного відомості стегон (в фазі польоту) нога, що знаходиться попереду, починає опускатися, гомілку виводиться вперед, і постановка ноги здійснюється з передньої частини стопи. Нога, що знаходиться позаду, активно виноситься вперед, допомагаючи ОЦМ швидко наблизитися до місця постановки ноги, тим самим знижуючи силу гальмування. Момент відштовхування є головним елементом в техніці бігу, так як від потужності зусиль і кута відштовхування залежить швидкість бігу. Оптимальний кут відштовхування в бігу на середні дистанції приблизно дорівнює 50-55 °, на довших дистанціях він дещо збільшується. У кожному виді бігу необхідно говорити про оптимальну довжину кроку. У бігу на середні дистанції вона менше, ніж в бігу на короткі дистанції, і більше, ніж на довгі дистанції. У бігунів на середні дистанції довжина кроків перевищує зростання на 15-20 см і дорівнює 1,80-2,20 м.

Під час бігу на дистанції тулуб бігуна злегка нахилено вперед або вертикально. Невеликий нахил дозволяє краще використовувати відштовхування і швидше просуватися вперед. При надмірному нахилі важко винос вперед зігнутою ноги, від цього зменшується довжина кроку, а отже, і швидкість бігу. Положення голови також впливає на положення тулуба: великий нахил голови вперед викликає занадто великий нахил тулуба, закріпачення м'язів грудей і черевного преса; відхилення же голови назад призводить до відхилення плечей назад, зниження ефективності відштовхування і закріпачення м'язів спини.

Мал. 2.2. Основи техніки бігу на середні дистанції.

Мал. 2.3. Основи техніки бігу на середні дистанції.

Рухи рук допомагають бігунові зберігати рівновагу тіла під час бігу. Рухи плечового пояса і рук пов'язані з рухами ніг. Виконувати їх треба легко, не напружуючись. Це багато в чому залежить від уміння розслабляти м'язи плечового пояса. Кисті при русі вперед спрямовані всередину і досягають середини тулуба (до грудини), не перетинаючи її, і піднімаються приблизно до рівня ключиці, при русі назад - спрямовані назовні, доходять до задньої лінії тулуба (якщо дивитися на бігуна збоку). Руки рухаються маятникоподібними, пальці вільно складені, передпліччя не напружені, плечі вгору не піднімаються. При русі руки вперед відповідне плече також трохи виноситься вперед, компенсуючи руху протилежного боку тазу і винесеною вперед ноги (руху тазу навколо вертикальної осі). У крайніх передньому і задньому положеннях рука згинається більше, в момент вертикалі - менше. Взагалі, всі рухи рук повинні наближатися до напрямку бігу, так як зайві рухи рук в сторони призводять до розгойдування тулуба в бічних напрямках, що негативно позначається на швидкості бігу і призводить до зайвих енергетичним витратам. Слід пам'ятати, що рухи рук високо вгору як спереду, так і ззаду, є помилкою.

Під час бігу необхідно стежити за тим, щоб рухи були економні і вільні і виконувалися в ритмічному темпі. Цьому сприяє правильне акцентоване дихання. При невеликій швидкості бігу один дихальний цикл виконується на 6 кроків, а при збільшенні швидкості - на 4 кроку (2 кроки - вдих, 2 кроки - видих) і навіть іноді на 2 кроки. Дихати треба через ніс і рот, при цьому важливо стежити за повним активним видихом.

Техніка бігу на віражі має деякі особливості: тулуб трохи нахилений вліво, до брівки, права рука рухається декілька размашистіше лівої, причому правий лікоть далі відводиться в сторону, а права стопа ставиться з деяким поворотом усередину.

Фінішування. У бігу на середні і довгі дистанції бігуни зазвичай в кінці виконують фінішний кидок або спурт, довжина якого в середньому досягає 150-350 м залежно від дистанції і потенційних можливостей бігуна. Техніка бігу під час фінішного кидка дещо змінюється: збільшується нахил тулуба вперед, спостерігаються більш активні рухи рук. Спортсмен переходить на швидкісний біг, головним чином за рахунок збільшення частоти рухів. На останніх метрах дистанції техніка рухів може почати турбуватися, так як настає стомлення. Вплив стомлення насамперед позначається на швидкості бігу: знижується частота рухів, збільшується час опори, знижується ефективність і потужність відштовхування.

07. 04. 22.

1. Виконайте комплекс вправ

2. Уважно прочитати і вивчити:

Техніка бігу на короткі дистанції (або спринтерського бігу)

Короткі дистанції – це біг 30м, 60м, 100м, 200м, 400м.
Перед виконанням спринтерського бігу в розминку обов’язково включаюти виконання спеціальних бігових вправ:
−   біг із високим підніманням стегна;
−   «дріботливий біг»;
−   біг із закиданням гомілки назад;
−   стрибкоподібний біг.
Це для того, щоб зменшити ризик травматизму та розриву зв'язок.

Спринтерський біг має свої особливості:

a)    Біг починається з низького старту.
b)    Учень - учениця відразу після старту повинні розвивати максимальну швидкість і підтримувати її до фінішу.
Кожен учень при виконанні бігу на короткі дистанції приймає положення низького старту. Він виконується зі стартових колодок, якщо біг виконується на ґрунті то викопуються маленькі ямки.
Кожен учень-учениця встановлює стартові колодки так, щоб він міг прийняти зручне положення для швидкого старту і бігу.
Перша колодка з меншим кутом встановлюється позаду стартової лінії на відстані 2 ступні або довжини гомілки, а другу, з більшим кутом, - на одну ступню позаду першої. Ширина між колодками дорівнює ширині ступні.
За командою «На старт» стань перед стартовими колодками, присядь і обіприся спочатку однією, а потім другою ногою об колодку. Розставивши руки на ширині плечей, обіприся ними у ґрунт перед стартовою лінією. При цьому плечі мають знаходитися над стартовою лінією.

Спрямуй погляд на бігову доріжку і у цьому положенні чекай на команду «Увага».
За командою «Увага» коліно ноги, що знаходиться позаду , відірви від землі, таз при цьому піднімається на рівні плечей.

За командою «Руш» тіло миттєво випрямляється вперед – вгору, ноги відштовхуються від колодок. Погляд спрямуй вперед на бігову доріжку. Нахил тіла повинен зменшуватись через 6-8 кроків, і тільки потім приймає вертикальне положення. Швидкість бігу на короткі дистанції залежить від частоти роботи рук.
Уміння фінішувати теж має дуже важливе значення. Для збереження максимальної швидкості на останніх метрах дистанції необхідне певне зусилля.
Успіх багато залежить від фінішного кидка. Під час заняття бігом дуже важливо вміти правильно дихати. Ритм дихання – суто індивідуальний. Швидкість бігу впливає на ритм дихання. Вдихати завжди треба через ніс, а видихати через ніс та напіввідкритий рот.
Під час великих навантажень можна дихати і через ніс і через рот.
Поради або правила виконання бігу на короткі дистанції:

Ø Торкайся доріжки тільки носками ніг;
Ø Ступні ніг переміщуй майже по одній лінії;
Ø Біжи тільки по своїй доріжці;
Ø Робіть широкі і швидкі кроки;
Ø Руки рухай у напрямку бігу;
Ø На фінішну стрічку набігай з максимальною частотою кроків;
Ø Останній крок супроводжуй різким нахилом тулуба вперед;
Ø Не стискай кулаки, не зціплюй зуби та не напружуй рота;
Ø Пам’ятай, перемога надається учневі, чиї груди на фініші бути попереду.

"Низький старт" - навчальне відео:

  https://youtu.be/kD18-FpFA58

06. 04. 22

1. Виконати комплекс вправ під відео для дівчат:
https://youtu.be/XqyAuE_GgiA

Хлопцям виконати комплекс вправ:
https://youtu.be/GDlsWqy7Lu8

2. Уважно прочитати і вивчити:

Легка́ атле́тика — олімпійський вид спорту, який об'єднує спортивні дисципліни, що включають змагання з бігу, стрибків, метань та спортивної ходьби. Найбільш розповсюдженими видами легкої атлетики є бігові та технічні дисципліни на стадіоні, біг по шосе, крос та спортивна ходьба.
Результати бігових дисциплін оцінюються з огляду на місце, яке спортсмен посів, або на час, який був ним показаний, на фініші, в той час як переможцем у стрибках та метаннях є атлет, що найдовше або найвище стрибнув, чи найдовше метнув знаряддя за результатами серії спроб. Відносна простота змагань та відсутність необхідності у коштовному обладнанні роблять легку атлетику одним з найпопулярніших видів спорту у світі. Легка атлетика складається, переважно, з індивідуальних дисциплін за виключенням естафетних стартів та змагань, в яких додаються індивідуальні показники спортсменів задля визначення команди-переможця (наприклад, у кросі).

Види легкої атлетики

Види легкої атлетики прийнято поділяти на п’ять розділів: ходьбу, біг, стрибки, метання і багатоборства. Кожен з них, у свою чергу, поділяється на різновиди.

Ходьба

Спортивна ходьба – це циклічний локомоторний рух помірної інтенсивності, який складається з чергування кроків, при якому спортсмен повинен постійно здійснювати контакт з землею, і при цьому винесена вперед нога повинна бути повністю випрямлена з моменту торкання землі і до моменту вертикалі.

Біг

Біг поділяється на короткі (100, 200, 400 м), середні (800 і 1500 м), довгі (5000 і 10 000 м) і наддовгі дистанції (марафонський біг – 42 км 195 м), естафетний біг (4 х 100 і 4 х 400 м), біг з бар’єрами (100 м – жінки, 110 м – чоловіки, 400 м – чоловіки і жінки) і біг з перешкодами (3000 м). Змагання з бігу – один з найстаріших видів спорту, за яким були затверджені офіційні правила змагань, і були включені в програму з перших олімпійських ігор 1896 року. Для бігунів найважливішими якостями є: здатність підтримувати високу швидкість на дистанції, витривалість (для середніх і довгих), швидкісна витривалість (для довгого спринту), реакція і тактичне мислення.
Результати в бігових дисциплінах на стадіоні вимірюються з точністю до 1/100 секунди, в шосейному бігу – з точністю до 1/10 секунди.

Стрибки

Стрибки поділяються на вертикальні (стрибок у висоту і стрибок з жердиною) і горизонтальні (стрибок у довжину та потрійний стрибок).
Стрибок у висоту з розбігу – дисципліна легкої атлетики, що відноситься до вертикальних стрибків технічних видів. Змагання зі стрибків у висоту відбуваються в секторі для стрибків, обладнаному планкою на вертикальних основах і місцем для приземлення. Спортсмену на попередньому етапі і у фіналі дається по три спроби на кожній висоті.
Стрибок з жердиною – дисципліна, що відноситься до вертикальних стрибків технічних видів легкоатлетичної програми. Вимагає від спортсменів стрибучості, спринтерських якостей, координації рухів.
Стрибок з жердиною серед чоловіків є олімпійським видом спорту з Першої літньої Олімпіади 1896 року, серед жінок – з Олімпійських ігор 2000 року в Сіднеї. Входить до складу легкоатлетичного багатоборства.
Стрибок у довжину – дисципліна, що відноситься до горизонтальних стрибків технічних видів легкоатлетичної програми. Вимагає від спортсменів стрибучості, спринтерських якостей.

Метання

Метання – штовхання ядра, метання списа, метання диска і метання молота. У 1896 р. в програму ігор включили метання диска і штовхання ядра; в 1900 р. – метання молота, в 1906 р. – метання списа.

Багатоборства

Багатоборства – десятиборство (чоловічий вид) і семиборство (жіночий вид), які проводяться протягом двох днів поспіль у наступному порядку.
Десятиборство. Перший день: біг 100 м, стрибок у довжину, штовхання ядра, стрибок у висоту і біг 400 м; другий день: біг 110 м з бар’єрами, метання диска, стрибок з жердиною, метання списа і біг 1500 м.
Семиборство. Перший день: біг 100 м з бар’єрами, стрибок у висоту, штовхання ядра, біг 200 м; другий день: стрибок у довжину, метання списа, біг 800 м.
Класифікація бігових видів легкої атлетики.
Бігові види легкої атлетики об'єднують такі стадіонні дисципліни:
- спринт (100 м, 200 м та 400 м),
- біг на середні дистанції(від 800 до 3000 м[1], в тому числі біг на 3000 метрів з перешкодами),
- біг на довгі дистанції (класичні дистанції 5000 м і 10 000 м),
- бар'єрний біг (100 м, 400 м) і естафета (4×100 м, 4×200 м, 4×400 м, 4×800 м, 4×1500 м). Всі вони проходять на доріжці стадіону.
Змагання з бігу відомі з 776 року до нашої ери. Змагання з бігу — це один з найстаріших видів спорту, по якому було затверджено офіційні правила змагань, були включені в програму з найперших Олімпійських ігор сучасності 1896 року. Для бігунів найважливішими якостями є: здатність підтримувати високу швидкість на дистанції, витривалість (для середніх та довгих), швидкісна витривалість (для довгого спринту), реакція і тактичне мислення.
Змагання з бігу проводяться на спеціальних легкоатлетичних стадіонах з обладнаними доріжками. На літніх стадіонах зазвичай 8-9 доріжок, на зимових — 4-6 доріжок. Ширина доріжки — 1,22 м, лінії, яка розділяє доріжки — 5 см. На доріжки наноситься спеціальна розмітка, що вказує старт і фініш всіх дистанцій, і коридори для передачі естафетної палички.
Біг поділяється на олімпійські та інші дисципліни. До олімпійських належить «гладкий» біг (тобто біг по доріжці стадіону з твердим покриттям)
спринтерський — на короткі дистанції (100, 200, 400 м); 110 м (100 м у жінок) та 400 м з бар'єрами (у чоловіків); та відповідні естафети (4х100 та 4х400 м);
біг на середні дистанції (800 та 1500 м)
стаєрський — біг на довгі дистанції (5000 та 10000 м),
«стипль-чейз» — 3000 м з перешкодами (бар'єрами та ровом з водою);
марафон (42 км 195 м).
Деяка частина легкоатлетичних змагань проводиться також взимку під дахом в скороченому варіанті (наприклад замість спринту 100 м змагаються на 60-метровій дистанції).
Також існує велика кількість неолімпійських видів змагань з бігу, з котрих проводяться численні міжнародні змагання як серед чоловіків, та і жінок, або об'єднані забіги, чемпіонати світу та Європи; ведеться залік світових рекордів — наприклад з гладкого бігу (на традиційних для англомовного світу дистанціях, що вимірюються в ярдах та милях) та з кросу.

Серед довгих дистанцій найпопулярніші напівмарафон (21,1 км), чвертьмарафон (10,5 км), існують змагання з «ультра-марафону» — біг на дистанції, що перевищують 42 км 195 м.

05. 04. 22.

1. Виконати комплекс вправ під відео для дівчат:

Хлопцям виконати комплекс вправ:

2. Уважно прочитати і вивчити:

Правила техніки безпеки під час занять легкою атлетикою
Пам'ятай і завжди виконуй!
1. При сильному вітрі, зниженій температурі та підвищеній вологості повітря необхідно збільшити час на проведення розминки.
2. Взуття повинне мати підошву, яка унеможливлює ковзання.
3. Не перетинати зони бігу, стрибків, метання під час занять на них інших осіб.

4. Проведення занять на спеціально обладнаних бігових доріжках, поверхня яких рівна й неслизька. Доріжка повинна продовжуватись не менше, ніж на 15 м за лінію фінішу.
5. Під час бігу на короткі дистанції при груповому старті необхідно бігти по своїй доріжці.
6. Виключити різку миттєву зупинку.
7. Не бігти по біговій доріжці за годинниковою стрілкою.
8. Ретельно розрихляти пісок у стрибковій ямі - місці приземлення.
9. Не виконувати стрибки на нерівному, рихлому або слизькому грунті. Не приземлятися на руки.
10. Граблі та лопати не залишати в місцях занять.
11. Граблі класти на землю зубцями донизу, шиповки - шипами донизу.
12. Готуючись до метання, оглянути місцевість і впевнитись у відсутності людей у робочій зоні.
13. Не подавати снаряди для метання кидком.
14. Не стояти праворуч від метаючого, якщо він метає правою рукою, та ліворуч, якщо він метає лівою рукою.
15. Снаряди для метання збирати тільки з дозволу вчителя.

31. 03. 22.

1. Виконайте комплекс - вправи під відео:

2. Виконати тести:

Тести з модуля « Гімнастика»

1. Виберіть правильне визначення поняття «стрій»
1) це організована група тих, що займаються для спільних дій;
2) це встановлене Статутом розміщення тих, що займаються для спільних дій;
3) це первинна побудова групи (що займаються) перед уроком.

2. Виберіть визначення поняття «колона»
1) це стрій тих, що займаються, в якому вони розташовані один біля іншого на одній лінії;
2) це стрій, в якому ті, що займаються розташовані в потилицю один одному;
3) це стрій, в якому ті, що займаються пересуваються в обхід по залу.

3. Виберіть правильне визначення поняття «шеренга»
1) це стрій тих, що займаються, обернених лицем до викладача;
2) це стрій, в якому ті, що займаються розташовані відповідно до їх ростових показників;
3) це стрій, в якому ті, що займаються розміщені один біля іншого на одній лінії.

4. Правим і лівим краєм строю називають.
1) фронт;
2) глибина строю;
3) фланг.

5. Інтервал це:
1) відстань між тими, що займаються в глибину;
2) відстань по фронту між тими, що займаються;
3) відстань між флангами.

6. Стрибок гімнаста з додатковою опорою рук у польоті над снарядом називають:
1) переліт;
2) наскок;
3) опорний стрибок.

7. Положення гімнаста на снаряді, при якому його плечі знаходяться вище точок хвату має назву:
1) упор;
2) вис;
3) хват.

8. Швидкий перехід з упору у вис або з високих упорів у низькі називають:
1) спад;
2) опускання;
3) переворот.

9. Техніку якого опорного стрибка описано: відштовхуючись ногами, руки винести вперед коня, коротким енергійним поштовхом ногами, одночасно згинаючи ноги і підтягуючи коліна до грудей, пройти над снарядом, розігнутися, підняти руки вгору-назовні і приземлитися.
1) стрибок ноги нарізно;
2) стрибок зігнувши ноги;
3) стрибок зігнувшись.

10. Техніку якого елемента описано: з вису підтягнутися якомога вище і не зупиняючись перейти однією рукою в упор, потім спираючись на цю руку перейти іншою в упор і випрямити руки:
1) підйом переворотом;
2) підйом розгином;
3) підйом силою.

11. До якої підгрупи стройових вправ відноситься команда "Розійдись":
1) пересування;
2) стройові прийоми;
3) змикання і розмикання.

12. Основною формою занять гімнастикою у школі є:
1) ранкова гімнастика;
2) урок гімнастики;
3) навчально-тренувальне заняття з гімнастики.

30. 03. 22.

1. Дівчатам виконати комплекс вправ під відео: (замість гантель можна використати пляшки з водою)

2. Хлопцям виконати комплекс вправ з гантелями: (замість гантель можна використати пляшки з водою)

29. 03. 22.

1. Виконати комплекс вправ для дівчат:

2. Вправи для хлопців:

24. 03. 22.

Гімнастика

1. Виконайте вправи на все тіло під відео:

2. Уважно прочитати і вивчити:

СТРОЙОВІ ПОНЯТТЯ
Стрій – установлене розміщення учнів для спільних дій. Він може бути зімкнутий і розімкнутий.
Зімкнутий стрій – стрій в якому учні розміщенні в шеренгах з інтервалом, який дорівнює ширині долоні (між ліктями) один від одного, або в колонах з дистанцією на підняту вперед руку.
Розімкнутий стрій – стрій в якому учні розташовані в шерензі з інтервалом або дистанцією, що дорівнює один крок, або відповідає вказівці викладача.
Шеренга – стрій, в якому учні розташовані на одній лінії один поруч з іншим. Найчастіше використовується стрій в одну шеренгу, рідше в дві, три і т. д. Бокова частина строю називається флангом ( з правого боку – правий фланг, з лівого – лівий). При повороті строю назви флангів не змінюються.
Сторона строю, до якої учні повернуті обличчям називається фронтом.
Сторона протилежна фронту – тилом.
Відстань між учнями в шерензі називається інтервалом.
Колона – стрій, в якому учні розташовуються один за одним по одному, по два, по три і т. д. Відповідно розрізняють колону по одному, по два, по три і т. д. Відстань між учнями в колоні називається – дистанцією. Учень який стоїть у колоні першим – направляючий , останнім – замикаючий.
Стройові прийоми – до них відносять дії, які виконуються після подачі таких команд:
“Ставай!” учні стають у стрій, приймаючи стройову стійку.
“Рівняйсь!” – команда вимагає рівняння строю, для чого учні повертають голови на правофлангового, або відносно об’єкта рівняння – “наліво рівняйсь!”, “на середину рівняйсь!”
“Струнко!” – учні приймають стройову стійку. У стройовій стійці учні повинні триматись рівно, розпрямивши плечі, без зайвої напруги. Голову тримати прямо, плечі і руки вільно опущені. Ноги повинні бути разом, коліна прямі, п’яти зімкнуті, носки розведені на ширину стопи. За командою “Вільно!” можна зігнути праву або ліву ногу.
“Розійдись!” – учні розходяться, порушуючи стрій.
Розрахунок – використовується для розподілу учнів на пари, номери, або для виявлення кількості учнів.
“По порядку – розрахуйсь (розподілись)!” – починаючи з правого флангу кожний учень називає свій порядковий номер, повертаючи голову наліво, а потім у в. п. Лівофланговий робить крок вперед, і називаючи свій номер, додає “Розрахунок закінчено!”
“На перший – другий – розрахуйсь!” – учні аналогічно діям у попередній команді повертають голову наліво, називаючи номери “перший”, “другий” і т. д.
“По три, чотири і т. д. – розрахуйсь!” – учні розраховуються “перший”, “другий”, “третій” і т. д.
Повороти на місці – виконуються за командами “Напра-во!”, “Налі-во!”. При цьому на рахунок “раз” учні виконують поворот на 90 на п’яті однойменної ноги та носку протилежної, яка на “два” – приставляється до неї.
Для повороту кругом на 180 подається команда “Кру-гом!”. Він виконується через ліве плече на п’яті лівої і носку правої ноги на “раз”, на “два” –права нога приставляється.
ШИКУВАННЯ І ПЕРЕШИКУВАННЯ
Шикування в одну шеренгу відбувається за командою “В одну шеренгу – Ставай!” – після чого вчитель приймає стройову стійку обличчям до фронту, а учні вишиковуються зліва від нього один біля одного за зростом.
Шикування в колону по одному – відбувається за командою “В колону по одному ставай!”. Вчитель приймає стройову стійку обличчям до фронту, учні вишиковуються з ним по одному з вказаною дистанцією.
Перешикування з однієї шеренги в дві. Попередньо проводиться розрахунок учнів на перший-другий. Після чого подається команда “В дві шеренги –шикуйсь!” – перші номери з цією командою стоять на місці, другі – на рахунок “раз!” роблять крок лівою назад, на “два!” – крок правою в сторону, стаючи за першими номерами, на “три!” – приставляють ліву. Для повернення в одно шеренговий стрій подається команда “В одну шеренгу – шикуйсь!” і виконуються дії в зворотному напрямі. При повороті кругом напрям перешикування не змінюється – тобто другі номери стають попереду перших.
Перешикування з однієї шеренги в три. Попередньо проводиться розрахунок учнів по три. Потім подається команда “В три шеренги –шикуйсь!”. Другі номери стоять на місці. Перші номери на “раз” виконують крок правою назад, на “два” – крок лівою вліво, стаючи за другими номерами, на “три” – приставляють праву. Треті номери – на “раз” виконують крок лівою вперед, на “два” – крок правою вправо, стаючи попереду других, на “три” – приставляють ліву. Зворотне перешикування виконується за командою “В одну шеренгу – шикуйсь!”.
Перешикування з колони по одному в колону по два може виконуватись на місці, а також в русі. Попередньо учні розраховуються на перший, другий.
Для перешикування на місці подається команда “В колону по двоє – шикуйсь!” – перші номера залишаються на місці, другі номера – на “раз” роблять крок вправо, на “два” – крок лівою вперед, стаючи поряд з першими номерами, на “три” – приставляють праву. Зворотне перешикування відбувається за командою “В колону по одному шикуйсь”.
Для перешикування під час руху під ліву ногу подається команда “В колону по два – руш!”. На “раз” перші номери йдуть в півкроку, а другі виходять вправо, і на “два” роблять крок лівою, займаючи місце поряд з першими номерами. Для зворотного перешикування подається команда “В колону по одному – руш!” – перші номери йдуть повним кроком, а другі у півкроку, і по мірі звільнення місця стають поза першими.
Перешикування поворотом наліво (направо) під час руху з колони по одному в колону по два (три, чотири і т. д.). Це перешикування виконується під час руху по периметру майданчика. На одній з меж залу, під однойменну ногу подається команда “Наліво (направо) в колону по два (три, чотири і т. д.) – руш!”. Після чого, перша пара (трійка, четвірка і т.д.) робить один крок і рухом протилежної ноги виконує поворот на 90 , продовжуючи рухатись в новому напрямі. Аналогічні дії почергово виконують наступні пари (трійки, четвірки), вийшовши на позицію попередніх учнів – на місце, де була подана виконавча команда. Якщо необхідно набрати певні інтервал і дистанцію подається розпорядження про це “Дистанція та інтервал два ( або інші) кроки!” Для зупинки групи у цьому строю слід подати команду “направляючий на місці”, а потім, коли учні наберуть необхідні інтервал і дистанцію подати команду “Стій!”.
Для зворотного перешикування стрій необхідно повернути “Напра-во! (“налі-во!”, якщо направляючий на лівому фланзі) і подати команду “В колону по одному, в обхід наліво (направо) кроком – Руш!”. За цією командою увесь стрій рухається до межі залу і почергово перешиковується в колону по одному, рухаючись у вказаному напрямі.
Перешикування з шеренги виступом. Для виконання цього перешикування групу треба розрахувати “на дев’ять, шість, три на місці”, або “на шість, чотири, два, на місці” – (в залежності від кількості шеренг, які треба утворити, і відстані, яка має бути між ними, але кількість кроків між ними має бути однаковою). Потім подається команда “За розрахунком кроком – Руш!”. Учні рухаються з лівої ноги вперед, роблячи відповідну розрахунку кількість кроків і зупиняються. Підрахунок ведеться до числа максимальної кількості кроків + 1 рахунок для того, щоб приставити ногу.
Зворотне перешикування відбувається після команди “На свої місці кроком – Руш!”. Учні, які виходили зі строю вперед повертаються кругом і починають рухатись на місця, які вони займали в шерензі, після чого знов повертаються обличчям до фронту. Для зворотного ведеться підрахунок “раз-два, раз-два, і т.д.”, поки усі учні не займуть свої місця.
ПЕРЕСУВАННЯ В СТРОЮ
Пересування кроком і бігом
Пересування можуть виконуватись кроком або бігом. Для їх виконання відповідно подаються команди – “Кроком руш!” або “Бігом руш!”.
Крокувати можна на місці за командою “На місці кроком – Руш!” . Для переходу з кроку на місці на ходьбу з пересуванням прямо під ліву ногу подається команда “Прямо!”, після чого виконується ще один крок правою ногою на місці, а з лівої ноги починається рух вперед.
Стройовий крок. Виконується за командою “Стройовим кроком – руш!”. Під час ходьби стройовим кроком нога піднімається на 15-20 см від підлоги, й ставиться на всю ступню. Виносячи руку вперед кисть піднімається дещо вище поясу, при русі назад, вона повинна залишатись прямою і підніматись до відказу.
Пересування по периметру майданчику виконується за командою “В обхід наліво (направо) кроком Руш!” якщо рух починається з місця, або з іншого виду пересувань, або “В обхід наліво (направо) Руш!” з руху кроком. Після чого направляючий, а за ним і вся група рухається вздовж границь залу, майданчика.
Пересування протиходом – уявляє собою рух з зміною напрямку на протилежний після команди “Проти ходом наліво (направо) руш!”. Направляючий рухається в протилежному напрямі з інтервалом від основної колони в 1 крок. Виконавча команда подається під однойменну ногу.
Пересування змійкою. Змійка – це декілька проти ходів правим лівим плечем, виконаних підряд. Для такого пересування подається команда “Протиходом наліво (направо) руш!”, а потім “Змійкою Руш!”. В залежності від місця, де подана команда розрізняють змійки: довгу – на всю довжину межі , середню – на ½ довжини межі, коротку – 1/3 довжини межі. В залежності від напрямку виконання змійки вона може бути поздовжня, поперечна та діагональна. Для проведення останньої необхідно перед рухом проти ходом подати команду для руху по діагоналі.
Пересування по діагоналі. Команда подається в одному з кутів майданчика: “По діагоналі руш!”. Направляючий рухається в напрямку протилежного кута.
Пересування по колу. Для здійснення руху по колу команду слід подавати на одній з середин залу, майданчика. Після команди “По колу руш!” направляючий зрізаючи кут іде по дузі до наступної середини поки не утворить коло. Для змикання кола необхідно подати розпорядження (Направляючий ширше крок, замикаючий коротше крок!”. Також необхідно вказати дистанцію. Для виходу з кола необхідно подати команду “в обхід на ліво (направо) руш!”, коли направляючий буде знаходитись на одній з середин майданчика, або команду для руху в любому іншому напрямку.
Повороти в русі. Для виконання поворотів в русі направо і наліво команди використовуються такі самі як і на місці, але подаються вони під однойменну ногу. Після чого виконується ще один крок другою ногою з одночасним поворотом на 90.
Для поворота кругом подається команда під праву ногу “Кругом – руш!”, після чого виконується крок лівою, пів кроку правою ногою, і переносячи на неї вагу одночасний поворот через ліве плече на 180. Потім з лівої продовжується пересування у змінному напрямку.
Варіанти припинення руху. Існує три команди для припинення руху учнів у строю. Необхідний варіант обирається в залежності від мети, яку переслідує викладач.
Команда “Група (клас) –стій!” подається під ліву ногу, після її оголошення виконується ще один крок правою на місці і приставляючи ліву учень повинен припинити рух.
Команда “Група (клас) на місці!” передбачає припинення пересування групи вперед і її перехід на ходьбу на місці.
Команда “Направляючий на місці!” подається в тому випадку, коли необхідно набрати необхідну дистанцію або зімкнути групу. Після цього подається команда “Група (клас) стій!”.
Розмикання і змикання
При проведені розмикань команди слід подавати у такій послідовності:
1) назвати напрям розмикання; 2) вказати розмір інтервалу або дистанції; 3) вказати спосіб виконання; 4) подати виконавчу команду.
Розмикання приставними кроками. Виконується за командою “Вправо (вліво, від середини) на інтервал руки в сторони (1,2, 3, і т. д. кроки) приставними кроками – Розімкнись!”. Розмикання починають флангові учні, а за ними вступають наступні. При цьому, для чіткості виконання команди, ведеться підрахунок “раз-два, раз-два і т. д.” доки усі учні не наберуть необхідного інтервалу. Для змикання подається команда “Вправо (вліво, до середини) приставними кроками зімкнись!”.
Розмикання з поворотами. Виконується за командою “Направо (наліво, направо і наліво від середини) на інтервал руки в сторони (1,2,3 і т. д. кроки) розімкнись!”. Учні повертаються у вказаному напрямі (крім тих, що стоять на протилежному фланзі), роблять відповідну кількість кроків, і приставляючи ногу і повертаються до основного напрямку. Для розмикання від середини викладач повинен визначити середнього або середину. Для змикання подається команда “Наліво (направо, до середини” зімкнись!”. Підрахунок ведеться “раз-два” доки усі учні не повернуться обличчям до фронту.

23. 03. 22.

Гімнастика

1. Дівчата виконайте вправи під відео:

2. Хлопцям виконати комплекс Табата під відео:

22. 03. 22.

Гімнастика

1. Виконайте комплекс - вправи під відео:

2. Виконати тести:

Тести з модуля « Гімнастика»
1. Що означає термін гімнастика?
А. Утворений від слова “гімн” спорту;
Б. Систему спеціальних фізичних вправ з використанням гімнастичних приладів, обладнання та пристосувань;
В. Спортивну термінологію;
Г. Форму виконання гімнастичних вправ (ранкова гімнастика, лікувальна тощо).
        2. Які види гімнастики є олімпійськими?
А. Спортивна гімнастика;
Б. Аеробіка;
В. Стрибки на батуті;
Г. Акробатичні стрибки.
       3. Укажіть, у якому виді гімнастики беруть участь у змаганнях тільки жінки.
А. Спортивна аєробіка;
Б. Спортивна акробатика;
В. Художня гімнастика;
Г. Спортивна гімнастика.
      4. Жіноча спортивна гімнастика вирізняється від чоловічої:
А. Пластичністю, гнучкістю, ритмічністю, граціозністю;
Б. Силовою та швидкісною направленістю;
В. Більшою кількістю вправ, пов’язаних з ризиком;
Г. Віртуозним виконанням вправ.
      5. Головною метою гімнастики для всіх вікових періодів розвитку та життя людини є:
А. Підвищення надійності біологічної системи організму;
Б. Дія фізичного навантаження на серцево-судинну та дихальну системи організму;
В. Дія фізичного навантаження на психічний стан;
Г. Формування рухових навичок, розвиток чи вдосконалення фізичних якостей.
        6. Страхування під час виконання гімнастичної вправи це:
А. Надійний захід безпеки та необхідний методичний прийом у навчанні;
Б. Тимчасовий захід, який виключається після того, як учень оволодіє технікою виконання вправи;
В. Вміння учня в момент небезпеки знайти вихід з невдалого положення, зупинитися або приземлитися без ушкодження здоров’я;
Г. Готовність та вміння керівника надати учню допомогу або підтримку у необхідний момент і, тим самими, попередити падіння з приладу
         7. Опорні стрибки - це
А. Вид гімнастичних вправ;
Б. Вид стрибків в довжину;
В. Вид легкої атлетики;
Г. Вправа руханки.
        8. Яку фізичну якість переважно розвиває гімнастична вправа - стрибок через коня ноги нарізно:
А. Швидкість;
Б. Спритність;
В. Сила;
Г. Гнучкість.
         9. Гімнастична вправа «Стрибок ноги нарізно через коня у довжину» належить до групи:
А. Статичних вправ;
Б. Динамічних вправ;
В. Силових вправ;
Г. Вправ на рівновагу
         10. Яку фізичну якість переважно розвиває гімнастична вправа - нахил тулуба вперед:
А. Швидкість;
Б. Спритність;
В. Сила;
Г. Гнучкість.
11. Які гімнастичні вправи називають прикладними?
А. Вільні вправи;
Б. Вправи, що є прикладом для наслідування;
В. Акробатичні вправи;
Г. Вправи, що формують життєво важливі рухові вміння і навички активної взаємодії з навколишнім середовищем.
12. Що таке гімнастична термінологія?
А. Спеціальна мова;
Б. Будова спеціальних термінів;
В. Система спеціальних термінів, що застосовуються для стислого позначення вправ, рухів, дій, приладів, інвентарю…
Г. Термінологічна логістика.

17. 03. 22.

Гімнастика

1. Виконати комплекс вправ Табата під відео:

НАЗВИ ОСНОВНИХ ПОЛОЖЕНЬ І РУХІВ

Вихідне положення (в.п.) - положення гімнаста, з якого починається виконання вправи.
Кінцеве положення - положення, яким закінчується вправа. Часто кінцеве положення," попередньої вправи є вихідним положенням для наступної.
Вис - положення гімнаста, при якому його плечі розміщені нижче осі приладу.
Змішаний вис - різновидність вису, при якому гімнаст, крім рук, додатково опирається на прилад або підлогу іншою частиною тіла, найчастіше - ногами.
Упор - положення гімнаста, при якому його плечі розміщені вище площі опори (осі приладу, підлоги).
Змішаний упор - різновидність упору, при якому гімнаст, окрім рук, додатково опирається на прилад або підлогу іншою частиною тіла, найчастіше - ногами.
Сід - положення гімнаста сидячи на приладі або підлозі, руки - вздовж тулуба. Розрізняють: сід ноги нарізно, сід на стегні (бруси, колода), сід зігнувши ноги, сід кутом.
Підйом - переміщення тіла гімнаста з вису в упор або з нижчого упору в більш високий.
Спад - швидке переміщення тіла гімнаста з упору в вис або в нижчий упор.
Опускання - повільне переміщення тіла гімнаста з упору в вис або в нижчий упор.
Мах - маятникоподібний рух усім тілом або його частинами від однієї крайньої точки до другої.
Розмахування - декілька махів підряд.
Кач - маятникоподібний рух тілом разом з приладом.
Розкачування - декілька качів підряд.
Перемах - рух ногою або ногами над приладом в упорі або під ним (в висі).
Схрещення - два зустрічних перемахи, при виконанні яких ноги рухаються назустріч одна одній.
Коло - цілісний коловий рух по замкнутій кривій (над приладом, над його частинами та ін.)
Поворот - рух тіла гімнаста навколо його повздовжньої осі або рух окремими частинами тіла навколо повздовжньої осі цієї частини. Наприклад: поворот руки, ноги.
Оберт - коловий обертальний рух гімнаста навколо осі приладу (турнік, жердина) або навколо уявної лінії, що проходить через точки хвату (кільця, бруси).
Викрут - вправа, яка виконується зі своєрідним обертальним рухом в плечових суглобах. Часто застосовується на кільцях, рідше - на турніку та брусах різної висоти.
Стрибок - подолання приладу або простору (висоти, довжини) вільним польотом.
Зіскок - стрибок гімнаста з приладу на підлогу різними способами з упорів, висів, статичних положень тощо.
ТЕРМІНОЛОГІЯ ОСНОВНИХ АКРОБАТИЧНИХ ВПРАВ
Колесо — обертальний рух тіла з рівномірною і послідовною зміною упору руками і ногами.
Перекат - напівобертовий рух тіла вперед або назад з послідовним торканням частинами тіла опори без перевертання через голову. :
Перекид - обертовий рух тіла вперед або назад з послідовним торканням частинами тіла опори і наступним перевертанням через голову.
Переворот - обертовий рух тіла вперед, назад або в сторону з перевертанням через голову і з проміжною опорою руками або головою при наявності одної або двох фаз польоту.
Напівпереворот - рух тіла з неповним обертом, тіла виконується стрибком на руки або з рук, тіла чи голови на ноги.
Псрекидка — рівномірний рух тіла з повним обертом з проміжним упором руками, але без фази польоту.
Рівновага — положення тіла на зменшеній площі опори (рівновага на руці, ластівка, арабеска та ін.).
Сальто - обертовий рух тіла в будь-яку сторону з повним перевертанням через голову без проміжної опори.
Стійка - вертикальне положення тіла (головою вгору або вниз). Наприклад: головою вгору -основна стійка, зімкнута, стійка ноги нарізно, широка стійка тощо; головою вниз - стійка на лопатках, на грудях, на голові і руках, на передпліччях, на плечах, на руках, на одній руці.

16. 03. 22.

Гімнастика

1. Уважно переглянути та прочитати презентації: ГІМНАСТИКА:

Гімнастика, її елементи та термінологія:

2. Виконати під відео вправи:

https://youtu.be/0eZyMmBicPI

15. 03. 22. - для 8 - А та 8 - Б

Гімнастика

1. Уважно переглянути та прочитати презентацію: ГІМНАСТИКА:

2. Виконати комплекс вправ зарядки під відео:
https://youtu.be/SjJs4VhvMy0

14. 03. 22. - для 8 - Б та 8 - А

Гімнастика

1. Уважно переглянути та прочитати презентацію: ГІМНАСТИКА:

2. Виконати під відео вправи:

24. 02. 22.

1. Виконати комплекс вправ під відео для дівчат:
https://youtu.be/gpMqxWiLm04

2. Хлопцям виконати комплекс вправ Табата:
https://youtu.be/nF0uWCiKs30

23. 02. 22.

Виконати комплекс вправ під відео
https://youtu.be/irvP0vuEMk4

22. 02. 22.

1. Виконати комплекс вправ під відео для дівчат:
https://youtu.be/Lrrl2Mhka8U

2. Хлопцям виконати комплекс вправ з гантелями: (замість гантель можна використати пляшки з водою)

17. 02. 22.

Виконати комплекс вправ під відео
https://youtu.be/XAxkQG3jVSw

16. 02. 22.

Виконати комплекс вправ під відео
https://youtu.be/lpisz-Skx8k

15. 02. 22.

Виконати комплекс вправ Табата під відео:
https://youtu.be/lAwYePyHnrY

10. 02. 22.

Виконати комплекс вправ Табата під відео: (замість гантель можна використати пляшки з водою)

09. 02. 22.

Виконати комплекс вправ під відео
https://youtu.be/I2c6R7a4yJs

08. 02. 22.

Виконати комплекс вправ під відео
https://youtu.be/WRb3HcHYbXk

03. 02. 22.

Виконати тести:

Запитання 1 Хто вигадав гру «Волейбол»?

а) Джеймс Нейсміт;

б) П’єр Кубертен;

в) Вільям Морган;

г) Андрій Шевченко.

Запитання 2 Яка країна стала Батьківщиною волейболу:

а) Росія

б) Франція

в) США

Запитання 3 Що означає слово «волейбол»:

а) Удар з льоту і м'яч

б) Удар з льоту

в) М'яч

Запитання 4 Скільки партій грають у волейбол?

а) 1 партія або 3

б) 3 партії, 4 або 5

в) 2 партії або 4

г) як забажає суддя

Запитання 5 З яким рахунком закінчується партія?

а) До 13 очків

б) До 20 очків

в) До 25 очків

г) До 30 очків

Запитання 6 При рівному рахунку 2-2, вирішальна партія грається до?

а) До 10 очків

б) До 15 очків

в) До 20 очків

г) До 25 очків.

Запитання 7 Скільки гравців під час гри може перебувати на майданчику:

а) 4

б) 5

в) 6

г) 12

Запитання 8 Скільки разів можна підкинути м'яч для подачі

а) 1

б) 2

в) 3

г) 4

Запитання 9 Як команда виконує перехід:

а) За годинниковою стрілкою

б) Проти годинникової стрілки

в) Як забажає капітан

г) Як скаже суддя

Запитання 10 Де виконується подача м'яча?

а) З майданчика

б) Із-за лицьової лінії

в) З передньої лінії

г) Зі штрафної лінії

Запитання 11 З першої (1) зони гравець переходить в:

а) 2 зона

б) 4 зона

в) 5 зона

г) 6 зона

Запитання 12 Які гравці можуть виконувати атакуючі дії?

а) Гравці передньої лінії

б) Гравці передньої і задньої лінії

в) Тільки гравець який стоїть у зоні № 3.

г) Гравці задньої лінії

02. 02. 22.

Виконати комплекс вправ під відео
https://youtu.be/CLmkWNNRttM

01. 02. 22.

Виконати комплекс вправ під відео
https://youtu.be/u_uhNARRt6E

25. 11. 21

Виконати комплекс вправ під відео
https://youtu.be/WI7rW5kkBrY

24. 11. 21.

1. Виконати комплекс вправ під відео для дівчат:

https://youtu.be/VVSzp4woA0k

2. Хлопцям виконати комплекс Табата
(замість гантель можна використати пляшки з водою)
https://youtu.be/T92GCquZ0xE

23. 11. 21

Виконати комплекс вправ під відео
https://youtu.be/gtXXcUBvQbg

18. 11. 21

1. Виконати комплекс вправ під відео
https://youtu.be/oni1SaZ_-bM

17. 11. 21

1. Виконати комплекс вправ

16. 11. 21.

1. Виконати комплекс вправ Табата під відео: (замість гантель можна використати пляшки з водою)
https://youtu.be/1LYfMhwLVE8

11. 11. 21.

1. Виконати тести:

Баскетбол. Жести судді.

Запитання 1
Що означає піднята і опущена кисть з одним пальцем?
варіанти відповідей

А. кидок не зараховано

Б. 1 фол гравцю

В. зарахований 1-очковий кидок

Г. двоочковий кидок зараховано
Запитання 2
Швидке розведення рук означає.....
варіанти відповідей

А. кидок зараховано

Б. пробіжка

В. кидок не зараховано

Г. порушення
Запитання 3
Що означають схрещені перед грудьми руки?
варіанти відповідей

А. фол

Б. помилка ведення

В. тайм-аут (перерва)

Г. заміна
Запитання 4
Долоня і палець створюють літеру "Т"....
варіанти відповідей

А. технічний фол

Б. тайм-аут (перерва)

В. трьох очковий кидок

Г. кінець гри
Запитання 5
обертання рук.....
варіанти відповідей

А. тайм-аут (перерва)

Б. блокування

В. подвійне ведення

Г. пробіжка
Запитання 6
Що означає піднімання і опускання долоней рук
варіанти відповідей

А. неправильне або подвійне ведення

Б. пробіжка

В. фол

Г. порушення правила 3 секунд
Запитання 7
Суддя пальцем вказує на ногу ---
варіанти відповідей

А. ненавмисна гра ногою, гру продовжуєм

Б. навмисна гра ногою

В. пробіжка

Г. неправильне ведення
Запитання 8
Суддя піднімає руки з стисненими кулаками.
варіанти відповідей

А. поштовх суперника

Б. технічний фол

В. неспортивний фол

Г. дискваліфікуючий фол
Запитання 9
Суддя робить рух долонями від себе
варіанти відповідей

А. поштовх суперника

Б. прохання відійти

В. технічний фол

Г. дискваліфікуючий фол
Запитання 10
Суддя схрещує руки над головою, з стисненими кулаками
варіанти відповідей

А. неспортивна поведінка

Б. обидва гравці порушують правила

В. закінчення гри

Г. фол команді, яка контролює м'яч
Запитання 11
Суддя ставить руки на пояс з розведеними ліктями.
варіанти відповідей

А. поштовх суперника

Б. широко розставлені лікті

В. блокування у захисті або нападі

Г. неправильна гра руками
Запитання 12
Суддя виконує рух ударом по руці
варіанти відповідей

А. блокування у нападі або захисті

Б. неправильна гра руками

В. поштовх суперника

Г. дискваліфікуючий фол

10. 11. 21.

1. Виконати комплекс вправ під відео
https://youtu.be/yHtpDNpSypc

09. 11. 21.

1. Виконати комплекс вправ під відео для дівчат:

2. Хлопцям виконати комплекс Табата.

3. Уважно перегляньте відео:
https://youtu.be/NQbCUEWmKLA

04. 11. 21.

1. Виконайте комплекс вправ

2. Виконати тести:

Тестові завдання з модуля «Баскетбол» для учнів 8 – х класів
Запитання 1
У якій країні винайдено гру "Баскетбол?
варіанти відповідей
Англія
Бразилія
Україна
Америка
Запитання 2
Скільки гравців в команді з баскетболу?
варіанти відповідей
5
22
11
8
Запитання 3
Яка тривалість гри в баскетбол?
варіанти відповідей
45 хвилин
40 хвилин
60 хвилин
30 хвилин
Запитання 4
Який розмір баскетбольного майданчика?
варіанти відповідей
26м х 14м
18м х 9м
28м х 15м
16м х 10м
Запитання 5
Виберіть технічні прийоми гри в баскетбол:
варіанти відповідей
передача м’яча
відбивання м’яча
ловіння м’яча
кидок м’яча
Запитання 6
Скільки кроків з м’ячем може робити гравець в баскетболі?
варіанти відповідей
1
3
4
2
Запитання 7
Скільки разів можна виконати заміну під час гри в баскетбол?
варіанти відповідей
2
3
4
Необмежено
Запитання 8
Скільки очок дає команді штрафний кидок?
варіанти відповідей
2 очки
3 очки
1 очко
4 очки
Запитання 9
Що означає свисток судді в грі "Баскетбол"?
варіанти відповідей
зупинку гри
закидання м'яча у кошик
блокування м’яча
передача м’яча гравцю
Запитання 10
Як перекладається слово "баскетбол"?
варіанти відповідей
ручний м'яч
ведення м'яча рукою
кошик, м'яч
нога, м'яч
Запитання 11
Визначте основне завдання гравців під час гри в баскетбол.
варіанти відповідей
закинути м'яч у свій кошик
провести м'яч до кошика суперника
закинути м'яч у кошик суперника
передати м'яч своєму гравцю
Запитання 12
Що таке фол у баскетболі?
варіанти відповідей
неспортивна поведінка
закидання м'яча у кошик
порушення правил гри
штрафний кидок

03. 11. 21.

1. Виконати комплекс вправ

для дівчат:

для хлопців:

2. Ознайомитися з основами тактики і техніки гри баскетбол.

2. ТАКТИЧНА ТА ТЕХНІЧНА ПІДГОТОВКА БАСКЕТБОЛІСТА.

02. 11. 21.

1. Виконати вправи колового тренування:

2. Уважно прочитати і вивчити:

Теоретичні відомості з баскетболу
1.  Склад команди.
В баскетбол грають дві команди по 5 чоловік. В команді, в залежності від рангу змагань, 5-7 чоловік у заміні. Номери гравців з 4 по 15.
2. Розмір майданчика.
Баскетбольний майданчик - це майданчик для гри в баскетбол, яка являє собою прямокутну плоску тверду поверхню без будь-яких перешкод. Для офіційних змагань ФІБА розміри ігрового майданчика повинні бути 28 метрів в довжину і 15 метрів у ширину від внутрішнього краю обмежують ліній. Для всіх інших змагань існуючі ігрові майданчики повинні бути з мінімальними розмірами 28х15 метрів.
Висота стелі або відстань до найнижчої перешкоди над ігровим майданчиком повинні бути не менше 7 метрів.
3.  Тривалість гри.
Гра триває 4 чверті по 10хв. чистого часу. Перерви між 1-2 і 3-4 четвертями по 2хв, між 2-3 четвертями – 15хв. Раніше грали по 2 тайми по 20 хвилин. В 1, 2, 3 четвертях тренер має право взяти по одному тайм-ауту по одній хвилині. Якщо основний час закінчується нічиєю, то після перерви грають 5 хв. Доки не визначиться переможець.
4.  Правило 3 секунд.
Гравцям атакуючої команди заборонено знаходитися в трапецеподібній зоні супротивника понад Зс. Іноді йде боротьба біля щита, це в правило не входить.
5.  Правило 5 секунд.
1-ші 5 с надаються для виконання штрафного кидка. 2-гі 5с на введення м’яча з-за бокової та лицьової лінії. 3-ті 5с на не ведення гри.
6.  Правило 8 секунд.
8 секунд дається на введення м’яча з тилової зони в передову і назад м’яч повертати не можна.
7.  Правило 24 секунд.
Цей час дається на проведення атаки.
8.  Правило 5 персональних попередження.
Гравець, який отримав 5 персональних попереджень, залишає майданчик з правом на заміну.
9.  Правило 4 персональних попереджень.
Якщо команда у четверті отримала 4 персональних попереджень, то за 5, будуть призначені штрафні кидки.
10.Склад суддівської бригади.
Гру обслуговують 2 арбітри в полі, один з них старший, але в них однакові права.
Суддя-секретар – його обов’язок – ведення протоколу гри.
Суддя секундометрист – вмикає й вимикає час.
Суддя оператор – слідкує, щоб правило 24с виконувалося.
Помічник судді секретаря.
11.Історичні відомості.
Гра в баскетбол ( від англ. – basket – кошик, bool – м”яч) . Була винайдена викладачем фізичного виховання Спрінфілдського (США) доктором Джеймсом Нейсмітом 1891р.
12.Різновиди передач у баскетболі.
•   Передача обома руками від грудей;
•   Передача обома руками зверху;
•   Передача обома руками знизу;
•   Передача однією рукою;
•   Передача однією рукою від плеча
• Передача однією рукою зверху;
• Однією рукою знизу;
• Збоку;
•   Приховані передачі м’яча.
13.Техніка виконання кидка: кидок в кошик.
Для успішної участі в грі баскетболісти повинні досконало усіма прийомами техніки гри, проте не зменшуючи значення прийомів техніки баскетболу, все ж кидання в кошик – це найважливіший, домінуючий прийом, який, так сказати, вінчає застосування інших технічних прийомів.
При виконанні «кидка з місця» гравець відштовхується обома ногами вгору, одночасно виносить м’яч на правій руці вище рівня голови, підтримуючи його лівою рукою. В найважчій точці стрибка гравець направляє руку вгору -вперед енергійнішим, але плавним рухом кисті і пальців. Ліва рука опускається в момент початку руху правої руки. Тулуб в момент кидка повернуте грудьми до кошика, тримається вертикально чи відхилене назад, ноги розслаблені. Приземлення відбувається одночасно на дві ноги. При виконанні «кидка в стрибку з близької відстані» основним рухом є рух кисті пальців, так як нема необхідності у великій амплітуді розгинального руху рук.
14.Техніка ведення м’яча.
Ведення м’яча – це спосіб переміщення гравця з м’ячем по майданчику в будь-якому напрямку з різною швидкістю. Для огинання захисника баскетболісти успішно використовують «ведення м’яча зі змінною швидкістю», тобто перехід від повільного до швидкого ведення, що є чудовим маневром при переміщенні з використанням заслонів при обігруванні захисника для переміщення до кошика. Для обводки противника й проходу для атаки кошика використовується і ведення м’яча зі зміною направлення. У таких випадках найчастіше м’яч переводиться з однієї руки в іншу. Успішно і досить ефективно під час проходу до одного кошика один проти одного чи при веденні м’яча в зону нападу, застосовується ведення з поворотом кругом.
15.Техніка оволодіння м’ячем.
•   Виривання м’яча
•   Вибивання м’яча
•   Перехват м’яча
•   Відбивання м’яча
•   Накривання м’яча
•   Протидія кидку в кошик
•   Боротьба за м’яч, що відскочив
•   Застосування фінтів.

13. 10. 21

1. Виконайте комплекс вправ

2. Уважно прочитати і вивчити:

СТРИБКИ У ВИСОТУ З РОЗБІГУ

  Стрибки у висоту з розбігу - вид легкої атлетики, який характеризується короткочасними м'язовими зусиллями «вибухового» характеру, що має багато різновидів (способів).
Способи стрибка у висоту: «переступання» або «ножиці» (рис. 2.20), «хвиля» (рис. 2.21), «перекат» (рис. 2.22), «перекидний» (рис. 2.23) і «Фосбері-флоп» (рис. 2.24 ).  Найбільш ефективними способами стрибків є «перекидний» і «Фосбері-флоп». Найбільш простим і менш результативним є спосіб стрибка «переступання», саме він і вивчається школярами в загальноосвітній школі.
https://youtu.be/qh243vGPuug
  Незалежно від способу подолання планки стрибок у висоту складається з розбігу у відштовхування , переходу через планку і приземлення. Сучасна техніка стрибка у висоту характеризується раціональним використанням великій швидкості розбігу, потужним відштовхуванням, яке носить характер реактивно-махового поштовху, і переходом планки з якомога нижчим розташуванням ЗЦМ тіла спортсмена.
Розбіг в стрибках у висоту становить зазвичай 7-9 бігових кроків (11 - 14 м). Кут розбігу по відношенню до планки залежить від способу стрибка. При «переступанні» і «перекаті» він дорівнює 35-45 °, при «перекидному» - 25-35 ° і при стрибку «хвилею» - 75-90 °. Розбіг в стрибку способом «Фосбері-флоп» виконується по дузі: починаючи його під кутом 70-90 °, стрибун у кінці розбігу як би забігає боком до планки, зменшуючи кут до 25-30 °. Розбіг можна виконувати з місця або підходу, коли стрибун робить кілька прискорюють кроків і потім, потрапивши стопою на контрольну позначку, починає біг. Перша половина розбігу не відрізняється від звичайного прискореного бігу. У другій частині розбігу стрибун готується до відштовхування. Передостанній крок в розбігу найдовший, останній більш короткий. Зменшення останнього кроку дозволяє стрибуна швидко просунути тіло на відштовхувальну ногу, вивести таз вперед і звести до мінімуму втрату швидкості розбігу. Для розмітки розбігу зазвичай роблять дві відсічення: одну - на початку розбігу, іншу - на третьому кроці від місця відштовхування. Успіх в відштовхуванні багато в чому залежить від швидкості і ритму розбігу.
Мал. 2.20. Основи техніки стрибка у висоту способом «переступання»
або «ножиці»
Мал. 2.21. Основи техніки стрибка у висоту способом «хвиля»
Мал. 2.22. Основи техніки стрибка у висоту способом «перекат»
Мал. 2.23. Основи техніки стрибка у висоту способом «перекидний»
Мал. 2.24. Основи техніки стрибка у висоту способом «Фосбері-Флон»
  Відштовхування починається з моменту торкання ґрунту відштовхувальною ногою. Однак дуже важливе значення має передостанній крок розбігу. У момент постановки махової ноги на опору стрибун згинає її і подає коліно вперед. Одночасно з просуванням вперед на сильно зігнутою маховою нозі і переходом її з п'яти на передню частину стопи тулуб приймає вертикальне положення, таз випереджає вісь плечей, а відштовхувальна нога обганяє лінію таза. Махова нога активно розгинається, змінюючи напрямок руху ЗЦМ тіла вперед-вгору, руки через сторони відводяться назад.  Відштовхувальна нога ставиться на опору з п'яти майже випрямленою.

12. 10. 21.

1. Виконати комплекс вправ

2. Уважно прочитати і вивчити:

Техніка метання малого м’яча на дальність з розбігу
Легкоатлети метають різні снаряди: спис, диск, молот.
Ознайомлення з цим видом легкоатлетичних вправ варто розпочинати з метання малого м’яча способом «із-за спини через плече».
Стань обличчям до напрямку метання, ліва нога попереду на повній ступні, а права на крок позаду на носку.(Якщо ти метаєш лівою рукою, то навпаки).Руку з м’ячем, зігнуту у лікті, тримай попереду на рівні голови. З цього положення ту ногу, що позаду, опусти на всю ступню і зігни в коліні (носок поверни). Руку з м’ячем відведи назад, тулуб поверни та нахили. Другу руку, без напруження, направ у ціль. Відчуй себе «Натягнутим луком», швидко випрямляйся і повертай тулуб в напрямі метання. Водночас рукою з м’ячем роби хльосткий кидок над плечем уперед і вгору. М’яч спрямовуй під кутом 45⁰. Щоб зберегти рівновагу зроби стрибок вперед з однієї ноги на другу.

Збільшити довжину польоту м’яча допомагає розбіг.

На дальність польоту м’яча впливають:
Ø      Початкова швидкість вильоту м’яча.
Ø      Кут вильоту.
Ø      Висота точки, в якій м’яч залишає руку.
Поради або правила виконання метання малого м’яча на дальність з розбігу:
Ø Рахуючи метаючу руку повз голову, згинай її ліктем вперед;
Ø          Слідкуй, щоб перед кидком вага тіла знаходилась на зігнутій правій(лівій )нозі;
Ø   Виконуй кидок всім тілом, при цьому не згинайся у попереку, старайся випрямлятися як тільки можливо;

Ø     Після кидка зроби крок правою (лівою)ногою вперед, завдяки цьому ти не впадеш.
https://youtu.be/LEt1BDzsz0k

07. 05. 21

1. Виконати комплекс вправ

для дівчат:

для хлопців:

2. Уважно прочитати і вивчити:

М е т а н н я с п и с а

Метання списа - швидкісно-силова легкоатлетична вправа, яка виконується на дальність згідно правил змагань однією рукою із-за спини ).При метанні списа°через плече, у розмічений сектор поля (29 , швидкість вильоту списа°оптимальний кут вильоту дорівнює 29-36 складає 32 -35 м/сек.
„Взяття списа на себе” - технічний елемент фази фінального зусилля, який утворюється в останньому кидковому кроці, коли метальник після виконання технічного елемента “тяги списа”, прагне стрімко зробити поворот грудьми вперед з метою створення значного відставання руки зі списом за спиною та збільшення шляху і часу прикладання зусиль.
Відведення списа – спосіб переміщення списа за спину метальника з метою збільшення шляху його розгону. Відведення списа починається з кроку правої ноги. Найпоширеніший спосіб відведення списа - прямоназад. Існують способи відведення дугою вгору-назад, назад-униз; дугою вперед-донизу-назад.
„Вихід грудьми” - технічний елемент заключної частини фінального зусилля, суть якого проявляється у „проході” метальником грудьми вперед за вертикаль лівої ноги перед кидком списа.
Вихідне положення - положення ланок тіла метальника та приладу перед початком розбігу, в якому він стає обличчям у напрямку метання, тримаючи зігнутою рукою над плечем спис (горизонтально або трохи нахиленим вперед), лікоть спрямований вперед, кисть на рівні вуха. При відведенні дугою вгору-назад спис тримають вище голови.
Гальмування після кидка – дії метальника після випуску списа, в яких він швидким перескоком з лівої ноги на праву і компенсаторними рухами руками та лівою ногою здійснює гальмування на відрізку у 1,5 метра.
„Захоплення” списа - технічний елемент першої фази фінального зусилля, під час виконання якого метальник повертає стегно правої зігнутої ноги до середини, кисть зі списом супинує, а ліву руку просуває вперед з метою збільшення натяжіння м’язів плечового пояса.
„Кидкові” кроки – елемент техніки заключної частини розбігу, в якому акцент робиться на просуванні тазу вперед з мінімальними вертикальними коливаннями ЗЦМТ.
„Обгін списа” - технічний прийом, який застосовує списометальник під час виконання перехресного кроку, коли він прагне нижніми сегментами тіла (ноги, кульшовий суглоб) випередити верхні (плечовий пояс і руку зі списом).
Перехресний крок – умовна назва передостаннього кидкового кроку, який виконується стрімким махом правого стегна трохи зігнутої ноги вперед-догори, перенесенням ЗЦМТ на лівій вперед, доштовхуванням лівою ногою, що дозволяє ногами випередити верхню частину тулуба і зв’язати розбіг з фінальним зусиллям. Списометальник приходить в положення ліва нога попереду правої, плечі повернуті вправо по відношенню до напрямку метання, таз повернуто під°майже на 90 меншим кутом .
Ритм кидкових кроків – раціональне співвідношення в просторі і часі прикладання зусиль при виконанні кидкових кроків. Дані про довжину і час виконання кидкових кроків у провідних метальників (чол.) будуть такі: 1-й крок –195-250 см за 0,3-0,38 с; 2-й крок –135-170 см за 0,26-0,3 с; 3-й крок –180-200 см за 0,3-0,45 с; 4-й крок –135-170 см за 0,18 –0,26 с. Розбіг – перша фаза техніки метання списа, попередня частина (до початку відведення списа) якої виконується у формі звичайного бігу (10- 12 бігових кроків), а заключна у формі 4–6 кидкових кроків. Основне завдання розбігу – надати системі “метальник – спис“ оптимально можливу швидкість, а також створити сприятливі умови для виконання фінального зусилля.
„Тяга списа” – технічний елемент фази фінального зусилля, який створюється в останньому кидковому кроці, коли після поставлення лівої ноги на опору метальник продовжує активно просуватися вперед боком на закріплену ліву ногу, “тягнучи“ за спиною спис у правій руці.
Фінальне зусилля - складна рухова дія, яка розпочинається з моменту проходження ЗЦМТ метальника понад точкою опори в останньому кроці і закінчується хльостоподібним рухом руки.
Хват списа - спосіб утримання списа у руці метальника, яке здійснюється першим і третім пальцями або першим та другим, інші вільно розташовуються на обмотці списа.
Хльостоподібний рух - складний механізм виконання метальних рухів, феномен якого полягає в передачі кількості енергії від різко загальмованих нижніх сегментів розігнаного тіла метальника на верхні, в тому числі на руку і спис починаючи з останнього кидкового кроку розбігу і завершуючи випуском списа. Ці дії побудовані на використанні принципу “удару батогом“, коли при ударі виникає балістична хвиля, швидкість якої в 15-20 разів більша на кінці батога ніж на держаку.
https://youtu.be/zfvo9UmFyrY

05. 05. 21

1. Виконайте комплекс вправ

2. Уважно прочитати і вивчити:

Метання гранати
Метання гранати є важливим засобом фізичного розвитку і спеціальної підготовки школярів та молоді.
Вага гранати залежно від віку і статі має бути 500 або 700 г.
Метання гранати на змаганнях відбувається в коридор завширшки 10 м. Коли граната не потрапляє у цей коридор, спроба не зараховується.
Вивчення техніки метання гранати починається з тримання. Граната утримується за край ручки, пальці розміщуються на ній в щільному хваті, а мізинець під її основою (рис.1).

Техніка рухів при метанні гранати відносно легка. Спільність техніки метання гранати з технікою метання малого м'яча дозволяє зробити аналіз техніки цих видів з деякими поправками на окремі особливості, які викликані вагою і формою снарядів.
Розбіг виконується звичайними біговими кроками, які змінюються лише в момент відведення снаряда для кидка. Правильне виконання останніх кроків дозволяє, не втрачаючи швидкості, прийти у вихідне положення для виконання метання. Обганяючи плечі і руку зі снарядом ногами і тазом, метальник збільшує шлях і швидкість дії на снаряд у фінальному ривку. Різні підстрибування з снарядом на останніх кроках розбігу набагато знижують можливий результат.
Довжина розбігу в метанні гранати збільшується поступово по мірі оволодіння технікою цього виду. Не слід збільшувати розбіг для учнів, які не оволоділи технікою виконання останніх кроків. Бувають випадки, коли кидки з трьох кроків, а іноді і з місця бувають кращими, ніж результати з розбігу. Мета розбігу - домогтися оптимальної швидкості вильоту снаряда, поліпшення виконання рухів у вихідному положенні для кидка. За п'ять кроків до місця випуску снаряда проводиться контрольна лінія. Розбіг розпочинається пружними кроками, снаряд тримається в зігнутій руці перед плечем, кисть на рівні голови. Стопа в розбігу ставиться з передньої частини. Поставивши на контрольну лінію ліву ногу, учень, пришвидшуючи крок, розпочинає виконання кидкових кроків, відводячи снаряд назад.
Досвід показує, що учні краще засвоюють відведення снаряда назад по прямій лінії назад від плеча з одночасним поворотом тулуба в бік метання. Можливий варіант, коли метальники застосовують спосіб з рухом кисті зі снарядом від плеча вперед-вниз-назад. Цей варіант дозволяє краще контролювати своєчасність рухів руки зі снарядом відносно тулуба, перший спосіб – відведення від плеча назад полегшує збереження загального прямолінійного напряму.
Останні п'ять кроків розбігу виконуються однаково, вони стандартні. Особливу увагу приділяється передостанньому, „перехресному” кроку. Збільшивши швидкість його виконання, метальник створює умови для переходу без зупинки від розбігу до кидка. Важливим тут є швидке відштовхування лівою ногою. Цей рух допомагає прискорити винесення правої ноги, полегшує відхил тулуба в бік початку розбігу. Чітке виконання ритму останніх трьох кроків дуже важливе для навчання правильної техніки. Це створює умови для переходу від розбігу до фінальною зусилля, в якому послідовно беруть участь м'язи ніг, тулуба і руки.
Освоївши розбіг в п'ять кроків, можна збільшувати довжину розбігу.
Підготовка до фінального зусилля. Кроки після контрольної лінії відрізняються як по формі, так і по змісту. В першому кроці ліва нога ставиться прямою в коліні, ступня ніби підкидає метальника від ґрунту. До моменту виконання другого кроку рука зі снарядом повністю випрямлена, плечі відведені в бік снаряда. Ступні ніг ставляться без розвороту, метальник рухається з виведеним вперед тазом. Важливо при постановці ноги в передостанньому кроці не розвертати надто назовні носок ступні. Права нога виноситься вперед таким чином, щоб вперед спочатку виводилась стопа, нога при цьому залишається майже прямою, це і є „перехресний” крок. Слід намагатись ставити праву ногу далі вперед.
Виконуючи енергійний поштовх лівою, слід одночасно без паузи виносити праву ногу. Положення ступні з невеликим поворотом назовні викличе незначний поворот таза, але слід добиватись, щоб він був меншим.
Фінальне зусилля. У вихідному положенні для кидка метальник знаходиться на зігнутій правій нозі, таз виведений вперед, носок повернутий назовні, тулуб повернуто боком в напрямку метання з відведеною назад прямою рукою зі снарядом. Початок кидка розпочинається з розгинання ноги і наступного повороту її п'яткою назовні. Права нога за рахунок свого випрямлення штовхає таз вгору-вперед, випереджаючи рух плечей. Цей рух створює положення „натягнутого лука”. Момент переходу на ліву ногу незначний, він дозволяє зберегти швидкість, ліва нога ставиться попереду, створюючи упор на п'яту, використовується як „підкидна” катапульта.
До постановки лівої ноги кисть правої руки повертають долонею вверх, викручуючи всю руку в плечовому суглобі. Права рука з цього положення рухається коло вуха, згинаючись ліктем вперед, а кисть зі снарядом залишається позаду.
З рухом правої руки ліва починає рух ліктем назовні. Повертаючись в напрямку метання грудьми вперед, метальник розташовує руку і снаряд за плечем, а не збоку від нього.

Рис. 4.1
В кінці цих рухів метальник займає положення „натягнутого лука”, готовий випустити снаряд різким рухом. В момент, коли лікоть наблизиться до голови, одночасно плечі закінчують поворот в напрямку метання і розпочинається різкий рух плечима вперед. Права рука, проходячи кистю над плечем, випрямляється в ліктьовому суглобі. Опираючись п'яткою лівої ноги, метальник розпочинає ривковий рух тілом вперед-вгору, рука зі снарядом знаходиться позаду, відстаючи у виконанні кидка. Потім рух руки зі снарядом пришвидшується, лікоть проходить поруч з головою, рука випрямляється поступово, спочатку в ліктьовому суглобі, потім кисть завершує ривковий рух всього плечового пояса вперед.
Гальмування. Метальник повертається правим боком в напрямку метання.
Спільне в техніці метання малого м'яча і гранати:
1. Кидок цих снарядів виконується ривковим рухом („хльостом”) з-за голови;
2. Перехід до кидка відбувається за допомогою передостаннього „перехресного” кроку, коли права нога виноситься вперед;
3. Ноги сприяють кидку, випрямляючись одна за другою (спочатку права, потім ліва). Рух тіла вперед після кидка гальмується наступним кроком.
Різниця в техніці метання малого м'яча і гранати:
1. Хват м'яча і гранати виконується по-різному.
2. При метанні м'яча розбіг менший, ніж при метанні гранаті.
3. При метанні гранати руку зі снарядом відводять назад. При метанні м'яча вона вже позаду.

30. 04. 21.

1. Виконати комплекс вправ

https://youtu.be/1ZnM58MeJkU

2. Уважно прочитати і вивчити:

Техніка метання малого м’яча на дальність з розбігу
Легкоатлети метають різні снаряди: спис, диск, молот.
Ознайомлення з цим видом легкоатлетичних вправ варто розпочинати з метання малого м’яча способом «із-за спини через плече».
Стань обличчям до напрямку метання, ліва нога попереду на повній ступні, а права на крок позаду на носку.(Якщо ти метаєш лівою рукою, то навпаки).Руку з м’ячем, зігнуту у лікті, тримай попереду на рівні голови. З цього положення ту ногу, що позаду, опусти на всю ступню і зігни в коліні (носок поверни). Руку з м’ячем відведи назад, тулуб поверни та нахили. Другу руку, без напруження, направ у ціль. Відчуй себе «Натягнутим луком», швидко випрямляйся і повертай тулуб в напрямі метання. Водночас рукою з м’ячем роби хльосткий кидок над плечем уперед і вгору. М’яч спрямовуй під кутом 45⁰. Щоб зберегти рівновагу зроби стрибок вперед з однієї ноги на другу.

Збільшити довжину польоту м’яча допомагає розбіг.

На дальність польоту м’яча впливають:
Ø      Початкова швидкість вильоту м’яча.
Ø      Кут вильоту.
Ø      Висота точки, в якій м’яч залишає руку.
Поради або правила виконання метання малого м’яча на дальність з розбігу:
Ø Рахуючи метаючу руку повз голову, згинай її ліктем вперед;
Ø          Слідкуй, щоб перед кидком вага тіла знаходилась на зігнутій правій(лівій )нозі;
Ø   Виконуй кидок всім тілом, при цьому не згинайся у попереку, старайся випрямлятися як тільки можливо;

Ø     Після кидка зроби крок правою (лівою)ногою вперед, завдяки цьому ти не впадеш.
https://youtu.be/LEt1BDzsz0k

28. 04. 21.

1. Виконати комплекс вправ Табата під відео:

https://youtu.be/WfdXMj9I7H0

2. Уважно прочитати і вивчити:

Метання.
Метання – фізичні вправи швидкісно-силового характеру, метою яких є переміщення легкоатлетичного снаряда в просторі на якомога більшу відстань. Метання характеризуються міцними, короткочасними (вибуховими) зусиллями, у яких задіяні різні групи м'язів: рук, ніг, плечового поясу та тулуба. Метання розвивають силу, швидкість, координацію рухів.
У залежності від способу виконання легкоатлетичні метання розподіляють на три види:
1) кидком із-за голови (спис, граната);
2) з поворотом (диск, ядро, молот);
3) поштовхом (ядро).
Способи метань зумовляються формою і масою приладів. Легкі прилади, які зручно тримати в русі, метають із-за голови; більш важкі плоскої форми і приладі, які мають спеціальну ручку для держання, метають з поворотом для нарощування швидкості; прилади, що не мають ручки, штовхають.
Легкоатлетичні метання - група видів легкої атлетики, в основі об'єднання якої лежить фактор переміщення у просторі і часі легкоатлетичних приладів, до яких відносять малий м'яч, гранату, ядро, спис, диск та молот.
Штовхання ядра
Штовхання ядра - швидкісно-силова легкоатлетична вправа, яка виконується однією рукою від плеча з місця, зі скачка, з повороту на обмеженому просторі (коло діаметром – 213,5 см).
Технічні дії штовхальника ядра за ознакою рухових завдань поділяються так:
1) замах (вихідне положення, групування);
2) розгін (одноопорний, безопорний);
3) поштовх (“захоплення" або “взяття на себе“, виштовхування).
Штовхання ядра — легкоатлетична дисципліна, метання важкої металевої кулі (ядра) на віддаль. Вага ядра в чоловічих змаганнях становить 7,26 кг, в жіночих — 4 кг. Ядро штовхають із кола із сегментом, заввишки 10 см. Спортсмен не повинен виступати за бордюр або наступати на нього. Як правило, на змаганнях спортсмену дається 3 спроби. За результатами цих спроб відбираються фіналісти, які отримують право на ще три спроби.
Метання списа
Метання списа - швидкісно-силова легкоатлетична вправа, яка виконується на дальність згідно правил змагань однією рукою із-за спини через плече, у розмічений сектор поля (29).
Вага списа у жінок 600г, а у чоловіків 800г. У метанні списа мінімальна довжина доріжки для розбігу – 30 м. У метанні списа площа сектора приземлення повинна бути розмічена білими лініями шириною 50 мм так, щоб внутрішні краї ліній, якщо їх продовжити, проходили б через крайні точки обмежувальної дуги, і обидві лінії перетиналися б у центрі сектора розбігу.
Спис тримають за обмотку. Його метають через плече або верхню частину руки (однією рукою із-за голови), що виконує метання.
У всіх метальних видах, якщо змагається більше восьми учасників, то кожному надається три спроби, а вісьмом спортсменам, що показали кращі результати – три фінальні спроби.
Суддя повинен показати спортсменові, що все готово до виконання спроби, і з цієї миті починається відлік часу, дозволеного для її виконання 1 хвилина. У метальних видах учасник, що затягує без причини виконання спроби, може позбутися цієї спроби, і вона буде зарахована як невдала.
При рівності результатів необхідно розглядати другий кращий результат показаний в ході змагань, потім, якщо це необхідно, то третій кращий і так далі.
Спроба зараховується тільки в тому випадку, якщо наконечник металевим вістрям торкнувся землі раніше, ніж основна частина списа. Вимірювання у метанні списа проводиться від точки, в якій наконечник списа перший раз торкнувся землі, до внутрішнього краю дуги уздовж лінії.
Метання диска
Метання диска - дисципліна, яка полягає в метанні спеціального спортивного снаряда - диска, на дальність. Відноситься до метань і входить в технічні види легкоатлетичної програми. Вимагає від спортсменів сили та координації рухів. Є олімпійською дисципліною легкої атлетики для чоловіків з 1896 року, для жінок з 1928 року.
Метання диска - швидкісно-силова легкоатлетична вправа, яка виконується на дальність згідно правил змагань однією рукою збоку із-за спини, у розмічений сектор поля (40).
Учасники змагань виконують кидок з кола діаметром 250 см. Відстань кидка вимірюється як відстань від зовнішньої окружності цього кола до точки падіння снаряда. Вага диска у чоловіків — 2 кг, у юніорів 1,75 кг, у юнаків 1,5 кг. У жінок, юніорок та дівчат — 1 кг. Діаметр диска становить 219—221 мм для чоловіків і 180—182 мм для жінок.
В офіційних змаганнях IAAF учасники роблять шість спроб. Якщо учасників понад вісім, то після 3-х перших спроб відбираються вісім найкращих і в наступних трьох спробах вони розігрують найкращого по максимальному результату в шести спробах.
Метання диска проводиться з огороджених сіткою сектора з дозволеним горизонтальним кутом вильоту не більше 35 °, а точніше 34,92 °, інакше диск не зможе вилетіти в поле і вріжеться в сітку або опори. Ширина воріт вильоту диска становить 6 метрів. Забороняється вихід спортсмена за кордон сектора, поки диск не приземлився. Під час кидку диск може зачепити огородження сектору, якщо інші правила не порушені.
Метання молота
Метання молота —дисципліна, яка полягає в метанні спеціального спортивного снаряда — молота — на дальність. Вимагає від спортсменів сили і координації рухів. програми. Метання молота — олімпійська дисципліна легкої атлетики (у чоловіків — з 1900 року, у жінок — з 2000 року).
Метальний молот — спортивний легкоатлетичний снаряд. Складається з металевого ядра з тросом. Довжина молота у чоловіків — 117—121,5 см, вага — 7,265 кг (= 16 фунтів). У жінок довжина 116—119,5 см, вага — 4 кг. Вага метального молота дорівнює вазі ядра.
Метання молота - складна за структурою система цілеспрямованих рухів та дій, яка поєднує в собі визначену кількість простих і складних елементів (тримання молота, вихідне положення, попередні оберти молота, повороти з молотом, фінальне зусилля). При метанні молота оптимальний кут вильоту дорівнює 42 – 44 швидкість вильоту складає 26 – 27 м/сек.
Перед метанням спортсмен проводить розминку, виконує технічні вправи, розігріває м'язи. Після розминки учасник змагань заходить у метальний круг, загороджений високою міцною сіткою.
Зазвичай спортсмен виконує 3 попередні розкручування (рухи по колу руками) і наступні 4 кола, рухаючись на одній нозі навколо своєї осі. В період проходження кожного кола спортсмен ставить іншу ногу на землю, відштовхуючись від поверхні і таким чином швидкість обертання з кожним колом зростає, як і умовна вага молота, яка збільшується через відцентрову силу. На останньому колі учасник виконує фінал спроби, додаючи ще більших зусиль і метає молот у сектор. Спроба буде зарахована тільки тоді, коли знаряд впаде в зону сектора, а спортсмен вийде з кругу після падіння знаряду, не заступивши за метальний круг і вийшовши із задньої частини круга.
У шкільну програму фізичного виховання входять прикладні види метань - метання м'яча і гранати. Метання гранати і малого м'яча - це найпростіші і доступні види метань, які можуть використовуватися як підводящі дії до освоєння техніки метання списа.
Метання м'яча і гранати виробляються в коридор шириною 10 м або сектор 29 °.
Метання гранати
Маса гранати - 700 г для чоловіків і 500 г для жінок, а маса м'яча - 150 г для всіх учасників.
Дальність польоту снаряда залежить від початкової швидкості, кута, висоти вильоту снаряда і опору повітря. Внесок зазначених факторів в дальність польоту снаряда різний, сумарний вплив останніх трьох показників на результат в метаннях становить 10%, тоді як основний фактор збільшення результативності в метаннях - підвищення початкової швидкості вильоту снаряда.
Одне з правил в метаннях повідомляє, що для додання швидкості в цілісній структурі «метальник - снаряд» необхідно снаряд вести за собою , а не «йти» за снарядом. Це вірно для метання списа, гранати, м'ячі.
МЕТАННЯ МАЛОГО М'ЯЧА
Легкоатлети метають різні снаряди: спис, диск, ядро, молот. Ознайомлення з цим видом легкоатлетичних вправ варто розпочинати з метання малого м'яча способом «із-за спини через плече».
Збільшити довжину польоту м'яча допомагає розбіг. Найважливішим елементом розбігу є перехресний крок.
Перехресний крок – передостанній крок розбігу. Він пов'язаний з відведенням м'яча назад, виконується правою (лівою) ногою і дозволяє прийняти звичне для спортсмена вихідне положення для метання – положення «натягнутого лука».
Під час перехресного кроку права (ліва) нога швидко виноситься вперед, носок розвертається назовні. Верхня частина тулуба повертається майже на 90 градусів праворуч (ліворуч). Тулуб нахиляється назад, таз при цьому майже не повертається. У результаті виходить своєрідне «скручування» тулуба того, хто метає. З останнього кроку, коли ліва (права) нога буде попереду, починається кидок.

26. 04. 21

1. Виконайте комплекс вправ

https://youtu.be/EfJ4aB_enVE

2. Уважно прочитати і вивчити:

Стрибки в довжину з місця

Одним із видів легкої атлетики є стрибок в довжину з місця. Стрибки в довжину з місця включені в програму спортивних змагань з 1851 року.

Стрибок належить до природного і швидкого способу долання перешкод: для нього характерні короткочасні, але максимальні нервово-м’язові зусилля. Стрибки зміцнюють м’язи ніг і тулуба, розвивають такі якості як сила, швидкість, спритність, сміливість, навчають орієнтуватися в просторі, концентрувати зусилля.

Звичайно, щоб не отримати ніяких травм – вивихів та переломів, необхідно ретельно тренуватися, весь час самовдосконалюватися.

Перед тим як розпочати стрибки в довжину з місця треба зробити розминку не менше 10-15 хвилин, особливо важливі вправи для ніг. Дуже корисно перед стрибком пострибати на скакалці.

Техніка стрибка

Вихідне положення: стійка ноги нарізно на ширині плеч. Перед початком стрибка піднімаємо руки в гору, підводимось на носки, а потім опускаємось на напівзігнуті ноги, відводимо руки назад і нахиляємо тулуб вперед. Під час виконання стрибка відштовхуємось двома ногами і робимо водночас змах руками вперед-вгору. У польоті згинаємо ноги в колінах і виносимо їх вперед, а під час приземлення присідаємо і виносимо руки вперед, забезпечуючи тим самим м’яке і стійке приземлення.

https://youtu.be/H18nzVu4xJY

3. Виконати тести:

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ
для перевірки теоретичних знань з теми «Легка атлетика»
для учнів 8-х класів.

1. Під час виконання метання, снаряд вилітає за сектор, спортсмен отримує:
а) право переметнути снаряд;          б) жовту картку;         в) «0» за спробу;
г) усне зауваження
2. Біг на середні та довгі дистанції починають:
а ) з високого старту;     б ) з низького старту;    в ) за вибором спортсмена.
3. «Коридор» для метання малого м’яча має розміри:
а ) 10 м.     б ) 15 м.     в ) 20 м.
4. Команда знімається зі змагань під час естафетного бігу у разі:
а ) випускання палички;    б ) передачі за зоною коридору;    в ) перехід на чужу доріжку.
5. Фальстарт це:
а )порушення під час виконання старту;   б)порушення під час стартового розбігу; в) виконання команди «марш» раніше сигналу.
6. До циклічних видів легкої атлетики відносяться:
а ) біг; б) стрибки та метання;   в) біг та ходьба.

23. 04. 21

1. Виконайте комплекс вправ

https://youtu.be/1ZnM58MeJkU

2. Уважно прочитати і вивчити:

СТРИБКИ У ВИСОТУ З РОЗБІГУ

  Стрибки у висоту з розбігу - вид легкої атлетики, який характеризується короткочасними м'язовими зусиллями «вибухового» характеру, що має багато різновидів (способів).
Способи стрибка у висоту: «переступання» або «ножиці» (рис. 2.20), «хвиля» (рис. 2.21), «перекат» (рис. 2.22), «перекидний» (рис. 2.23) і «Фосбері-флоп» (рис. 2.24 ).  Найбільш ефективними способами стрибків є «перекидний» і «Фосбері-флоп». Найбільш простим і менш результативним є спосіб стрибка «переступання», саме він і вивчається школярами в загальноосвітній школі.
https://youtu.be/qh243vGPuug
  Незалежно від способу подолання планки стрибок у висоту складається з розбігу у відштовхування , переходу через планку і приземлення. Сучасна техніка стрибка у висоту характеризується раціональним використанням великій швидкості розбігу, потужним відштовхуванням, яке носить характер реактивно-махового поштовху, і переходом планки з якомога нижчим розташуванням ЗЦМ тіла спортсмена.
Розбіг в стрибках у висоту становить зазвичай 7-9 бігових кроків (11 - 14 м). Кут розбігу по відношенню до планки залежить від способу стрибка. При «переступанні» і «перекаті» він дорівнює 35-45 °, при «перекидному» - 25-35 ° і при стрибку «хвилею» - 75-90 °. Розбіг в стрибку способом «Фосбері-флоп» виконується по дузі: починаючи його під кутом 70-90 °, стрибун у кінці розбігу як би забігає боком до планки, зменшуючи кут до 25-30 °. Розбіг можна виконувати з місця або підходу, коли стрибун робить кілька прискорюють кроків і потім, потрапивши стопою на контрольну позначку, починає біг. Перша половина розбігу не відрізняється від звичайного прискореного бігу. У другій частині розбігу стрибун готується до відштовхування. Передостанній крок в розбігу найдовший, останній більш короткий. Зменшення останнього кроку дозволяє стрибуна швидко просунути тіло на відштовхувальну ногу, вивести таз вперед і звести до мінімуму втрату швидкості розбігу. Для розмітки розбігу зазвичай роблять дві відсічення: одну - на початку розбігу, іншу - на третьому кроці від місця відштовхування. Успіх в відштовхуванні багато в чому залежить від швидкості і ритму розбігу.
Мал. 2.20. Основи техніки стрибка у висоту способом «переступання»
або «ножиці»
Мал. 2.21. Основи техніки стрибка у висоту способом «хвиля»
Мал. 2.22. Основи техніки стрибка у висоту способом «перекат»
Мал. 2.23. Основи техніки стрибка у висоту способом «перекидний»
Мал. 2.24. Основи техніки стрибка у висоту способом «Фосбері-Флон»
  Відштовхування починається з моменту торкання ґрунту відштовхувальною ногою. Однак дуже важливе значення має передостанній крок розбігу. У момент постановки махової ноги на опору стрибун згинає її і подає коліно вперед. Одночасно з просуванням вперед на сильно зігнутою маховою нозі і переходом її з п'яти на передню частину стопи тулуб приймає вертикальне положення, таз випереджає вісь плечей, а відштовхувальна нога обганяє лінію таза. Махова нога активно розгинається, змінюючи напрямок руху ЗЦМ тіла вперед-вгору, руки через сторони відводяться назад.  Відштовхувальна нога ставиться на опору з п'яти майже випрямленою.

https://youtu.be/mt9dOQ6_cps

21. 04. 21

1. Виконайте комплекс вправ

https://youtu.be/lZaqEsMDkXY

2. Уважно прочитати і вивчити:

Стрибки в довжину з розбігу.

  У легкій атлетиці існує кілька різновидів стрибків у довжину з розбігу: «зігнувши ноги» (рис.2.16), «прогнувшись» (рис.2.17), «ножиці» (рис.2.18). У шкільній програмі зазвичай вивчають найпростіший з технічного виконання стрибок - «зігнувши ноги». Хоча в старших класах, де фізичні кондиції досить високі, можна вивчати і більш складні стрибки.
Мал. 2.16.
Основи техніки стрибка в довжину з розбігу способом «зігнувши ноги»
Мал. 2.17.
Основи техніки стрибка в довжину з розбігу способом «прогнувшись»
Мал. 2.18.
Основи техніки стрибка в довжину з розбігу способом «ножиці»
  Стрибок в довжину з розбігу складається з чотирьох фаз: розбіг, відштовхування, політ, приземлення. Головну роль в стрибках в довжину грає швидкий розгін, вміння стабільно потрапляти на брусок і потужно відштовхуватися, зберігати рівновагу в польоті і раціонально приземлятися. Результат стрибка в довжину залежить від швидкості розбігу і кута відштовхування. Довжина розбігу визначається рівнем бігової підготовленості стрибуна. У дітей шкільного віку довжина розбігу становить 16-22 м, а у старших школярів - 25-35 м. У дівчаток розбіг як правило на 2-3 м менше, ніж у хлопчиків.
Початкове положення для розбігу повинно бути стандартним для досягнення стабільності кроків. Найчастіше одна нога відставлена назад. Перший крок виконується завжди однаковим по довжині, щоб виключити коливання довжини наступних кроків. Існує два варіанти розбігу: з поступовим нарощуванням швидкості, яка досягає максимальної до відштовхування, і швидким збільшенням швидкості і утриманням її до відштовхування.
Перша частина розбігу нагадує біг спринтера з низького старту. Тулуб нахилений вперед, руки працюють енергійно. До середини розбігу тулуб випрямляється і до передостаннього кроку знаходиться вже в вертикальному положенні. В кінці розбігу, підтримуючи, а часом і кілька збільшуючи досягнуту раніше швидкість, стрибун виконує рух вільно, без зайвої напруги, що дозволяє йому швидко і природно перейти до відштовхування. Для більшої точності розбігу стрибун робить контрольну позначку за шість бігових кроків до бруска, на яку він повинен потрапити поштовховою ногою. Відштовхування необхідно виконувати якомога швидше. На передостанньому етапі ЗЦМ тіла трохи знижується. Останній крок на 25-30 см коротше попереднього. Прискорена постановка ноги на брусок сприяє збереженню горизонтальної швидкості. «Шлепок» при постановці ноги свідчить про слабкість м'язів гомілковостопного суглоба. Пружна постановка ноги завжди безшумна. У момент амортизації нога спочатку згинається в усіх суглобах, а далі випрямляється під дією інерції маси стрибуна в момент наближення до вертикалі. Під час відштовхування однойменна маховою нозі рука відводиться в сторону назад, інша робить енергійний помах вперед вгору і кілька всередину. Одночасно з початком випрямлення поштовхової ноги махова нога активним рухом від стегна виноситься вперед вгору, відбувається випрямлення тулуба, плечі і груди піднімаються вгору. Перша частина польоту (зліт) однакова в усіх способах стрибків у довжину. Зігнута в польоті Махова нога з високо піднятим стегном йде вперед, толчковая залишається позаду, і стрибун приймає положення «широкого кроку». Подальші руху стрибуна залежать від способу стрибка.
Спосіб «зігнувши ноги» найбільш простий. Саме з нього починається навчання стрибків у довжину в школі. Після польоту в «кроці» Махова нога кілька опускається вниз, толчковая підтягується до неї, і обидві ноги притискаються до грудей. Так стрибун приймає положення угруповання з опущеними вниз руками. До моменту приземлення він випрямляє ноги, намагаючись викинути їх якомога далі вперед, одночасно відводячи руки назад.
Спосіб «прогнувшись» більш ефективний, так як дозволяє уникнути обертання і полегшує приземлення. Після зльоту Махова нот опускається вниз і відводиться назад разом з поштовхової. Таз виводиться вперед, руки роблять дугоподібний рух вперед-вниз-назад і через сторони вгору. Стрибун прогинається в грудної та поперекової частини, плечі кілька відводяться назад. Після цього він приймає вихідне положення перед приземленням.
Спосіб «ножиці» дещо відмінний від перших двох тим, що стрибун у польоті не приймає будь-якого фіксованого положення, а виконує майже такі ж рухи, як при розгоні. Він як би продовжує «бігти в повітрі» (рис. 2.19).
Мал. 2.19.
Основи техніки стрибка в довжину з розбігу способом «ножиці»
Після зльоту Махова нога опускається вниз і відводиться назад, а толчковая виводиться вперед (перший крок). Опускання махової ноги супроводжується виведенням таза вперед. Слідом за цим назад відводиться вже толчковая нога, а махова виноситься вперед. Ноги при цьому зігнуті в колінних суглобах, руки рухаються в ритмі руху ніг. При підготовці до приземлення стрибун з'єднує ноги, підтягує їх до грудей, а потім викидає їх вперед. У стрибку «ножиці» стрибун робить 2,5 або 3,5 бігових кроку.
Приземлення здійснюється однаково в усіх способах стрибків у довжину. Зігнуті ноги піднімаються так, щоб п'яти були трохи нижче рівня таза, і викидаються вперед. У момент викидання ніг вперед стрибун може перебувати в угрупованні зі значним нахилом тулуба або в положенні «сидячи», що більш раціонально для початківців стрибунів. Приземлення закінчується згинанням ніг і виходом вперед.

https://youtu.be/qT435OWqXy4

19. 04. 21

1. Виконайте комплекс вправ

https://youtu.be/zCPaKDSGIDk

2. Виконати тести:

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ
для перевірки теоретичних знань з теми «Легка атлетика»
для учнів 8-х класів

1. Королем спорту вважають футбол, а легка атлетика є…?

А) Принцесою спорту

Б) Королевою бігу

В) Королевою спорту

Г) Принцесою стрибків

2. Які 5 груп вправ включає сучасна легкоатлетична класифікація?

А) Біг, стрибки, повзання, метання, політ
Б) Стрибки, метання каміння, багатоборства, ходьба

В) Біг, стрибки, ходьба по канату, метання, двоборства
Г) Біг, ходьба, стрибки, метання, багатоборства

3. У якому українському місті відбулися перші легкоатлетичні змагання?

А) Миколаєві
Б) Кропивницькому
В) Львові

Г) Мала Виска

4. Назвіть 4 різновиди бігу?

А) Гладкий біг, біг по воді, марафонський біг,естафетний біг

Б) Жорсткий біг, біг з перешкодами, естафетний біг, стрибковий біг

В) ) Гладкий біг, біг з штучними перешкодами, біг з природними перешкодами, естафетний біг

Г) Біг з штучними перешкодами, естафетний біг, гладкий біг, гірський біг

5. Гладкий біг, що проводиться лише на стадіоні, поділяється на…?

А) Біг на короткі, середні і наддовгі дистанції

Б) Біг на середні, довгі дистанції та марафон

В) Біг по піску, біг на короткі та довгі дистанції

Г) Біг на короткі, середні та довгі дистанції

6. Які дистанції вважаються короткими у легкій атлетиці?

А) до 400м

Б) до 800м

В) до 1000м

Г) до 200м

7. Скільки «фальстартів» дозволяється в бігу на короткі дистанції (за винятком багатоборства)?

А) 1

Б) 2

В) 3

Г) Жодного

8. Участь у яких бігових видах програми змагань передбачає біг лише по своїх доріжках?

А) 100м, 200м

Б) 100м. 200м, 800м

В) До 400м включно

Г) До 1000м включно

9. Які види стрибків включено до офіційних міжнародних легкоатлетичних змагань?

А) Стрибок у довжину з розбігу, потрійний стрибок у висоту, стрибок у висоту з місця, стрибок у висоту з жердиною

Б) Стрибок у довжину з місця. потрійний стрибок у воду, стрибок у висоту, стрибок у висоту з жердиною

В) Стрибок у довжину з розбігу через перешкоду, , потрійний стрибок у висоту, стрибок у висоту з жердиною

Г) Стрибок у довжину з розбігу, потрійний стрибок, стрибок у висоту, стрибок у висоту з жердиною

10. Які види метань включено до офіційних міжнародних легкоатлетичних змагань?

А) Спису, гранати, каміння, ядра

Б) Спису, молотка, штовхання ядра, диска

В) Спису, молота, диска, штовхання ядра

Г) Спису, молота, тарілки, штовхання ядра

11. Яку відстань повинен подолати учасник марафонського бігу на змагання?

А) 41км. 95м

Б) 42км 219м

В) 40км 98м

Г) 42км 195м

12. Зі скількох легкоатлетичних дисциплін складаються багатоборства для чоловіків та жінок на літніх змаганнях?

А) 7 та 6

Б) 10 та 7

В) 7 та 5

Г) 5 та 4

16. 04. 21

1. Виконати комплекс вправ під відео

https://youtu.be/7D90oVyDFXo

2. Уважно прочитати і вивчити:

Загальні положення про стрибки

Ще в Стародавній Греції змагання зі стрибків (спочатку в довжину) увійшли в програму Олімпійських ігор як вид п’ятиборства. А ось стрибки в висоту з’явилися тільки на початку XIX століття. Вперше змагання зі стрибків були проведені в середині минулого століття в Англії.
Стрибок — це природний спосіб долання перешкод, який характеризується максимальним короткочасним нервово-м'язовим зусиллям. Стрибкові вправи сприяють зміцненню м'язів ніг, розвивають такі здібності організму, як сила, швидкість, гнучкість.
Стрибки виконуються з місця та з розбігу. До програми офіційних змагань стрибки з місця в довжину та висоту не входять, а використовуються переважно як спосіб підвищення рівня фізичної підготовки і є важливою складовою для визначення рівня швидкісно-силових здібностей у державних тестах.
Легкоатлетичні стрибки з розбігу поділяються на два види: через горизонтальні (у довжину й потрійні) і вертикальні перешкоди (у висоту та із жердиною).
Перша група включає в себе види стрибків у довжину:

  1. Опорні стрибки. Для здійснення таких стрибків необхідно створити напругу в м’язах, які захищають організм в польоті і сприяють розвитку рівноваги і гнучкості. В якості опори можуть використовуватися козел або кінь. Їх можна зустріти в шкільних спортивних залах, вищих навчальних закладів та гімнастичних залах. Стрибки через козла можна виконувати боком, прямо, а техніка передбачає перестрибування або застрибування.

  2. Стрибки в довжину з розбігу. Вони відносяться до змішаного виду, які вимагають від стрибуна прояви швидкісних і швидкісно-силових якостей, спритності і гнучкості. Проводяться серед жінок і чоловіків в манежі і на стадіоні.

  3. Потрійний стрибок з розбігу. Це ациклічний вид стрибка, який вимагає від стрибуна прояви швидкісних і швидкісно-силових якостей, спритності і гнучкості. Проводяться серед жінок і чоловіків в манежі і на стадіоні.

    Друга група включає в себе стрибки у висоту:

  1. Стрибки у висоту. Це ациклічний вид, який вимагає від спортсменів прояви стрибучості, швидкісно-силових якостей, гнучкості та спритності. Вони проводяться серед жінок і чоловіків на манежі і стадіоні.
Виділяють такі види стрибків у висоту:

  Переступання або ножиці. Це самий простий і доступний спосіб стрибків у висоту. Стрибун приземляється на дві ноги в яму з піском. Він з’явився в середині XIX століття, і кожен школяр знає про нього з уроків фізкультури. Світовий рекорд становить 2,09 метра.

  Перекидний. Він нагадує застрибування на коня. Коли він з’явився невідомо. Перший світовий рекорд був встановлений американцем Лео Стірс – 2,11 м. А ось останній світовий рекорд поставив Володимир Ященко, пригнувши на відстань в 2,35 м.

  Фосбері-флоп. Це стрибок через планку, виконуючи при цьому прогинання-міст. Спортсмен падає після стрибка на спину, випрямивши ноги.

  2. Стрибки з жердиною з розбігу. Це ациклический вид, який вимагає від стрибуна прояви стрибучості, швидкісно-силових якостей, гнучкості та спритності. Такі стрибки є найскладнішим технічним видом легкої атлетики. Їх виконують жінки і чоловіки на манежі, стадіоні.
На уроках фізичної культури, починаючи з першого класу, стрибки стають руховою основою створення навику відштовхування вгору, необхідного для багатьох інших вправ. Стрибки через перешкоди в системі стрибкових завдань є незамінним способом розвитку стрибучості. Слід також нагадати про важливість стрибкових вправ для розвитку вестибулярного апарату, координації рухів у польоті.
Шкільна програма для учнів початкових класів передбачає вправи та стрибки на одній і на двох ногах на місці з просуванням і з поворотами, стрибки у довжину з місця та зі скакалкою, хоча вивчення техніки стрибків як виду легкої атлетики розпочинається з третього класу. До навчальної програми третього класу включено стрибки в довжину з розбігу способом «зігнувши ноги», стрибки у висоту з прямого й косого розбігу, а також спеціальні стрибкові вправи.
Задля ефективності вивчення техніки різновидів стрибкових вправ рекомендується проводити роботу в такій послідовності. Розпочати слід із вивчення підстрибувань та приземлень без значних струсів. При цьому спочатку слід застосувати приземлення з торканням ґрунту передньою частиною стоп, амортизуючи приземлення невеликим згинанням у колінах.
Важливо навчити школярів усіх різновидів приземлення в залежності від висоти перешкоди та вихідного положення для зістрибування, слід учити вибирати спосіб безпечного приземлення в залежності від умов стрибка.
Після цього вивчаються стрибки з елементами перестрибування. Вони виконуються через високі та широкі перешкоди, з місця й з розбігу. До них належать легкоатлетичні стрибки:
- у довжину,  https://youtu.be/qT435OWqXy4
- потрійний стрибок,  https://youtu.be/DxwqhC5rECA
- у висоту,  https://youtu.be/xb8TtCff4Po
- стрибок із жердиною,  https://youtu.be/L0P3H4iO1DU

14. 04. 21

1. Виконайте комплекс вправ

https://youtu.be/iJxDyzKKXrE

2. Уважно прочитати і вивчити:

Естафетний біг.

Естафетний біг -- це один з найцікавіших видів легкої атлетики. Якщо в інших видах легкої атлетики відбувається боротьба між окремими спортсменами, то в естафетному бігу змагаються командами.
Естафетний біг з'явився в програмах спортивних змагань вже в кінці ХІХ ст. Естафети 4х100 м і 4х400 м входять до програми Олімпійських ігор із 1912 p. Золоті нагороди в естафетному бігу на Олімпійських іграх переважно завойовували американські спортсмени.

Естафета 4 х 100 м для жінок вперше була проведена на Олімпійських іграх 1928 p.

За складом учасників естафети бувають: дитячі, юнацькі, чоловічі, жіночі, змішані і комбіновані. Класичні естафети - 4 х 100 і 4 х 400 м - проводяться на біговій доріжці як для чоловіків, так і для жінок. Крім того, виділяють естафети на будь-які дистанції і з будь-якою кількістю етапів (наприклад, 10 х 1000 м), а також «шведські» естафети: 800 + 400 + 200 + 100 (або в зворотному порядку).

Естафетна паличка є цілісною гладку порожню трубку, круглу в перетині, зроблену з дерева, металу або іншого твердого матеріалу. Згідно з правилами проведення змагань, естафетна паличка повинна мати вагу не менше 50 г, довжину 28-30 см і довжину в окружності 12-13 см. Її передача здійснюється тільки в зоні, що дорівнює 20 м (по 10 м в кожну сторону від початку етапу) ; при цьому забороняється будь-яка допомога одного бігуна іншому (підштовхування і т.п.). Спортсмен, який закінчив етап, може зійти з доріжки лише в тому випадку, якщо переконався, що не завадить іншим бігунам. У разі втрати палички під час бігу її можна підняти і продовжувати біг далі. Якщо ж паличка загублена при передачі, її може підняти тільки передавальний бігун.

Найбільш складною з усіх видів є естафета 4 х 100 м, так як передача естафетної палички в ній відбувається на максимальній швидкості. Правила змагань дозволяють спортсмену, який приймає естафету, починати біг за 10 м до зони передачі. Це дозволяє бігунові раніше досягти максимальної швидкості і виконати передачу в середині зони, з меншим ризиком порушити правила. Тому на кожному етапі спортсмен починає розгін в той момент, коли передавальний досягає контрольної позначки, розташованої приблизно в 7-8 м від місця старту приймає бігуна. Щоб здійснити таку передачу, обидва бігуна, що передає та приймає, повинні мати однакову швидкість в зоні передачі і зробити її в той момент, коли вони знаходяться на відстані 1,5 м один від одного. З урахуванням зон розбігу і передачі палички спортсмени пробігають на першому етапі 110 м, на другому - 130 м, на третьому - 130 м, на четвертому - 120 м.

Існує два способи передачі естафетної палички: знизу-вгору (рис. 2.10, а) і зверху-вниз (рис. 2.10, б). При першому способі бігун, який приймає естафетну паличку, відводить руку (протилежну руці передавального бігуна) назад трохи в сторону, великий палець відгинається в сторону від долоні, чотири пальці зімкнуті, площину долоні дивиться вниз-назад. Передавальний бігун вкладає естафетну паличку рухом знизу-вгору між великим пальцем і долонею. Відчувши дотик естафетної палички, що приймає бігун захоплює її, стискаючи кисть. У другому способі рука відводиться також тому трохи в сторону і трохи вище, при цьому долоня дивиться вгору. Передавальний бігун вкладає естафетну паличку рухом зверху-вниз, опускаючи її на долоню. При зіткненні палички з долонею приймає бігун захоплює її, стискаючи кисть.

Мал. 2.10. Способи передачі естафетної палички

Естафетний біг може здійснюватися:

1) без перекладання естафетної палички;
2) з перекладанням естафетної палички.

Зазвичай перший спосіб використовується в коротких естафетах, де передача відбувається на високих швидкостях, другий спосіб використовується у всіх інших естафетах.

Розглянемо техніку естафетного бігу 4x100 м. На нервом етапі бігун стартує з низького старту в віраж. Естафетна паличка тримається трьома пальцями правої руки, а вказівний і великий пальці випрямлені і впираються в доріжку у стартової лінії (рис. 2.11). Для того щоб бігун першого етапу втік у бровки доріжки, він повинен завжди тримати паличку у правій руці, а передавати в ліву руку партнера. Коли бігун, що передає естафету, досягає контрольної позначки, що приймає бігун починає стартовий розгін. У зоні передачі бігуни повинні бігти, не заважаючи один одному, краще по краях бігової доріжки, в залежності від руки, що здійснює передачу. Вриваючись в зону передачі естафети, обидва бігуна зближуються, перший наздоганяє другого, передає бігун за два бігових кроку повинен дати коротку команду голосом для того, щоб приймає бігун випрямив і відвів руку назад для передачі естафети. Після виконання передачі бігун, який прийняв естафету, продовжує швидкий біг по своєму етапу, а бігун, який передав естафету, поступово сповільнюючи біг, зупиняється, але не виходить за бічні межі своєї доріжки. Тільки після пробігає зони передачі іншими командами він залишає доріжку.

Мал. 2.11. Утримання естафетної палички на старті

Бігун другого етапу (рис. 2.12) несе естафетну паличку в лівій руці і здійснює передачу бігунові третього етапу в праву руку. На третьому етапі бігун біжить по віражу, як можна ближче до бровки, і передає естафету четвертому учаснику команди з правої руки в ліву. Даний порядок передачі естафети є найбільш досконалим і застосовується всіма найсильнішими командами. Передача естафетної палички здійснюється вищеописаними способами.

Мал. 2.12. Положення бігуна, що приймає естафету

В інших видах естафетного бігу передача завжди здійснюється з лівої руки в праву. Спортсмен, який прийняв паличку, відразу перекладає її в ліву руку. В естафетному бігу 4 х 400 м і у всіх інших естафетах додаткового розбігу не дається, і учасники повинні стартувати, перебуваючи в 20-метровому коридорі. Дії бігуна, що приймає паличку, залежать від того, з якою швидкістю його товариш по команді закінчує свій етап. Якщо ця швидкість заздалегідь відома, користуються контрольної відміткою. У тому випадку, якщо до місця передачі наближається група бігунів, і їх швидкість зростає або знижується, слід починати біг в залежності від обстановки, не допускаючи наштовхування передаваючого бігуна або виключаючи передчасний початок бігу. Бігуни другого етапу в естафеті 4 х 400 м здійснюють перехід на загальну доріжку після того, як перетнули лінію першого віражу. Бігуни третього і четвертого етапів повинні бути розставлені під керівництвом судді в тому порядку, який займають їх члени команди після пробіжки 200 м. Після пробіжки цієї оцінки не дозволяється змінювати розташування спортсменів в зоні передачі.

При раціональної техніці передачі естафети бігун, який бере паличку, повинен здійснювати біг і прийом естафети не озираючись назад, зберігаючи високу швидкість. Зазвичай бігун, який приймає естафету, стартує або з високого, або з низького старту з опорою на одну руку. При високому старті бігун повертає голову трохи назад, щоб бачити контрольну позначку і підбігає до неї бігуна. При старті з опорою на одну руку бігун дивиться назад через плече не опорної руки або, опустивши голову, дивиться назад йод не опорної рукою. Дуже важливий елемент техніки в момент передачі - біг в одному ритмі, тобто бігти треба в ногу. Також важливо знайти оптимальну «фору» для початку бігу, тобто починати біг при такій довжині «фори», коли збіг швидкостей передавального і приймаючої відбувається на середині зони передачі. Відстань між бігунами в момент передачі дорівнює довжині відведеної назад руки бігуна, що приймає естафету, і довжині випрямленою вперед руки бігуна, що передає естафету. Це відстань може трохи збільшитися за рахунок нахилу вперед при передачі передавального бігуна (рис. 2.13). Таку відстань може бути витримано тільки при раціональній техніці передачі естафети на відповідній швидкості бігу. Якщо відстань скорочується, то можливий обгін передає бігуном приймає, і, навпаки, при збільшенні відстані між бігунами передача може не відбутися або буде виконана поза коридором.

https://youtu.be/0YqMWet09uE

https://youtu.be/IgCoFAmqUcQ

12. 04. 21

1. Виконайте комплекс вправ

https://youtu.be/deSstkwWeDw

2. Уважно прочитати і вивчити:

Техніка бар'єрного бігу

Бар'єрний біг - це один з найскладніших технічних видів легкої атлетики. Жоден з видів концентруються в такому єдиному прояві швидкість, силу, високу координацію і ритмічність, як бар'єрний біг (рис. 2.14).
Виділяють класичні дистанції бар'єрного бігу - 100 м (жінки), 110 м (чоловіки), 400 м (чоловіки і жінки). У шкільній програмі з фізичного виховання навчання бар'єрного бігу юнаків і дівчат 10-11-го класів здійснюється на дистанції 60 м, причому ця дисципліна розглядається скоріше як додаткова, ніж як обов'язкова в навчальному процесі. Висота бар'єрів становить згідно з правилами змагань у юнаків до 14 років - 0,84 м, у юнаків 14-17 років - 0,914 м; у дівчат до 14 років - 0,65 м, 14-17 років - 0,762 м. У бігу на 60 м у юнаків і дівчат виставляють 5 бар'єрів; у юнаків відстань до першого бар'єру - 13,72 м, між бар'єрами - 9,14 м, від останнього бар'єру до фінішу - 9,72 м; у дівчат відстань до першого бар'єру - 13,00 м, між бар'єрами - 8,50 м, від останнього бар'єру до фінішу - 13,00 м. У бігу на 100 м виставляють 10 бар'єрів; відстань до першого бар'єру - 13,00 м, між бар'єрами - 8,50 м, від останнього бар'єру до фінішу - 10,50 м. У бігу на 110 м відстань до першого бар'єру - 13,72 м, між бар'єрами - 9,14 м, від останнього бар'єру до фінішу - 14,02 м.
У техніці бар'єрного бігу на будь-якій дистанції розрізняють старт і стартовий розгін, подолання бар'єру і біг між бар'єрами, а також фінішування. Бар'єрний біг - це цілісне вправу, і всі його частини однаково важливі, і від виконання кожної на високому технічному та швидкісному рівні залежить кінцевий результат.
Старт і стартовий розгін. Бар'єрний біг починається зі старту. Стартова позиція бар'єриста і розстановка колодок незначно відрізняються від старту в спринтерському бігу. Стартовий розгін юнаки виконують за 7 або 8 кроків, а дівчата - за 8 кроків. При восьми кроках розбігу бар'єріст ставить на передню колодку поштовхову ногу, а при семи - махову.
У подоланні бар'єру (рис. 2.15) можна виділити атаку бар'єру, перехід через бар'єр, сход з бар'єра.
Біг між бар'єрами . Оптимальне поєднання ритму подолання бар'єру з ритмом бігу між бар'єрами дозволить бігунові досягти високих результатів. Біг бар'єриста між бар'єрами повинен бути потужним і в той же час вільним, що не закріпаченим. Відстань між бар'єрами долається бігуном в три кроки. Під час бігу між бар'єрами повинен зберігатися біговій нахил тулуба: руки, зігнуті в ліктьових суглобах, виконують швидкі, розмашисті руху. Нога в бігу з бар'єрами ставиться тільки з носка, в той же час амплітуда бігових кроків дещо менше, ніж у спринтерському бігу.
Фінішування. Відрізок від останнього бар'єру до фінішної стрічки долається на максимальній швидкості. Для цього сходження з останнього бар'єру повинен бути ще більш активним, ніж у всіх попередніх.
https://youtu.be/KOTiVDLHrLM

09. 04. 21

1. Виконайте комплекс вправ

https://youtu.be/T1tc-PKCcdM

2. Уважно прочитати і вивчити:

БІГ З ПЕРЕШКОДАМИ.

1. Історія виникнення та розвиток техніки бігу з перешкодами.

Біг з перешкодами (стипль-чез) – один із найбільш захопливих та найскладніших видів легкої атлетики. Він вимагає від спортсмена не тільки витривалості, але й досконалих технічних навичок – вміння долати дистанції з перешкодами в умовах наростаючої втоми. Змагання з бігу з перешкодами проводяться на 1500, 2000 і 3000 м. На шкільних спартакіадах спортсмени виступають на дистанції 2000 м. Змагання в стипль-чезі проходять по біговій доріжці стадіону із пробіганням окремих відрізків усередині або поза доріжкою, що пов’язане з розміщенням ями з водою. На кожному колі встановлюється п’ять перешкод: чотири важкі не-перекидні бар’єри і яма з водою шириною 3,66 м. Загальна кількість перешкод на дистанції 1500 м – 15, на 2000 м – 23 і на 3000 м – 35. З них яма з водою долається відповідно 3, 5 і 7 разів. Відстань між перешкодами 80 м.

Вперше змагання в цьому виді спорту були проведені в Англії в 1837 році в місті Регбі. Спочатку його попередником були кроси, під час яких бігуни долали різні природні і штучні перешкоди у вигляді ровів, канав, огорож – що дало назву цьому виду бігу - стипль-чез, а починаючи з 1864 року він з'явився на стадіоні в програмі змагань на біговій доріжці в Оксфордському університеті. До легкоатлетичної програми олімпійських ігор біг з перешкодами вперше увійшов в 1900 році в Парижі і проводився на двох дистанціях – 2500 і 4000 м. Змагання на дистанції 3000 м з перешкодами вперше були проведені на VII Олімпійських іграх 1920 року в Антверпені (Бельгія).

2. Аналіз техніки бігу з перешкодами.

Техніка бігу і подолання перешкод має величезне значення для кінцевого результату, і вимагає від стіпль-чезіста в сучасних умовах бути універсалом (Пудов Н.І, 1980; Pusskiewich, 1982). Правилами змагань допускається перехід спортсменом через бар’єр з опорою і без опори. У зв’язку з цим стіпль-чезіст долає перешкода, наступаючи на нього або звичайним бар’єрним кроком. Можна, можливо також торкатися до перешкоди руками, однак, подолання без опори природніше, швидше і ефективніше. Протяжність дистанції і велика кількість перешкод на шляху робить цей вид легкої атлетика досить важким. Учаснику змагань за сім кіл доводиться долати 28 разів бар’єр і 7 разів бар’єр і яму з водою одночасно. Це вимагає від них досконалої техніки не тільки в гладкому бігу, але й бар’єрному і в подоланні ями з водою. Раціональна техніка подолання перешкод для досягнення високого спортивного результату має важливе значення. Різниця в бігу на 3000 м без перешкод і з перешкодами у видатних спортсменів дорівнює 20 – 25 с, а у бігунів нижчих розрядів доходить до 45 с.

Техніка подолання перешкод бар’єрним кроком майже така сама, як і техніка бігу на 400 м з бар’єрами. Проте, якщо в бігу на 400 м з бар’єрами бігун під час недосить повноцінної атаки перешкоди гомілкою махової ноги вдаряє її і перешкода падає, то він продовжує бігти далі. Бігун на 3000 м з перешкодами знає, що неповноцінна атака і удар стопою махової або коліном поштовхової ноги об непорушну перешкоду призведе до падіння і серйозних травм. Попри це, порушиться дихання, ритм бігу, бігун втратить цінні секунди і т. д. Тому атакувати бар’єр на дистанції 3000 м треба дуже уважно.

Техніку бігу в стипль-чезі умовно можна розділити на стартове прискорення, біг по дистанції і фінішне прискорення.

https://youtu.be/FYji5vW_f4o

07. 04. 21

1. Виконайте комплекс вправ

https://youtu.be/EfJ4aB_enVE

2. Уважно прочитати і вивчити:

Особливості техніки бігу на 200 і 400 м.

Перша половина дистанції бігу на 200 м відбувається по повороту. На старті колодки встановлюються ближче до зовнішньої лінії доріжки і повернені усередину у бік повороту.

Методика навчання техніці бігу на короткі дистанції

Прийнявши положення «На старт!», бігун повернений по відношенню до стартової лінії правим плечем вперед. Таке розташування колодок і бігуна на старті дає йому можливість бігти по прямолінійному шляху і швидко увійти до повороту по дотичній до брівки.

Положення бігуна і напрямок бігу із старту на повороті.

Із старту, при вході в поворот, бігун також біжить з нахилом, але корпус повернений трохи вліво усередину.

На повороті просування проходить вільним маховим кроком, тулуб нахилений трохи в ліву сторону, права нога ставиться на грунт з деяким поворотом усередину, а ліва назовні.

При бігу на повороті слід прагнути до того, щоб біг проходив плавно, без ривків, особливо в місці переходу від стартового розгону до бігу по дистанції і в місці виходу з повороту на пряму.

https://youtu.be/ilMYLadzfbQ

У бігу на повороті, особливо при виході на пряму, слід звернути увагу на вільний біг. Перехід на вільний біг забезпечує збереження високої швидкості до фінішу. У основі техніки бігу на 400м лежить також маховий крок, тому вона мало відрізняється від техніки бігу на 200м особливо на першій половині дистанції. При бігу на дистанцію до 400м включно кожен бігун повинен бігти по окремій доріжці шириною 1м 25см.

При бігу по окремих доріжках на повороті відбувається збільшення довжини зовнішньої доріжки по відношенню до внутрішньої. В результаті місця стартів по окремих доріжках не знаходяться на одній лінії, а зміщені одне щодо іншого.

Учасник забігу, який до сигналу стартера першим - відділив від землі руку або ногу або почав біг, зробив помилку знімається з даної дистанції.

https://youtu.be/6ktmhc0G_Ck

05. 04. 21

1. Виконайте комплекс вправ

https://youtu.be/h2lkIf33LnE

2. Уважно прочитати і вивчити:

Техніка бігу на середні та довгі дистанції

Середніми вважаються дистанції від 600 до 2000 м, а довгими - від 5000 до 10 000 м. Класичними з них є дистанції 800 і 1500 м та 3000 м з перешкодами, а також 5000 і 10 000 м, біг на які проводиться на стадіоні.

Основи техніки бігу найбільш консервативні в порівнянні з основами техніки інших легкоатлетичних видів і істотно не змінювалися протягом останніх десятиліть. Слід зазначити, що в міру збільшення дистанції відбувається небажане, але неминуче зниження швидкості бігу, а як засіб боротьби з цим велике значення набуває економічність зусиль. Тому вдосконалення техніки бігу на середні і довгі дистанції йде по шляху встановлення оптимального співвідношення між швидкістю бігу і економічністю рухів бігуна. В основі сучасної техніки бігу лежить прагнення домогтися високої швидкості пересувань, утримання цієї швидкості на протязі всієї дистанції при мінімумі витрат енергії, коли зберігаються свобода і природність в кожному русі.

Провідним елементом техніки є біговій цикл рухів в процесі бігу по дистанції. Біг на середні дистанції починається з високого старту (рис. 2.1). При цьому бігун ставить у стартової лінії найсильнішу ногу, відставляючи іншу на 30-50 см назад на носок. У момент очікування стартового сигналу бігун трохи згинає ноги, тулуб нахиляє вперед і вагу тіла переносить на попереду стоїть ногу. Однак проекція ЗЦМ тіла не повинна виходити за носок попереду стоїть ноги, щоб нс викликати падіння і передчасного початку бігу. Різнойменну виставленої вперед нозі зігнута рука виноситься вперед. На старті деякі бігуни на середні дистанції спираються цією рукою об землю (до стартової лінії). Чим коротша дистанція, тим більше наближається положення бігуна до низького старту.

Мал. 2.1. Команди при виконанні високого старту

Біг по дистанції (рис. 2.2, 2.3). Постановка ноги на доріжку в бігу на середні дистанції повинна здійснюватися з передньої частини стопи з наступним опусканням на всю стопу. Нога ставиться на опору як би загрібають рухом не надто далеко від проекції ЗЦМ. Стопи ставляться практично по одній лінії, шкарпетки не повинні бути розгорнуті в сторони, великий палець спрямований вперед. До моменту вертикалі в фазі амортизації нога більше згинається в колінному і тазостегновому суглобах.

Під час бігу необхідно прагнути зменшити вертикальні коливання ЗЦМ за рахунок ефективного відштовхування стопою. Відштовхування повинне бути спрямоване вперед і узгоджуватися з нахилом тулуба. Активному відштовхуванню сприяє мах вільної ноги, спрямований вперед-вгору. Після проходження тулубом моменту вертикалі відбувається розгинання опорної ноги спочатку в тазостегновому суглобі, потім в колінному і тільки потім - підошовне згинання в гомілковостопному суглобі.

Коли відштовхувальна нога повністю випрямлена, гомілку махової ноги паралельна її стегна. У момент активного відомості стегон (в фазі польоту) нога, що знаходиться попереду, починає опускатися, гомілку виводиться вперед, і постановка ноги здійснюється з передньої частини стопи. Нога, що знаходиться позаду, активно виноситься вперед, допомагаючи ОЦМ швидко наблизитися до місця постановки ноги, тим самим знижуючи силу гальмування. Момент відштовхування є головним елементом в техніці бігу, так як від потужності зусиль і кута відштовхування залежить швидкість бігу. Оптимальний кут відштовхування в бігу на середні дистанції приблизно дорівнює 50-55 °, на довших дистанціях він дещо збільшується. У кожному виді бігу необхідно говорити про оптимальну довжину кроку. У бігу на середні дистанції вона менше, ніж в бігу на короткі дистанції, і більше, ніж на довгі дистанції. У бігунів на середні дистанції довжина кроків перевищує зростання на 15-20 см і дорівнює 1,80-2,20 м.

Під час бігу на дистанції тулуб бігуна злегка нахилено вперед або вертикально. Невеликий нахил дозволяє краще використовувати відштовхування і швидше просуватися вперед. При надмірному нахилі важко винос вперед зігнутою ноги, від цього зменшується довжина кроку, а отже, і швидкість бігу. Положення голови також впливає на положення тулуба: великий нахил голови вперед викликає занадто великий нахил тулуба, закріпачення м'язів грудей і черевного преса; відхилення же голови назад призводить до відхилення плечей назад, зниження ефективності відштовхування і закріпачення м'язів спини.

Основи техніки бігу на середні дистанції. На дистанції юнака (контурограмма)

Мал. 2.2. Основи техніки бігу на середні дистанції.

Основи техніки бігу на середні дистанції. На дистанції дівчата (контурограмма)

Мал. 2.3. Основи техніки бігу на середні дистанції.

Рухи рук допомагають бігунові зберігати рівновагу тіла під час бігу. Рухи плечового пояса і рук пов'язані з рухами ніг. Виконувати їх треба легко, не напружуючись. Це багато в чому залежить від уміння розслабляти м'язи плечового пояса. Кисті при русі вперед спрямовані всередину і досягають середини тулуба (до грудини), не перетинаючи її, і піднімаються приблизно до рівня ключиці, при русі назад - спрямовані назовні, доходять до задньої лінії тулуба (якщо дивитися на бігуна збоку). Руки рухаються маятникоподібними, пальці вільно складені, передпліччя не напружені, плечі вгору не піднімаються. При русі руки вперед відповідне плече також трохи виноситься вперед, компенсуючи руху протилежного боку тазу і винесеною вперед ноги (руху тазу навколо вертикальної осі). У крайніх передньому і задньому положеннях рука згинається більше, в момент вертикалі - менше. Взагалі, всі рухи рук повинні наближатися до напрямку бігу, так як зайві рухи рук в сторони призводять до розгойдування тулуба в бічних напрямках, що негативно позначається на швидкості бігу і призводить до зайвих енергетичним витратам. Слід пам'ятати, що рухи рук високо вгору як спереду, так і ззаду, є помилкою.

Під час бігу необхідно стежити за тим, щоб рухи були економні і вільні і виконувалися в ритмічному темпі. Цьому сприяє правильне акцентоване дихання. При невеликій швидкості бігу один дихальний цикл виконується на 6 кроків, а при збільшенні швидкості - на 4 кроку (2 кроки - вдих, 2 кроки - видих) і навіть іноді на 2 кроки. Дихати треба через ніс і рот, при цьому важливо стежити за повним активним видихом.

Техніка бігу на віражі має деякі особливості: тулуб трохи нахилений вліво, до брівки, права рука рухається декілька размашистіше лівої, причому правий лікоть далі відводиться в сторону, а права стопа ставиться з деяким поворотом усередину.

Фінішування. У бігу на середні і довгі дистанції бігуни зазвичай в кінці виконують фінішний кидок або спурт, довжина якого в середньому досягає 150-350 м залежно від дистанції і потенційних можливостей бігуна. Техніка бігу під час фінішного кидка дещо змінюється: збільшується нахил тулуба вперед, спостерігаються більш активні рухи рук. Спортсмен переходить на швидкісний біг, головним чином за рахунок збільшення частоти рухів. На останніх метрах дистанції техніка рухів може почати турбуватися, так як настає стомлення. Вплив стомлення насамперед позначається на швидкості бігу: знижується частота рухів, збільшується час опори, знижується ефективність і потужність відштовхування.

https://youtu.be/TX9mlyqcK5E

02. 04. 21

1. Виконайте комплекс вправ

https://youtu.be/vHHp56rVygk

2. Уважно прочитати і вивчити:

Техніка бігу на короткі дистанції (або спринтерського бігу)

Короткі дистанції – це біг 30м, 60м, 100м, 200м, 400м.
Перед виконанням спринтерського бігу в розминку обов’язково включаюти виконання спеціальних бігових вправ:
−   біг із високим підніманням стегна;
−   «дріботливий біг»;
−   біг із закиданням гомілки назад;
−   стрибкоподібний біг.
Це для того, щоб зменшити ризик травматизму та розриву зв'язок.

Спринтерський біг має свої особливості:

a)    Біг починається з низького старту.
b)    Учень - учениця відразу після старту повинні розвивати максимальну швидкість і підтримувати її до фінішу.
Кожен учень при виконанні бігу на короткі дистанції приймає положення низького старту. Він виконується зі стартових колодок, якщо біг виконується на ґрунті то викопуються маленькі ямки.
Кожен учень-учениця встановлює стартові колодки так, щоб він міг прийняти зручне положення для швидкого старту і бігу.
Перша колодка з меншим кутом встановлюється позаду стартової лінії на відстані 2 ступні або довжини гомілки, а другу, з більшим кутом, - на одну ступню позаду першої. Ширина між колодками дорівнює ширині ступні.
За командою «На старт» стань перед стартовими колодками, присядь і обіприся спочатку однією, а потім другою ногою об колодку. Розставивши руки на ширині плечей, обіприся ними у ґрунт перед стартовою лінією. При цьому плечі мають знаходитися над стартовою лінією.

Спрямуй погляд на бігову доріжку і у цьому положенні чекай на команду «Увага».
За командою «Увага» коліно ноги, що знаходиться позаду , відірви від землі, таз при цьому піднімається на рівні плечей.

За командою «Руш» тіло миттєво випрямляється вперед – вгору, ноги відштовхуються від колодок. Погляд спрямуй вперед на бігову доріжку. Нахил тіла повинен зменшуватись через 6-8 кроків, і тільки потім приймає вертикальне положення. Швидкість бігу на короткі дистанції залежить від частоти роботи рук.
Уміння фінішувати теж має дуже важливе значення. Для збереження максимальної швидкості на останніх метрах дистанції необхідне певне зусилля.
Успіх багато залежить від фінішного кидка. Під час заняття бігом дуже важливо вміти правильно дихати. Ритм дихання – суто індивідуальний. Швидкість бігу впливає на ритм дихання. Вдихати завжди треба через ніс, а видихати через ніс та напіввідкритий рот.
Під час великих навантажень можна дихати і через ніс і через рот.
Поради або правила виконання бігу на короткі дистанції:

Ø Торкайся доріжки тільки носками ніг;
Ø Ступні ніг переміщуй майже по одній лінії;
Ø Біжи тільки по своїй доріжці;
Ø Робіть широкі і швидкі кроки;
Ø Руки рухай у напрямку бігу;
Ø На фінішну стрічку набігай з максимальною частотою кроків;
Ø Останній крок супроводжуй різким нахилом тулуба вперед;
Ø Не стискай кулаки, не зціплюй зуби та не напружуй рота;
Ø Пам’ятай, перемога надається учневі, чиї груди на фініші бути попереду.

"Низький старт" - навчальне відео:

  https://youtu.be/kD18-FpFA58

31. 03. 21

1. Виконайте комплекс вправ

https://youtu.be/deSstkwWeDw

2. Уважно переглянути та прочитати презентацію:

Легка атлетика - королева спорту.

29. 03. 21

1. Виконайте комплекс вправ

https://youtu.be/uGLTDdC2CqA

2. Уважно прочитати і вивчити:

Правила техніки безпеки під час занять легкою атлетикою

Пам'ятай і завжди виконуй!

1. При сильному вітрі, зниженій температурі та підвищеній вологості повітря необхідно збільшити час на проведення розминки.

http://vkrasivomtele.ru/wp-content/uploads/2012/11/wpid-q9qJv9WkMbw9.jpg

2. Взуття повинне мати підошву, яка унеможливлює ковзання.

3. Не перетинати зони бігу, стрибків, метання під час занять на них інших осіб.

4. Проведення занять на спеціально обладнаних бігових доріжках, поверхня яких рівна й неслизька. Доріжка повинна продовжуватись не менше, ніж на 15 м за лінію фінішу.

5. Під час бігу на короткі дистанції при груповому старті необхідно бігти по своїй доріжці.

6. Виключити різку миттєву зупинку.

7. Не бігти по біговій доріжці за годинниковою стрілкою.

8. Ретельно розрихляти пісок у стрибковій ямі - місці приземлення.

9. Не виконувати стрибки на нерівному, рихлому або слизькому грунті. Не приземлятися на руки.

10. Граблі та лопати не залишати в місцях занять.

11. Граблі класти на землю зубцями донизу, шиповки - шипами донизу.

12. Готуючись до метання, оглянути місцевість і впевнитись у відсутності людей у робочій зоні.

13. Не подавати снаряди для метання кидком.

14. Не стояти праворуч від метаючого, якщо він метає правою рукою, та ліворуч, якщо він метає лівою рукою.

15. Снаряди для метання збирати тільки з дозволу вчителя.

19. 02. 21. - для 8 - Б та 8 - А

Волейбол

1. Виконайте вправи на все тіло під відео:
https://youtu.be/NjxSK-EHxsI

17. 02. 21. - для 8 - Б

Волейбол

1. Виконати тести:

Тести з Волейболу

12 запитань

Запитання 1

В якому столітті з'явився волейбол як гра:

варіанти відповідей

а) XX

б) XXI

     в) XIX

Запитання 2

Яка країна стала Батьківщиною волейболу:

варіанти відповідей

      а) Росія

      б) Франція

      в) США

Запитання 3

Що означає слово «волейбол»:

варіанти відповідей

а) Удар з льоту і м'яч

б) Удар з льоту

в) М'яч

Запитання 4

Скільки партій грають у волейбол?

варіанти відповідей

а) 1 партія або 3

     б) 3 партії або 5

в) 2 партії або 4

г) як забажає суддя

Запитання 5

З яким рахунком закінчується партія?

варіанти відповідей

а) До 13 очків

б) До 20 очків

в) До 25 очків

г) До 30 очків

Запитання 6

При рівному рахунку 2-2, вирішальна партія грається до?

варіанти відповідей

а) До 10 очків

б) До 15 очків

в) До 20 очків

г) До 25 очків.

Запитання 7

Скільки гравців під час гри може перебувати на майданчику:

варіанти відповідей

а) 4

б) 5

в) 6

г) 12

Запитання 8

Скільки разів можна підкинути м'яч для подачі

варіанти відповідей

а) 1

б) 2

в) 3

г) 4

Запитання 9

Як команда виконує перехід:

варіанти відповідей

а) За годинниковою стрілкою

б) Проти годинникової стрілки

в) Як забажає капітан

г) Як скаже суддя

Запитання 10

Де виконується подача м'яча?

варіанти відповідей

а) З майданчика

б) Із-за лицьової лінії

в) З передньої лінії

г) Зі штрафної лінії

Запитання 11

З першої (1) зони гравець переходить в:

варіанти відповідей

а) 2 зона

б) 4 зона

в) 5 зона

г) 6 зона

Запитання 12

Які гравці можуть виконувати атакуючі дії?

варіанти відповідей

а) Гравці передньої лінії

б) Гравці передньої і задньої лінії

в) Тільки гравець який стоїть у зоні № 3.

г) Гравці задньої лінії

15. 02. 21. - для 8 - Б та 8 - А

Волейбол
1. Уважно переглянути та прочитати презентацію:

Презентація: Волейбол

https://youtu.be/FsOQd-pkfrU

22. 01. 21. - для 8 - Б та 8 - А

Гімнастика

1. Виконайте вправи на все тіло під відео:

https://youtu.be/NjxSK-EHxsI

2. Уважно прочитати і вивчити:

СТРОЙОВІ ПОНЯТТЯ
Стрій – установлене розміщення учнів для спільних дій. Він може бути зімкнутий і розімкнутий.
Зімкнутий стрій – стрій в якому учні розміщенні в шеренгах з інтервалом, який дорівнює ширині долоні (між ліктями) один від одного, або в колонах з дистанцією на підняту вперед руку.
Розімкнутий стрій – стрій в якому учні розташовані в шерензі з інтервалом або дистанцією, що дорівнює один крок, або відповідає вказівці викладача.
Шеренга – стрій, в якому учні розташовані на одній лінії один поруч з іншим. Найчастіше використовується стрій в одну шеренгу, рідше в дві, три і т. д. Бокова частина строю називається флангом ( з правого боку – правий фланг, з лівого – лівий). При повороті строю назви флангів не змінюються.
Сторона строю, до якої учні повернуті обличчям називається фронтом.
Сторона протилежна фронту – тилом.
Відстань між учнями в шерензі називається інтервалом.
Колона – стрій, в якому учні розташовуються один за одним по одному, по два, по три і т. д. Відповідно розрізняють колону по одному, по два, по три і т. д. Відстань між учнями в колоні називається – дистанцією. Учень який стоїть у колоні першим – направляючий , останнім – замикаючий.
Стройові прийоми – до них відносять дії, які виконуються після подачі таких команд:
“Ставай!” учні стають у стрій, приймаючи стройову стійку.
“Рівняйсь!” – команда вимагає рівняння строю, для чого учні повертають голови на правофлангового, або відносно об’єкта рівняння – “наліво рівняйсь!”, “на середину рівняйсь!”
“Струнко!” – учні приймають стройову стійку. У стройовій стійці учні повинні триматись рівно, розпрямивши плечі, без зайвої напруги. Голову тримати прямо, плечі і руки вільно опущені. Ноги повинні бути разом, коліна прямі, п’яти зімкнуті, носки розведені на ширину стопи. За командою “Вільно!” можна зігнути праву або ліву ногу.
“Розійдись!” – учні розходяться, порушуючи стрій.
Розрахунок – використовується для розподілу учнів на пари, номери, або для виявлення кількості учнів.
“По порядку – розрахуйсь (розподілись)!” – починаючи з правого флангу кожний учень називає свій порядковий номер, повертаючи голову наліво, а потім у в. п. Лівофланговий робить крок вперед, і називаючи свій номер, додає “Розрахунок закінчено!”
“На перший – другий – розрахуйсь!” – учні аналогічно діям у попередній команді повертають голову наліво, називаючи номери “перший”, “другий” і т. д.
“По три, чотири і т. д. – розрахуйсь!” – учні розраховуються “перший”, “другий”, “третій” і т. д.
Повороти на місці – виконуються за командами “Напра-во!”, “Налі-во!”. При цьому на рахунок “раз” учні виконують поворот на 90 на п’яті однойменної ноги та носку протилежної, яка на “два” – приставляється до неї.
Для повороту кругом на 180 подається команда “Кру-гом!”. Він виконується через ліве плече на п’яті лівої і носку правої ноги на “раз”, на “два” –права нога приставляється.
ШИКУВАННЯ І ПЕРЕШИКУВАННЯ
Шикування в одну шеренгу відбувається за командою “В одну шеренгу – Ставай!” – після чого вчитель приймає стройову стійку обличчям до фронту, а учні вишиковуються зліва від нього один біля одного за зростом.
Шикування в колону по одному – відбувається за командою “В колону по одному ставай!”. Вчитель приймає стройову стійку обличчям до фронту, учні вишиковуються з ним по одному з вказаною дистанцією.
Перешикування з однієї шеренги в дві. Попередньо проводиться розрахунок учнів на перший-другий. Після чого подається команда “В дві шеренги –шикуйсь!” – перші номери з цією командою стоять на місці, другі – на рахунок “раз!” роблять крок лівою назад, на “два!” – крок правою в сторону, стаючи за першими номерами, на “три!” – приставляють ліву. Для повернення в одно шеренговий стрій подається команда “В одну шеренгу – шикуйсь!” і виконуються дії в зворотному напрямі. При повороті кругом напрям перешикування не змінюється – тобто другі номери стають попереду перших.
Перешикування з однієї шеренги в три. Попередньо проводиться розрахунок учнів по три. Потім подається команда “В три шеренги –шикуйсь!”. Другі номери стоять на місці. Перші номери на “раз” виконують крок правою назад, на “два” – крок лівою вліво, стаючи за другими номерами, на “три” – приставляють праву. Треті номери – на “раз” виконують крок лівою вперед, на “два” – крок правою вправо, стаючи попереду других, на “три” – приставляють ліву. Зворотне перешикування виконується за командою “В одну шеренгу – шикуйсь!”.
Перешикування з колони по одному в колону по два може виконуватись на місці, а також в русі. Попередньо учні розраховуються на перший, другий.
Для перешикування на місці подається команда “В колону по двоє – шикуйсь!” – перші номера залишаються на місці, другі номера – на “раз” роблять крок вправо, на “два” – крок лівою вперед, стаючи поряд з першими номерами, на “три” – приставляють праву. Зворотне перешикування відбувається за командою “В колону по одному шикуйсь”.
Для перешикування під час руху під ліву ногу подається команда “В колону по два – руш!”. На “раз” перші номери йдуть в півкроку, а другі виходять вправо, і на “два” роблять крок лівою, займаючи місце поряд з першими номерами. Для зворотного перешикування подається команда “В колону по одному – руш!” – перші номери йдуть повним кроком, а другі у півкроку, і по мірі звільнення місця стають поза першими.
Перешикування поворотом наліво (направо) під час руху з колони по одному в колону по два (три, чотири і т. д.). Це перешикування виконується під час руху по периметру майданчика. На одній з меж залу, під однойменну ногу подається команда “Наліво (направо) в колону по два (три, чотири і т. д.) – руш!”. Після чого, перша пара (трійка, четвірка і т.д.) робить один крок і рухом протилежної ноги виконує поворот на 90 , продовжуючи рухатись в новому напрямі. Аналогічні дії почергово виконують наступні пари (трійки, четвірки), вийшовши на позицію попередніх учнів – на місце, де була подана виконавча команда. Якщо необхідно набрати певні інтервал і дистанцію подається розпорядження про це “Дистанція та інтервал два ( або інші) кроки!” Для зупинки групи у цьому строю слід подати команду “направляючий на місці”, а потім, коли учні наберуть необхідні інтервал і дистанцію подати команду “Стій!”.
Для зворотного перешикування стрій необхідно повернути “Напра-во! (“налі-во!”, якщо направляючий на лівому фланзі) і подати команду “В колону по одному, в обхід наліво (направо) кроком – Руш!”. За цією командою увесь стрій рухається до межі залу і почергово перешиковується в колону по одному, рухаючись у вказаному напрямі.
Перешикування з шеренги виступом. Для виконання цього перешикування групу треба розрахувати “на дев’ять, шість, три на місці”, або “на шість, чотири, два, на місці” – (в залежності від кількості шеренг, які треба утворити, і відстані, яка має бути між ними, але кількість кроків між ними має бути однаковою). Потім подається команда “За розрахунком кроком – Руш!”. Учні рухаються з лівої ноги вперед, роблячи відповідну розрахунку кількість кроків і зупиняються. Підрахунок ведеться до числа максимальної кількості кроків + 1 рахунок для того, щоб приставити ногу.
Зворотне перешикування відбувається після команди “На свої місці кроком – Руш!”. Учні, які виходили зі строю вперед повертаються кругом і починають рухатись на місця, які вони займали в шерензі, після чого знов повертаються обличчям до фронту. Для зворотного ведеться підрахунок “раз-два, раз-два, і т.д.”, поки усі учні не займуть свої місця.
ПЕРЕСУВАННЯ В СТРОЮ
Пересування кроком і бігом
Пересування можуть виконуватись кроком або бігом. Для їх виконання відповідно подаються команди – “Кроком руш!” або “Бігом руш!”.
Крокувати можна на місці за командою “На місці кроком – Руш!” . Для переходу з кроку на місці на ходьбу з пересуванням прямо під ліву ногу подається команда “Прямо!”, після чого виконується ще один крок правою ногою на місці, а з лівої ноги починається рух вперед.
Стройовий крок. Виконується за командою “Стройовим кроком – руш!”. Під час ходьби стройовим кроком нога піднімається на 15-20 см від підлоги, й ставиться на всю ступню. Виносячи руку вперед кисть піднімається дещо вище поясу, при русі назад, вона повинна залишатись прямою і підніматись до відказу.
Пересування по периметру майданчику виконується за командою “В обхід наліво (направо) кроком Руш!” якщо рух починається з місця, або з іншого виду пересувань, або “В обхід наліво (направо) Руш!” з руху кроком. Після чого направляючий, а за ним і вся група рухається вздовж границь залу, майданчика.
Пересування протиходом – уявляє собою рух з зміною напрямку на протилежний після команди “Проти ходом наліво (направо) руш!”. Направляючий рухається в протилежному напрямі з інтервалом від основної колони в 1 крок. Виконавча команда подається під однойменну ногу.
Пересування змійкою. Змійка – це декілька проти ходів правим лівим плечем, виконаних підряд. Для такого пересування подається команда “Протиходом наліво (направо) руш!”, а потім “Змійкою Руш!”. В залежності від місця, де подана команда розрізняють змійки: довгу – на всю довжину межі , середню – на ½ довжини межі, коротку – 1/3 довжини межі. В залежності від напрямку виконання змійки вона може бути поздовжня, поперечна та діагональна. Для проведення останньої необхідно перед рухом проти ходом подати команду для руху по діагоналі.
Пересування по діагоналі. Команда подається в одному з кутів майданчика: “По діагоналі руш!”. Направляючий рухається в напрямку протилежного кута.
Пересування по колу. Для здійснення руху по колу команду слід подавати на одній з середин залу, майданчика. Після команди “По колу руш!” направляючий зрізаючи кут іде по дузі до наступної середини поки не утворить коло. Для змикання кола необхідно подати розпорядження (Направляючий ширше крок, замикаючий коротше крок!”. Також необхідно вказати дистанцію. Для виходу з кола необхідно подати команду “в обхід на ліво (направо) руш!”, коли направляючий буде знаходитись на одній з середин майданчика, або команду для руху в любому іншому напрямку.
Повороти в русі. Для виконання поворотів в русі направо і наліво команди використовуються такі самі як і на місці, але подаються вони під однойменну ногу. Після чого виконується ще один крок другою ногою з одночасним поворотом на 90.
Для поворота кругом подається команда під праву ногу “Кругом – руш!”, після чого виконується крок лівою, пів кроку правою ногою, і переносячи на неї вагу одночасний поворот через ліве плече на 180. Потім з лівої продовжується пересування у змінному напрямку.
Варіанти припинення руху. Існує три команди для припинення руху учнів у строю. Необхідний варіант обирається в залежності від мети, яку переслідує викладач.
Команда “Група (клас) –стій!” подається під ліву ногу, після її оголошення виконується ще один крок правою на місці і приставляючи ліву учень повинен припинити рух.
Команда “Група (клас) на місці!” передбачає припинення пересування групи вперед і її перехід на ходьбу на місці.
Команда “Направляючий на місці!” подається в тому випадку, коли необхідно набрати необхідну дистанцію або зімкнути групу. Після цього подається команда “Група (клас) стій!”.
Розмикання і змикання
При проведені розмикань команди слід подавати у такій послідовності:
1) назвати напрям розмикання; 2) вказати розмір інтервалу або дистанції; 3) вказати спосіб виконання; 4) подати виконавчу команду.
Розмикання приставними кроками. Виконується за командою “Вправо (вліво, від середини) на інтервал руки в сторони (1,2, 3, і т. д. кроки) приставними кроками – Розімкнись!”. Розмикання починають флангові учні, а за ними вступають наступні. При цьому, для чіткості виконання команди, ведеться підрахунок “раз-два, раз-два і т. д.” доки усі учні не наберуть необхідного інтервалу. Для змикання подається команда “Вправо (вліво, до середини) приставними кроками зімкнись!”.
Розмикання з поворотами. Виконується за командою “Направо (наліво, направо і наліво від середини) на інтервал руки в сторони (1,2,3 і т. д. кроки) розімкнись!”. Учні повертаються у вказаному напрямі (крім тих, що стоять на протилежному фланзі), роблять відповідну кількість кроків, і приставляючи ногу і повертаються до основного напрямку. Для розмикання від середини викладач повинен визначити середнього або середину. Для змикання подається команда “Наліво (направо, до середини” зімкнись!”. Підрахунок ведеться “раз-два” доки усі учні не повернуться обличчям до фронту.

20. 01. 21. - для 8 - Б

Гімнастика

1. Дівчата виконайте вправи під відео:

https://youtu.be/NjxSK-EHxsI

2. Хлопцям виконати комплекс Табата під відео:

https://youtu.be/Ib44QCcjsU8

18. 01. 21. - для 8 - Б та 8 - А

Гімнастика

1. Виконайте кардіо - вправи під відео:

https://youtu.be/h2lkIf33LnE

2. Виконати тести:

Тести з модуля « Гімнастика»

1. Що означає термін гімнастика?

А. Утворений від слова “гімн” спорту;

Б. Систему спеціальних фізичних вправ з використанням гімнастичних приладів, обладнання та пристосувань;

В. Спортивну термінологію;

Г. Форму виконання гімнастичних вправ (ранкова гімнастика, лікувальна тощо).

        2. Які види гімнастики є олімпійськими?

А. Спортивна гімнастика;

Б. Аеробіка;

В. Стрибки на батуті;

Г. Акробатичні стрибки.

       3. Укажіть, у якому виді гімнастики беруть участь у змаганнях тільки жінки.

А. Спортивна аєробіка;

Б. Спортивна акробатика;

В. Художня гімнастика;

Г. Спортивна гімнастика.

      4. Жіноча спортивна гімнастика вирізняється від чоловічої:

А. Пластичністю, гнучкістю, ритмічністю, граціозністю;

Б. Силовою та швидкісною направленістю;

В. Більшою кількістю вправ, пов’язаних з ризиком;

Г. Віртуозним виконанням вправ.

      5. Головною метою гімнастики для всіх вікових періодів розвитку та життя людини є:

А. Підвищення надійності біологічної системи організму;

Б. Дія фізичного навантаження на серцево-судинну та дихальну системи організму;

В. Дія фізичного навантаження на психічний стан;

Г. Формування рухових навичок, розвиток чи вдосконалення фізичних якостей.

        6. Страхування під час виконання гімнастичної вправи це:

А. Надійний захід безпеки та необхідний методичний прийом у навчанні;

Б. Тимчасовий захід, який виключається після того, як учень оволодіє технікою виконання вправи;

В. Вміння учня в момент небезпеки знайти вихід з невдалого положення, зупинитися або приземлитися без ушкодження здоров’я;

Г. Готовність та вміння керівника надати учню допомогу або підтримку у необхідний момент і, тим самими, попередити падіння з приладу

         7. Опорні стрибки - це

А. Вид гімнастичних вправ;

Б. Вид стрибків в довжину;

В. Вид легкої атлетики;

Г. Вправа руханки.

        8. Яку фізичну якість переважно розвиває гімнастична вправа - стрибок через коня ноги нарізно:

А. Швидкість;

Б. Спритність;

В. Сила;

Г. Гнучкість.

         9. Гімнастична вправа «Стрибок ноги нарізно через коня у довжину» належить до групи:

А. Статичних вправ;

Б. Динамічних вправ;

В. Силових вправ;

Г. Вправ на рівновагу

         10. Яку фізичну якість переважно розвиває гімнастична вправа - нахил тулуба вперед:

А. Швидкість;

Б. Спритність;

В. Сила;

Г. Гнучкість.

11. Які гімнастичні вправи називають прикладними?

А. Вільні вправи;

Б. Вправи, що є прикладом для наслідування;

В. Акробатичні вправи;

Г. Вправи, що формують життєво важливі рухові вміння і навички активної взаємодії з навколишнім середовищем.

12. Що таке гімнастична термінологія?

А. Спеціальна мова;

Б. Будова спеціальних термінів;

В. Система спеціальних термінів, що застосовуються для стислого позначення вправ, рухів, дій, приладів, інвентарю…

Г. Термінологічна логістика.

15. 01. 21. - для 8 - Б та 8 - А

Гімнастика

1. Виконати комплекс вправ Табата під відео:

https://youtu.be/VecbXgWY0DI

2. Уважно прочитати і вивчити:

НАЗВИ ОСНОВНИХ ПОЛОЖЕНЬ І РУХІВ

Вихідне положення (в.п.) - положення гімнаста, з якого починається виконання вправи.
Кінцеве положення - положення, яким закінчується вправа. Часто кінцеве положення," попередньої вправи є вихідним положенням для наступної.
Вис - положення гімнаста, при якому його плечі розміщені нижче осі приладу.
Змішаний вис - різновидність вису, при якому гімнаст, крім рук, додатково опирається на прилад або підлогу іншою частиною тіла, найчастіше - ногами.
Упор - положення гімнаста, при якому його плечі розміщені вище площі опори (осі приладу, підлоги).
Змішаний упор - різновидність упору, при якому гімнаст, окрім рук, додатково опирається на прилад або підлогу іншою частиною тіла, найчастіше - ногами.
Сід - положення гімнаста сидячи на приладі або підлозі, руки - вздовж тулуба. Розрізняють: сід ноги нарізно, сід на стегні (бруси, колода), сід зігнувши ноги, сід кутом.
Підйом - переміщення тіла гімнаста з вису в упор або з нижчого упору в більш високий.
Спад - швидке переміщення тіла гімнаста з упору в вис або в нижчий упор.
Опускання - повільне переміщення тіла гімнаста з упору в вис або в нижчий упор.
Мах - маятникоподібний рух усім тілом або його частинами від однієї крайньої точки до другої.
Розмахування - декілька махів підряд.
Кач - маятникоподібний рух тілом разом з приладом.
Розкачування - декілька качів підряд.
Перемах - рух ногою або ногами над приладом в упорі або під ним (в висі).
Схрещення - два зустрічних перемахи, при виконанні яких ноги рухаються назустріч одна одній.
Коло - цілісний коловий рух по замкнутій кривій (над приладом, над його частинами та ін.)
Поворот - рух тіла гімнаста навколо його повздовжньої осі або рух окремими частинами тіла навколо повздовжньої осі цієї частини. Наприклад: поворот руки, ноги.
Оберт - коловий обертальний рух гімнаста навколо осі приладу (турнік, жердина) або навколо уявної лінії, що проходить через точки хвату (кільця, бруси).
Викрут - вправа, яка виконується зі своєрідним обертальним рухом в плечових суглобах. Часто застосовується на кільцях, рідше - на турніку та брусах різної висоти.
Стрибок - подолання приладу або простору (висоти, довжини) вільним польотом.
Зіскок - стрибок гімнаста з приладу на підлогу різними способами з упорів, висів, статичних положень тощо.
ТЕРМІНОЛОГІЯ ОСНОВНИХ АКРОБАТИЧНИХ ВПРАВ
Колесо — обертальний рух тіла з рівномірною і послідовною зміною упору руками і ногами.
Перекат - напівобертовий рух тіла вперед або назад з послідовним торканням частинами тіла опори без перевертання через голову. :
Перекид - обертовий рух тіла вперед або назад з послідовним торканням частинами тіла опори і наступним перевертанням через голову.
Переворот - обертовий рух тіла вперед, назад або в сторону з перевертанням через голову і з проміжною опорою руками або головою при наявності одної або двох фаз польоту.
Напівпереворот - рух тіла з неповним обертом, тіла виконується стрибком на руки або з рук, тіла чи голови на ноги.
Псрекидка — рівномірний рух тіла з повним обертом з проміжним упором руками, але без фази польоту.
Рівновага — положення тіла на зменшеній площі опори (рівновага на руці, ластівка, арабеска та ін.).
Сальто - обертовий рух тіла в будь-яку сторону з повним перевертанням через голову без проміжної опори.
Стійка - вертикальне положення тіла (головою вгору або вниз). Наприклад: головою вгору -основна стійка, зімкнута, стійка ноги нарізно, широка стійка тощо; головою вниз - стійка на лопатках, на грудях, на голові і руках, на передпліччях, на плечах, на руках, на одній руці.

13. 01. 21. - для 8 - Б

Гімнастика

1. Уважно переглянути та прочитати презентації:

ГІМНАСТИКА:

Гімнастика, її елементи та термінологія:

2. Виконати під відео вправи:

https://youtu.be/0eZyMmBicPI

11. 01. 21. - для 8 - Б та 8 - А

Гімнастика

1. Уважно переглянути та прочитати презентацію:

ГІМНАСТИКА:

2. Виконати під відео вправи:

https://youtu.be/BUY8FM0o52c

23. 12. 20. - для 8 - Б

1. Виконати комплекс Табата під відео:

https://youtu.be/ttkq49P_7ds

21. 12. 20. - для 8 - Б - 8 - А класів

1. Дівчатам виконати під відео Кардіо вправи:

2. Хлопцям виконати комплекс Табата під відео:

15. 12. 20. - для 8 - А

1. Виконати комплекс Табата під відео:

04. 12. 20. - для 8 - Б - 8 - А класів

1. Виконати під відео Кардіо вправи:

02. 12. 20. - для 8 - Б класу, виконати обидві вправи
01. 12. 20.

1. Виконати стрибкові вправи під відео:

2. І виконати комплекс Табата:

30. 11. 20.

1. Виконати під відео Кардіо вправи:

2. Хлопцям виконати комплекс Табата:

27. 11. 20.

1. Дівчатам виконати "Каордіо-треніровку"

2. Хлопцям виконати комплекс Табата.

3. Хлопцям для сили рук:

25. 11. 20.

Тестові завдання з модуля «Баскетбол» для учнів 8 – х класів

Запитання 1

У якій країні винайдено гру "Баскетбол?

варіанти відповідей

Англія

Бразилія

Україна

Америка

Запитання 2

Скільки гравців в команді з баскетболу?

варіанти відповідей

5

22

11

8

Запитання 3

Яка тривалість гри в баскетбол?

варіанти відповідей

45 хвилин

40 хвилин

60 хвилин

30 хвилин

Запитання 4

Який розмір баскетбольного майданчика?

варіанти відповідей

26м х 14м

18м х 9м

28м х 15м

16м х 10м

Запитання 5

Виберіть технічні прийоми гри в баскетбол:

варіанти відповідей

передача м’яча

відбивання м’яча

ловіння м’яча

кидок м’яча

Запитання 6

Скільки кроків з м’ячем може робити гравець в баскетболі?

варіанти відповідей

1

3

4

2

Запитання 7

Скільки разів можна виконати заміну під час гри в баскетбол?

варіанти відповідей

2

3

4

Необмежено

Запитання 8

Скільки очок дає команді штрафний кидок?

варіанти відповідей

2 очки

3 очки

1 очко

4 очки

Запитання 9

Що означає свисток судді в грі "Баскетбол"?

варіанти відповідей

зупинку гри

закидання м'яча у кошик

блокування м’яча

передача м’яча гравцю

Запитання 10

Як перекладається слово "баскетбол"?

варіанти відповідей

ручний м'яч

ведення м'яча рукою

кошик, м'яч

нога, м'яч

Запитання 11

Визначте основне завдання гравців під час гри в баскетбол.

варіанти відповідей

закинути м'яч у свій кошик

провести м'яч до кошика суперника

закинути м'яч у кошик суперника

передати м'яч своєму гравцю

Запитання 12

Що таке фол у баскетболі?

варіанти відповідей

неспортивна поведінка

закидання м'яча у кошик

порушення правил гри

штрафний кидок

23. 11. 20.

1. Виконати руханку.

2. Ознайомитися з основними термінами і правилами гри баскетбол.

ПРАВИЛА ГРИ В БАСКЕТБОЛ

18. 05. 20.

Технічна підготовка футболіста

1 Навчання техніці пересування і її удосконалювання

Підбір вправ повинен відбивати специфіку ігрових пересувань. Навчання й удосконалювання техніки пересування тісно зв'язано з вихованням таких рухових якостей, як швидкість, спритність, стрибучість, швидкісна витривалість. У процесі навчання використовуються багато засобів загальної фізичної підготовки (легка атлетика, спортивні і рухливі ігри й ін.).

Найбільш ефективними для удосконалювання техніки є наступні вправи: стартові прискорення в бігу різними способами по прямій, після поворотів і зупинки; стартові прискорення з різних вихідних положень; «човниковий» біг; стрибки на одній і двох ногах у різних напрямках і послідовності і т.д.

2 Навчання ударам по м'ячу та їх удосконалювання

Навчання доцільне починати з ударів внутрішньою стороною стопи (передачі м'яча) і внутрішньою частиною підйому (удари в ціль), після чого варто освоювати удари середньою і зовнішньою частиною підйому. На закінчення необхідно знайомити з ударами носком і п'ятою. Після спроб виконати удари по нерухомому м'ячу переходять до ударів по м'ячу, що котиться від гравця, назустріч, праворуч і ліворуч. Потім освоюються удари по стрибаючому м'ячі, з напівліта і м'ячі, що летить.

Особливу увагу варто звернути на виконання останнього бігового кроку перед постановкою опорної ноги на рівні м'яча. Активний поштовх при збільшенні останнього кроку викликає значний замах ударної ноги [17,74].

У процесі навчання для закріплення основ техніки, так називаної «школи» ударів, використовуються вправи з деяким варіюванням сили удару і швидкості (без досягнення максимальних величин). На етапі удосконалювання задачі розвитку влучності, сили і швидкості удару вирішуються одночасно.

Разом з вивченням ударів ногою вивчаються зупинки м'яча, що котиться, внутрішньою стороною стопи і підошвою. Потім приступають до освоєння зупинок стрибучих і м'ячів, що летять, стегном, тулубом, підйомом.

Навчання ударам по м'ячу головою треба починати з вивчення удару середньою частиною голови без стрибка. Найбільш ефективні вправи в парах, коли один з партнерів кидає м'ячі, що летять з різною траєкторією, а інший виконує удар. Потім освоюють удари в стрибку. Для розвитку «почуття м'яча» використовуються варіанти жонглювання: у парах, трійках, на місці, у русі, декількома м'ячами і т.д. [16,190].

При навчанні ударам і зупинкам потрібно широко використовувати допоміжне устаткування. Застосування тренувальної стінки і батутів (вертикальних і похилих) дозволяє конкретизувати задачі навчання на різних етапах, точніше дозувати силу ударів; сприяє кращому володінню м'ячем, істотно збільшує кількість повторень, допомагає вчасно фіксувати помилки і виявляти їхньої причини.

3 Навчання веденню м'яча, фінтам, відбиранню м'яча й удосконалювання в цих прийомах

При навчанні веденню м'яча спочатку освоюють прямолінійне ведення середньою і зовнішньою частиною підйому ноги, носком. Потім переходять до навчання ведення по кривих, зі зміною напрямку. Тому що рівень техніки ведення, досягнутий на низької швидкості, не зберігається при переході на більш високі швидкості руху, випливає після декількох успішних повторень ведення переходити до спроб виконувати вправи на швидкості, близькій до максимальної. При цьому ставиться задача не «відпускати» м'яч далі 1–2 м.

Навчання фінтам доцільно починати з обманного руху «відходом». Варто широко використовувати рухливі ігри, основані на несподіваній і швидкій зміні напряму руху.

Паралельно з навчанням фінтам рекомендується освоювати прийоми відбирання м'яча. При вивченні найбільш ефективні єдиноборства й ігрові вправи: 2 х 1, 2 х 2, 3 х 2, 4 х 2 і т.д.

4 Особливості навчання й удосконалювання в техніку воротаря

Одним з факторів готовності воротаря до дії є правильний вибір вихідного положення. При навчанні «стійці» застосовуються вправи, пов'язані зі стартовими рухами, виконуваними в різних напрямках з вихідного положення звичайним, приставним і схресним кроком, стрибками, падіннями, перекидами, перекатами і т.д.

Вивчення техніки володіння м'ячем варто починати з ловіння м'яча двома руками на місці, у русі, у стрибку. Виконується серія ударів або кидків рукою з відстані 6–8 м із заданою траєкторією на воротаря або убік від нього (1–1,5 м). Поступово збільшується сила ударів (кидків), а потім відстань, траєкторія. Паралельно з ловом освоюються кидки м'яча рукою. На початку навчання даються завдання на техніку і точність кидків, потім на дальність (з різною траєкторією) і точність.

Освоєнню техніки лову і кидків м'яча сприяє широке використання рухливих (з елементами кидків і лову) і спортивних ігор (баскетболу і ручного м'яча) [15,126].

У підготовці воротарів значна увага варто приділити навчанню ловінню м'яча в падінні. Після ознайомлення з технікою падіння «перекатом» у сторони розучується техніка ловіння м'ячів, що котяться і низько летять, на відстані 1,5–2 м від воротаря. Для освоєння ловіння м'яча в падінні з фазою польоту на початку навчання використовуються вправи, спрямовані на освоєння всіх компонентів складної структури падіння (переміщення, відштовхування, ловіння м'яча у фазі польоту, приземлення). Потім ідут завдання піймати м'ячі, що котяться і летять з різною траєкторією на відстані 2–2,5 м від воротаря.

14. 05. 20.

Тести з футболу 8 клас

1. Укажіть, які фізичні якості футболістів розвивають вправи зі збільшеною амплітудою та кількістю повторень.

А силу

Б витривалість

В спритність

Г гнучкість

2. Назвіть варіанти розіграшу кутового удару.

А подачею м’яча на ближню штангу

Б подачею м’яча на дальню штангу

В коротким розіграшем

Г подачею м’яча на ближню й дальню штангу та коротким розіграшем

3. Визначте помилку при виконанні вкидання м’яча.

А гравець стоїть, ноги нарізно

Б гравець тримає м’яч долонями

В гравець відірвав одну або обидві ноги від землі

Г м’яч вкидається з-за голови

4. Укажіть, де встановлюється м’яч у футболі при виконанні пенальті.

А на відстані 11 м від воріт (посередині)

Б на місце, де зафіксовано порушення

В на середній лінії

Г на кутовій позначці

5. Укажіть, які варіанти зупинки м’яча застосовують гравці.

А стегном, грудьми, підйомом

Б стегном, грудьми, підйомом, підошвою

В стегном, грудьми, підйомом, підошвою, внутрішньою стороною стопи

Г стегном, грудьми

6. Укажіть, у яких випадках суддя призначає штрафний удар.

А якщо гравець неправильно вкинув аут

Б якщо гравець зробив підкат у момент торкання м’яча суперником

В якщо гравець порушив правила, перешкоджаючи супернику

Г якщо воротар забрав м’яч

7. Укажіть, що призначає суддя, коли м’яч вийшов за лінію воріт від гравця команди, яка захищається.

А кутовий удар

Б вільний удар

В спірний удар

Г удар від воріт

8. Назвіть фізичну якість, яку розвиває біг на короткі дистанції.

А витривалість

Б швидкість

В гнучкість

Г силу

9. Укажіть, як називають відволікаючі дії гравців.

А увід

Б обман

В фінт

Г відвід

10. Назвіть один з ефективних способів обігравання суперника за допомогою партнера.

А гра у «стінку»

Б заслін

В оббігання

Г забігання

11. Укажіть, яку абревіатуру має міжнародний керівний орган футболу.

А МФФ

Б ФФУ

В УЄФА

Г ФІФА

12. Укажіть, яке покарання призначається за гру рукою захисника у зоні штрафного майданчика.

А кутовий удар

Б спірний удар

В штрафний удар

Г удар від воріт

Особливості техніки воротаря

1 Ловіння м'яча

Ловіння м'яча є основним засобом техніки воротаря. Вона здійснюється переважно двома руками. У залежності від напрямку, траєкторії і швидкості руху м'яча ловіння виконується знизу, зверху або збоку. Ловіння м'ячів, що летять на значній відстані від воротаря, здійснюється в падінні.

Ловіння м'яча знизу використовується для оволодіння м'ячами, що котяться, що опускаються і низько (до рівня грудей) летять назустріч воротареві. У підготовчій фазі воротар нахиляється вперед і опускає руки вниз (Рис. 9). Долоні повернені до м'яча, пальці трохи розставлені. Руки не повинні бути надмірно напружені. Ноги зімкнуті, прямі або небагато зігнуті. У момент зіткнення м'яч підхоплюється кистями знизу і підтягується до живота. Часто в процесі гри приходиться здійснювати ловіння м'ячів в стороні від воротаря. У цьому випадку необхідно попередньо переміститися убік напрямку руху м'яча [17,72].

Ловіння м'яча зверху застосовується для оволодіння м`ячами, які летять із середньою траєкторією (на рівні грудей і голови), а також м'ячів, що високо летять і опускаються (Рис. 10). Приймаючи вихідне положення, незначно зігнуті руки виносяться вперед або вгору. Долоні, повернені до м'яча, з розставленими і напівзігнутими пальцями утворюють своєрідну «півсферу». Швидкість м'яча гаситься за рахунок поступального руху кистей, і згинання рук.

Рис. 9. Ловіння м`яча, який котиться знизу

Рис. 10. Ловіння м'яча, що летить, зверху в стрибку

М'ячі, які високо летять, варто ловити двома руками зверху в стрибку.

Ловіння м'яча в падінні – ефективний засіб оволодіння м'ячами, спрямованими зненацька, точно і сильно убік від воротаря; перехоплення передач і «прострілів» уздовж воріт; відбирання м'яча в ногах у суперника. Є два варіанти ловіння: без фази польоту і з фазою польоту.

Рис. 11. Ловіння м'яча в падінні

Перший варіант застосовується звичайно для ловіння м'ячів, що котяться на відстані 2–2,5 м від воротаря. Воротар попередньо робить широкий крок, руки спрямовуються до м'яча. Падіння відбувається «перекатом»: спочатку землі торкається гомілка, потім стегно і тулуб. Витягнуті паралельно руки створюють перешкоду на шляху м'яча [15,120].

Для ловіння м'ячів, що летять на значній відстані, використовується падіння з фазою польоту (Рис. 11). У попередній фазі виконується один або два швидких приставних кроки в напрямку польоту м'яча. Поштовх виконується ближньої до м'яча ногою. Руки найкоротшим шляхом активно виносяться до м'яча. Ловіння м'яча виконується у фазі польоту. Після оволодіння м'ячем проводиться групування. Приземлення відбувається в такій послідовності: спочатку на передпліччя, потім на плече, тулуб, ноги.

2 Відбивання м'яча

У тому випадку, коли неможливо виконати ловіння м'яча (протидія супротивника, сильний удар, важкодосяжний м'яч і т.д.), застосовується відбивання м'яча. Назустріч м'ячу, який летить, швидко виноситься одна або дві руки. Відбивання проводиться найчастіше долонями (іноді удар м'яча приходиться на передпліччя). М'яч рекомендується направляти убік від воріт.

Рис. 12. Відбивання м`яча кулаком в стрибку

М'ячі, що летять на значній відстані від воротаря, варто відбивати одною рукою в падінні.

Щоб переривати «прострільні» і «начіпні» передачі, воротареві необхідно відбити м'яч на значну відстань. Для цього використовується удар по м'ячу одним або двома куркулями. Відбивання виконується на місці, у кроці, після різних переміщень і особливо часто в стрибку (Рис. 12).

3 Переведення м'яча

До переведення відносяться дії воротаря, ціль яких – направити м'яч, що летить у ворота, через верхню поперечину. В основному переводяться м'ячі, що летять зі значною силою і з високою траєкторією над воротарем або осторонь від нього.

Рис. 13. Переведення м`яча двома руками в стрибку

Переведення має визначену схожість з відбиванням м'яча. Виконується однієї або двома руками (Рис. 13). Важкодосяжні м'ячі переводяться в падінні.

4 Кидки м`яча

Кидки м'яча виконуються однієї і двома руками.

Кидки одною рукою дозволяють більш точно направити м'яч партнеру. Застосовуються наступні способи кидка м'яча одною рукою: зверху, збоку і знизу [15,122].

Кидок зверху – найбільш розповсюджений спосіб. Він дозволяє направити партнерові м'яч з різною траєкторією, на значну відстань і з достатньою точністю (Рис. 14).

Кидки виконуються на місці, у русі. Їхнє використання в русі строго регламентується правилами.

Рис. 14. Кидок м`яча зверху

13. 05. 20.

Зупинки м'яча, ведення, фінти та відбирання м'яча.

Зупинки служать засобом прийому й оволодіння м'ячем. Ціль зупинки – погасити швидкість м'яча, що котиться або летить для здійснення подальших дій.

Зупинка ногою. Основні фази руху є загальними для різних способів.

Підготовча фаза – прийняття вихідного положення – характеризується переносом ваги тіла на опорну ногу, що трохи зігнута для стійкості. Нога, що зупиняє, посилається назустріч м'ячеві.

**Рис. 5. Зупинка м'яча ногою: а – внутрішньою стороною стопи; б – підйомом; в-стегном**

Робоча фаза – амортизируючий рух зупиняючою ногою, яка трохи розслаблена. У момент зіткнення з м'ячем (або трохи раніш) починається рух ноги назад. Швидкість руху поступово сповільнюється [17,72].

Завершальна фаза – прийняття необхідного положення для наступних дій. Загальний центр ваги тіла переноситься убік зупиняючої ноги і м'яча.

Зупинка внутрішньою стороною стопи (Рис. 5, а). Для зупинки м'яча, що котиться, нога виноситься назустріч м'ячу. Стопа повернута назовні на 90°. У момент зіткнення м'яча і стопи нога відводиться назад до рівня опорної ноги.

При зупинці м'ячів, які низько летять, у підготовчій фазі нога, що зупиняє, більше згинається в колінному суглобі і піднімається до рівня м'яча. М'ячі, які високо летять зупиняються в стрибку. https://youtu.be/KPF75pFTcS4

Зупинка підошвою. При наближенні м'яча, що котиться назустріч, нога виноситься вперед. Носок піднятий вгору під кутом 30–40°. Поступальний рух назад незначний. https://youtu.be/K86aqG1McxE

Для того щоб зупинити підошвою м'яч, що опускається, необхідно точно розрахувати місце його приземлення. Носок ноги піднятий. У момент торкання м'яча землі він накривається (але не давиться) підошвою.

Зупинка підйомом. При зупинці м'ячів, що опускаються з високої траєкторії, стопа ноги, розташована паралельно землі (Рис. 5, б). Поступальний рух проводиться вниз-назад. https://youtu.be/gVXrYUUW2HI

Зупинка стегном. Необхідно розташувати стегно під прямим кутом до м'яча, що летить (Рис. 5, в). М'яч стикається із середньою частиною стегна. Поступальний рух проводиться вниз-назад. https://youtu.be/q1Voy3YRu-c

Зупинка м'яча грудьми. У підготовчій фазі футболіст повертається обличчям до м'яча (Рис. 6), ноги на ширині пліч або невеликого кроку (50–70 см), груди подаються вперед, руки злегка зігнуті. При наближенні м'яча тулуб відводиться назад, плечі і руки – вперед. https://youtu.be/zlwf2RVm5HU

М'ячі, які високо летять, зупиняються грудьми в стрибку.

Рис. 6. Зупинка м'яча грудьми та переведення м'яча зовнішньої частиною підйому

Зупинка м'яча головою рідше використовується в грі, тому що вона важка за виконанням. Зупиняють м'яч переважно чолом (середина чола) поступальним рухом вниз або назад. https://youtu.be/nRmnjATd8qg

Зупинка м'яча з переведенням. Сучасний футбол характеризується тим, що гравці ще до прийому (зупинки) м'яча повинні прийняти рішення про подальші дії. Зупинки з переведенням саме і дозволяють не тільки погасити швидкість м'яча, але і цілеспрямовано змінити його напрямок, зручно підготуватися для подальших дій.

Переведення переважно виконуються убік (вправо – уліво) або назад (за спину) [18,240].

Розглянемо особливості переведення на прикладі переведення м'яча зовнішньою частиною підйому (Рис. 6). Нога, що зупиняє, виноситься вперед. Стопа розвертається назовні. Рух ноги назад за м'ячем проводиться з таким розрахунком, щоб накрити його в момент відскоку. Тулуб повертається убік подальшого руху м'яча. https://youtu.be/_OzKyVITPTg

Ведення м'яча.

За допомогою ведення здійснюються всілякі переміщення гравців з м'ячем. При веденні використовується біг (іноді ходьба), удари по м'ячу ногою виконуються в різній послідовності і ритмі. Виходячи з тактичних задач удари по м'ячу при веденні виконуються різної сили. Якщо необхідно швидко подолати значну відстань, м'яч «відпускають» від себе на 10–12 м. При протидії суперника варто постійно контролювати м'яч і не «відпускати» його далі 1–2 м. Необхідно відзначити що часті удари знижують швидкість ведення.

При веденні середньою частиною підйому і носком здійснюється переважно прямолінійний рух. Ведення м'яча внутрішньою частиною підйому дає можливість виконати переміщення по дузі. Найбільш універсальним є ведення зовнішньою частиною підйому. При веденні стрибучих м'ячів використовуються удари середньою частиною підйому, стегном або головою.

Обманні рухи (фінти).

Обманні рухи виконуються в безпосереднім єдиноборстві із суперником з метою подолання його опору і створення необхідних умов для подальшого ведення гри.

Виділяються дві найбільш загальні фази обманних рухів: підготовча і фаза реалізації. Інсценівка обманних дій у першій фазі спрямована на виклик відповідної реакції супротивника. Ця фаза відповідає підготовчій фазі техніки виконання ударів по м'ячу, зупинок, ведення. Природність виконання даної фази визначає відповідну реакцію супротивника. У другій фазі реалізуються наміри футболіста. Їй властива значна варіативність, що обумовлюється ігровими ситуаціями і тактичними прийомами. Використовуються різні варіанти: відхід з м'ячем, прибирання м'яча, пропускання м'яча партнерові і їх комбінації [18,241].

Фінти «відходом» основані на принципі несподіваної і швидкої зміни напрямку руху. При атаці супротивника спереду використовується «відхід» випадом. Розглянемо дії футболіста при обманному русі вліво і відході вправо. Зближаючись із супротивником, на відстані 1,5–2 м від нього поштовхом правої ноги виконується широкий випад вперед. Суперник намагається перекрити зону проходу і переміщається убік випаду. Різким поштовхом лівої ноги виконується крок вправо. Зовнішньою частиною підйому правої ноги м'яч посилається вперед.

Якщо супротивник атакує ззаду, застосовується фінт «відходом» з переносом ноги через м'яч (Рис. 7, а).

Фінти «ударом» по м'ячу виконуються під час ведення, після передачі м'яча партнером, після зупинки. Виконуючи фінт ударом по м'ячу ногою, гравець при зближенні із супротивником робить замах ударною ногою. Реагуючи на замах, супротивник намагається відібрати м'яч або перекрити зону удару. Для цього застосовується випад, шпагат, підкат, що зв'язано зі сповільненням руху або зупинкою. У залежності від ігрової ситуації у фазі реалізації виникає відхід уперед, вправо, вліво або назад (Рис. 7, б).

Фінт «зупинкою» м'яча ногою застосовується під час ведення і після передачі м'яча партнером. У першому випадку починається помилкова спроба зупинки з м'ячем. Суперник, що атакує, сповільнює рух. У цей момент виникає прискорення з м'ячем (Рис. 7, в).

У другому випадку після передачі займається підготовче положення для зупинки м'яча. Суперник атакує гравця. Однак той замість зупинки пропускає м'яч, повертається на 180° і опановує ним.

Рис. 7. Фінти: а – «відходом» з переносом ноги через м'яч; б – «ударом»; в – «зупинку»

Відбирання м'яча

При відбиранні м'яча, атакуючий робить ривок до м'яча, коли супротивник трохи «відпустить» його від себе, і ударом або зупинкою виконує відбирання. Існують два різновиди відбирання: повний і неповний. У першому випадку м'ячем опановує сам гравець, який відбирає або його партнер. При неповному відбиранні м'яч відбивається на визначену відстань або за бічну лінію. У складних ігрових ситуаціях для відбирання м'яча використовуються випад і підкат.

Відбирання м'яча у випаді дозволяє зробити прийом на відстані 1,5–2 м. Він застосовується при спробі супротивника «обійти» гравця праворуч або ліворуч. Швидким переміщенням убік м'яча здійснюється випад. Важко-досяжні м'ячі вибиваються переважно носком у «напівшпагаті» або «шпагаті» (Рис. 8, а).

Відбирання м'яча в підкаті дає можливість опанувати м'ячем, що знаходиться на відстані більш 2 м від гравця. Відбирання виконується звичайно ззаду або збоку. Гравець, що атакує, зближаючись із супротивником, у падінні викидає ноги вперед. Сковзаючи по траві, він створює перешкоду на шлях м'ячу або вибиває його ногою (Рис. 8, б).

Рис. 8. Відбирання м'яча: а – у шпагаті; б – у підкаті

Вкидання м'яча.

Вкидання м'яча через бічну лінію. При вкиданні тулуб відхиляється назад, руки з м'ячем за головою. Кидок починається з енергійного випрямлення ніг, тулуба, рук і завершується кистьовим зусиллям убік вкидання. Для збільшення дальності використовується вкидання після розбігу і з падінням.

12. 05. 20.

Удари по м'ячу ногою та головою.

Удари по м'ячу, що котиться, не відрізняються від виконання ідентичних способів по нерухомому м'ячу. Головна задача полягає в тім, щоб скоординувати швидкість власного руху з напрямком і швидкістю м'яча. При ударі по м'ячу, що котиться від гравця, опорна нога ставиться збоку – за м'яч. При ударі по м'ячу, що котиться назустріч, опорна нога не доходить до м'яча. Якщо м'яч котиться збоку, то раціонально виконати удар ближчою до м'яча ногою. У всіх випадках відстань постановки опорної ноги від м'яча залежить від швидкості його руху. Ударний рух виконується, коли м'яч наблизиться до опорної ноги.

Удари по м'ячу, що летить.

Рис. 2. Удари по м`ячу, який летить: а – середньою частиною підйому, б – з поворотом,

в-з напівльоту.

Так як швидкість м'ячів, що летять, найчастіше вище, ніж тих, що котяться, то головні труднощі полягають у визначенні місця зустрічі з м'ячем, що летить. При ударах по м'ячах що опускаються і низько летять структура руху схожа з ударами по м'ячах, що котяться, (Рис. 2, а). Удари з поворотом і з напівльоту мають деякі особливості [17,70].

Удар з поворотом використовується для зміни напрямку польоту м'яча і виконується середньою частиною підйому (Рис. 2, б). Опорна нога повертається в напрямку удару. Тулуб відхиляється убік опорної ноги. З поворотом тулуба починається ударний рух у горизонтальній площині.

Удар з напівльоту проводиться середньою або зовнішньою частиною підйому по м'ячу відразу ж після його відскоку від землі (Рис. 2, б). Опорна нога ставиться ближче до місця приземлення м'яча. Безпосередньо після відскоку наноситься удар. Гомілка в момент удару і «проводки» вертикальна, носок відтягнутий.

Рис. 3. Удар по м'ячу головою (серединою чола): а – без стрибка; б – у стрибку

Удари по м'ячу головою є ефективним засобом ведення гри. Вони використовуються як при завершальних ударах, так і для передач партнерові. Удари виконуються без стрибка й у стрибку. У процесі гри в основному використовуються удари середньою і бічною частиною чола.

Удар серединою чола. Вихідним положенням при ударі без стрибка є стійка, при якій ноги розташовані в невеликому кроці (Рис. 3, а). Роблячи замах, тулуб відхиляється назад, нога що стоїть позаду трохи згинається, вага тіла переноситься на цю ногу. Руки злегка зігнуті. Ударний рух починається з розгинання ноги, випрямлення тулуба і закінчується різким рухом голови вперед. Вага тіла переноситься на ногу, яка стоїть спереду.

При ударі в стрибку виконується поштовх нагору двома або одною ногою (Рис. 3, б). Після відштовхування тулуб відхиляється назад. У найвищій точці стрибка реалізується удар по м'ячу.

По важко досяжному м'ячу, що летить, (3–4 м від гравця) виконується удар головою в падінні.

Удар бічною частиною чола використовується, коли м'яч летить збоку від гравця (Рис. 4). Вихідним положенням є стійка ноги нарізно (30–50 см). Якщо м'яч наближається ліворуч, то для замаху тулуб нахиляється вправо. Ударний рух починається з розгинання ноги і випрямлення тулуба. Вага тіла переноситься на ліву ногу.

Рис. 4. Удар бічною частиною чола

08. 05. 20.

Техніка ударів по м'ячу ногою.

Напрямок і траєкторія руху м'яча залежить від того, по якій частині м’яча гравець ударив. Якщо по центру м'яча – котитиметься, летітиме по прямій лінії. Якщо нижче від центра м'яча – обертатиметься у зворотному напрямку, тобто до гравця, і підніматиметься крутою дугою вгору (рис. 1). Якщо вище – обертання і напрямок його руху будуть спрямовані вперед, дуга польоту при цьому невисока, а швидкість пересування збільшиться. Якщо з правого боку від центра – м'яч обертатиметься вліво, і навпаки, а під час руху він відхилятиметься вбік від прямої лінії. До спеціальної техніки відносяться також зупинки м'яча, ведення, обведення, фінти, кидання із-за бічної лінії і техніка гри воротаря.

Рис. 1. Частини тіла, якими футболіст виконує прийоми техніки гри (удари, зупинки, ведення тощо)

Удар по м'ячу внутрішньою частиною стопи Цей прийом застосовується під час ударів-передач на невеликі відстані, зокрема по воротах. Він вважається одним із точних, оскільки м'яча торкається порівняно велика частина поверхні стопи (практично – від п'яти до великого пальця (рис. 2). Під час удару вага тіла переміщується на зігнуту в коліні опорну ногу. М'яч знаходиться на рівні носка опорної ноги, приблизно за 10 см збоку. Носок ноги, якою гравець робить удар, розвернутий назовні під прямим кутом (щодо опорної ноги), внутрішнім боком вперед і в такому положенні зберігається як у момент удару, так і після нього.

Рис. 2. Удар внутрішньою частиною стопи

Послідовність навчання

1. Імітуючі вправи без м'яча.

2. Удар по нерухомому м'ячу з місця.

3. Удар по нерухомому м'ячу з одного кроку і після стрибка на опорну ногу.

4. Удар по нерухомому м'ячу після ходьби, повільного і швидкого бігу.

5. Удар по м'ячу, що котиться вперед (в напрямку удару).

6. Удар по м'ячу, що котиться гравцеві назустріч.

7. Удар по м'ячу з льоту.

8. Удар по м'ячу з льоту після відскоку від землі (м’яч кидає собі сам гравець), з місця і з розгону.

9. Те саме, тільки м'яч кидає партнер.

10. Удар з льоту по м'ячу, кинутому партнером з малої відстані (2-3 м).

11. Удар по м'ячу з напівльоту (м'яч випускає з рук сам гравець).

12. Удар по м'ячу з напівльоту (м'яч кидає вперед сам гравець).

13. Те саме, тільки м'яч кидає партнер.

14. Удари по воротах внутрішньою частиною стопи.
Помилки в техніці виконання ударів по м’ячу внутрішньою частиною стопи:

1. Вісь стопи опорної ноги спрямована не в бік удару.

2. Кут між стопами як під час удару, так і після нього менше ніж 90°. У цьому випадку м'яч обертатиметься вбік, а ноги гравця схрещуватимуться під час удару і після нього.

3. Пальці ноги, якою б'ють по м’ячу, відтягнуті донизу. В такому випадку після удару м'яч підніматиметься вгору.

4. Під час удару по м’ячу вага тіла гравця на боці підошви опорної ноги, на пальцях, а не на всій поверхні підошви.

5. Опорна нога на далекій відстані від м'яча.

6. Замість того, щоб зробити удар, гравець штовхає м'яч, тобто немає замаху ноги. Удар по м’ячу серединою підйому.

Цим ударом користуються тоді, коли м'яч потрібно послати на далекі відстані, особливо під час ударів по воротах після ведення м'яча, ударів в один дотик, виконання вільних і штрафних ударів, ударів від воріт, під час вибивання м'яча після оволодіння ним воротарем, ударів з відскоку від землі, з напівльоту і з льоту (рис. 3).

Рис. 3. Техніка виконання удару серединою стопи

Вісь стопи опорної ноги спрямована в напрямку удару. Опорна нога, зігнута в коліні, знаходиться на рівні або трохи попереду (за 10 см збоку) від м’яча. Нога, якою завдають удару, зігнута в коліні й відведена назад, після чого швидко виноситься вперед до м’яча, а після удару продовжує рухатися вперед, випрямляючись у коліні. Кут між коліном ноги, якою завдають удару, має припадати на м’яч або бути трохи попереду (рис. 4). Це значно впливає на висоту льоту м’яча після удару. Під час удару по м’ячу правою ногою ліве плече висунуте трохи вперед.

Послідовність навчання

1. Імітація удару без м’яча.

2. Удар по підвішеному на мотузку м’ячу.

3. Удар по м’ячу, випущеному з рук після відскоку. В цій та в інших вправах, де підкидається м’яч, важливо, щоб гравець виконував підкидання обома руками, знизу вгору, без обертання. До м’яча, кинутого руками, важливо почати рухатися в момент його відскоку від землі. Запізнілий старт не дасть можливості гравцеві замахнутися ногою для того, щоб завдати удару.

4. Удар по м’ячу, випущеному з рук під час бігу.

5. Удар по м’ячу, кинутому партнером з достатньою траєкторією. Тут варто звернути увагу на те, щоб партнер не кидав м’яч здалеку назустріч, оскільки гравець в такому випадку замість руху вперед назустріч м’ячу, мусить відходити назад, що ускладнює техніку виконання удару або взагалі робить його неможливим.

6. М’яч, кинутий партнером вперед дугою, наздогнати і завдати удару.

7. Удар по м’ячу з льоту. М’яч кидає партнер. Відстань між гравцями зменшена.

8. Удар по м’ячу з напівльоту (рис. 5).

9. Удар по нерухомому м’ячу.

10. Удар по нерухомому м’ячу зі стрибком на опорну ногу (подовженим одним кроком).

11. Удар по м’ячу, що котиться вперед. Гравець штовхає м’яч перед собою в напрямку удару, наздоганяє і завдає удару.

12. Удар по м’ячу, що котиться назустріч.

13. Передача м’яча партнеру або удар в стінку без зупинки.

14. Удари по воротах.

Рис. 5. Удар по м’ячу з напівльоту серединою підйому

Помилки в техніці виконання удару по м’ячу серединою підйому

1. Стопа під час удару розслаблена (не закріплена).

2. Гравець завдає удару не підйомом, а пальцями.

3. Опорна нога на значній відстані позаду м’яча.

Гравцеві слід випускати м’яч збоку від опорної ноги. Для цього він змушений нахилити тулуб вперед і прикривати м’яч коліном ноги, якою здійснює удар.
Удар по м’ячу внутрішньою частиною підйому

Цей удар застосовується переважно під час подач кутових, подач з краю до центра поля, передач на великі відстані і під час ударів по воротах. На відміну від удару серединою підйому, коли розгін гравця збігається з напрямком руху м’яча, під час удару внутрішньою частиною підйому розгін виконується під кутом 45° щодо напрямку удару. Опорна нога в положенні стрибка зігнута в коліні, стопа, своєю віссю спрямована в бік удару, ставиться за 25 см від м’яча. Нога, що завдає удару по м’ячу, зігнута в кульшовому і колінному суглобах, стопа розвернута

носком назовні. Останній крок розгону значно подовжений. Нога, що робить удар, виконує рух, подібний до натягнутого лука, і торкається м’яча внутрішньою частиною підйому (тією, що з внутрішнього боку від шнурівки бутс) (рис. 6). Після удару нога, якою гравець завдає удару, схрещується перед опорною.

Рис. 6. Удар по м`ячу ногою: а – внутрішньою стороною стопи; б – внутрішньою частиною підйому, в-середньою частиною підйому; г – внутрішньою стороною підйому; д – п`яткою.

Удар середньою частиною підйому проводиться з розбігу, місце початку якого знаходиться приблизно на одній лінії з м'ячем і ціллю (Рис. 6, в). Замах і ударний рух виконуються в одній площині. Носок ударної ноги максимально відтягнути униз. Умовна вісь, що як би з'єднує м'яч і колінний суглоб, у момент удару і «проводки» строго вертикальна.

Удар зовнішньою частиною підйому найбільше часто застосовується для виконання різаних ударів. Структура рухів при ударах середньою і зовнішньою частиною підйому схожа. Відмінності полягають у тім, що під час ударного руху гомілка і стопа повертаються усередину (Рис. 6, г).

Удар носком застосовується тоді, коли у гравця немає часу для достатнього замаху ноги або на мокрих, болотистих полях (рис. 7). Удари носком ризиковані, оскільки є непомітними. Замах ногою для удару дуже короткий, а якщо завдати його вище центра, м’ячу надається специфічне обертання, що значною мірою ускладнює захист від такого удару. При ударі місце початку розбігу, м'яч і ціль знаходяться на одній лінії. Останній крок розбігу – замах. У момент удару носок трохи піднятий.

(рис. 7).

Застосовується у випадках, коли у гравця не вистачає часу, щоб опустити м’яч униз і зробити удару стопою. Оскільки поверхня зіткнення з м’ячем велика, то й удар буде досить точним.

Удар п'ятою рідше застосовується в грі через складність виконання, незначної сили і точності. Достоїнство удару – несподіванка для суперників (Рис. 6, д). Опорна нога ставиться на рівні м'яча. Для замаху ударна нога рухається над м'ячем і виноситься вперед. Удар виконується різким рухом ноги назад. Стопа розташована паралельно землі.

ПРОФІЛЬ «ЛЕГКА АТЛЕТИКА»

завдання №2 для учнів 8 – х класів

1. Укажіть, скільки видів змагань входить до олімпійської програми з легкої атлетики.

А 12 (10 чоловічих і 2 жіночих)

Б 24 (12 чоловічих і 12 жіночих)

В 47 (24 чоловічих і 23 жіночих)

Г 100 (50 чоловічих і 50 жіночих)

2. Назвіть спортсмена, якому належить рекорд світу зі стрибків з жердиною.

А Сергій Бубка

Б Валерій Борзов

В Віктор Бризгін

Г Олександр Голубничий

3. Укажіть, який вид спорту називають «королевою спорту».

А художню гімнастику

Б спортивну гімнастику

В легку атлетику

Г синхронне плавання

4. Довжина дистанції марафонського бігу?

А 32 км.180м

Б 40 км.190м

В 42 км.195м

Г 21 км. 97м

5. Укажіть, до яких вправ належить біг на середні й довгі дистанції.

А на витривалість

Б на швидкість

В на силу

Г на гнучкість

6. Укажіть, на якій частині дистанції здійснюється передача естафетної палички.

А у зоні передачі

Б у зоні старту

В на доріжці

Г у зоні фінішу

7. Укажіть, у якому виді легкої атлетики здобула свої перемоги дворазова олімпійська чемпіонка, володарка 26 світових рекордів Олена Ісинбаєва (Росія).

А стрибок у висоту

Б стрибок у довжину

В потрійний стрибок

Г стрибок з жердиною

8. Укажіть, як називають людину, яка дає старт на змаганнях.

А суддя

Б стартер

В хронометрист

Г секретар

9. Укажіть, який снаряд для метання має дві частини.

А молот

Б спис

В ядро

Г диск

10. Укажіть, у якій фазі стрибка у довжину з розбігу починається безопорна фаза.

А польоту

Б розбігу

В приземлення

Г відштовхування

11. Укажіть назву бігу, який виконується з низького старту.

А кросовий біг

Б спринтерський біг

В стаєрський біг

Г біг на середні дистанції

12. Укажіть, чим біг відрізняється від ходьби.

А фазою приземлення

Б фазою польоту

В фазою відштовхування

Г фазою підготовки

07. 05. 20. - для 8 - Б

06. 05. 20.

ТЕХНІКА ФУТБОЛУ

Під технікою футболу звичайно розуміють спосіб виконання рухів. Кожний вид спорту вимагає спеціальної техніки. Вона стосується не тільки спеціальних, потрібних для цього рухів, але й спільних (біг, стрибки і т. д.). В ході матчу футболістам доводиться зупиняти м’яч, вести його, передавати один одному, бити по воротах і т. д. Якщо гравець виконує ці дії недостатньо швидко і неточно, то і команда в цілому витрачає зайві зусилля, що є серйозною перешкодою до досягнення перемоги. Від того наскільки уміло володіє футболіст всім різноманіттям технічних засобів і як їх застосовує, залежить ефективність його дій. Виходячи з цього під технікою футболу слід розуміти спосіб виконання всіх рухів, які можуть бути застосовані у грі. Техніка гри у футболі складається з двох основних розділів: техніка гри в нападі і техніки гри в захисті. Вони включають пересування і стрибки, удари по м’ячу, зупинки м’яча, ведення і обведення, фінти, вкидання і відбір м’яча, техніку гри воротаря. Технічна майстерність футболіста характеризується кількістю прийомів, якими він володіє, різноманітністю їх виконання і умінням виконувати ці прийоми при активній протидії. Освоюючи техніку, футболісти спочатку вчаться виконувати окремі прийоми і їх поєднання. Велике значення має особисте прагнення студентів до занять, їх завзятість в тренуванні. Для сучасного футболіста характерна універсальна технічна майстерність, що виявляється в умінні володіти всіма прийомами нападу і захисту, і особливо тими, які найбільш характерні для його функцій в команді. Класифікація техніки футболу – це розподіл технічних прийомів на групи за спільними специфічними ознаками. За характером ігрової діяльності в техніці виділяють два розділи: техніка польового гравця і техніка воротаря. Кожний із розділів складається з конкретних прийомів, що виконуються різними способами, які мають свої різновиди і умови виконання.

Техніка гри в нападі

Для участі в атаці футболістові потрібно уміти бігати, стрибати, передавати м’яч і завдавати ударів по воротах, зупиняти і вести м’яч, обводити суперника, застосовувати фінти і вкидати м’яч із-за бокових ліній.

Техніка пересування

Техніка пересування футболістів включає в себе таку групу прийомів: ходьба, біг, стрибки, зупинки, повороти.

Ходьба футболіста трохи відрізняється від звичайної ходьби, оскільки він пересувається по футбольному полю, злегка зігнувши ноги в колінах. Цим забезпечується зручне початкове положення для зміни ритму і швидкості пересування. Ходьба чергується з бігом.

Біг – головний засіб пересування у футболі. За допомогою бігу здійснюються різні переміщення футболістів, які не володіють м’ячем. Крім того, біг є складовою частиною техніки володіння м’ячем. Час, що витрачається на пересування бігом, складає 30–50 хв. Футболіст постійно використовує біг по прямій із зміною напряму, спиною вперед, пересувається приставними кроками, схресним кроком. Тому він повинен володіти всіма способами бігу, характерними для гри без м’яча і з м’ячем.

Техніка бігу футболіста специфічна. Швидка зміна напрямів бігу, несподівана зміна ритму, раптові зупинки, зміна положення ніг при веденні м’яча і підхід до м’яча без зниження швидкості можливі лише тоді, коли центр тяжіння гравця розташований нижче, ніж це буває у спринтера, а крок коротший.

Стрибки. Футбол багатий різноманітними стрибками, котрі використовують при ударах по м’ячу в безопорному положенні, зупинках м’яча й у деяких відволікаючих діях. У футболі часто застосовують стрибки, за допомогою яких ведеться боротьба за м’яч, що високо летить. Стрибки виконують поштовхом однієї і двома ногами з місця або з розбігу.

Зупинки розглядаються як ефективний засіб зміни напрямку руху. Залежно від місцезнаходження суперника після раптової зупинки відбуваються ривки в той чи протилежний бік, відходи з м’ячем і без нього. Звичайно застосовуються два прийоми зупинки: випадом і стрибком.

Повороти. За допомогою поворотів футболісти з мінімальною втратою швидкості змінюють напрямок руху. Після поворотів на місці, як правило, виконуються стартові дії. Повороти також входять у складову частину техніки виконання деяких способів ударів, зупинок, ведення, фінтів. Застосовуються такі прийоми поворотів: переступанням, стрибком, поворотом на опорній нозі.

Удари по м’ячу

Вони складають основу техніки володіння м’ячем і являються основним способом ведення гри. За способом виконання удари діляться на удари серединою підйому (прямим підйомом), внутрішньою і зовнішньою частиною підйому, внутрішньою стороною стопи, удари носком і п’ятою (рис. 1). Крім того, існують удари зовнішньою стороною стопи, підошвою, стегном, але застосовують їх рідко. Удари виконують з місця і з помірною швидкістю руху, на високій швидкості бігу, у стрибку, в падінні, за умов активного опору суперника м’ячів, що летять з різною швидкістю, траєкторією і спрямованістю. Удари по м’ячу виконують також і головою.

Удари по м’ячу ногою

Удари по м’ячу ногою, незалежно від способу виконання, можна розділити на два види: прямі (рис. 2) і різані (рис. 3, 4). При прямому ударі м’яч летить по напряму удару, що завдається. Якщо ж проводиться напрям удару в якій-небудь стороні від центру тяжіння м’яча, то це різаний удар. Такий удар не можна називати неточним: ним потрібно користуватися так само, як і іншими, траєкторію польоту вибирати особливо ретельно.

Внутрішня сторона стопи Внутрішня частина підйому

Середина підйому

П’ятка ОСНОВИ ТЕХНІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ З ФУТБОЛУ

Носок

Зовнішня торона стопи Зовнішня частина підйому

Рис. 1. Ударна поверхня стопи

Рис. 2. Прямий удар Рис. 3. Різаний удар прямою ногою

Вправ на техніку з м'ячем в домашніх умовах:

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

для перевірки теоретичних знань з теми «Легка атлетика»

для учнів 8-х класів

1. Бігові види легкої атлетики, які включені до шкільної програми з фізичної культури?

а) біг на короткі дистанції; б) човниковий біг; в) біг з перешкодами;

г) бар’єрний біг; д) кросовий біг

2. Контрольна вправа для визначення спритності:

а) човниковий біг 4 х 9м; б) біг на 30м; в) біг на 60м

3. До не циклічних видів легкої атлетики відноситься:

а) спортивна ходьба; б) стрибок у довжину; в) стрибок у висоту

г) метання; д) стрибок у довжину, висоту, метання

4.Повторне пробігання відрізків 30-50 м, сприяє розвитку:

а) гнучкості; б) швидкості; в) витривалості; г) спритності

5. Рівномірний біг сприяє розвитку:

а) спритності; б) швидкості; в) витривалості

г) швидкісної витривалості

6. Спортсмена в забігу дискваліфікують, якщо він зробив фальстарт:

а) два рази; б) три рази; в) один раз; г) чотири рази

7. Які бігові дистанції не входять до програми Олімпійських ігор:

а) 100м, 200м; б) 400м, 800м; в) 1500м, 5000м;

г) 500м, 1000м

8. Яка контрольна вправа для визначення швидкості:

а) човниковий біг 4 х 9м; б) біг на 300м; в) біг на 60м

9. Переможцем у змаганнях з легкої атлетики стає:

а) атлет, який показав кращий результат у фіналі;

б) атлет, який показав кращий результат протягом змагань;

в) атлет, який показав кращий результат у першій спробі

10. Вага м’яча для метання з місця та розбігу, становить:

а) 150г; б) 700г; в) 90г; г) 135г

11. Якщо спортсмен виконавши стрибок не заступив планку, то суддя:

а) піднімає білий прапорець;

б) піднімає червоний прапорець;

в) не піднімає жодного прапорця

12. Які дистанції бігу класифікуються як короткі:

а) 60м; б) 200м; в) 800м; г) 400м; д) 100м

04. 05. 20.

Футбол в школі.

Історія виникнення світового футболу.

Футбол – одна з найдавніших ігор людства. Невідомо, де і коли він з’явився. Архівні джерела, знайдені в Китаї та Єгипті, зокрема зображення гравців з м’ячем, окремо м’ячі, дають вченим підстави стверджувати, що футбол був відомий людству задовго до нашої ери.
Так, англійський професор Барканс переконаний, що навіть первісні люди грали у футбол кам’яним м’ячем. Китайцям гра з м’ячем була відома ще понад 5000 років тому. Імператори вважали, що така гра є важливим засобом військової підготовки. На футбольних майданчиках воїни намагалися застосовувати тактику, якої вони дотримувалися на полі битви, тож і вдосконалювали основні принципи атаки та захисту. М’яч тоді був набитим кінським волосом і обшитий шкурою. А надувними м’ячами почали грати вже у XVIII столітті. У правилах навчання воїнів, виданих в Китаї понад 2000 років тому, досить докладно описано гру в футбол. Архівні дані свідчать, що змагалися між собою дві команди, завданням яких було потрапити м’ячем в отвір у сітці, натягнутій між двома бамбуковими жердинами. Переможців нагороджували щедрими подарунками. Деякі популярні гравці навіть призначались на високі державні або військові посади.
Археологічні розкопки, проведені в Єгипті та стародавній Греції, а також архівні джерела засвідчують, що там футбол був досить поширений. Завойовуючи дедалі нові території, римські воїни просувалися вглиб Європи – до Франції, Німеччини, Англії – і впроваджували свої звичаї та ігри. Легіонери весь вільний час віддавали футболу.
В Англії найпопулярнішим видом розваги був «футбол натовпу». Ігри неорганізованих гуртів проводилися на майданах і вулицях міст, що паралізувало життя населення, завдавало великих збитків ремісникам, торговцям. Усе це викликало невдоволення королів, і в 1314 р. Едуард II видав указ, де зазначалося: «У зв’язку з тим, що гра у м’яч призводить до великого безладдя, а це само собою є велике зло, ми іменем короля під страхом ув’язнення забороняємо грати в футбол у великих містах». Замість гри у футбол мешканцям міст пропонували зайнятися метанням списа чи стрільбою з лука. Не зважаючи на суворі заборони, популярність футболу серед населення зростала.
У першій половині XIX ст. «футбол натовпу» вже мав два різновиди: гра з м’ячем тільки ногами (футбол) та гра з м’ячем руками та ногами (регбі). Останній вид спорту здобув назву від міста Регбі, в коледжі якого цю гру культивували. Шанувальники одного способу гри домоглися, щоб м’яч був овальної форми, а іншого – щоб м’яч був лише круглий. У 1823 р. було дозволено гравцям бігти з м’ячем. Саме тоді було покладено початок розвитку сучасних правил футболу та регбі, історія яких в ті далекі часи тісно перепліталась.
На засіданні Футбольної асоціації 6 грудня 1863 р. було вирішено вважати футбол і регбі різними видами спорту. Це і є дата народження сучасного футболу. Завдяки англійцям футбол став улюбленою грою і в інших країнах Європи. Під час стоянок кораблів у портах вони організовували матчі між членами команд, до складів яких залучали місцеву молодь. Швидкий і динамічний розвиток футболу, що спостерігався в Європі на початку XX ст., спонукав до створення міжнародної організації. У 1904 р. в Парижі відбулася конференція, де і було засновано Міжнародну федерацію футбольних асоціацій (ФІФА). Створення Міжнародної федерації сприяло поширенню і зміцненню контактів як між футбольними клубами різних країн, так і між національними збірними командами, що порушило питання про організацію і проведення чемпіонатів світу та включення футболу до програми Олімпійських ігор.

$C:\Program Files\Microsoft Office\MEDIA\CAGCAT10\j0299763.wmf$

Жонглювання м'ячем:

**30. 04. 20. *для 8-Б***

29. 04. 20.

М е т а н н я с п и с а

Метання списа - швидкісно-силова легкоатлетична вправа, яка виконується на дальність згідно правил змагань однією рукою із-за спини ).При метанні списа°через плече, у розмічений сектор поля (29 , швидкість вильоту списа°оптимальний кут вильоту дорівнює 29-36 складає 32 -35 м/сек.

„Взяття списа на себе” - технічний елемент фази фінального зусилля, який утворюється в останньому кидковому кроці, коли метальник після виконання технічного елемента “тяги списа”, прагне стрімко зробити поворот грудьми вперед з метою створення значного відставання руки зі списом за спиною та збільшення шляху і часу прикладання зусиль.

Відведення списа – спосіб переміщення списа за спину метальника з метою збільшення шляху його розгону. Відведення списа починається з кроку правої ноги. Найпоширеніший спосіб відведення списа - прямоназад. Існують способи відведення дугою вгору-назад, назад-униз; дугою вперед-донизу-назад.

„Вихід грудьми” - технічний елемент заключної частини фінального зусилля, суть якого проявляється у „проході” метальником грудьми вперед за вертикаль лівої ноги перед кидком списа.

Вихідне положення - положення ланок тіла метальника та приладу перед початком розбігу, в якому він стає обличчям у напрямку метання, тримаючи зігнутою рукою над плечем спис (горизонтально або трохи нахиленим вперед), лікоть спрямований вперед, кисть на рівні вуха. При відведенні дугою вгору-назад спис тримають вище голови.

Гальмування після кидка – дії метальника після випуску списа, в яких він швидким перескоком з лівої ноги на праву і компенсаторними рухами руками та лівою ногою здійснює гальмування на відрізку у 1,5 метра.

„Захоплення” списа - технічний елемент першої фази фінального зусилля, під час виконання якого метальник повертає стегно правої зігнутої ноги до середини, кисть зі списом супинує, а ліву руку просуває вперед з метою збільшення натяжіння м’язів плечового пояса.

„Кидкові” кроки – елемент техніки заключної частини розбігу, в якому акцент робиться на просуванні тазу вперед з мінімальними вертикальними коливаннями ЗЦМТ.

„Обгін списа” - технічний прийом, який застосовує списометальник під час виконання перехресного кроку, коли він прагне нижніми сегментами тіла (ноги, кульшовий суглоб) випередити верхні (плечовий пояс і руку зі списом).

Перехресний крок – умовна назва передостаннього кидкового кроку, який виконується стрімким махом правого стегна трохи зігнутої ноги вперед-догори, перенесенням ЗЦМТ на лівій вперед, доштовхуванням лівою ногою, що дозволяє ногами випередити верхню частину тулуба і зв’язати розбіг з фінальним зусиллям. Списометальник приходить в положення ліва нога попереду правої, плечі повернуті вправо по відношенню до напрямку метання, таз повернуто під°майже на 90 меншим кутом .

Ритм кидкових кроків – раціональне співвідношення в просторі і часі прикладання зусиль при виконанні кидкових кроків. Дані про довжину і час виконання кидкових кроків у провідних метальників (чол.) будуть такі: 1-й крок –195-250 см за 0,3-0,38 с; 2-й крок –135-170 см за 0,26-0,3 с; 3-й крок –180-200 см за 0,3-0,45 с; 4-й крок –135-170 см за 0,18 –0,26 с. Розбіг – перша фаза техніки метання списа, попередня частина (до початку відведення списа) якої виконується у формі звичайного бігу (10- 12 бігових кроків), а заключна у формі 4–6 кидкових кроків. Основне завдання розбігу – надати системі “метальник – спис“ оптимально можливу швидкість, а також створити сприятливі умови для виконання фінального зусилля.

„Тяга списа” – технічний елемент фази фінального зусилля, який створюється в останньому кидковому кроці, коли після поставлення лівої ноги на опору метальник продовжує активно просуватися вперед боком на закріплену ліву ногу, “тягнучи“ за спиною спис у правій руці.

Фінальне зусилля - складна рухова дія, яка розпочинається з моменту проходження ЗЦМТ метальника понад точкою опори в останньому кроці і закінчується хльостоподібним рухом руки.

Хват списа - спосіб утримання списа у руці метальника, яке здійснюється першим і третім пальцями або першим та другим, інші вільно розташовуються на обмотці списа.

Хльостоподібний рух - складний механізм виконання метальних рухів, феномен якого полягає в передачі кількості енергії від різко загальмованих нижніх сегментів розігнаного тіла метальника на верхні, в тому числі на руку і спис починаючи з останнього кидкового кроку розбігу і завершуючи випуском списа. Ці дії побудовані на використанні принципу “удару батогом“, коли при ударі виникає балістична хвиля, швидкість якої в 15-20 разів більша на кінці батога ніж на держаку.

28. 04. 20.

Повторити: Класифікація легкоатлетичних вправ.
https://dearn.pnu.edu.ua/data/users/4672/import/tema1.pdf

Техніка метання малого м’яча на дальність з розбігу

Легкоатлети метають різні снаряди: спис, диск, молот.

Ознайомлення з цим видом легкоатлетичних вправ варто розпочинати з метання малого м’яча способом «із-за спини через плече».

Стань обличчям до напрямку метання, ліва нога попереду на повній ступні, а права на крок позаду на носку.(Якщо ти метаєш лівою рукою, то навпаки).Руку з м’ячем, зігнуту у лікті, тримай попереду на рівні голови. З цього положення ту ногу, що позаду, опусти на всю ступню і зігни в коліні (носок поверни). Руку з м’ячем відведи назад, тулуб поверни та нахили. Другу руку, без напруження, направ у ціль. Відчуй себе «Натягнутим луком», швидко випрямляйся і повертай тулуб в напрямі метання. Водночас рукою з м’ячем роби хльосткий кидок над плечем уперед і вгору. М’яч спрямовуй під кутом 45⁰. Щоб зберегти рівновагу зроби стрибок вперед з однієї ноги на другу.

Збільшити довжину польоту м’яча допомагає розбіг.

На дальність польоту м’яча впливають:

Ø Початкова швидкість вильоту м’яча.

Ø Кут вильоту.

Ø Висота точки, в якій м’яч залишає руку.

Поради або правила виконання метання малого м’яча на дальність з розбігу:

Ø Рахуючи метаючу руку повз голову, згинай її ліктем вперед;

Ø Слідкуй, щоб перед кидком вага тіла знаходилась на зігнутій правій(лівій )нозі;

Ø Виконуй кидок всім тілом, при цьому не згинайся у попереку, старайся випрямлятися як тільки можливо;

Ø Після кидка зроби крок правою (лівою)ногою вперед, завдяки цьому ти не впадеш.

24. 04. 20.

Стрибки в довжину з місця

Одним із видів легкої атлетики є стрибок в довжину з місця. Стрибки в довжину з місця включені в програму спортивних змагань з 1851 року.

Стрибок належить до природного і швидкого способу долання перешкод: для нього характерні короткочасні, але максимальні нервово-м’язові зусилля. Стрибки зміцнюють м’язи ніг і тулуба, розвивають такі якості як сила, швидкість, спритність, сміливість, навчають орієнтуватися в просторі, концентрувати зусилля.

Звичайно, щоб не отримати ніяких травм – вивихів та переломів, необхідно ретельно тренуватися, весь час самовдосконалюватися.

Перед тим як розпочати стрибки в довжину з місця треба зробити розминку не менше 10-15 хвилин, особливо важливі вправи для ніг. Дуже корисно перед стрибком пострибати на скакалці.

Техніка стрибка

Стрибки в довжину з місця. Нормативи 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10-

Учебники онлайн, гдз 5 клас, Фізична культура, ДПА - Стрибки у ...

Вихідне положення: стійка ноги нарізно на ширині плеч. Перед початком стрибка піднімаємо руки в гору, підводимось на носки, а потім опускаємось на напівзігнуті ноги, відводимо руки назад і нахиляємо тулуб вперед. Під час виконання стрибка відштовхуємось двома ногами і робимо водночас змах руками вперед-вгору. У польоті згинаємо ноги в колінах і виносимо їх вперед, а під час приземлення присідаємо і виносимо руки вперед, забезпечуючи тим самим м’яке і стійке приземлення.

22. 04. 20.

23. 04. 20.

СТРИБКИ У ВИСОТУ З РОЗБІГУ

Стрибки у висоту з розбігу - вид легкої атлетики, який характеризується короткочасними м'язовими зусиллями «вибухового» характеру, що має багато різновидів (способів).

Способи стрибка у висоту: «переступання» (рис. 2.20), «хвиля» (рис. 2.21), «перекат» (рис. 2.22), «перекидний» (рис. 2.23) і «Фосбері-флоп» (рис. 2.24 ). Найбільш простим і менш результативним є спосіб стрибка «переступання», саме він і вивчається школярами в загальноосвітній школі (див. Табл. 2.3). Найбільш ефективними способами стрибків є «перекидний» і «Фосбері-флоп».

Незалежно від способу подолання планки стрибок у висоту складається з розбігу у відштовхування , переходу через планку і приземлення. Сучасна техніка стрибка у висоту характеризується раціональним використанням великій швидкості розбігу, потужним відштовхуванням, яке носить характер реактивно-махового поштовху, і переходом планки з якомога нижчим розташуванням ЗЦМ тіла спортсмена.

Розбіг в стрибках у висоту становить зазвичай 7-9 бігових кроків (11 - 14 м). Кут розбігу по відношенню до планки залежить від способу стрибка. При «переступанні» і «перекаті» він дорівнює 35-45 °, при «перекидному» - 25-35 ° і при стрибку «хвилею» - 75-90 °. Розбіг в стрибку способом «Фосбері-флоп» виконується по дузі: починаючи його під кутом 70-90 °, стрибун у кінці розбігу як би забігає боком до планки, зменшуючи кут до 25-30 °. Розбіг можна виконувати з місця або підходу, коли стрибун робить кілька прискорюють кроків і потім, потрапивши стопою на контрольну позначку, починає біг. Перша половина розбігу не відрізняється від звичайного прискореного бігу. У другій частині розбігу стрибун готується до відштовхування. Передостанній крок в розбігу найдовший, останній більш короткий. Зменшення останнього кроку дозволяє стрибуна швидко просунути тіло на відштовхувальну ногу, вивести таз вперед і звести до мінімуму втрату швидкості розбігу. Для розмітки розбігу зазвичай роблять дві відсічення: одну - на початку розбігу, іншу - на третьому кроці від місця відштовхування. Успіх в відштовхуванні багато в чому залежить від швидкості і ритму розбігу.

Мал. 2.20. Основи техніки стрибка у висоту способом «переступання»

Мал. 2.21. Основи техніки стрибка у висоту способом «хвиля»

Мал. 2.22. Основи техніки стрибка у висоту способом «перекат»

Мал. 2.23. Основи техніки стрибка у висоту способом «перекидний»

Мал. 2.24. Основи техніки стрибка у висоту способом «Фосбері-Флон»

Відштовхування починається з моменту торкання ґрунту відштовхувальною ногою. Однак дуже важливе значення має передостанній крок розбігу. У момент постановки махової ноги на опору стрибун згинає її і подає коліно вперед. Одночасно з просуванням вперед на сильно зігнутою маховою нозі і переходом її з п'яти на передню частину стопи тулуб приймає вертикальне положення, таз випереджає вісь плечей, а відштовхувальна нога обганяє лінію таза. Махова нога активно розгинається, змінюючи напрямок руху ЗЦМ тіла вперед-вгору, руки через сторони відводяться назад. Відштовхувальна нога ставиться на опору з п'яти майже випрямленою.

21. 04. 20.

Стрибки в довжину з розбігу.

У легкій атлетиці існує кілька різновидів стрибків у довжину з розбігу: «зігнувши ноги» (рис.2.16), «прогнувшись» (рис.2.17), «ножиці» (рис.2.18). У шкільній програмі зазвичай вивчають найпростіший з технічного виконання стрибок - «зігнувши ноги». Хоча в старших класах, де фізичні кондиції досить високі, можна вивчати і більш складні стрибки.

Мал. 2.16.

Основи техніки стрибка в довжину з розбігу способом «зігнувши ноги»

Мал. 2.17.

Основи техніки стрибка в довжину з розбігу способом «прогнувшись»

Мал. 2.18.

Основи техніки стрибка в довжину з розбігу способом «ножиці»

Стрибок в довжину з розбігу складається з чотирьох фаз: розбіг, відштовхування, політ, приземлення. Головну роль в стрибках в довжину грає швидкий розгін, вміння стабільно потрапляти на брусок і потужно відштовхуватися, зберігати рівновагу в польоті і раціонально приземлятися. Результат стрибка в довжину залежить від швидкості розбігу і кута відштовхування. Довжина розбігу визначається рівнем бігової підготовленості стрибуна. У дітей шкільного віку довжина розбігу становить 16-22 м, а у старших школярів - 25-35 м. У дівчаток розбіг як правило на 2-3 м менше, ніж у хлопчиків.

Початкове положення для розбігу повинно бути стандартним для досягнення стабільності кроків. Найчастіше одна нога відставлена назад. Перший крок виконується завжди однаковим по довжині, щоб виключити коливання довжини наступних кроків. Існує два варіанти розбігу: з поступовим нарощуванням швидкості, яка досягає максимальної до відштовхування, і швидким збільшенням швидкості і утриманням її до відштовхування.

Перша частина розбігу нагадує біг спринтера з низького старту. Тулуб нахилений вперед, руки працюють енергійно. До середини розбігу тулуб випрямляється і до передостаннього кроку знаходиться вже в вертикальному положенні. В кінці розбігу, підтримуючи, а часом і кілька збільшуючи досягнуту раніше швидкість, стрибун виконує рух вільно, без зайвої напруги, що дозволяє йому швидко і природно перейти до відштовхування. Для більшої точності розбігу стрибун робить контрольну позначку за шість бігових кроків до бруска, на яку він повинен потрапити поштовховою ногою. Відштовхування необхідно виконувати якомога швидше. На передостанньому етапі ЗЦМ тіла трохи знижується. Останній крок на 25-30 см коротше попереднього. Прискорена постановка ноги на брусок сприяє збереженню горизонтальної швидкості. «Шлепок» при постановці ноги свідчить про слабкість м'язів гомілковостопного суглоба. Пружна постановка ноги завжди безшумна. У момент амортизації нога спочатку згинається в усіх суглобах, а далі випрямляється під дією інерції маси стрибуна в момент наближення до вертикалі. Під час відштовхування однойменна маховою нозі рука відводиться в сторону назад, інша робить енергійний помах вперед вгору і кілька всередину. Одночасно з початком випрямлення поштовхової ноги махова нога активним рухом від стегна виноситься вперед вгору, відбувається випрямлення тулуба, плечі і груди піднімаються вгору. Перша частина польоту (зліт) однакова в усіх способах стрибків у довжину. Зігнута в польоті Махова нога з високо піднятим стегном йде вперед, толчковая залишається позаду, і стрибун приймає положення «широкого кроку». Подальші руху стрибуна залежать від способу стрибка.

Спосіб «зігнувши ноги» найбільш простий. Саме з нього починається навчання стрибків у довжину в школі. Після польоту в «кроці» Махова нога кілька опускається вниз, толчковая підтягується до неї, і обидві ноги притискаються до грудей. Так стрибун приймає положення угруповання з опущеними вниз руками. До моменту приземлення він випрямляє ноги, намагаючись викинути їх якомога далі вперед, одночасно відводячи руки назад.

Спосіб «прогнувшись» більш ефективний, так як дозволяє уникнути обертання і полегшує приземлення. Після зльоту Махова нот опускається вниз і відводиться назад разом з поштовхової. Таз виводиться вперед, руки роблять дугоподібний рух вперед-вниз-назад і через сторони вгору. Стрибун прогинається в грудної та поперекової частини, плечі кілька відводяться назад. Після цього він приймає вихідне положення перед приземленням.

Спосіб «ножиці» дещо відмінний від перших двох тим, що стрибун у польоті не приймає будь-якого фіксованого положення, а виконує майже такі ж рухи, як при розгоні. Він як би продовжує «бігти в повітрі» (рис. 2.19).

Мал. 2.19.

Основи техніки стрибка в довжину з розбігу способом «ножиці»

Після зльоту Махова нога опускається вниз і відводиться назад, а толчковая виводиться вперед (перший крок). Опускання махової ноги супроводжується виведенням таза вперед. Слідом за цим назад відводиться вже толчковая нога, а махова виноситься вперед. Ноги при цьому зігнуті в колінних суглобах, руки рухаються в ритмі руху ніг. При підготовці до приземлення стрибун з'єднує ноги, підтягує їх до грудей, а потім викидає їх вперед. У стрибку «ножиці» стрибун робить 2,5 або 3,5 бігових кроку.

Приземлення здійснюється однаково в усіх способах стрибків у довжину. Зігнуті ноги піднімаються так, щоб п'яти були трохи нижче рівня таза, і викидаються вперед. У момент викидання ніг вперед стрибун може перебувати в угрупованні зі значним нахилом тулуба або в положенні «сидячи», що більш раціонально для початківців стрибунів. Приземлення закінчується згинанням ніг і виходом вперед.

17. 04. 20.

Ранкова зарядка

Загальні положення про стрибки

Стрибок — це природний спосіб долання перешкод, який характеризується максимальним короткочасним нервово-м'язовим зусиллям. Стрибкові вправи сприяють зміцненню м'язів ніг, розвивають такі здібності організму, як сила, швидкість, гнучкість.

Стрибки виконуються з місця та з розбігу. До програми офіційних змагань стрибки з місця в довжину та висоту не входять, а використовуються переважно як спосіб підвищення рівня фізичної підготовки і є важливою складовою для визначення рівня швидкісно-силових здібностей у державних тестах.

Легкоатлетичні стрибки з розбігу поділяються на два види: через горизонтальні (у довжину й потрійні) і вертикальні перешкоди (у висоту та із жердиною).

На уроках фізичної культури, починаючи з першого класу, стрибки стають руховою основою створення навику відштовхування вгору, необхідного для багатьох інших вправ. Стрибки через перешкоди в системі стрибкових завдань є незамінним способом розвитку стрибучості. Слід також нагадати про важливість стрибкових вправ для розвитку вестибулярного апарату, координації рухів у польоті.

Шкільна програма для учнів початкових класів передбачає вправи та стрибки на одній і на двох ногах на місці з просуванням і з поворотами, стрибки у довжину з місця та зі скакалкою, хоча вивчення техніки стрибків як виду легкої атлетики розпочинається з третього класу. До навчальної програми третього класу включено стрибки в довжину з розбігу способом «зігнувши ноги», стрибки у висоту з прямого й косого розбігу, а також спеціальні стрибкові вправи.

Задля ефективності вивчення техніки різновидів стрибкових вправ рекомендується проводити роботу в такій послідовності. Розпочати слід із вивчення підстрибувань та приземлень без значних струсів. При цьому спочатку слід застосувати приземлення з торканням ґрунту передньою частиною стоп, амортизуючи приземлення невеликим згинанням у колінах.

Важливо навчити школярів усіх різновидів приземлення в залежності від висоти перешкоди та вихідного положення для зістрибування, слід учити вибирати спосіб безпечного приземлення в залежності від умов стрибка.

Після цього вивчаються стрибки з елементами перестрибування. Вони виконуються через високі та широкі перешкоди, з місця й з розбігу. До них належать легкоатлетичні стрибки:

- у довжину,  https://youtu.be/qT435OWqXy4

- потрійний стрибок,  https://youtu.be/DxwqhC5rECA

- у висоту,  https://youtu.be/xb8TtCff4Po

- стрибок із жердиною,  https://youtu.be/L0P3H4iO1DU

15. 04. 20.

Класифікація бігових видів легкої атлетики.

Бігові види легкої атлетики об'єднують такі стадіонні дисципліни:

- спринт (100 м, 200 м та 400 м),

- біг на середні дистанції(від 800 до 3000 м[1], в тому числі біг на 3000 метрів з перешкодами),

- біг на довгі дистанції (класичні дистанції 5000 м і 10 000 м),

- бар'єрний біг (100 м, 400 м) і естафета (4×100 м, 4×200 м, 4×400 м, 4×800 м, 4×1500 м). Всі вони проходять на доріжці стадіону.

Змагання з бігу відомі з 776 року до нашої ери. Змагання з бігу — це один з найстаріших видів спорту, по якому було затверджено офіційні правила змагань, були включені в програму з найперших Олімпійських ігор сучасності 1896 року. Для бігунів найважливішими якостями є: здатність підтримувати високу швидкість на дистанції, витривалість (для середніх та довгих), швидкісна витривалість (для довгого спринту), реакція і тактичне мислення.

Змагання з бігу проводяться на спеціальних легкоатлетичних стадіонах з обладнаними доріжками. На літніх стадіонах зазвичай 8-9 доріжок, на зимових — 4-6 доріжок. Ширина доріжки — 1,22 м, лінії, яка розділяє доріжки — 5 см. На доріжки наноситься спеціальна розмітка, що вказує старт і фініш всіх дистанцій, і коридори для передачі естафетної палички.

Біг поділяється на олімпійські та інші дисципліни. До олімпійських належить «гладкий» біг (тобто біг по доріжці стадіону з твердим покриттям)

спринтерський — на короткі дистанції (100, 200, 400 м); 110 м (100 м у жінок) та 400 м з бар'єрами (у чоловіків); та відповідні естафети (4х100 та 4х400 м);

біг на середні дистанції (800 та 1500 м)

стаєрський — біг на довгі дистанції (5000 та 10000 м),

«стипль-чейз» — 3000 м з перешкодами (бар'єрами та ровом з водою);

марафон (42 км 195 м).

Деяка частина легкоатлетичних змагань проводиться також взимку під дахом в скороченому варіанті (наприклад замість спринту 100 м змагаються на 60-метровій дистанції).

Також існує велика кількість неолімпійських видів змагань з бігу, з котрих проводяться численні міжнародні змагання як серед чоловіків, та і жінок, або об'єднані забіги, чемпіонати світу та Європи; ведеться залік світових рекордів — наприклад з гладкого бігу (на традиційних для англомовного світу дистанціях, що вимірюються в ярдах та милях) та з кросу.

Серед довгих дистанцій найпопулярніші напівмарафон (21,1 км), чвертьмарафон (10,5 км), існують змагання з «ультра-марафону» — біг на дистанції, що перевищують 42 км 195 м.

07. 04. 20.

Значення занять фізичною культурою для підтримання розумової працездатності.

Під час заняття спортом та виконання фізичних вправ в організмі людини відбувається безліч процесів,вивчення яких здійснює спортивна медецина, яка займається не лише визначенням стану здоровя, фізичного розвитку та функціонального стану систем організму людини в процесі зайняття фізичною культурою,а й розглядає результати впливу фізичного фактору на розумову діяльність людини. Проблема вивчення оптимізації розумової працездатності як безпосередньо під час трудової діяльності так і в інші періоди має надзвичайно важливе значення для профілактики негативних відхилень в здоровї людей та їх можливості виконувати свої службові обовязки у відповідному режимі. Вивченню впливу фізичних навантажень на розумову працездатність присвячено достатню кількість робіт, в яких робиться висновок, що розумова працездатність суттєво залежить від рухової активності індивіда. Недостатня кількість фізичних навантажень та методично невірне їх застосування можуть негативно впливатии на розумову діяльність людини, в той час як систематичне заняття фізичними вправами підвищує концентрацію, лабільність і динамічність нервових процесів, що зумовлює ефективний вплив на розумову діяльність. В процесі досліджень було також зясовано, що фізичні навантаження здійснюють неабиякий вплив на увагу та память, при цьому, варто зазначити,що рівень довільної уваги значно покращується відразу після застосування фізичного фактора, також значно покращується і рівень оперативної памяті при чому рівень та ступінь фізичного навантаження не має значення, рівень короткочасної зорової памяті покращуєтьсяу відношенні до обєму інформації, що відтворюється, а рівень короткострокової слухової памяті залежить від характеру навантажень, що застосовуються. Отже, можна зробити висновок, що систематичне заняття фізичними вправами здійснює в цілому неабиякий позитивний вплив на особливості уваги та процеси памяті ,маючи при цьому на меті стійке збереження розумової працездатності осіб, які займаються розумовою діяльністю . На перший погляд факт позитивного впливу фізичних вправ на розумову працездатність є безспірним, проте існує і ряд недоліків у врегулювання даного фактору. По- перше, майже відсутні положення в яких вивчалися б питання повязані зі складанням індивідуальних програм фізичних навантажень для різних категорій людей з диференціацією за ступенем навантажень заняття розумовою діяльністю. У даному випадку доцільним було б здійснювати таку диференціацію і за рівнем фізичної підготовленості осіб,і за статтю, і за віком та за вихідним рівнем максимальної фізичної працездатності, що дало б змогу чітко формувати програму фізичних навантажень для кожної особистості. По-друге, також не існує чіткого врегулювання часу, інтенсивності та тривалості фізичного фактору. І нарешті, відсутня методика застосування різноманітних засобів в процесі фізичного навантаженя від якого і залежить рівень розумової працездатності. Для вирішення даних питань теоретичного аспекту буде недостатньо - ці питання потребують і практичного рішення. Як висновок, можна зазначити, що рівень фізичної активності студентів є недостатнім та низьким, і не сприяє підтриманню належного розумового стану, в результаті чого розумова працездатність слабка. Серед основних чинників, що сприяли б підвищенню якості розумової активності студентів особливої уваги сьогодні потребують: збільшення можливості природного фізичного розвитку, рухової активності, покращення ефективності організації і методики проведення занять з фізичної культури.

09. 04. 20.

Правила загартовування холодовими та тепловими процедурами

Добираючи процедури для загартовування, слід спиратися на два основні принципи: усі гартувальні процедури засновані на поперемінному впливі тепла й холоду; сутність фізіологічної адаптації, що відбувається під час загартовування, полягає у пристосуванні організму до частих змін температури навколишнього середовища; загартовування, як і будь-яка інша фізіологічна адаптація,— процес досить повільний, що складається з декількох послідовних стадій; скоротити час на проходження кожної стадії або «пропустити» будь-яку з них неможливо, організм буде неспроможним упоратися з новими навантаженнями, і людина занедужає навіть не через те, що мала справу з незнайомими збудниками, а тільки тому, що через нетерпіння вичерпала свої резервні можливості.

Ніколи не слід змушувати дитину робити те, що викликає в неї сильні негативні емоції. Загартовування — це фізіологічна адаптація, що здебільшого залежить не від бажання, а від можливостей дитячого організму; вона не відбувається миттєво, кожна її стадія має пройти від початку до кінця, лише за цих умов можна очікувати на стабільні результати.

Не потрібно порушувати послідовності в процесі загартовування або ігнорувати жодний з етапів, адже це може призвести до психоемоційного напруження і навіть може викликати стійку відразу до процедур. Будь-яка адаптація, у тому числі й загартовування, потребує додаткових ресурсів. У цей період організму необхідні вітаміни. Улітку й восени проблем із цим немає — багато свіжої городини, ягід і фруктів, а взимку необхідно потурбуватися про те, щоб дитина отримувала в достатній кількості апельсини, банани, яблука тощо.

Якщо дитина, незважаючи на загартовування, занедужала, це лише означає, що її імунітет ще не готовий до цього. Доведеться починати все спочатку після її повного одужання і, можливо, робити це неодноразово. До речі, кожного наступного разу буде легше: адже цей шлях відомий, принаймні його частина.

Не слід уважати, що після тривалого проведення гартувальних процедур справу завершено і робити вже нічого не потрібно. Фізіологічна адаптація є досить рухливою, тому, досягши певної форми, її потрібно безупинно підтримувати.

Займаючись загартовуванням, не слід улаштовувати змагання із рідними, сусідами й знайомими. Не варто перейматися тим, що іншим дітям щось краще вдається,— кожна дитина має індивідуальні можливості та рівень здоров'я.

10. 04.20.

ПРОФІЛАКТИКА ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ В ОСІННЬО-ЗИМОВИЙ ПЕРІОД.

Щороку в осінньо-зимовий період реєструється зростання захворюваності респіраторно-вірусними інфекціями та грипом. Грип має симптоми, схожі з іншими гострими респіраторними вірусними інфекціями (ГРВІ), але є набагато небезпечнішим. Тому перші ж симптоми ГРВІ вимагають особливої уваги.
Грип - це високозаразне вірусне захворювання з можливістю тяжких ускладнень та ризиком смерті. Найчастішим ускладненням грипу є пневмонія, яка іноді може лише за 4-5 днів призвести до смерті хворого. Серцева недостатність також нерідко розвивається внаслідок ускладнень грипу. Грип дуже легко передається від людини до людини повітряно-крапельним шляхом - коли хвора людина кашляє, чхає чи просто розмовляє. У зоні зараження перебувають усі в радіусі 2 метрів навколо хворого. Хвора людина, навіть із легкою формою грипу, становить небезпеку для оточуючих протягом усього періоду прояву симптомів - це, в середньому, 7 днів. Вірус грипу небезпечний, але не всесильний, тому можна легко уникнути зараження гострими респіраторними інфекціями та грипом в період сезонного підйому захворюваності та, навіть, під час епідемії, якщо дотримуватись кількох простих речей:
- Уникати скупчень людей - аби зменшити вірогідність контактів із хворими людьми, при тому що деякі з них є заразними навіть до появи очевидних симптомів. Особливо це актуально під час епідсезону підйому захворюваності ГРВІ та грипу - з листопада по лютий місяць, так як саме в цей час реєструється сезонне зростання захворюваності ГРВІ.
- Користуватися одноразовими масками - щоб захистити себе чи оточуючих від зараження. Маскою повинна користуватися людина, яка доглядає за інфекційним хворим чи просто спілкується з ним, а хвора людина повинна використовувати маску лише в одному випадку: якщо їй доводиться перебувати серед здорових людей, не захищених масками. Маска ефективна, тільки якщо вона прикриває рот і ніс, її потрібно замінити, як тільки вона стане вологою чи забрудниться. Найкраще користуватися стандартними хірургічними масками, що мають вологостійку поверхню і довго залишаються ефективними. Використані маски в жодному разі не можна розкладати по кишенях чи сумках - їх потрібно одразу викидати у смітник.
- Користуватися одноразовими паперовими серветками і рушниками - як після миття рук, так і для того, щоб прикрити обличчя під час кашлю, а також при нежиті. Використані серветки необхідно одразу викидати у смітник, оскільки вони також можуть стати джерелом зараження. Багаторазові серветки та рушники, особливо у громадських місцях, суттєво підвищують ризик зараження і широкого розповсюдження інфекції. У таких умовах в якості одноразових серветок можна використовувати туалетний папір.
- Прикривати рот і ніс під час кашлю та чханні - аби запобігти розпорошенню інфікованих краплин слизу, які є джерелом зараження. Бажано робити це за допомогою одноразових серветок, які після використання одразу викидати у смітник. Якщо ви прикрили рот руками, їх необхідно одразу вимити з милом чи обробити дезінфікуючим гелем, інакше усі ваші наступні дотики становитимуть небезпеку для інших.
- Регулярно провітрювати приміщення і робити вологе прибирання - як у помешканні, так і в робочих приміщеннях, щоб не залишати навколо себе живі віруси й бактерії, що можуть залишатися активними впродовж кількох годин після перебування у приміщенні хворої людини.
- Повноцінно харчуватися, висипатися, уникати перевтоми - для підвищення опірної здатності організму. Це збільшить шанси запобігти як зараженню, так і важким формам перебігу хвороби та її ускладненням.
- Мати чисті руки - інфекція потрапляє в організм через рот, ніс та очі, яких ви час від часу торкаєтесь руками. Тими ж руками ви тримаєте гроші чи тримаєтесь за поручні, де кілька годин зберігаються в активному стані віруси і бактерії, що залишились від дотиків рук інших людей. Тому необхідно часто мити руки з милом або обробляти їх дезінфікуючим гелем із вмістом спирту.
Основним заходом профілактики захворювань та попередження епідемічних ускладнень з ГРВІ та грипу залишається вакцинація, в тому числі осіб з груп епідемічного ризику (медичних працівників, працівників закладів освіти, торгівлі, транспорту, сфери обслуговування, учнів та студентів тощо) та медичного ризику (осіб з хронічними захворюваннями серцево-судинної та дихальної систем). Щорічна вакцинація є найефективнішим засобом для захисту організму від вірусів грипу. Вакцина захищає від усіх актуальних штамів грипу, є безпечною і ефективною.
Найкращий час для проведення вакцинації - напередодні грипозного сезону (у вересні-жовтні). Якщо такої можливості не було, то вакцинуватися можна і впродовж всього сезону. Всупереч поширеному міфу, це не послаблює, а посилює здатність організму протистояти грипу.

13. 04. 20.

Легка Атлетика

Легка атлетика охоплює велику кількість вправ, шо характеризуються різними способами й варіантами виконання, тому, щоб зрозуміти сутність легкоатлетичних вправ, застосовують різні класифікації.

Легкоатлетичні вправи поділяють на п'ять розділів: ходьба, біг, стрибки, метання і багатоборства, які, у свою чергу, поділяють на види і їх різновиди. Поряд із наведеною класифікацією легкоатлетичні вправи поділяють на дві групи: класичні й некласичні.

До класичних належать ті вправи, які входять до програми офіційних змагань із легкої атлетики. Таких видів 24 - у чоловіків і 22 - у жінок, шо входять до програми Олімпійських ігор.

До некласичних належать ті, які не входять до програм офіційних змагань.

Види ходьби. До класичних видів ходьби належать: ходьба на біговій доріжці стадіону (3, 5, 10, 15, 20, 50 км) і шосе (20, 30, 50 км), ходьба на час (годинна і двогодинна).

До некласичних видів ходьби належать усі види пересування на місцевості (прогулянки, походи, професійна діяльність).

Види бігу. До класичних видів відносять біг:

- на короткі дистанції (30, 50, 60, 100, 200, 300, 400 м);

- на середні дистанції (500, 600, 800, 1000, 1500, 2000 м);

- на довгі дистанції (3000. 5000, 10000 м);

- по шосе (20, 30 км, 42 км 195 м, наддовгі дистанції);

- по пересіченій місцевості - крос (500 м, 1, 2, 3, 8, 10, 12, 14 км);

- естафетний (4 х 100 м, 4 х 400 м);

- з перешкодами (1500, 2000, 3000 м);

- з бар'єрами (60, 100, 110, 300, 400 м).

До некласичних видів бігу належать: човниковий біг, комбіновані естафети, бг з перешкодами (смуга перешкод), біт з предметами, біг під гору, з гори, біг по піску, воді, снігу.

Види стрибків. Класичними видами є стрибок у висоту з розбігу, у довжину з розбігу, потрійний стрибок, стрибок з жердиною.

До некласичних видів стрибків належать: стрибок у довжину з місця поштовхом однієї і двох ніг; стрибки у висоту з місця; далеко високі стрибки (зстрибування, стрибки в глибину); у довжину з жердиною; багатоскоки; стрибки з діставанням предметів, що високо висять; стрибки через перешкоди.

Види метань. До класичних метань належать: штовхання ядра, метання диска, молота, списа, гранати.

До некласичних метань відносять: метання м'ячів (надувних, набивних і тенісних), метання ядер різних за масою, метання гирі, колод, каменів та інших предметів.

Види багатоборства. Класичними видами є семиборство у жінок, десятиборство у чоловіків. Некласичними бувають п'ятиборство, чотириборство, триборство.

Легкоатлетичні вправи також поділяють на:

- спеціальні вправи, які повністю відбивають кінематичну й динамічну структуру рухової дії (біг з низького старту, стрибок у висоту з трьох кроків);

- підвідні вправи, що частково подібні до основних рухів (стрибки у довжину з місця поштовхом однієї або двох ніг, біг по відмітках тощо);

підготовчі вправи, які застосовують для підготовки м'язових груп і систем організму до інтенсивної діяльності та для підвищення спеціальної працездатності.

РЕКОМЕНДАЦІЇ З ТЕХНІКИ
БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ЗАНЯТЬ ЛЕГКОЮ АТЛЕТИКОЮ

Біг

Під час занять бігом можуть виникати наступні травми:

Ø розриви м'язів задньої поверхні стегна; ü відриви передньої ості повздовжньої кістки таза;

Ø розтягнення зв'язок гомілково-ступневого і колінного суглобів;

Ø садни; ü переломи кісток; ü поранення шипами;

Ø запалення окістя великої гомілкової кістки. Для профілактики травм під час занять бігом рекомендується:

Ø перед кожним заняттям перевіряти стан кросової траси;

Ø при груповому старті бігти тільки по своїй доріжці;

Ø виключати різку зупинку, що стопорить;

Ø під час занять кросовою підготовкою відстань для гасіння швидкості атлета повинна бути не менше 8-10 м;

Ø проводити заняття з легкої атлетики тільки на рівній, без вибоїв і на твердій доріжці;

Ø тренування проводити після «розігрівання» організму атлетів і виконання ними спеціальних вправ;

Ø надавати кожному бігуну окрему доріжку;

Ø при груповому старті перші 200 м бігти тільки по своїй доріжці;

Ø поступова і ретельна підготовка легкоатлета до максимально напруженого бігу на дистанції;

Ø перед початком змагання обов’язкова загальна і спеціальна розминка, що повинна бути індивідуальною за змістом, інтенсивністю, тривалістю і забезпечує до початку старту розігрівання м’язів;

Ø у перервах між забігами спортсмен повинен зберігати почуття розігрітих м’язів;

Ø у вологу й холодну погоду розминка повинна проводитися особливо інтенсивно, але за часом повинна бути менш тривалою;

Ø під час змагань щоб уникнути травмонебезпечних ситуацій суддівська колегія перед початком забігу повинна ретельно перевіряти стан бігових доріжок;

Ø дозволяти займатися атлетам тільки в спеціальних туфлях з шипами;

Ø ті, що займаються повинні стежити за взуттям, яке повинно бути підігнаним по нозі.

Заборонено:

Ø стороннім особам знаходитися на бігових доріжках;

Ø проводити тренування при несприятливих метеорологічних умовах;

Ø зупинятися відразу після подолання дистанції (100 м варто пройти кроком, виконуючи вправи для відновлення подиху).

Комплекс ЗРВ зі скакалкою

Вправа 1. В.П – О.С : скакалка внизу, складена вчетверо (Мал. 1). 1 – руки вгору; 2 – піднятися на носки, прогнутися і потягнутися – вдих; 3-4 – в.п. – Видих. При русі рук вгору дивитися на скакалку. Руки прямі, скакалка натягнута.

Вправа 2. В.П : ноги на ширині плечей, скакалка внизу, складена вдвічі (Мал. 2). 1 – руки вперед в сторони, поворот тулуба вправо; 2 – В.П.; 3- те саме з поворотом вліво. 4 – В.П. Під час повороту плечі не опускати, ноги з місця не зрушувати. Дихання довільне, без затримки.

Вправа 3. В.П ноги нарізно на скакалці; скакалку тримати вільно за кінці (Мал.3). 1 – нахил вліво, ліва рука, згинаючись, натягує скакалку – видих; 2 – випрямитися, опускаючи ліву руку вниз – вдих; 3-4 – те ж в інший бік. При нахилах ноги не згинати, голову не опускати і тулуб не повертати, вага тіла розподілити рівномірно на ноги.

Вправа 4. В.П.: ноги разом; скакалка за головою, складена вчетверо, руки до плечей (Мал. 4). 1-3 – нахил вперед, руки вперед – видих; 4 – випрямитися, відводячи плечі назад, – вдих. В.П. При нахилі ноги не згинати. Амплітуду рухів збільшувати поступово.

Вправа 5. В.П.; скакалка внизу, складена вчетверо (Мал. 5). 1-2 – переступити через скакалку; 3-4 – В.П.; 5-6 – те ж іншою ногою.; 7-8 В.П. Під час виконання вправи потрібно піднімати коліно високо, при цьому дуже низько не нахилятися.

Вправа 6. В.П.: сидячи, із зігнутими ногами; скакалка на підлозі збоку (Мал.6). 1-2 – поворот кругом обличчям до скакалки, в упор стоячи на колінах; 3-4 – тим же способом повернутися у В.П. При повороті спиратися на прямі руки.

Вправа 7. В.П.: ноги разом; скакалка за спиною. Біг на місці стрибками з лівої ноги на праву, обертаючи скакалку вперед (Мал.7). Кілька стрибків через скакалку виконуються з правої ноги, а потім з лівої. Спину тримати прямо, голову не опускати, вправу виконувати без напруги. Після стрибків перейти на ходьбу.